Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №440/16674/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

. 12 травня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/16674/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойка С.С., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 (з урахуванням уточненої позовної заяви від 19.12.2025) в якій просив:

визнати протиправними дії службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову під час мобілізації - ОСОБА_1 .

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.10.2025 «Про призов на військову службу під час мобілізації» в частині призову ОСОБА_1 з 14 жовтня 2025 року до Збройних Сил України та призначення до військової частини НОМЕР_1 .

визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення.

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на строк до 11.10.2026, відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 12.10.2025 №17155, проте працівниками 13.10.2025 його неправомірно затримано та примусово доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час перебування позивача у ІНФОРМАЦІЯ_4 безпідставно, без згоди позивача, було змінено місце військового обліку з ІНФОРМАЦІЯ_3 на ІНФОРМАЦІЯ_2 . В подальшому призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 . Такі дії позивач вважає протиправними.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 позовну заяву залишено без руху.

19.12.2025 позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Призначено судове засідання на 23 січня 2026 року / а.с.93- 94/.

30 грудня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, в обґрунтування зазначає, що позивач був зарахований наказом №892 від 14.10.2025 в період коли у позивача не була оформлена за інформацією автоматизованої інформаційно-комунікаційної системи «ОБЕРВІГ» / а.с. 99-100/.

09 січня 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій представник зазначає, що відповідачем не надано жодних належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження твердження про те, що станом на 14.10.2025 у позивача була відсутня оформлена відстрочка від призову на військову службу / а.с. 107 – 108/.

29 січня 2026 року засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, судове засідання перенесено на 19 лютого 2026 року/ а.с.114/.

19 лютого у судове засідання позивач, представник позивача, представник відповідача не з`явилися, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Керуючись приписами ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив розглядати справу у письмовому провадженні.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач перебував на обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 .

12 жовтня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_6 видана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 довідку про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особі яка є науковим, науково-педагогічним, педагогічним працівником закладу освіти за основним місцем роботи з навантаженням, не меншим за 0,75 ставки, на строк до 11 жовтня 2026 року.

Вказано, що довідка дійсна за пред`явлення військово-облікового документа (військовий квиток, тимчасове посвідчення військовозобов`язаного, військово-обліковий документ) серія НОМЕР_2 та документа, що посвідчує особу / а.с. 88зв/.

13 жовтня 2025 року працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 затримали ОСОБА_1 та доставили до ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час перебування у ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачу змінено місце облікового обліку, відповідно до військово-облікових документів із системи «Резерв+» від 1611.2025 ОСОБА_1 перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачу видано новий військовий квиток серії НОМЕР_3 ,видано направлення на проходження медичного огляду.

За результатами медичного огляду 13.10.2025 ОСОБА_1 визнано придатним до проходження військової служби, відповідно до довідки №2025-1013-1557-0351-0.

Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.10.2025 «Про призов на військову службу під час мобілізації» ОСОБА_1 з 14 жовтня 2025 року призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 / а.с.106/.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення.

Вважаючи дії протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову його на військову службу під час мобілізації, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232) військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону №2232 призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543).

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону №3543 призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560).

Згідно п. 2 Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Отже, на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 станом на дату затримання та доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 - 13.10.2025, мав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, відповідно до рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 11.10.2025 (протокол №67) про що ОСОБА_1 видано довідку ІНФОРМАЦІЯ_3 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 12.10. 2025 № 17155, як особі яка є науковим, науково-педагогічним, педагогічним працівником закладу освіти за основним місцем роботи з навантаженням, не меншим за 0,75 ставки, на строк до 11 жовтня 2026 року.

Отже, на момент затримання, доставлення та винесення наказу про призов позивача на військову службу під час мобілізації, ОСОБА_1 у відповідності до вимог статті 23 Закону №3543- XII мав реалізоване право на відстрочку від призову на військову службу та не підлягав такому призову на підставі пункту 2 частини третьої статті 23 Закону №3543-ХІІ.

Суд критично оцінює доводи відповідача у відзиві про те, що на момент доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 14.10.2025 відомостей в автоматизованій інформаційно-комунікаційній системі «Оберіг» про відстрочку не було, оскільки зі змісту положень Закону №3543-XII, Порядку №560 слідує, що обов`язок щодо перевірки наявності права на відстрочку від призову під час мобілізації на військову службу та підстав для її надання також покладено на районні ТЦК та СП, а тому ІНФОРМАЦІЯ_8 мав перевірити наявність чи відсутність у позивача права на відстрочку від призову за мобілізацією, враховуючи, що позивачем пред`являлася довідка ІНФОРМАЦІЯ_3 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 12.10. 2025 № 17155.

