Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №420/12654/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12654/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положая В.В. про стягнення виконавчого збору в сумі 34588,00 грн. від 22.04.2026 року, винесену у виконавчому провадженні ВП №80834857.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, з урахуванням особливостей провадження передбачених статтею 287 КАС України; витребувано копії матеріалів виконавчого провадження.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача у позовній заяві зазначав, що

наказом ДСА України від 09.02.2026 №60 затверджено Паспорт бюджетної програми на 2026 рік 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя». За даною бюджетною програмою, в 2026 році передбачені видатки у розмірі 10 000,00 тис. грн. Таким чином, у головного розпорядника бюджетних коштів ДСА України є окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів). Державна судова адміністрація України, в своїх листах адресованих Територіальному управлінню (від 06.05.2024 №11-10867/24, від 29.07.2024 №11 15103/24 копії додаються), вживала організаційних заходів щодо забезпечення здійснення видатків розпорядниками коштів нижчого рівня виключно у правовий спосіб. Вказаними листами наголошувала на тому, що виконання судових рішень на користь суддів, працівників апаратів судів та органів і установ системи правосуддя необхідно здійснювати виключно за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь судців, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя». Позивач звернув увагу суду, що наявність вказаної програми прямо кореспондується до положень ст. 27 Закону №1404-VIII , яким передбачено підстави для звільнення боржника від сплати виконавчого збору, зокрема, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Таким чином, виконання рішення щодо зобов`язання вчинити певні дії щодо майна (коштів), боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання встановленому Законом №4901-VI. Позивач, наголосивши, що оскільки у Територіального управління наявна окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів), то виконавчий збір на підставі п.3 ч.5 ст.27 Закону №1404-VІІІ у такому виконавчому провадженні з боржника не стягується. З огляду на зазначене, як вказав позивач, постанова про стягнення виконавчого збору в сумі 34588,00 грн. від 22.04.2026 року, що винесена в межах виконавчого провадження ВП №80834857є протиправною та такою, що не відповідає вимогам ст. 27 Закону Закон України «Про виконавче провадження» та підлягає скасуванню.

08.05.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач вказав, що не погоджується із позовним вимогами позивача. Як вказав відповідач, аналізуючи частину п`яту та шосту статті 26, частини першу четверту статті 27 Закону №1404-VІІІ Верховний Суд у постанові від 28 квітня 2020 року по справі №480/3452/19 зазначив, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Отже, як вказав відповідач, стягнення з боржника виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця. Крім того, відповідач зазначив, що з урахуванням практики Верховного Суду, справа № 420/18380/22 має зобов`язальний характер та положення п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону №1404-VIII не застосовується.

Учасники справи повідомлялись про день та час слухання справи, однак у судове засідання не з`явились. Керуючись положеннями ч.9 ст.205 КАС України, судом продовжено розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023 по справі №420/18380/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задоволено частково; рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року у справі №420/18380/23 – скасовано; ухвалено у даній справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 – задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (ЄДРПОУ: 26302945, місто Одеса, вулиця Бабеля 2, індекс 65005) щодо ненарахування з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року суддівської винагороди судді Комінтернівського районного суду Одеської області ОСОБА_1 у 2021 році із розрахунку мінімального прожиткового мінімуму у розмірі 2270 грн. відповідно до вимог статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, а саме з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначений Законом України “Про державний бюджет України на 2021 рік” з 1 січня 2021 року у розмірі 2270 гривень; зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області провести перерахунок та виплату суддівської винагороди, лікарняний, допомоги на оздоровлення, відпускних, середнього заробітку за час проходження дистанційного навчання ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, у відповідності до вимог частин другої, третьої статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270,00 грн., з урахуванням виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків; визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (ЄДРПОУ: 26302945, місто Одеса, вулиця Бабеля 2, індекс 65005) щодо ненарахування з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 р суддівської винагороди судді Комінтернівського районного суду Одеської області ОСОБА_1 у 2022 році із розрахунку мінімального прожиткового мінімуму у розі 2 481 грн. відповідно до вимог статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, а саме з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначений Законом України “Про державний бюджет України на 2022 рік” з 1 січня 2022 року у розмірі 2481 гривень; зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області провести перерахунок та виплату суддівської винагороди, лікарняний, допомоги на оздоровлення, відпускних, середнього заробітку за час проходження дистанційного навчання ОСОБА_1 за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, у відповідності до вимог частин другої, третьої статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2022 року складає 2481,00 грн., з урахуванням виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків; в задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

22.04.2026 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження ВП №80834857 з виконання виконавчого листа №420/18380/22, виданого 18.08.2023 про «зобов`язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області провести перерахунок та виплату суддівської винагороди, лікарняний, допомоги на оздоровлення, відпускних, середнього заробітку за час проходження дистанційного навчання ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, у відповідності до вимог частин другої, третьої статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270,00 грн., з урахуванням виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків».

