Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №240/25612/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року м. Житомир справа № 240/25612/25

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 18.06.2025 по 22.08.2025 з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (на 01.01.2025);

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 18.06.2025 по 22.08.2025 виходячи із розміру посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (на 01.01.2025) на відповідний тарифний коефіцієнт з врахуванням вже виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022, 2023, 2025 рр. та грошової компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2021-2025 рр, обчисливши їх із розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (на 01.01.2025) на відповідні тарифні коефіцієнти;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2025 рік, грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022, 2023, 2025 рр. та грошову компенсацію за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2021-2025 рр, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (на 01.01.2025) на відповідні тарифні коефіцієнти, з врахуванням вже виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022, 2023, 2025 рр. та грошової компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2021-2025 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022, 2023, 2025 рр. та грошової компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2021-2025 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення та виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час проходження служби відповідач невірно виплачував йому грошове забезпечення з 18.06.2025 по 22.08.2025 з врахуванням прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2018, що призвело до виплати грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення у значно меншому розмірі. Також зазначає, що грошова допомога для оздоровлення за 2025 рік, грошова компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2022, 2023, 2025 рр. та грошова компенсація за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2021-2025 роки виплачена йому без урахування індексації грошового забезпечення.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач надіслав відзив на позовну заяву, у якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що діяв правомірно. Зокрема зазначив, що розрахунок складових грошового забезпечення позивача проводився із застосуванням п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103), а саме шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, передбачений додатком 1 та відповідно додатком 14 до цієї постанови Кабінету Міністрів України. Також вказав, що підстави для включення суми індексації до складу грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку та відпустки як учаснику бойових дій відсутні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Позивач у період з 22.08.2018 по 22.08.2025 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1

У період з 18.06.2025 по 22.08.2025 грошове забезпечення та інші додаткові одноразові види грошового забезпечення нараховувалися та виплачувалися позивачу із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, що не заперечується відповідачем.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неповноти нарахування усіх сум грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами, суд враховує таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Статтею 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За змістом частини другої статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови №704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Отже, пунктом 4 Постанови №704 було чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Однак, у подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.

З наведеного вбачається, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.

Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.

Таким чином, розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, повинно бути визначене шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №420/6572/22.

Водночас суд враховує, що 12.05.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704" (далі - Постанова №481), яка набрала чинності 20.05.2023 та якою по-іншому врегульовані спірні правовідносини.

Так, пунктом 1 Постанови №481 приписано скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільненні з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Також пунктом 2 указаної постанови внесено зміну до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виклавши абзац перший в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Отже з 20.05.2023 пункт 4 Постанови №704 передбачав сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня календарного року.

Жодних інших нормативно-правових актів, які б визначали з 20.05.2023 розрахункову величину посадових окладів військовослужбовців, крім діючої Постанови №704 прийнято не було.

Постанова №704 з 20.05.2023 була чинною, не скасована, не змінена та підлягала застосуванню з 20.05.2023 відповідачем.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 та від 11.09.2024 у справі №554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб`єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).

Із врахуванням зазначеного, при розгляді даної справи судом враховується, що Шостим апеляційним адміністративним судом 18.06.2025 прийнято постанову у справі №320/29450/24, якою залишено без змін рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025, яким визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Відповідно до положень частини другої статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, починаючи виключно з 18.06.2025 діє редакція пункту 4 Постанови №704, що була чинною до змін, внесених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481.

Відтак, оскільки рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 набрало законної сили 18.06.2025, то відповідно наведений нормативно-правовий акт втратив чинність з 18.06.2025.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими вимоги за період з 18.06.2025 по 22.08.2025.

При цьому, з метою захисту прав і законних інтересів позивача відповідачем має бути здійснений також перерахунок за спірний період сум грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошової допомоги при звільненні, що охоплюються частиною 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Крім того суд враховує, що розмір місячного грошового забезпечення, з якого визначаються вказані виплати, включає посадовий оклад та оклад за військовим званням, і перерахунок цих базових складових за період з 18.06.2025 по 22.08.2025 та впливає на розрахунок відповідних виплат, нарахованих при звільненні. Тому зазначені вище виплати підлягають перерахунку лише в частині, що залежить від базових складових грошового забезпечення за 2025 рік, отже, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022, 2023, 2025 рр. та грошової компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2021-2025 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення суд вважає за необхідне зазначити таке.

Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення від 17.07.2003 №1078 (надалі - Порядок №1078), згідно з п. 2 якої, - індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Проаналізувавши положення Порядку №1078 можна дійти висновку про те, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

З системного аналізу вищевикладених норм вбачається, що спеціальним законодавством, яке регламентує соціальні гарантії військовослужбовців, передбачено необхідність включення до складу грошового забезпечення особи, з якого здійснюється обчислення її одноразової грошової допомоги при звільненні, всіх видів додаткового забезпечення, які отримувалися нею на постійній основі (не одноразово та не періодично).

Тож індексація є складовою частиною додаткового грошового забезпечення, яке особа отримує щомісячно, а тому також підлягає включенню до складу грошового забезпечення, з якого обраховується одноразова грошова допомога при звільненні.

Аналогічна правова позиція була неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 19 березня 2020 року у справі № 820/5286/17.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд звертає увагу, що за правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.07.2019 у справі №826/3398/17, індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, що забезпечує дотримання прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист (Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ Про індексацію грошових доходів населення).

Правовий висновок щодо систематичного характеру індексації грошового забезпечення та включення індексації, зокрема, до розміру одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовця, викладено у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 року по справі №240/10130/19.

Факту невключення індексації у вказані виплати відповідач не заперечує та доказів протилежного суду не надав. Навпаки, відповідач у відзиві зазначав про безпідставність такої позовної вимоги.

Згідно довідки №148 від 21.10.2025 вбачається, що за серпень - листопад 2024 року позивачу нарахована і виплачена індексація грошового забезпечення у розмірі 130,20 грн. щомісячно, за грудень 2024 - 254,35 грн; у липні 2025 року - у розмірі 133,23 грн. та у серпні 2025 року - 94,55 грн. Отже, вказана індексація мала бути врахована при нарахуванні позивачу спірних виплат.

Оскільки в позовних вимогах позивач просить про врахування індексації за 2022, 2023 та 2025 роки, то вказані вимоги підлягають задоволенню лише в частині індексації грошового забезпечення, виплаченої в 2025 році.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022, 2023, 2025 рр. та грошової компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2021-2025 роки без урахування індексації грошового забезпечення є протиправною.

Оскільки виплата індексації грошового забезпечення підтверджена лише частково, позов у цій частині також підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 18.06.2025 по 22.08.2025 з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (на 01.01.2025).

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 18.06.2025 по 22.08.2025 виходячи із розміру посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (на 01.01.2025) на відповідний тарифний коефіцієнт з врахуванням вже виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2025 рік та грошової компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2025 рр, обчисливши їх із розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (на 01.01.2025) на відповідні тарифні коефіцієнти.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2025 рік, грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2025 рік та грошову компенсацію за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2025 рік, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (на 01.01.2025) на відповідні тарифні коефіцієнти, з врахуванням вже виплачених сум,

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2025 рік та грошової компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2025 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2025 рік та грошової компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2025 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова

11.05.26