Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №440/403/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/403/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Бойка С.С., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України , якій просить:

визнати протиправним рішення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, оформлене листом від 21.08.2025 вих №41/5-1167-2025, про відмову проводити виплату 50 відсотків грошового забезпечення зниклого безвісті ОСОБА_2 на користь малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , законним представником якої є її мати - ОСОБА_4 ;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України починаючи з 27 липня 2025 року проводити ОСОБА_1 , законному представнику малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нарахування та виплату 50 відсотків грошового забезпечення зниклого безвісті ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що вона до перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 , з яким має спільну доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії. 09.07.2025 подав рапорт щодо добровільного відшкодування аліментів на користь доньки ОСОБА_6 у розмірі 25% зі свого грошового забезпечення, на підставі якого з 01.07.2025 такі аліменти стали сплачуватись на регулярній основі, написав особисте розпорядження на випадок загибелі (смерті0, в якому єдиним вигодонабувачем вказав ОСОБА_6 . 29.07.2025 позивачці надійшло Сповіщення сім`ї №28 від 29.07.2025 вих №4416 від ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якого ОСОБА_2 , 27.07.2025 зник безвісти під час виконання бойового завлання при виконанні службових обов`язків із захисту територіальної цілісності та суверенітету України біля н.п. Молодецьке Донецької області. Позивач звернулася до відповідача з заявою про виплату 50% грошового забезпечення ОСОБА_2 на користь його малолітньої доньки, однак відповідач протиправно відмовив.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/403/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії; розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову за безпідставністю. Зазначив, що правовідносини щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовців, зниклих безвісти врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 884 від 30.11.2016 Пунктом 6 статті 9 Закону 2011-XII встановлено, що за військовослужбовцями, які зникли безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення. Військовослужбовець, на випадок зникнення безвісти, має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону). У разі відсутності особистого розпорядження - грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після

здійснення встановлених законом відрахувань. В розпорядженні військової частини НОМЕР_1 відсутнє особисте розпорядження ОСОБА_2 на випадок потрапляння в полон чи зникнення безвісти. В розпорядженні військової частини НОМЕР_1 наявний рапорт ОСОБА_2 від 09.07.2025 про добровільну сплату аліментів для утримання його неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , які виплачуються на банківській рахунок її матері - ОСОБА_1 , що не оспорюється Позивачем. Відмова у виплаті 50 відсотків грошового забезпечення зниклого безвісті ОСОБА_2 на користь малолітньої доньки ОСОБА_3 була обґрунтована тим, що донька військовослужбовця вже одержує аліменти, що відповідно ст. 9 Закону 2011-XII не дає правових підстав проводити виплати.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач стверджує, що позивач ( особа , в інтересах якої подано позов) відноситься до визначених осіб, які мають право на отримання 50 відсотків грошового забезпечення зниклого безвісті ОСОБА_2 , але відповідач безпідставно відмовляє в його реалізації.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , з яким має спільну доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого 30 квітня 2014 року.

з 11.07.2027 позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 .

ОСОБА_2 проходив військову слжбу у військовій частині НОМЕР_1 Національній гвардії України, що відповідачем не заперечується.

09.07.2025 ОСОБА_2 подано рапорт командирові 1-го стрілецького взводу стрілецької роти 2-го батальйону охорони, в якому просив клопотання перед командуванням частини про надання вказівки фінансовому відділу (головному бухгалтеру) здійснювати з 01.07.2025 відрахування аліментів від грошового забезпечення в наступному порядку: на користь доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 25% з зарахуванням на банківський рахунок матері - ОСОБА_1 .

12.07.2025 ОСОБА_2 написав особисте розпорядження на випадок загибелі (смерті) про виплату одноразової грошової допомоги, в якому зазначив, що бажає щоб у випадку його загибелі (смерті) належна від держава одноразова грошова допомога, а також інші виплати, які будуть передбачені законодавством на день смерті, були розподілені на ОСОБА_3 .

