Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №160/5124/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року Справа № 160/5124/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України, яке оформлене листом від №13.1/1660-25-Вх/14 від 07.01.2026 у перегляді причинно-наслідкового зв`язку захворювань військовослужбовця ОСОБА_1 за результатами проходження Військово-лікарської комісії, викладеної у свідоцтві про хворобу від 13.10.2025 року №1986/974;

- зобов`язати Центральну військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України, повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 , в частині причинного зв`язку захворювання ОСОБА_1 із проходженням військової служби, з урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що під час розгляду заяви позивача про перегляд рішення Госпітальної ВЛК Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України порушила норми Положення про проходження медичного огляду в Державній прикордонній службі України, затвердженого Наказом МВС від 25.06.2024 року №441.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 09.03.2026 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив спрощене провадження в адміністративній справі, витребував від витребувати від Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчених належних чином копій всіх матеріалів, що були підставою для відмови у перегляді причинно-наслідкового зв`язку захворювань військовослужбовця ОСОБА_1 за результатами проходження Військово-лікарської комісії, викладеної у свідоцтві про хворобу від 13.10.2025 року №1986/974.

Згідно наданого відповідачем відзиву на позов, відповідач позов не визнає, просить відмовити у його задоволенні. Зазначив, що за результатами розгляду ЦВЛК ДПСУ заяви позивача від 10.12.2025 постанова госпітальної військово-лікарської комісії Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України № 1986/974 від 13.10.2025 залишена без змін. Відповідно до пункту 2 глави 11 розділу ІІІ Положення № 441 у разі визнання ЦВЛК ДПСУ звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Згідно військового квитка серії НОМЕР_1 та наказу командира ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.11.2025 №1842-ОС, ОСОБА_1 з 07.02.2025 по 28.11.2025 проходив службу у Державній прикордонній службі України.

13.10.2025 року ОСОБА_1 проходив медичний огляд у Госпітальній військово-лікарській комісії Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України.

Згідно свідоцтва про хворобу від 13.10.2025 року №1986/974 позивач визнаний непридатним до військової служби. Постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: . Захворювання, НІ, не пов`язані з проходженням військової служби.

Не погодившись із встановленим госпітальною ВЛК причинним зв`язком, позивач оскаржив постанову ГВЛК (свідоцтво про хворобу від 13.10.2025 року №1986/974) до Центральної Військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України.

У скарзі позивач просив:

- межах своїх повноважень, наданих Положенням про проходження медичного огляду в Державній прикордонній службі України, затвердженого Наказом МВС від 25.06.2024 року №441, переглянути та скасувати рішення Госпітальної військово-лікарської комісії Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України оформленою свідоцтвом про хворобу від 13.10.2025 року №1986/974, яка була винесена на ім`я солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України.

- змінити причинно-наслідковий зв?язок захворювання «Артроз перших плесно-фалангових суглобів стоп. Серонегативний (аксіальний) спондилоартрит, асоційований з HLA В27, з ураженням хребта (множинні відділи), двобічний сакроілеїт (по даним рентгенографії ІІ ст.), двобічний коксартроз, рентген ст. І ст. з помірним порушенням функції. Деформуючий остеоартроз лівого плечевого суглобу 2 ст. остеоартроз акроміально-ключичного з?єднання 2 ст. ГЕРХ з ерозивним езофагітом та нечастими загостреннями. Хронічний гаспролуоденіт, фаза нестійкої ремісії. Далекозорість ст. 1.0 Д при гостроті зору з корекцією 1.0 правого ока. Далекозорість ст. 0,75 Д при гостроті зору з корекцією 1.0 лівого ока. Часткова вторинна адентія щелеп.» – має бути встановлено причинно-наслідковий зв?язок «Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.»