Також, 22.04.2026 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України прийнято постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП №80834857 у розмірі 34 588,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 р. № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до ст.1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п.1 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до вимог ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 1 ст.18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За п.1 ч.1 ст.26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.5 ст.26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Отже, будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги є визначальною ознакою для її кваліфікації як майнової та повинна знаходити своє формальне відображення у ціні заявленого позову (що є обов`язковим елементом розрахунку судового збору та, відповідно, виконавчого збору).

Натомість, до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 р. у справі № 907/9/17 (провадження № 12-76гс18) та від 25.08.2020 р. у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс200).

Незважаючи на те, що Закон № 1404-VIII не містить чіткого визначення поняття "рішення немайнового характеру", за змістом ст.63 зазначеного Закону таким рішенням є рішення, за яким боржник зобов`язаний, зокрема, особисто вчинити певні дії.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023 по справі №420/18380/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задоволено частково; рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року у справі № 420/18380/23 – скасовано; ухвалено у даній справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 – задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (ЄДРПОУ: 26302945, місто Одеса, вулиця Бабеля 2, індекс 65005) щодо ненарахування з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року суддівської винагороди судді Комінтернівського районного суду Одеської області ОСОБА_1 у 2021 році із розрахунку мінімального прожиткового мінімуму у розмірі 2270 грн. відповідно до вимог статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, а саме з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначений Законом України “Про державний бюджет України на 2021 рік” з 1 січня 2021 року у розмірі 2270 гривень; зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області провести перерахунок та виплату суддівської винагороди, лікарняний, допомоги на оздоровлення, відпускних, середнього заробітку за час проходження дистанційного навчання ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, у відповідності до вимог частин другої, третьої статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270,00 грн., з урахуванням виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків; визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (ЄДРПОУ: 26302945, місто Одеса, вулиця Бабеля 2, індекс 65005) щодо ненарахування з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 р суддівської винагороди судді Комінтернівського районного суду Одеської області ОСОБА_1 у 2022 році із розрахунку мінімального прожиткового мінімуму у розі 2 481 грн. відповідно до вимог статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, а саме з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначений Законом України “Про державний бюджет України на 2022 рік” з 1 січня 2022 року у розмірі 2481 гривень; зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області провести перерахунок та виплату суддівської винагороди, лікарняний, допомоги на оздоровлення, відпускних, середнього заробітку за час проходження дистанційного навчання ОСОБА_1 за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, у відповідності до вимог частин другої, третьої статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2022 року складає 2481,00 грн., з урахуванням виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків; в задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

22.04.2026 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження ВП №80834857 з виконання виконавчого листа №420/18380/22, виданого 18.08.2023 про «зобов`язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області провести перерахунок та виплату суддівської винагороди, лікарняний, допомоги на оздоровлення, відпускних, середнього заробітку за час проходження дистанційного навчання ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, у відповідності до вимог частин другої, третьої статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270,00 грн., з урахуванням виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків».

При цьому, ані мотивувальна частина, ані резолютивна частина постанови не містять чітких сум суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, яка належала до виплати за спірний в цій справі період.

Отже, постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023 по справі №420/18380/22 має усі ознаки рішення немайнового характеру.

Однак, під час вирішення справи, суд враховує, що згідно частини 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню (крім спеціальної виписки з Реєстру аграрних нот); 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом №1404-VIII, та особливості їх виконання встановлює Закон України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” від 05.06.2012 №4901-VI.

Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі юридична особа) (ч.1 ст.2 Закону №4901-VI).

Позивач в цій справі та боржник у виконавчому провадженні № 80834857 ТУ ДСА за організаційно-правовою формою є державним органом влади, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з ч.1 ст.148 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 №1402-VIII.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №4901-VI виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом №1404-VIII, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Суд звертає увагу на той факт, що у головного розпорядника бюджетних коштів ДСА України наявна окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів).

Таким чином, суд зазначає, що в даному випадку виконання рішення щодо зобов`язання вчинити певні дії щодо майна (коштів), боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом №4901-VI, а виконавчий збір на підставі п.3 ч.5 ст.27 Закону №1404-VІІІ у такому виконавчому провадженні з боржника не стягується.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору в сумі 34588,00 грн. від 22.04.2026 року, винесену у виконавчому провадженні ВП №80834857.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи наведене, з урахуванням приписів ч.2 ст. 139 КАС України судовий збір не підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 287,382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (код ЄДРПОУ 26302945, вул. Дмитра Іванова 2, м.Одеса) –задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ45862901, вул. Розумовська 37, м. Одеса) про стягнення виконавчого збору в сумі 34588,00 грн. від 22.04.2026 року, винесену у виконавчому провадженні ВП №80834857.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. 287 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра