Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №200/1603/26 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 року Справа№200/1603/26

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у задоволені рапорту солдата ОСОБА_1 щодо звільнення з військової служби у запас 11.02.2026;

- зобов`язати відповідача прийняти рішення про звільнення та виключення зі списків особового складу ОСОБА_1 за сімейними обставинами на підставі ст. 26 ч. 4 п. 2 пп. "г" Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком, ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю II групи.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 09.12.2025 звернувся до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини, а саме: у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за хворим батьком, який є особою з інвалідністю II групи, та потребує догляду. Проте отримала відмову.

Позивач стверджує, що відмова відповідача є незаконною, порушує його права та інтереси, у зв`язку з чим просить суд задовольнити позов.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

Відповідач у відзиві проти задоволення позову заперечував, вказуючи на його безпідставність. Зазначив, що позивач звернувся з рапортом про звільнення з військової служби, зазначивши як підставу для звільнення з військової служби наявність батька, який є особою з інвалідністю ІІ групи. На переконання відповідача, наданий позивачем висновок за формою № 080-4/о є похідним від Висновку про результати комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, а тому неможе бути самостійним доказом потреби особи у постійному догляді, оскільки не містить інформації, достатньої для прийняття рішення про звільнення військовослужбовця з військової служби, проте даного документу також не подано до рапорту. Також вважає, що медичний висновк ЛКК від 02.12.2025 № 757 не є належним доказом потреби у постійному догляді, оскільки не відповідає встановленим вимогам до форми, змісту та призначення медичних документів. Крім того, до рапорту не додано документів, які підтверджували, що мати позивача також потребує стороннього догляду. Наявність у останньої інвалідності ІІІ групи не є безумовним доказом, що вона не може здійснювати догляд за своїм чоловіком. В свою чергу місце проходження військової служби братом позивача є військова частини НОМЕР_3 , яка знаходиться за адресом АДРЕСА_1 . Окрім іншого, дана військова частина є ІНФОРМАЦІЯ_1 . Основне завдання, якої підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів для НГУ. Вважає доведеним факт, що у батька військовослужбовця наявні особи, які можуть забезпечити його утримання та здійснювати необхідний постійний догляд.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є військовослужбовцем НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ).

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження позивача у матеріалах справи та не оспорюється відповідачем.

ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №7/25/7420/В від 04.11.2025.

08.12.2025 позивач звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

До рапорту були додані наступні документи:

копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 на 2 арк.;

копія Витягу з ТГ ОСОБА_1 на 1 арк.;

копія паспорта та РНОКПІІ батька ОСОБА_2 на 2 арк.;

копія Витягу з ТГ ОСОБА_2 на 1 арк.;

копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 на 1 арк.;

копія медичного висновку ЛКК на ОСОБА_2 на 1 арк.;

копія висновку ЛКК ОСОБА_2 на 1 арк.;

рекомендації до витягу ЕКОПФО ОСОБА_2 на 2 арк.;

копія Витягу ЕКОПФО ОСОБА_2 на 2 арк.;

копія паспорта та РНОКПП мами ОСОБА_3 на 2 арк.;

копія Витягу з ТГ ОСОБА_3 на 1 арк.;

копія довідки МСЕК мами ОСОБА_3 на 1 арк.;

копія свідоцтва про народження ОСОБА_4 на 1 арк.;

копія паспорта та РНОКПП батька ОСОБА_4 на 2 арк.;

копія Витягу з ТГ ОСОБА_4 на 1 арк.;

довідка форми - 5 ОСОБА_4 на 1 арк.,

довідка про склад сім`ї на 1 арк.

11.02.2026 НОМЕР_2 Прикордонним загоном Державної прикордонної служби України листом було відмовлено у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби. В даній відповіді зазначено, що до рапорту про звільнення не додано належних документів про потребу у постійному догляді для особи з інвалідністю, про відсутність у особи з інвалідністю інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення та документів, що підтверджують інвалідність і потребу у постійному догляді для членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення. У витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 7/25/7420/В від 04.11.2025 зазначено, що рішення щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді не застосовується. Таким чином, витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи слугує підтвердженням наявності у ОСОБА_2 інвалідності II групи, та у свою чергу свідчить про відсутність потреби у постійному догляді станом на 04.11.2025. Поряд з цим, медичний висновок від 02.12.2025 № 757 не с належним доказом потреби у постійному догляді, оскільки не відповідає встановленим вимогам до форми, змісту та призначення медичних документів. У додатках до рапорту відсутні документи, які дають підстави вважати, що у ОСОБА_1 відсутні інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які можуть здійснювати догляд.

