Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №320/42727/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026 року Справа № 320/42727/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі – ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області або відповідач-1), Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі ДСР НП України або відповідач-2), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №71 від 10.06.2022 про заборону в`їзду в Україну громадянину Азербайджанської Республіки: ОСОБА_2 (лат. ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , строком на 3 (три) роки, прийняте Начальником управління міграційного контролю, протидії нелегальної міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області Ігорем Семиногом та затверджене Заступником начальника ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області Дмитром Петровим;

- визнати протиправним та скасувати рішення №72 від 07.06.2022 про заборону в`їзду в Україну громадянину Азербайджанської Республіки: ОСОБА_2 (лат. ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , строком на 3 (три) роки, прийняте Начальником управління міграційного контролю, протидії нелегальної міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області Ігорем Семиногом та затверджене Заступником начальника ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області Дмитром Петровим;

- зобов`язати ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області письмово повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби України про скасування рішення №71 від 10.06.2022 про заборону в`їзду в Україну громадянину Азербайджанської Республіки: ОСОБА_2 (лат. ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , строком на 3 (три) роки, прийняте Начальником управління міграційного контролю, протидії нелегальної міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області Ігорем Семиногом та затверджене Заступником начальника ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області Дмитром Петровим, - протягом 2 (двох) робочих днів з дня набрання законної сили рішенням суду по даній справі;

- зобов`язати ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області письмово повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби України про скасування рішення №72 від 07.06.2022 про заборону в`їзду в Україну громадянину Азербайджанської Республіки: ОСОБА_2 (лат. ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , строком на 3 (три) роки, прийняте Начальником управління міграційного контролю, протидії нелегальної міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області Ігорем Семиногом та затверджене Заступником начальника ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області Дмитром Петровим, - протягом 2 (двох) робочих днів з дня набрання законної сили рішенням суду по даній справі;

- визнати протиправними дії службових осіб Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо надсилання до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області подання від 07.06.2022 за №4432/55/01-2022 Про розгляд питання щодо прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну строком на 3 роки та скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати протиправними дії службових осіб Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо надсилання до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області подання від 09.06.2022 за №4612/55/01-2022 Про розгляд питання щодо прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, заборону в`їзду в Україну строком на 3 роки громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у відповідача-1 були відсутні правові підстави для видання оскаржуваних рішень, а у відповідача-2 для вчинення дій щодо складання та надіслання подання стосовно прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну відносно позивача, оскільки ні відповідачем-1, ні іншими органами не було встановлено факту порушення позивачем ні міграційного законодавства, ні будь-якого іншого законодавства України, та він не є фігурантом жодної кримінальної справи та до кримінальної відповідальності ніколи не притягався. Також позивач зазначає, про те, що він проживає з 2009 року на території України та у встановленому законодавством порядку отримав посвідку на постійне проживання на території України.

13.12.2023 ухвалою Київського окружного адміністративного суду дана позовна заява, відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), була залишена без руху у зв`язку із невідповідністю останньої частині 6 статті 161 КАС України та визначено позивачу порядок та строк усунення недоліків позовної заяви.

18.12.2023 позивач надав до суду заяву про усунення недоліків в якій просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити пропущений процесуальний строк на звернення до суду, вказуючи на те, що він отримав спірні рішення лише після здійсненний адвокатом запитів, а саме – 17.10.2023.

25.01.2024 ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

Вказаною ухвалою витребувано від відповідача-1 докази по справі та визначено вирішити питання про поновлення строків звернення до суду, визнання поважними чи не поважними причини пропуску звернення за наслідками отриманих матеріалів від відповідача.

Відповідачем-1 подано до суду клопотання про долучення доказів, а саме матеріалів справ щодо рішень про заборону в`їзду №71 та №72 та повідомлено суд, що оскаржувані рішення були скасовані, а доручення надані Головному центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відкликані.

Відповідачем-2 надано суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки 31.07.2023 до Департаменту надійшов лист від 28.07.2023 №8010.8.5-27382/80.4-23, яким проінформовано ДСР НП України щодо направлення повідомлення про відкликання доручення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області про заборону в??їзду в Україну громадянину російської федерації ОСОБА_2 (лат. ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того подання №4432 та №4612, на підставі яких винесено оскаржувані рішення, втратили свою чинність.

Так, щодо клопотання про поновлення строків звернення до суду, суд зазначає наступне.

Згідно статтею 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з положеннями частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Порівняльний аналіз словоформ «дізналась» та «повинна булла дізнатись» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатись не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Так, позивач зазначає, що про існування рішень №71 та №72 про заборону в`їзду строком на три роки йому стало відомо лише з відповіді на адвокатський запит від 17.10.2023.

З метою встановлення моменту, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів, судом витребувано у відповідача-1 докази належного вручення або направлення позивачу оскаржуваних рішень.

