Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №240/26686/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року м. Житомир справа № 240/26686/25

категорія 106020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із уточненим позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761, в частині внесення зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2025 № 6727 “Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року” шляхом виключення ОСОБА_1 із додатку 2, згідно з яким виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, військовослужбовців, які не обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу), та включення ОСОБА_1 до додатку 1, згідно з яким виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних завдань);

- визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761 в частині утримання з ОСОБА_1 зайво сплаченої додаткової винагороди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що протягом 12 днів у вересні 2025 року був залучений до виконання бойових (спеціальних) завдань у складі штабу військової частини НОМЕР_1 , який здійснює оперативне (бойове) управління підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони, що відповідає постанові Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168. Разом із тим, військовою частиною НОМЕР_1 проведено службову перевірку, за результатами якої встановлено, що позивачу здійснено переплату додаткової грошової винагороди за вересень 2025 року. За результатами службової перевірки видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761, другим пунктом якого внесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2025 № 6727 “Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року” та визначено нарахувати та виплатити позивачу додаткову грошову винагороду в розмірі 30000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань (замість належних 50000 грн) та третім пунктом даного наказу визначено утримати з грошового забезпечення позивача надмірно нараховані та виплачені кошти додаткової грошової винагороди за вересень 2025 року. Позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують його майнові права і тому за захистом своїх прав звернувся з позовом до суду.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

До суду від відповідача надійшов відзив, у якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю. Вказує, що у вересні 2025 року позивач виконував бойові (спеціальні) завдання на основному командному пункті військової НОМЕР_3 у складі створеного наказом від 01.12.2024 № 4856/ДСК штабу військової частини (зведеного підрозділу), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони до батальйону включно у період з 03.09.2025; з 05.09.2025 по 06.09.2025; 08.09.2025; 13.09.2025; 16.09.2025; з 19.09.2025 по 20.09.2025; 24.09.2025; з 26.09.2025 по 27.09.2025 та 29.09.2025. На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно- господарської діяльності) від 05.10.2025 № 6727 позивачу виплачено додаткову винагороду у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно вказаному вище часу виконання бойових (спеціальних) завдань. Службовою перевіркою встановлено, що нарахування відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.10.2025 № 6727 додаткової винагороди із розрахунку 50000 грн. (пропорційно дням, зазначеним в наказі) військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , які не обіймали (тимчасово не виконували) посади визначені штатом у складі командування та штабу військової частини, не відповідає роз`ясненню Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 14.11.2023 № 220/13/7643. Система пунктів управління військової частини НОМЕР_1 , що за текстом наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2024 № № 4856/ДСК отримала назву “штаб, що здійснює оперативне (бойове) управління” не є штабом військової частини, а залучені до складу цієї системи пунктів управління військової частини військовослужбовці, які не займають штатні посади у командуванні та штабі військової частини, не мають права отримувати додаткову винагороду із розрахунку 50000 грн на місяць. Таким чином, за результатами службової перевірки винесено наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

Позивач з 19.06.2024 по теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді оператора відділення комунікації. Вказане підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 19.06.2024 № 196.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2024 № 4856/ДСК сформовано штаб, який здійснює оперативне (бойове) управління підрозділами (в тому числі приданими), що ведуть воєнні (бойові) дії, організувавши систему пунктів управління.

Позивач протягом 12 днів у вересні 2025 року був залучений до виконання бойових (спеціальних) завдань у складі штабу військової частини НОМЕР_1 , який здійснює оперативне (бойове) управління підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони.

За цей період позивачу було нараховано та виплачено додаткову винагороду з розрахунку 50000 грн пропорційно дням участі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та наказу Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018.

Службовою перевіркою встановлено, що нарахування відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 05.10.2025 № 6727 додаткової винагороди із розрахунку 50000,00 грн (пропорційно дням, зазначеним в наказі) військовослужбовцям ВЧ НОМЕР_1 , які не обіймали (тимчасово не виконували) посади визначені штатом у складі командування та штабу військової частини, не відповідає роз`ясненню Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 14.11.2023 № 220/13/7643.

В акті перевірки вказано, що система пунктів управління військової частини НОМЕР_1 , що за текстом наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2024 № № 4856/ДСК отримала назву "штаб", що здійснює оперативне (бойове) управління” не є штабом військової частини, а залучені до складу цієї системи пунктів управління військової частини військовослужбовці, які не займають штатні посади у командуванні та штабі військової частини, не мають права отримувати додаткову винагороду із розрахунку 50000 грн на місяць.

За результатами службової перевірки винесено наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761, пунктом 2 якого внесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2025 № 6727 "Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року", а саме визначено:

- виключити із Додатку 2, згідно з яким виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, військовослужбовців, які не обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу), відповідно до додатку 1 до цього наказу (в тому числі молодшого сержанта ОСОБА_1 );

- включити позивача до Додатку 1, згідно з яким виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних завдань), відповідно до додатку 1 до цього наказу.