Позивач із таким висновком відповідача не погоджується, вважає, що він має право на звільнення з військової служби, а відмова військової частини у вигляді у його звільненні з військової служби є протиправними.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено в Законі України Про військовий обов`язок і військову службу № 2232-XII від 25.03.1992 (далі Закон № 2232-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України (ч.1). Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (ч.2). Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч.3).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 Про загальну мобілізацію оголошено загальну мобілізацію.

Строк дії воєнного стан та проведення мобілізації в Україні продовжено й наразі триває.

Прийняття на військову службу до Збройних Сил України, проходження військової служби та звільнення з військової служби визначені Законом № 2232-XII.

В ст. 26 Закону №2232-XII (в редакції, чинній на час подання позивачем рапорту про звільнення з військової служби), визначено підстави для звільнення з військової служби.

Відповідно до пп. г, п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII (в редакції, яка діяла на дату подачі та розгляду рапорту), військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Приписами п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (абз. 13).

Згідно з ч.7 ст.26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно із пунктом 12 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 (далі - Положення № 1115/2009), встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців з державою, зокрема включення їх до списків особового складу органів Держприкордонслужби або виключення з таких списків, присвоєння та позбавлення військових звань, пониження та поновлення у військових званнях, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо, оформлюється письмовими наказами на підставі документів, види та форма яких установлюються наказом Міністерства внутрішніх справ України.

За змістом пункту 13 Положення № 1115/2009 право видавати накази по особовому складу мають Голова Державної прикордонної служби України та згідно з визначеними ним повноваженнями посадові особи з числа його заступників, керівник розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, начальники (командири) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, ректор вищого військового навчального закладу Держприкордонслужби, начальники навчальних центрів, науково-дослідних установ та органів забезпечення, які утримуються на окремих штатах і за посадами яких штатом передбачено військове звання підполковника (капітана 2 рангу) і вище (далі - начальники).

Відповідно до п. 279 Положення №1115/2009, військовослужбовець може бути звільнений за сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. Звільнення військовослужбовців з цих підстав здійснюється згідно з письмовими документами, які підтверджують наявність у них відповідних сімейних обставин або інших поважних причин.

Пунктом 288 вказаного Положення передбачено, що у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення. У разі звільнення військовослужбовця з військової служби за рішенням командування за розпорядженням начальника органу Держприкордонслужби, в якому проходить службу військовослужбовець, кадровий підрозділ органу забезпечує підготовку подання про його звільнення. Форма та порядок подання про звільнення військовослужбовців з військової служби та перелік документів, які додаються до нього у випадках, передбачених абзацами першим і другим цього пункту, визначаються наказом Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідний перелік документів, які мають додаватись військовослужбовцями ДПСУ до рапорту для підтвердження підстави для звільнення, відсутній.

Разом з тим, такий перелік документів, який подається з Поданням для звільнення, затверджений для іншого виду збройного формування - Збройних Сил України.

Так, механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення № 1153/2008 визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009 (далі - Інструкція № 170).

Додатком 19 до Інструкції № 170 визначено Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.

Зокрема передбачено, що при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначено пунктом 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, подаються наступні підтверджуючі документи, а саме:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

Таким чином, законодавцем визначено вичерпний перелік документів, які підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин для звільнення з військової служби у період військового стану військовослужбовця у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Разом з цим, з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації військовослужбовці Держприкордонслужби звільненню не підлягають, крім випадків, визначених статтею 26 Закону № 2232-XII, а строк військової служби (дія контракту) продовжуються на строки, визначені статтею 23 Закону № 2232-XII. Накази про звільнення з військової служби військовослужбовців, не виключених із списків особового складу військових частин, підлягають скасуванню, крім наказів про звільнення військовослужбовців у відставку у зв`язку із визнанням їх за станом здоров`я непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, та наказів про звільнення військовослужбовців в запас на підставах, визначених статтею 26 Закону № 2232-XII.

Таким чином, з моменту 24.02.2022 (Укази Президента України №64/2022 та №69/2022) військовослужбовці Держприкордонслужби звільненню не підлягають, крім випадків, визначених статтею 26 Закону № 2232-XII.

