Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №400/1172/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026 р. № 400/1172/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання протиправним та скасування рішення, оформлене протоколом від 13.01.2026 №86, зобов`язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з вимогами:

-визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене Протоколом № 86 від 13 січня 2026 року, про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 06 січня 2026 року позивач через систему надання адміністративних послуг звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як військовозобов`язаний, на утриманні якого перебувають троє і більше дітей віком до 18 років. Однак 13 січня 2026 року відповідач листом № 1954/112 повідомив про відмову у наданні відстрочки, посилаючись на Протокол комісії № 86 від 13.01.2026. Єдиною підставою відмови зазначено: «відсутній письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні». Вважаю вказане рішення рідповідача протиправним, необґрунтованим та таким, що порушує законне право позивача на відстрочку, гарантоване Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.02.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив в якому просив в задоволенні позову відмовити. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що Протоколом від 13.01.2026 №86 комісія ІНФОРМАЦІЯ_3 ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки позивачу від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з відсутністю письмового договору між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні. Згідно з доданком 5 до Порядку яким затверджено перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", міститься категорія осіб, які мають право на відстрочку відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» так як Позивач подав заяву по п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в Додатку 5 зазначений перелік документів, що підтверджують право на відстрочку, а саме: свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов`язаного (за наявності) та один з таких документів: свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше); рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним; рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним; письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні, інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов`язаного за категорією стягнення (характером зобов`язання) “стягнення аліментів” з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки. Повідомлення про відмову було надіслано позивачу. Тому Комісія діяла в межах компетенції та у спосіб, визначений Порядком № 560.

Дослідив матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , є військовозобов`язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

06 січня 2026 року позивач через систему надання адміністративних послуг звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як військовозобов`язаний, на утриманні якого перебувають троє і більше дітей віком до 18 років. На підтвердження факту утримання трьох дітей позивачем було надано вичерпний пакет документів згідно опису, а саме:

1. Свідоцтво про народження сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (Серія НОМЕР_1 ).

2. Свідоцтво про народження доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (Серія НОМЕР_2 ).

3. Свідоцтво про народження доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (Серія НОМЕР_3 ).

4. Рішення суду про розірвання шлюбу з матір`ю перших двох дітей ОСОБА_5 від 09.10.2025 р. (справа № 945/1599/25).

5. Судовий наказ Заводського районного суду м. Миколаєва від 25.11.2025 р. (справа № 487/8770/25) про стягнення з мене аліментів на утримання дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .

6. Довідку з державної виконавчої служби від 06.01.2026 р. № 12/18.13-34, яка підтверджує відсутність заборгованості зі сплати аліментів.

7. Свідоцтво про шлюб з матір`ю третьої дитини ОСОБА_7 від 16.12.2025 р.

Однак 13 січня 2026 року відповідач листом № 1954/112 повідомив про відмову у наданні відстрочки, посилаючись на протокол комісії № 86 від 13.01.2026. Єдиною підставою відмови зазначено: «відсутній письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні».

Позивач не погоджується із рішенням Комісії звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Відповідно Додатка №5 до Постанови КМУ №560 від 16.05.2024, до заяви про отримання відстрочки з підстав передбачених п.3 ч.1 ст.23 Закону, необхідно додати: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов`язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.23 Закону, право на відстрочку мають чоловіки, які саме утримують трьох дітей віком до 18 років.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду сформульованої у постанові від 14.12.2023 у справі №160/11228/23, що обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття, відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України, покладений саме на батьків дитини.

Позивачем доведений цей факт та підтверджується свідоцтвами про народження дітей, тому у позивача вбачаються підстави для надання відстрочки від призову, передбачені п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до частин 1 та 2 статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

За приписами частин 1-4 статті 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов`язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.

Частиною 1 статті 180 Сімейного кодексу України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із частинами 1-3 статті 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про те, що батьки в силу закону зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей незалежно від того чи проживають вони разом з ними чи не проживають разом.

Велика Палата Верховного Суду України у постанові від 25 квітня 2018 р. у справі № 572/1762/15-ц виснувала, що сплата аліментів є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

З урахуванням закріпленого у сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов`язків питання щодо осіб, на яких покладається обов`язок утримання дитини, та відсутності боргу зі сплати аліментів, суд не може погодитися з позицією відповідача про необхідність позивачу доводити факт утримання рідних неповнолітніх дітей.

Суд зазначає, що п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не передбачає, що для підтвердження перебування на утриманні військовозобов`язаного трьох і більше дітей віком до 18 років необхідно надати письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні.

Суд погоджується з доводами позивача, що він є батьком трьох неповнолітніх дітей, які знаходяться на його утриманні.

Діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 утримуються шляхом сплати аліментів, що підтверджено судовим наказом№ 487/8770/25 від 25.11.2025 р. та довідкою ДВС про відсутність заборгованості по аліментам від 06.01.2026 р.; дитина ОСОБА_4 утримується в сім`ї позивача, оскільки позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з її матір`ю ОСОБА_8 .

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову у наданні відстрочки прийняте протоколом № 86 від 13.01.2026 є неправомірним, та наявні підстави для його скасування.

На підставі вказаного, суд приходить до висновку про задовлення позовних вимог.

Судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) - задовольнити.

2. Визнати протиправним рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №86 від 13.01.2026 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, за пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ), повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.01.2026 р. та надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати у виді судового збору в розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. С. Брагар