Відповідно до Сповіщення сім`ї №28 від 29.07.2025 повідомлено ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_2 27.07.2025 зник безвісти під час виконання бойового завлання при виконанні службових обов`язків із захисту територіальної цілісності та суверенітету України біля н.п. Молодецьке Донецької області.

18 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до військової частини НОМЕР_1 з проханням прийняти рішення про виплату 50 відсотків грошового забезпечення ОСОБА_2 на користь його малолітньої доньки ОСОБА_3 .

Відповідач листом від 21.08.2025 №41/5-1167-2025 від 21.08.2025 повідомив позивача, що під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 військовослужбовець ОСОБА_2 склав особисте розпорядження виключно на випадок своєї загибелі (смерті), що стосується одноразової грошової допомоги. особисте розпорядження на випадок потрапляння у полон, захоплення в заручники чи зникнення безвісти - відсутнє. Зазначено, що ОСОБА_2 на підставі власного рапорту від 09.07.2025 добровільно здійснює відрахування аліментів на користь своєї неповнолітньої доньки в розмірі 25% від суми грошового забезпечення. У зв`язку з цим право на отримання частки грошового забезпечення у випадку його потрапляння в полон відповідно до абзацу 3 пункту 6 Постанови КМУ №884 від 30 листопада 2016 року - відсутнє.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається із Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до частини 6 статті 9 Закону №2011-ХІІ за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:- дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Законом України "Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №3995-ІХ від 08.10.2024 щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» зазначену правову норму викладено в наступній редакції:

"За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п`ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення."

Дані зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №3995-ІХ від 08.10.2024 введені в дію 01 лютого 2025 року.

Відповідно до пункту 2 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260), грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Згідно з пунктом 8 розділу I Порядку №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.

Пунктом 3 розділу ХХХ Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, зокрема безвісно відсутніми (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.

Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (далі - Порядок №884).

Цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці).

Пунктом 3 Порядку № 884 передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється:

особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями;

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені);

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.

У разі неподання визначеними особами заяв про виплату належне не виплачене грошове забезпечення визначеним особам та військовослужбовцям: виплачується військовослужбовцям з дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах; включається до складу спадщини з дати складення актового запису про смерть.

Розглянувши матеріали справи судом з`ясовано, що військовослужбовцем ОСОБА_2 особисте розпорядження на випадок полону чи зникнення безвісти не укладено.

Разом з цим, судом з`ясовано, що на підставі рапорту ОСОБА_2 від 09.07.2025 про добровільну сплату аліментів для утримання неповнолітньої доньки, його доньці ОСОБА_3 , в якості аліментів нараховується 25% грошового забезпечення, що підтверджується довідкою Військової частини №290 від 20.11.2025 про виплачене грошове забезпечення ОСОБА_2 за період з липня по листопад 2025 року.

Так пунктом 6 статті 9 Закону 2011-XII встановлено вичерпне коло осіб, яким в першу чергу може виплачуватись грошове забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, а саме: дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені).

Відповідно до статей 75-76 Сімейного кодексу України виплата аліментів може здійснюватись на утримання дружини/чоловіка, батьків, неповнолітніх дітей та повнолітніх дітей - інвалідів з дитинства, тобто стосуватись всіх осіб, наведених в переліку, що вказаний в п. 6 статті 9 Закону 2011-XII.

При цьому в п. 6 статті 9 Закону 2011-XII перелік осіб, яким в першу чергу може виплачуватись грошове забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця перелічено через кому з уточненням в дужках про те, що така виплата не стосується осіб із зазначеного переліку, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені.

Про неправомірність отримання сум виплат, що були нараховані військовослужбовцю, понад суму утриманих аліментів зазначено у постанові Верховного Суду України від 24.12.2025 року по справі № 131/191/25.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що військова частина НОМЕР_1 діяла виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а отже, протиправних дій відповідача щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 , який зник безвісти, суд не встановив.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії ( АДРЕСА_2 , код ЄРДПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Бойко