Із матеріалів справи установлено, що позивач 08.12.2025 подавав рапорт про звільнення зі служби у зв`язку з необхідністю догляду за батьком, який є особою з інвалідністю ІІ групи.

До наведеного рапорту в якості додатків було долучено копії: паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 на 2 арк.; витягу з ТГ ОСОБА_1 на 1 арк.; паспорта та РНОКПІІ батька ОСОБА_2 на 2 арк.; витягу з ТГ ОСОБА_2 на 1 арк.; свідоцтва про народження ОСОБА_1 на 1 арк.; медичного висновку ЛКК на ОСОБА_2 на 1 арк.; висновку ЛКК ОСОБА_2 на 1 арк.; рекомендації до витягу ЕКОПФО ОСОБА_2 на 2 арк.; Витягу ЕКОПФО ОСОБА_2 на 2 арк.; паспорта та РНОКПП мами ОСОБА_3 на 2 арк.; витягу з ТГ ОСОБА_3 на 1 арк.; довідки МСЕК мами ОСОБА_3 на 1 арк.; свідоцтва про народження ОСОБА_4 на 1 арк.; паспорта та РНОКПП батька ОСОБА_4 на 2 арк.; витягу з ТГ ОСОБА_4 на 1 арк.; довідка форми - 5 ОСОБА_4 на 1 арк., довідка про склад сім`ї на 1 арк.

З досліджених матеріалів справи, що були надані відповідачу до рапорту позивача від 08.12.2025, судом встановлено, що батьком ОСОБА_1 є ОСОБА_2 , а матір`ю ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про народження ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, проживає за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджено паспортом серії НОМЕР_4 та витягом з Реєстру територіальної громади.

Відповідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №7/25/7420/В від 04.11.2025 ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності. У пункті 17.1.3. рішення щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді зазначено відмітку - не застосовується.

Згідно медичного висновку №757 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданого 02.12.2025, ОСОБА_2 , рекомендовано соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (послуги не підкреслено).

Відповідно до медичного висновку ЛКК №757 від 02.12.2025 батько позивача страждає такими захворюваннями, а саме: Ca гортаноглотки р Т 4 ap No Mo G 2 сп. IV ст. Стан після комбінованого лікування. Потребує постійного стороннього догляду.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка України, проживає за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджено паспортом серії НОМЕР_5 та витягом з Реєстру територіальної громади.

Також судом встановлено, що матір позивача ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ № 606017.

Брат позивача ОСОБА_4 проходить військову службу за призовом під час мобілізації з 25.02.2022. У ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) АДРЕСА_2 з 21.02.2023 по теперішній час. Вказне підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_3 ) від 26.11.2025 № 2743.

Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку від 09.02.2026 № 17, виданою Буською міською радою Золочівського району Львівської області, за адресою Львівська обл., Золочівський р-н, с. Вербляни, вул. Л.Українки, 27 зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .

11.02.2026 НОМЕР_2 Прикордонним загоном Державної прикордонної служби України листом було відмовлено у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби. В даній відповіді зазначено, що до рапорту про звільнення не додано належних документів про потребу у постійному догляді для особи з інвалідністю, про відсутність у особи з інвалідністю інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення та документів, що підтверджують інвалідність і потребу у постійному догляді для членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення. У витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 7/25/7420/В від 04.11.2025 зазначено, що рішення щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді не застосовується. Таким чином, витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи слугує підтвердженням наявності у ОСОБА_2 інвалідності II групи, та у свою чергу свідчить про відсутність потреби у постійному догляді станом на 04.11.2025. Поряд з цим, медичний висновок від 02.12.2025 № 757 не с належним доказом потреби у постійному догляді, оскільки не відповідає встановленим вимогам до форми, змісту та призначення медичних документів. У додатках до рапорту відсутні документи, які дають підстави вважати, що у ОСОБА_1 відсутні інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які можуть здійснювати догляд.

Отже, підставою для такої відмови відповідачем зазначено, зокрема, те, що згідно з долученим до рапорту витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 7/25/7420/В від 04.11.2025 зазначено: п. 17.1.3 «Рішення щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді: не застосовується».

Надаючи оцінку такому висновку відповідача суд зазначає наступне.

Форму направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи та витягу рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи затверджено наказом Міністерства охорони здоров`я України від 10.12.2024 №2067.

Так, у п. 27 направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи вказується мета направлення особи на оцінювання, зокрема - зазначаються числа, що відповідають таким цілям направлення особи на оцінювання: встановлення інвалідності - 1; зміна причини інвалідності - 2; закінчення строку, на який встановлено інвалідність, - 3; повторне оцінювання у разі настання змін у стані здоров`я - 4; оновлення рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, - 5; встановлення ступеню втрати професійної працездатності - 6; продовження тимчасової непрацездатності - 7; визначення медичних показань для забезпечення автомобілем та/або електроскутером і протипоказань до керування ними - 8; встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням, трудовим каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я - 9; визначення потреби в постійному догляді та інших соціальних послугах - 10; призначення допоміжних засобів реабілітації (технічних та інших засобів реабілітації) та/або медичних виробів - 11; встановлення причинного зв`язку інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві - 12.

Форма витягу з рішення експертної команди передбачає проставлення навпроти питань, які вирішувалися експертною командою, одного із двох варіантів рішення - «так» або «ні».

Аналіз змісту затверджених форм документів, що застосовуються під час проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, свідчить про те, що встановлення інвалідності та визначення потреби у постійному сторонньому догляді є різними за своєю правовою природою цілями проведення такого оцінювання. Вони передбачені як самостійні підстави направлення на оцінювання та не є взаємозалежними процедурами. Отже, вирішення одного з цих питань не означає автоматичного розгляду іншого.

В свою чергу, зазначення у наданому позивачем витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 7/25/7420/В від 04.11.2025 у графі 17.1.3 «не застосовується» свідчить про те, що експертна команда не розглядала це питання та не приймала щодо нього рішення.

Натомість відповідачем не враховано та залишено поза увагою, що факт необхідності здійснення постійного догляду за батьком позивача, особою з інвалідністю II групи, підтверджується наданим до рапорту висновком КНП «Буська центральна районна лікарня» № 757 від 02.12.2025 виданим ОСОБА_2 .

Суд звертає увагу на правовий висновок щодо допустимості рішення ЛКК комісії КНП на підтвердження необхідності здійснення позивачем постійного догляду та його звільнення із військової служби за сімейними обставинами, який висловив Верховний Суд у постановах від 21.02.2024 у справі №120/1909/23 та від 11.04.2024 у справі №420/16689/23.

Серед іншого, Верховний Суд у вказаних рішеннях звернув увагу на таке.

Визначення терміну «медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я» від 18.09.2020 №2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.

У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 №705, термін «медичний висновок» вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.

У пункті 3 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 за № 337, термін «медичний висновок» визначено, як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу.

Отже, медичний висновок це документ, який містить відомості про стан здоров`я особи та видається з питань, пов`язаних з таким станом здоров`я.

Суб`єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров`я.

Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 за №1317 (далі - Положення № 1317).

Відповідно до пунктів 19, 24 Положення №1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акту огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акту огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акту огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.

З наведеного вбачається, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).

Стосовно повноважень лікарсько-консультативної комісії та медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, суд зазначає таке.

Положенням № 1317 визначено процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Відповідно до пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення №1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:

ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків;

потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;

потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;

ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;

причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого;

медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

У наведеному переліку прав та обов`язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.

Водночас поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге - тривалість такого догляду.

Отже, поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, яка не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, безперервно, постійно.

В свою чергу, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 за №189 (у редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 за №1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).

За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:

1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;

2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;

3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;

4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).

Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:

форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»;

висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), до досягнення дитиною 16-річного віку.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407 (в редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 27.11.2025 №1811) (зі змінами, внесеними наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.12.2025 № 1850) затверджено, зокрема, форму первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та інструкцію щодо її заповнення.

Відповідно до пункту 2 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду» визначено, що висновок призначений для реєстрації порушень функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, в тому числі для реєстрації когнітивних порушень, які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість (F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація тощо).

Пунктом 5 вказаної Інструкції визначено, що висновок надається особі, яка потребує постійного стороннього догляду, або її законному представнику.

Пункт 4 Висновку, в якому зазначається про визначення ЛКК потреби особи в постійному сторонньому догляді, не заповнюється (пункт 4 Інструкції).