До скарги позивач додав: ордер на надання правової допомоги; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю; копія паспорта громадянина України ОСОБА_1 , копію картки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , копію військового квитка ОСОБА_1 , копію довідки ВЛК №36/30/884 від 06.02.2025, копію направлення №13/11/6569 від 26.02.2025, копію направлення №357 від 10.03.2025, копію довідки про тимчасову непрацездатність №156 від 21.04.2025, копію результату огляду №10103643 від 07.05.2025, копію консультаційного висновку спеціаліста від 07.05.2025, копію направлення №13/11/4981 від 08.07.2025, копію консультаційного висновку спеціаліста від 09.07.2025, копію результату огляду №10624526 від 20.06.2025, копію свідоцтва про хворобу від 13.10.2025 року №1986/974.

Листом від 07.01.2026 №13.1/1660-25-Вx/14, Центральна ВЛК ДПС України повідомила позивача про те, що за результатами розгляду заяви, доданих до неї матеріалів, свідоцтва про хворобу госпітальної ВЛК Головного ВМКЦ (ЦКЦ) ДПСУ від 13.10. 2025 року № 1986/974, встановлено, що медичний огляд щодо солдата ОСОБА_2 , проведено відповідно до вимог п. 7-9 глави 4 розділу III Положення у повному об`ємі. Дані лабораторних та інструментальних методів обстеження, відповідають клінічній картині наявних захворювань. Консультативні висновки лікарів спеціалістів вірно трактовані до результатів медичного обстеження. За сукупністю проведених медичних обстежень та консультацій діагноз вірно відображений та трактований у Постанові ВЛК. Постанова оформлена у відповідності до вимог графи 1 Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо статей 61-а, 60-б, 62-в, 52-в, що визначають ступінь придатності до військової служби, із встановленням причинного зв`язку наявних травм (поранень) та захворювань.

Також зазначено, що захворювання за статтями 61-а, 60-б, 62-в, 52-в, що встановлені у Свідоцтві початок та розвиток яких, за даними анамнезу життя та захворювання, етіопатогенетично не пов`язані з термінами проходження військової служби та являються наслідками неповного медичного огляду при проходженні ВЛК при призові на військову службу. Зважаючи на вищевказане, ЦВЛК ДПСУ не вбачає підстав щодо перегляду постанови згідно свідоцтва про хворобу госпітальної ВЛК Головного ВМКЦ (ЦКЦ) ДПСУ від 13.10.2025 20 року року № 1986/974 щодо солдата ОСОБА_2 в частині причинного зв`язку наявних захворювань. Відповідно до пункту 2 глави 11 розділу III Положення «У разі визнання ЦВЛК звернення необгрунтованим, воно повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

Вважаючи, що відповідачем порушені права позивача під час розгляду заяви про перегляд ЦВЛК ДПС України причинного зв`язку наявних захворювань, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам сторін, суд враховує таке.

Правове регулювання щодо даних правовідносин передбачене Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон №2232).

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Як встановлено частино 3 статті 1 Закону №2232 військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до п.п.1-3 п. 1 Розділу ІІ Положення про проходження медичного огляду в Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2024 № 441 (далі Положення №441), основними завданнями ВЛК є: організація та проведення медичного огляду осіб, зазначених у пункті 1 розділу І цього Положення; медичний відбір громадян для проходження військової служби за контрактом у Держприкордонслужбі; оцінка результатів медичного огляду осіб, зазначених у пункті 1 розділу І цього Положення; визначення ступеня придатності військовослужбовців Держприкордонслужби до військової служби; визначення причинного зв`язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) військовослужбовців Держприкордонслужби, осіб, звільнених з військової служби Держприкордонслужби, з проходженням військової служби; визначення причинного зв`язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), що спричинили смерть військовослужбовців Держприкордонслужби, з проходженням військової служби; визначення, за станом здоров`я, можливості проживання за кордоном військовослужбовців Держприкордонслужби та членів сімей військовослужбовців Держприкордонслужби, які направляються за кордон у довгострокові закордонні відрядження, на навчання або при переміщенні їх по службі з переїздом в інші регіони України; визначення придатності осіб за станом здоров`я до вступу до ВВНЗ; опрацювання пропозицій, методичних рекомендацій щодо проведення медичного огляду, вимог до фізичного розвитку, стану здоров`я, індивідуальних психофізіологічних особливостей військовослужбовців Держприкордонслужби, кандидатів на військову службу в Держприкордонслужбі та їх інтегрування в практичну площину проведення ВЛК; формування висновку про необхідність забезпечення особи з обмеженнями повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) за формою, наведеною в додатку до Порядку забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані такі засоби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2012 року № 321 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2023 року № 1306).