Пунктом 3 наказу від 15.11.2025 № 4761 визначено утримати (повернути) зайво сплачену додаткову винагороду з військовослужбовців відповідно до додатку 1 до цього наказу. До додатку 1 до наказу від 15.11.2025 № 4761 включено молодшого сержанта ОСОБА_1 , якому у жовтні 2025 року було виплачено додаткову винагороду у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних завдань) замість додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних завдань) за періоди: 03.09.2025; з 05.09.2025 по 06.09.2025; 08.09.2025; 13.09.2025; 16.09.2025; з 19.09.2025 по 20.09.2025; 24.09.2025; з 26.09.2025 по 27.09.2025 та 29.09.2025.

Вважаючи наказ відповідача від 15.11.2025 № 4761 у частині позбавлення позивача права на отримання додаткової винагороди за вересень 2025 року в розрахунку 50000,00 грн на місяць, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” та № 69 “Про загальну мобілізацію” Кабінетом Міністрів України прийнято постанову “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” № 168 від 28.02.2022 (далі - Постанова № 168).

Абзацом третім пункту 1-1 Постанови № 168 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що на період воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони.

Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі Порядок № 260, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України.

Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44, який застосовується з 01.02.2023, доповнено Порядок № 260 розділом XXXIV “Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану”.

Згідно з пунктом 1 розділу XXXIV Порядку № 260 управління (штаб) угруповання військ (сил) тимчасово утворений рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України орган військового управління, призначений для виконання функцій з управління військами (силами) в ході відсічі повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, у тому числі управління (штаб) оперативно-стратегічного, оперативного, оперативно-тактичного угруповання військ (сил), тактичної групи.

За змістом пункту 2 розділу XXXIV Порядку № 260 (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з Постановою № 168 виплачується в таких розмірах:

100000 гривень тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту); у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони; на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника; з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення); з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

50000 гривень військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).

Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;

30000 гривень військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави; з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України; з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту; у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій; у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій; з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури (у тому числі об`єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).

Райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України (пункт 3 розділу XXXIV Порядку № 260).

Відповідно до пункту 4 розділу XXXIV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців (пункт 6 розділу XXXIV Порядку № 260).

Перелік органів військового управління (штабів угруповання військ (сил)), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право підтверджувати безпосередню участь у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців, затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України (абзац перший пункту 7 розділу XXXIV Порядку № 260).

Командувачами (командирами) угруповань військ (сил), тактичних груп, командирами військових частин (у тому числі резерву, установ, організацій), до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляються органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, а також виконання завдання у складі управління (штабу) угруповання військ (сил), тактичної групи (затверджених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України), угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління за минулий місяць (абзац перший пункту 8 розділу XXXIV Порядку № 260).

Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин (пункту 9 розділу XXXIV Порядку № 260).

Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку про те, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, виплачується додаткова винагорода згідно з Постановою № 168 у розмірі до 50000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Однак безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів повинна бути підтверджена, зокрема, такими документами: бойовим наказом (бойовим розпорядженням); журналом бойових дій; рапортом командира підрозділу (групи) про участь військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

З доказів у справі суд встановив, що у вересні 2025 року позивач виконував бойові (спеціальні) завдання на основному командному пункті військової частини НОМЕР_1 у складі створеного наказом від 01.12.2024 № 4856/ДСК штабу військової частини (зведеного підрозділу), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони до батальйону включно у період з 03.09.2025; з 05.09.2025 по 06.09.2025; 08.09.2025; 13.09.2025; 16.09.2025; з 19.09.2025 по 20.09.2025; 24.09.2025; з 26.09.2025 по 27.09.2025 та 29.09.2025. Безпосередня участь ОСОБА_1 у виконанні бойових (спеціальних) завдань у цей період підтверджена бойовими розпорядженнями командира військової частини, журналом бойових дій та рапортом начальника штабу заступника командира військової частини про участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Разом із тим, відповідач не заперечує цих обставин у відзиві та підтвердив ці факти у своїх поясненнях у відзиві та надав відповідні докази.

Крім того, такої умови, як обіймати (тимчасово виконувати) такими військовослужбовцями посади, визначені штатом у складі штабу військової частини, не передбачено ні Постановою № 168, ні Порядком № 260.

Суд також враховує, що Постанова № 168 та Порядок № 260 поширюються на виконання бойових (спеціальних) завдань у складі "штабу... зведеного підрозділу". Наказом від 01.12.2024 № 4856/ДСК сформовано штаб, який здійснює управління підрозділами "в тому числі приданими", що є класичною ознакою зведеного підрозділу, до складу якого включаються військовослужбовці з різних підрозділів та служб, які не обіймають штатних посад в основному штабі. Розширювальне тлумачення відповідачем поняття "штаб" з одночасним звуженням кола осіб, які мають право на виплату, є внутрішньо суперечливим і не відповідає змісту нормативно-правових актів.

Суд підкреслює, що цей спір фактично виник саме в частині тлумачення змісту категорії "штаб" військової частини, що діє на постійній основі або ж як штаб не лише в такому розумінні. У цьому контексті суд зауважує, що в Постанові № 168 та Порядку № 260 згадано "штаб військової частини, який здійснює оперативне (бойове) управління …". Відповідач в свою чергу вищевказаний штаб назвав буквально "штаб військової частини, який здійснює оперативне (бойове) управління", тобто фактично повторив формулювання з нормативно-правових актів.