Разом із тим, 02.02.2024 відповідачем-1 долучено копії матеріалів щодо прийняття ним оскаржуваних рішень, які, однак, не містять жодних доказів їх належного вручення або направлення позивачу.

Зважаючи що відповідачем не надано доказів вручення позивачу спірних рішень у інший, ніж на звернення адвоката, час, суд доходить висновку, що наведені позивачем підстави поважності пропуску строку є обґрунтованими, пропущений строк звернення до суду з даним позовом щодо оскарження рішень №71 та №72 про заборону в`їзду підлягає поновленню.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДСР НП України направлено на ім`я начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області подання «Про розгляд питання щодо прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, заборону в`їзду в Україну строком на 3 роки» відносно громадянина Азербайджанської Республіки та російської федерації ОСОБА_2 (лат. ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.06.2022 №4432/55/01-2022 та від 09.06.2022 №4612/55/01-2022 в яких викладено прохання щодо скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, а також заборони в`їзду на території України на 3 роки.

ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, на підставі подання ДСР НП України від 07.06.2022 №4432/55/01-2022, прийнято рішення від 07.06.2022 №72 про заборону в`їзду на територію України відносно громадянина Азербайджанської Республіки та російської федерації ОСОБА_2 (лат. ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі подання ДСР НП України від 09.06.2022 №4612/55/01-2022 прийнято рішення від 10.06.2022 №71 про заборону в`їзду на територію України відносно громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначені рішення були прийняті на підставі Інструкції про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 №1235 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.01.2014 за №25/24802 (далі – Інструкція №1235), пунктів 1, 2 частини 1 статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI (далі – Закон №3773-VI) та у зв`язку з встановленням ДСР НП України того, що громадянин Азербайджанської Республіки та російської федерації ОСОБА_2 (лат. ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 становить загрозу інтересам національної безпеки або охорони громадського порядку, а також охороні здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні з огляду на наступне:

- в ході отриманої оперативної інформації, встановлено, що громадянин Азербайджанської Республіки та російської федерації ОСОБА_2 (лат. ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 прибув в Україну з метою вчинення протиправної діяльності направленої на дестабілізацію громадського порядку в Україні, шляхом підбурення до масових безпорядків, організацією масових протестів та заколотів, які можуть призвести до підриву державності та направлені на повалення державного ладу України;

- з метою попередження порушення іноземцями та особами без громадянства міграційного законодавства та дестабілізації криміногенної обстановки в Україні, у ході проведення оперативно-розшукової діяльності встановлено, що вказаний громадянин Азербайджанської Республіки та російської федерації ОСОБА_2 (лат. ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 має намір прибути до західних регіонів України, де шляхом підбурення вихідців з російської федерації та близьких їм осіб, планує створити масові протести та спротиви біля місцевих державних адміністрацій. Таким чином, вказане може призвести до чисельних порушень громадського порядку та дестабілізацію в середині держави, тим самим призвести до порушень конституційних прав, громадян України та інших осіб, які тимчасово чи постійно проживають в Україні.

ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області було направлено до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (далі – Головний центр обробки спеціальної інформації ДПСУ) наступні доручення:

- від 07.06.2022 №8010.8.5-14821/80.4-22 про заборону громадянину російської федерації та Азербайджанської Республіки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в`їзду в Україну, строком до 07.06.2025;

- від 10.06.2022 №8010.8.5-15222/80.4-22 щодо заборони громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в`їзду в Україну, строком до 10.06.2025.

23.06.2023 та 11.07.2023 ДСР НП України було направлено до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області листи від 23.06.2023 №8096/55/01-2023 та від 11.07.2023 №8991/55/01-2023 «Про розгляд питання щодо скасування раніше прийнятого рішення про заборону в`їзду в Україну строком на 3 роки», якими ДСР НП України просив ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області скасувати раніше прийняті рішення про заборону в`їзду №71 та №72.

27.06.2023 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення про скасування рішення про заборону в`їзду в Україну від 10.06.2022 №71 громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 .

25.07.2023 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення про скасування рішення про заборону в`їзду в Україну від 07.06.2022 №72 громадянину російської федерації ОСОБА_2 (лат. ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 .

27.06.2023 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області було направлено до Головного центру обробки спеціальної інформації ДПСУ повідомлення №8010.8.5-22723/80.4-23 яким, у відповідності до пункту 16 постанови Кабінету Міністрів України від 17.04.2013 №280, у зв?язку з відсутністю підстав щодо подальшої заборони в?їзду в Україну, просить зняти з контролю виконання доручення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 10.06.2022 №8010.8.5-15222/80.4-22, про заборону в?їзду в Україну громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі повідомлення від ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області 27.06.2023 №8010.8.5-22723/80.4-23 про відкликання доручення від 10.06.2022 №8010.8.5-15222/80.4-22 щодо заборони в`їзду в Україну громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , інформацію про вказаного громадянина вилучено з відповідної бази даних ДПСУ.