Для виконання завдань, визначених у пункті 1 цього розділу, у Держприкордонслужбі створюються: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК), постійно та тимчасово діючі позаштатні гарнізонні та госпітальні ВЛК закладів охорони здоров`я (органів) Держприкордонслужби, а також постійно діючі ЛЛК.

ЦВЛК, ВЛК, ЛЛК приймають постанови, які оформлюються свідоцтвом про хворобу (додаток 1), довідкою військово-лікарської комісії (лікарсько-льотної комісії) (додаток 2), протоколом засідання ВЛК (ЛЛК) з визначення причинного зв`язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) (додаток 3). Строк оформлення ЦВЛК, ВЛК, ЛЛК свідоцтва про хворобу становить не більше 5 робочих днів із дня завершення медичного огляду.

Відповідно до п.п.1, 2 п. 2 Розділу ІІ Положення №441, ЦВЛК є органом медичного забезпечення Держприкордонслужби, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки та штампи. Структура та штат ЦВЛК затверджуються наказом Адміністрації Держприкордонслужби в установленому законодавством порядку.

ЦВЛК є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Держприкордонслужбі і здійснює методичне керівництво діяльністю ВЛК, ЛЛК органів Держприкордонслужби з питань проведення медичного огляду осіб, зазначених у пункті 1 розділу I цього Положення.

Підпунктом 7 п. 2 Розділу ІІ Положення №441 передбачено, що на ЦВЛК покладаються: організація проведення в Держприкордонслужбі ВЛК, ЛЛК медичного огляду осіб, зазначених у пункті 1 розділу І цього Положення; розроблення спільно з медичними спеціалістами Адміністрації Держприкордонслужби проєктів нормативно-правових актів, посібників, методичних рекомендацій з питань проведення медичного огляду; розроблення спільно з МОЗ медичних показів для професійної придатності кандидатів для проходження військової служби за контрактом у Держприкордонслужбі за військовими спеціальностями; розроблення науково обґрунтованих вимог до стану здоров`я військовослужбовців Держприкордонслужби; контроль за правильністю надання ВЛК, ЛЛК до ЦВЛК медичної документації з питань проведення медичного огляду; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань, що стосуються покладених на ЦВЛК завдань; аналіз та узагальнення результатів і досвіду роботи ВЛК, ЛЛК; проведення аналізу й оцінки результатів медичного огляду осіб, зазначених у пункті 1 розділу І цього Положення, розробка пропозицій для поліпшення проведення медичного огляду ВЛК, ЛЛК; організація та проведення нарад і зборів з питань проведення медичного огляду ВЛК, ЛЛК; контроль, розгляд, затвердження, переогляд, скасування постанов постійно діючих ВЛК, ЛЛК, тимчасово діючих ВЛК; здійснення контролю за роботою ЛЛК в авіаційних частинах Держприкордонслужби; прийняття та перегляд постанов про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) у осіб, звільнених з військової служби Держприкордонслужби, з числа осіб льотного складу, якщо вони звільнені у запас або відставку з військової служби безпосередньо з льотної роботи; організація проведення медичного огляду ВЛК військовослужбовців Держприкордонслужби, які проходять службу на кораблях, катерах та суднах забезпечення Морської охорони Держприкордонслужби.

Підпунктом 11 п. 2 Розділу ІІ Положення №441 унормовано, що ЦВЛК перевіряє відповідність прийнятих ВЛК, ЛЛК постанов вимогам цього Положення на підставі звернень, до яких додаються оригінали медичних документів або належним чином завірені їх копії.