Однак, ІНФОРМАЦІЯ_9 не було вжито жодних заходів для з`ясування обставин наявності у позивача на момент призову реалізованого права на відстрочку від призову на військову службу.

Суд зазначає, що не зважаючи на те, що оскаржуваний наказ є актом індивідуальної дії, і станом на час вирішення справи вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача, поряд із цим, суд вважає за можливим задовольнити вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу начальника начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.10.2025 «Про призов на військову службу під час мобілізації» в частині призову ОСОБА_1 з 14 жовтня 2025 року до Збройних Сил України та призначення до військової частини НОМЕР_1 , в контексті сатисфакції порушеного права позивача, оскільки в ході розгляду даної справи судом встановлено, що на момент винесення наказу про призов позивача на військову службу під час мобілізації та до моменту зарахування до списків особового складу, останній у відповідності до вимог статті 23 Закону №3543- XII мав реалізоване право на відстрочку від призову на військову службу та не підлягав такому призову на підставі пункту 2 частини третьої статті 23 Закону №3543-ХІІ.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та звільнити з військової служби ОСОБА_1 , то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Тобто, для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.

Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за №1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України.

Відповідно до пункту 2 розділу XII Інструкції №280 військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині незалежно від номенклатури посад для призначення. Накази по стройовій частині видаються всіма військовими частинами, що формуються та утримуються на окремому штаті.

Пунктом 32 Розділу ІІ Інструкції №282 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

Суд зазначає, що організація обліку та призову громадян в особливий період, в тому числі щодо перевірки наявності підстав для відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу, покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Як встановлено судом, внаслідок видання ІНФОРМАЦІЯ_8 наказу від 14.10.2025, який є протиправним в частині призову на військову службу ОСОБА_1 , останній був зарахований до списків особового складу Військової частин НОМЕР_1 .

Так, на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення, встановлено тарифний розряд, посадовий оклад та інші види грошового забезпечення.

Тобто, з моменту зарахування до списків особового складу та на всі види забезпечення позивач є військовослужбовцем, проходить військову, виконує відповідні посадові обов`язки та отримує грошове забезпечення.

Таким чином, скасування наказу про зарахування його до списків військової частини не змінить у позивача правового статусу військовослужбовця, при цьому, такий наказ вичерпав свою дію.

Поряд з цим, оскільки судом встановлено, що призов та мобілізація позивача здійснена протиправно, порушене право позивача підлягає відновленню.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист одним із способів, передбачених цією статтею. Частиною другою цієї статті встановлено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Подібні положення містить стаття 245 КАС України, яка врегульовує повноваження суду при вирішенні справи.

Застосування конкретного способу захисту права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оскарження. Тобто суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оскарження та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

Завданням адміністративного судочинства згідно із частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. При цьому, захист прав здійснюється у разі їх порушення, і звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. Тобто, рішення суду про задоволення позову повинно мати наслідком відновлення тих прав або інтересів, на порушення яких вказує позивач.

Разом з тим рішенням суду у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Повертаючись до обставин справи, що розглядається, суд звертає увагу, що хоча Законом України "Про військовий обов`язок та військову службу" не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконний призов на військову службу під час мобілізації, проте проходження військової служби позивачем є безпосереднім наслідком від наказу при призов під час мобілізації на особливий період від 14.10.2025, який визнано судом протиправним, а тому з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення слід зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити зі списків особового складу.

Щодо посилань позивача на незаконне затримання і примусове доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд зазначає, що такі посилання зводяться до вчинення злочину проти особи.

Проте, позивачем не доведено вчинення щодо нього злочинних дій, наявності кримінальної справи з цього приводу.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону №2232 на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Відповідно до пункту 81 Порядку №560 призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ. У разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Таким чином, у разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку, такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов та вносяться відомості про взяття таких осіб на військовий облік до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Вказана обставина спростовує посилання позивача на те, що ІНФОРМАЦІЯ_8 не мав правових підстав брати позивача на військовий облік, з огляду на перебування останнього на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_10 .

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права та принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (наказ про призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період визнано протиправним та скасовано) на користь позивача судовий збір у пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄРДПОУ НОМЕР_6 ), Війсьової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄРДПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправними та скасування наказів - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.10.2025 «Про призов на військову службу під час мобілізації» в частині призову ОСОБА_1 з 14 жовтня 2025 року до Збройних Сил України та призначення до військової частини НОМЕР_1 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити його зі списків особового складу.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 1понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя С.С. Бойко