26.07.2023 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області було направлено до Головного центру обробки спеціальної інформації ДПСУ повідомлення №8010.8.5-26880/80.4-23 яким, у відповідності до пункту 16 постанови Кабінету Міністрів України від 17.04.2013 №280, у зв?язку з відсутністю підстав щодо подальшої заборони в?їзду в Україну, просить зняти з контролю виконання доручення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 07.06.2022 №8010.8.5-14821/80.4-22, про заборону в?їзду в Україну громадянину російської федерації ОСОБА_2 (лат. ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі повідомлення від ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 26.07.2023 №8010.8.5-26880/80.4-23 про відкликання доручення від 07.06.2022 № 8010.8.5-14821/80.4-2 щодо заборони в`їзду в Україну громадянину російської федерації ОСОБА_2 (лат. ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , інформацію про громадянина російської федерації було вилучено з відповідної бази даних ДПСУ.

Також, листами від 27.06.2023 №№8010.8.5-22724/80.7-23 та 26.07.2023 №8010.8.5-26879/80.7-23 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області повідомило ДСР НП України щодо направлення повідомлень Головному центру обробки спеціальної інформації ДПСУ про відкликання доручень щодо заборони в`їзду в Україну строком на 3 року громадянину Азербайджанської Республіки та російської федерації ОСОБА_2 (лат. ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації ДПСУ від 29.02.2024 №19-14865/24-Вих станом на 29.02.2024 ДПСУ продовжує виконувати доручення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 07.06.2022 №8010.8.5-14821/80.4-22 щодо заборони громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Станом на 29.02.2024 повідомлення від ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області про відкликання доручення від 07.06.2022 №8010.8.5-14821/80.4-2 щодо заборони в`їзду в Україну громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу Головного центру обробки спеціальної інформації ДПСУ, не надходило.

В подальшому, відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації ДПСУ від 11.03.2024 №19-16831/18/24-Вих, на підставі повідомлення від ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 06.03.2024 №8010.8.2-10962/80.4-24 про відкликання доручення від 07.06.2022 №8010.8.5-14821/80.4-22 щодо заборони в`їзду в Україну громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 (лат. ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , інформацію про зазначену особу було вилучено з відповідної бази даних ДПСУ.

Станом на 12:55 11.03.2024 Державна прикордонна служба України рішення, доручення уповноважених державних органів щодо заборони в`їзду в Україну громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 (лат. ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виконує.

Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що права та законні інтереси позивача є порушеними вказаними вище рішеннями, оскільки оскаржувані рішення скасовані, повідомлення щодо скасування вказаних рішень направлено до відповідних державних установ, тож дані рішення не створюють жодних правових наслідків для позивача.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Тож завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.

Згідно із висновком, сформованим в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі №18-рп/2004 термін «порушене право», який вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». При цьому з приводу останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

У постанові Верховного Суду України від 23.05.2017 у справі №800/541/16 підкреслено, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

В ході розгляду справи установлено та не заперечувалось сторонами по справі, що оскаржувані рішення №71 та №72 про заборону в`їзду в Україну строком на 3 року громадянину Азербайджанської Республіки та російської федерації ОСОБА_2 (лат. ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 скасовані.

На підставі повідомлень від ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 27.06.2023 №8010.8.5-22723/80.4-23, від 26.07.2023 №8010.8.5-26880/80.4-23 та від 06.03.2024 №8010.8.2-10962/80.4-24 про відкликання доручень від 07.06.2022 №8010.8.5-14821/80.4-2 та від 10.06.2022 №8010.8.5-15222/80.4-22 щодо заборони в`їзду в Україну громадянину Азербайджанської Республіки та російської федерації ОСОБА_2 (лат. ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 інформацію про вказаного громадянина вилучено з відповідної бази даних ДПСУ.

Крім цього, листом ДСР НП України від 16.11.2023 № 253аз адвоката позивача ОСОБА_5 повідомлено, що подання №4432 та подання №4612 втратили свою чинність, у зв`язку зі скасуванням рішень №71 та №72.

Так, рішення суб`єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийняте владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюване рішення є юридично значимими, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Натоміть, в даному випадку оскаржувані рішення були скасовані суб`єктом владних повноважень, повідомлення щодо скасування даних рішень було направлено до ДПСУ, таким чином рішення про заборону в`їзду №71 та №72 не створюють жодних правових наслідків для позивача.

Згідно усталеного підходу, який знаходить своє відображення в багатьох судових рішеннях Верховного Суду, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що адміністративний не підлягає задоволенню.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини 1 та 2 статті 76 КАС України).

Відповідно до частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи положення статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І. І.