З урахуванням викладеного суд приходить висновку, що висновок №757 про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, виданий 02.12.2025 КНП «Буська центральна районна лікарня», є належним медичним документом, який безпосередньо підтверджує потребу батька позивача з інвалідністю у постійному сторонньому догляді.

З наведеного вище вбачається, що дружина позивача ОСОБА_2 є особою з інвалідністю II групи, який за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду. Тому суд не приймає посилання відповідача у відповідній частині.

Разом з цим, подаючи рапорт про звільнення на підставі ст. 26 ч. 4 п. 2 пп. "г" Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком, ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю II групи, також слід довести відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

При цьому, визначення інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення у Законі №2232-XII відсутнє.

Відповідно до ч.6 ст.7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Водночас, при повній або частковій відсутності норм, які регулюють певні суспільні відносини, можливо застосувати аналогію закону, тобто, вирішення справи або окремого юридичного питання на основі правової норми, розрахованої на схожі випадки.

Приписами абзацу другого частини 1 статті 1265 Цивільного кодексу України унормовано, що ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

Статтею 1261 Цивільного кодексу України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Підпунктом 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.

Щодо членів сім`ї, то законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім`ї, а лише визначені критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є: спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Аналогічний правовий висновок висловив Верховний Суд в постанові від 31.03.2020 у справі № 205/4245/17, від 23.04.2020 у справі № 686/8440/16-ц.

Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку від 09.02.2026 № 17, виданою Буською міською радою Золочівського району Львівської області, за адресою АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .

Судом встановлено, що у ОСОБА_2 є також син ОСОБА_4 , який є особою першого ступеня споріднення батька позивача.

Довідкою ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_3 ) від 26.11.2025 № 2743 підтверджується, що брат позивача ОСОБА_4 проходить військову службу за призовом під час мобілізації з 25.02.2022. У ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) АДРЕСА_2 з 21.02.2023 по теперішній час.

Верховний Суд в постанові від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24 виснував: «Таким чином «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту З частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». В контексті Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» поняття «відсутність» охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов`язки з догляду через об`єктивні обставини (перебування в полоні, відбування покарання, здійснення військової служби тощо). Військова служба є такою обставиною, що унеможливлює фактичне здійснення догляду, оскільки військовослужбовці, з огляду на службові обов`язки, не можуть вільно розпоряджатися своїм місцеперебуванням, часом та виконувати функції, несумісні з проходженням військової служби, у цьому випадку, хоча формально існує інший член сім`ї першого ступеня споріднення (брат позивача), його неможливість здійснювати догляд за батьком через проходження військової служби є не лише об`єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов`язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд.».

Відтак, наявність у ОСОБА_2 ще одного сина, ОСОБА_4 , який проходить військову службу, не свідчить про його можливість здійснювати догляд за ним.

Також, як встановлено судом та не заперечується сторонами, у ОСОБА_2 є дружина - ОСОБА_3 .

Отже, ОСОБА_3 є особою першого ступеня споріднення батька позивача - ОСОБА_2 .

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що хоча ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ № 606017 , натомість ні до рапорту про звільнення, ні до матеріалів даної справи, позивачем не надано доказів того, що матір позивача ОСОБА_3 потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

З огляду на викладене, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3 , як передбачає згадана вище норма Закону №2232-XII, потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, суд вважає, що розглядаючи рапорт позивача про звільнення з військової служби разом із доданими документами, відповідач дійшов правильного висновку, що позивачем не було надано документів, які підтверджують те, що інші члени сім`ї першого ступеня споріднення ОСОБА_2 самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Отже, дослідивши наявні у матеріалах справи докази кожен окремо та надавши їм правову оцінку в сукупності та взаємозв`язку з нормами права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про доведеність відповідачем правомірності відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби з підстав наявності у особи, яка потребує догляду, інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення. Натомість, позивачем не надано доказів на підтвердження обставин відсутності у таких осіб фактичної можливості здійснення догляду за особою, яка його потребує.

Суд також зазначає, що інші зазначені позивачем в позовній заяві аргументи, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Решта аргументів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто, мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Підсумовуючи наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, відтак, в задоволенні позову слід відмовити.

Водночас суд зазначає, що позивач не позбавлений права на звернення із рапортом про звільнення з військової служби за наявності належних доказів, що підтверджують підстави для такого звільнення.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , АДРЕСА_4 ) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Повне судове рішення складено 12.05.2026.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В.Загацька