Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №260/8204/25 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 травня 2026 рокум. Ужгород№ 260/8204/25

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення (вимогу) ІНФОРМАЦІЯ_2 у частині покладення на мене обов`язку пройти ВЛК;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання мені повної відповіді на мої звернення від 20.09.2025 та 27.09.2025 в частині ненадання мені рішення комісії (про надання/відмову) та зобов`язати відповідача надати мені відповідь на мої звернення від 20.09.2025 та 27.09.2025 у цій частині.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08.09.2025 року позивач подав до ІНФОРМАЦІЯ_2 пакет документів на відстрочку від призову як батько шістьох неповнолітніх дітей.

16.09.2025 року на мобільний номер позивача надійшло SMS наступного змісту: «Доброго дня! Вам необхідно, згідно п.63 Постанови КМУ з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 для отримання направлення на проходження ВЛК (медичного обстеження) або сформувати направлення в автоматичному режимі через додаток “Резерв+” та по завершенню надати довідку про проходження ВЛК».

20.09.2025 року позивач надіслав на електронну адресу відповідача заяву, якою повідомив, що він не належить до категорії осіб, які повинні проходити ВЛК, оскільки ним подано заяву на відстрочку.

Відповідач листом від 25.09.2025 №21632 повідомив, що позивач підлягає призову та про необхідність пройти ВЛК, пославшись на п.69 Порядку №560.

27.09.2025 року позивач звернувся до відповідача із вимогою надати офіційне рішення комісії про надання/відмову у відстрочці додатково вказавши на помилковість посилань на п.69 Порядку №560 та навів спеціальне правило п.63 про заборону направлення на ВЛК до рішення комісії.

05.10.2025 відповідач знову відмовив у звільненні від ВЛК та заявив, що п.63 «не скасовує обов`язку проходження ВЛК».

Рішення комісії про відстрочку знову не надано.

Позивач зазначає, що відповідач не надав у повному обсязі відповідь на його звернення від 20.09.2025 року та 27.09.2025 року, ухилився від розгляду заяви на відстрочку у строк, встановлений законом, і не надав рішення комісії та поклав на позивача обов`язок пройти ВЛК до рішення комісії, що суперечить п.63, постанови КМУ від 16 травня 2024 р. №560.

Представником ІНФОРМАЦІЯ_2 було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити у задоволенні позову та зокрема зазначив, що заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 отримав 12.09.2025 р. за вх. № 24047, яку було розглянуто і 30.09.2025 року за вих. № 3259 ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку було надіслано довідку про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправним та скасувати рішення (вимогу) ІНФОРМАЦІЯ_2 у частині покладення на позивача обов`язку пройти медичний огляд ВЛК, вважаю за необхідне зазначити наступне.

Згідно абз. 2 п. 69 порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 р., Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію.

У позивача закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, а відтак ІНФОРМАЦІЯ_3 у своїх відповідях звертав увагу позивача на необхідність проходження медичного огляду військово-лікарською комісією відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно зі ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання відстрочки від призову, на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

16 вересня 2025 року на мобільний номер позивача надійшло SMS наступного змісту: «Доброго дня! Вам необхідно, згідно п.63 Постанови КМУ з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 для отримання направлення на проходження ВЛК (медичного обстеження) або сформувати направлення в автоматичному режимі через додаток “Резерв+” та по завершенню надати довідку про проходження ВЛК».

20 вересня 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою, якою просив суд:

- Надати офіційне рішення комісії про надання чи відмову у наданні відстрочки.

- У випадку, якщо направлення на ВЛК здійснено правомірно, вказати конкретний абзац п.63 Постанови КМУ№560, на підставі якого прийнято таке рішення.

25 вересня 2025 року відповідач листом №21632 повідомив, що згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів громадянин ОСОБА_1 не проходив військово-лікарську комісію.

Відповідно до абз.2 п.69 Порядку проведення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період Постанови КМУ №560 особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію.

Відповідно абз.3, п.63 Порядку проведення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період Постанови КМУ № 560 військовозобов`язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов`язані приймаються на військову службу за контрактом, або були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), або самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів громадянин ОСОБА_1 підлягає призову на військову службу під час мобілізації в особливий період.

У листі відповідач зазначив про необхідність пройти медичний огляд військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності до військової служби.

27 вересня 2025 року позивач звернувся до відповідач із заявою, якою просив:

- Надати офіційне рішення комісії за його заявою про надання відстрочки, а у разі відмовити – надати письмове рішення про відмову із зазначенням причин.

05 жовтня 2025 року відповідач листом №22216 повідомив, що відповідно до статті 14 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та пунктів 3, 4, 69 порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою кабінету Міністрів України №560 від 23.05.2014 (зі змінами), усі громадяни, які підлягають призову під час мобілізації, зобов`язані пройти військово-лікарську комісію з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

Посилання на пункт 63 Порядку №560 не скасовує обов`язку проходження ВЛК, оскільки зазначений пункт стосується особливих випадків надання відстрочки для осіб, які вже мають рішення ВЛК.

Проходження ВЛК є обов`язковим. Відповідач зазначив про необхідність пройти військово-лікарську комісію для визначення ступеню придатності до військової служби.