На підтвердження того, що штаб, сформований наказом від 01.12.2024 № 4856/ДСК, є "штабом" у розумінні Постанови № 168 та Порядку № 260, суд також звертає увагу на такі обставини.

Відповідно до пункту 3.2.1.2 Тимчасового Бойового Статуту механізованих військ Сухопутних військ Збройних Сил України штаб (координаційний штаб) визначається як основний орган управління повсякденною діяльністю підрозділів у мирний час та управління ними в бойовій обстановці. При цьому статут прямо передбачає, що для роботи органів управління, розміщення службових осіб і забезпечення їх службової діяльності розгортаються пункти управління. Тобто наявність пунктів управління є невід`ємною ознакою функціонування штабу.

Згідно з пунктом 2.3.2 Доктрини "Пункти управління (командні пункти) та організація роботи на них", затвердженої Головнокомандувачем Збройних Сил України 23.08.2024, до структури основного командного пункту бригади входять командування та основні підрозділи - секції і відділення, у тому числі відділення зв`язку та інформаційних систем, а також "інші підрозділи за рішенням командира". Позивач проходить службу на посаді оператора відділення комунікації, яке відповідно до наказу від 01.12.2024 № 4856/ДСК включено до складу ОКП у вигляді секції комунікацій.

Отже, залучення позивача до складу штабу, що здійснює оперативне (бойове) управління, здійснено відповідно до вимог Бойового Статуту та Доктрини, а сам штаб за своєю функціональною ознакою є "штабом військової частини (зведеного підрозділу)" у значенні Постанови № 168 та Порядку № 260.

Посилання відповідача на лист-роз`яснення як підставу для виплати додаткової винагороди у зменшеному розмірі суд вважає безпідставними, оскільки роз`яснення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 14.11.2023 № 220/13/7643 суперечить Постанові № 168 та Порядку № 260, та є таким, що позбавляє військовослужбовців права на отримання додаткової винагороди у розмірі 50000 грн, навіть якщо ними дотримано усіх вимог визначених чинним законодавством.

На переконання суду, листи міністерств, інших органів влади не є нормативно-правовими актами і не можуть встановлювати нові правові норми, а мають лише інформаційний, рекомендаційний, роз`яснювальний характер та є службовою кореспонденцією, що неодноразово підкреслював Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема постанові Верховного Суду від 18.07.2019 у справі № 826/2426/16.

Більш того, сам Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України у листі від 15.07.2025 № 220/13/22856 прямо підтвердив, що "листи Департаменту носять виключно інформаційний та рекомендаційний характер і не є нормативно-правовими актами, а тому не встановлюють нових правових норм". Цей лист долучено позивачем до матеріалів справи і є прямим визнанням самого органу, лист якого відповідач поклав в основу оскаржуваного наказу, щодо необов`язкового та рекомендаційного характеру відповідних роз`яснень. З огляду на це посилання відповідача на лист від 14.11.2023 № 220/13/7643 як на правову підставу для зменшення розміру додаткової винагороди є суперечливим навіть з позиції органу, що його видав.

З огляду на викладене відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірності позбавлення позивача права на отримання додаткової винагороди за вересень 2025 року в розрахунку 50000,00 грн на місяць.

Також, суд звертає увагу відповідача на те, що підстави і порядок для нарахування та виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, які визначені Постановою № 168 та Порядком № 260, є обов`язковими для виконання, в тому числі і для відповідача.

Щодо правомірності пункту 3 наказу від 15.11.2025 № 4761 в частині утримання з позивача зайво сплаченої додаткової винагороди суд зазначає таке.

Відповідно до статті 127 Кодексу законів про працю України (у системному зв`язку зі статтею 9 Закону № 2011-XII, яка гарантує виплату грошового забезпечення у встановлених розмірах) утримання із заробітної плати (грошового забезпечення) може здійснюватися лише у випадках, прямо передбачених законом. Ні Постанова № 168, ні Порядок № 260 не містять правових підстав для утримання командиром військової частини виплаченої додаткової винагороди в односторонньому порядку шляхом видання наказу, якщо сама виплата здійснювалась на законних підставах.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про правомірність виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 50000 гривень за вересень 2025 року, будь-яка переплата є відсутньою. Отже, пункт 3 оскаржуваного наказу, яким визначено утримати з позивача грошові кошти, ґрунтується на хибному висновку службової перевірки і суперечить вимогам законодавства, що є самостійною підставою для його скасування як протиправного.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду не спростовують.

У відповідності до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями ст.ст. 2-10, 11,12, 47, 52, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761, в частині внесення зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2025 № 6727 “Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року” шляхом виключення ОСОБА_1 із додатку 2, згідно з яким виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, військовослужбовців, які не обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу), та включення ОСОБА_1 до додатку 1, згідно з яким виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних завдань);

Визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761 в частині утримання з ОСОБА_1 зайво сплаченої додаткової винагороди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 11 травня 2026 р.

11.05.26