Не погодившись із такими діями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно зі ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який продовжує діяти станом на теперішній час.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч.1 ст.1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Згідно частини 1 статті 27 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

Приписами ч.7 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» регламентовано, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Відповідно до пунктів 1, 8, 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних встановлено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі Порядок №1487).

Згідно з п. 1 Порядку він визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Відповідно до п. 79 Порядку, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Згідно з ч.9 статті 1 Закону №2232-XII Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

- допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;

- призовники - особи, які взяті на військовий облік;

- військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

- військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

- резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до ст.1 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон України № 1951), Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

За приписами ст.5 Закону України №1951, органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Згідно зі Прикінцевих положень, частину 1 статті 34 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" викладено в такій редакції:

"1. Персонально-якісний облік призовників і військовозобов`язаних передбачає облік відомостей (біографічні дані, стан здоров`я, результати співбесід тощо) щодо призовників і військовозобов`язаних, які узагальнюються в особових справах призовників або в облікових картках військовозобов`язаних та реєструються в Єдиному державному реєстрі військовозобов`язаних. Ведення персонально-якісного обліку покладається на районні (міські) військові комісаріати".

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок № 559).

Пунктом 2 цієї постанови установлено, що військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності цією постановою, вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка.

Відповідно до пункту 4 Порядку, у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:

- у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;

- в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Пунктом 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період від 16.05.2024 №560, передбачено, що резервісти та військовозобов`язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров`я. Резервісти або військовозобов`язані, у яких відсутні скарги на стан здоров`я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються.

Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію.

Пунктом 74 цього ж Порядку передбачено, що військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку.

Крім того, згідно ч.1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

До того ж, згідно пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

При цьому, відомості про проходження позивачем ВЛК на виконання вимог Закону №3621 відсутні у матеріалах відсутні.

Як вбачається із послужної картки ОСОБА_1 , наданої відповідачем, дані щодо медичного огляду позивача відсутні.

Таким чином, позивачем під час дії воєнного стану, медичний огляд, з метою встановлення придатності до військової служби не пройдено, відповідного висновку ВЛК в матеріалах справи не має.

Встановлені у даній справі обставини свідчать, що листами від 20.09.2025 року та 27.09.2025 року відповідачем було повідомлено позивача щодо необхідності проходження ВЛК.

Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024р. №560 визначено, зокрема в пункті 21, що за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Відповідно до пункту 23 Порядку №560, поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

Згідно з п.24 Порядку №560, у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Також згідно пункту 27 Порядку №560, під час мобілізації громадяни викликаються з метою:

1) до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів:

- взяття на військовий облік;

- проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки);

- призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Враховуючи обов`язок чоловіків у віці від 25 до 60 років під час дії воєнного стану пройти ВЛК з метою визначення придатності до військової служби, та відсутність доказів проходження позивачем ВЛК під час дії воєнного стану, суд зазначає про відсутність у діях відповідача протиправних дій, щодо покладення на позивача обов`язку до проходження ВЛК.

Щодо прохання позивача скасувати рішення про покладення на нього обов`язку пройти ВЛК, суд зазначає, що таке рішення відсутнє, а в матеріалах справи наявні тільки листи, якими позивача попередили про необхідність проходження ВЛК.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 надати позивачу рішення комісії щодо відстрочки від призову, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 20 Закону № 2939 встановлений обов`язок розпорядника інформації надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Статтею 22 Закону № 2939 визначено виключний перелік підстав для відмови в задоволенні запиту на інформацію. Так, зокрема, частиною 1 зазначеної статті передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною 5 статті 19 цього Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону № 2939, у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Аналізуючи наведені положення Закону № 2939, суд зауважує, що розпорядники інформації в межах встановленого даним Законом строку зобов`язані надавати та оприлюднювати публічну інформацію, зокрема, за запитами на інформацію, незалежно від того, чи стосується ця інформація запитувача інформації особисто.

В матеріалах справи наявна Довідка №3259 від 30 вересня 2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ОСОБА_1 .

Відповідач у відзиві стверджує, що вказана довідка була надіслана позивача, однак жодних доказів зазначеному до суду подано не було.

Що також підтверджує позивач у наданій до суду відповіді на відзив.

Станом на 05 жовтня 2025 року відповідач листом №22216 не надав позивачу відповідь на його звернення, щодо надання офіційного рішення комісії за його заявою про надання відстрочки та не направив Довідку №3259 від 30 вересня 2025 року про надання відстрочки.

Відтак, суд зазначає, що в цій частині позовну заяву слід задовільнити частково та зобов`язати відповідача надати відповідь на звернення від 27.09.2025 року в частині ненадання рішення комісії щодо відстрочки.

Суд також зазначає, що решта доводів позовної заяви не мають визначального впливу на правильне вирішення судом позовних вимог у спірних правовідносинах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі “Проніна проти України”, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд ураховує, що відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненадання ОСОБА_1 повної відповіді на його звернення від 27 вересня 2025 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ – НОМЕР_1 ) повторно розглянути звернення ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_2 ) від 27 вересня 2025 року та надати запитувану інформацію.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяП.П.Микуляк