Підпунктом 2 п. 11 Розділу ІІІ Положення №441 передбачено, що рішення ВЛК, дії (бездіяльність) ВЛК органів Держприкордонслужби оскаржуються в ЦВЛК або судовому порядку.

За рішенням ЦВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

У разі визнання ЦВЛК звернення щодо перегляду (скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ЦВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на повторний або контрольний огляд ВЛК. ЦВЛК розглядає звернення на постанову ВЛК та приймає рішення в строки, визначені статтею 20 Закону України «Про звернення громадян». На повторний або контрольний медичний огляд особи, зазначені в пункті 1 розділу І цього Положення, направляються для проходження медичного огляду ВЛК в інший заклад охорони здоров`я Держприкордонслужби, ніж той, у якому проводився медичний огляд ВЛК, постанова якої скасована або оскаржується.

У разі визнання ЦВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

Постанови ЦВЛК, ВЛК, ЛЛК оскаржуються в строки, визначені статтею 17 Закону України «Про звернення громадян».

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що постанови Госпітальних ВЛК ДПС України, якими встановлений причинний зв`язок наявним захворюванням можуть бути переглянуті Центральною ВЛК за відповідним звернення особи.

Матеріалами справи підтверджено факт звернення позивача до Центральної ВЛК щодо перегляду рішення Госпітальної ВЛК, оформленої свідоцтвом про хворобу від 13.10.2025 №1986/974.

Листом «Про надання відповіді» від 07.01.2026 №13.1/1660-25-Вx/14, Центральна ВЛК повідомила позивача про те, що медичний огляд позивача проведено відповідно до вимог п. 7-9 глави 4 розділу III Положення у повному об`ємі, дані лабораторних та інструментальних методів обстеження, відповідають клінічній картині наявних захворювань, консультативні висновки лікарів спеціалістів вірно трактовані до результатів медичного обстеження, за сукупністю проведених медичних обстежень та консультацій діагноз вірно відображений та трактований у Постанові ВЛК. Постанова оформлена у відповідності до вимог графи 1 Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо статей 61-а, 60-б, 62-в, 52-в, що визначають ступінь придатності до військової служби, із встановленням причинного зв`язку наявних травм (поранень) та захворювань.

А також вказала, що захворювання за статтями 61-а, 60-б, 62-в, 52-в, що встановлені у Свідоцтві початок та розвиток яких, за даними анамнезу життя та захворювання, етіопатогенетично не пов`язані з термінами проходження військової служби та являються наслідками неповного медичного огляду при проходженні ВЛК при призові на військову службу. Зважаючи на вищевказане, ЦВЛК ДПСУ не вбачає підстав щодо перегляду постанови згідно свідоцтва про хворобу госпітальної ВЛК Головного ВМКЦ (ЦКЦ) ДПСУ від 13.10.2025 20 року року № 1986/974 щодо солдата ОСОБА_2 в частині причинного зв`язку наявних захворювань.

Наведені вище норми Положення №441 свідчать про наявність у ЦВЛК повноважень щодо прийняття рішень або постанов. При цьому, ЦВЛК приймають постанови, які оформлюються: свідоцтвом про хворобу (додаток 1), довідкою військово-лікарської комісії (лікарсько-льотної комісії) (додаток 2), протоколом засідання ВЛК (ЛЛК) з визначення причинного зв`язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) (додаток 3). Крім того, на ЦВЛК покладено обов`язок прийняття власної постанови у випадку розгляду постанов ВЛК інших військових формувань, які винесені стосовно військовослужбовців Держприкордонслужби. Тобто, на законодавчому рівні закріплено вичерпний перелік випадків, за яких ЦВЛК може прийняти постанову.

У свою чергу, за результатами оскарження військовослужбовцем рішення ВЛК до ЦВЛК, останньому надано повноваження на:

а) прийняття рішення про проведення повторного або контрольного медичного огляду або

б) у разі визнання звернення щодо перегляду (скасування) постанови ВЛК обґрунтованим - на перегляд оскаржуваної постанови ВЛК або на прийняття рішення про направлення на повторний або контрольний огляд ВЛК, або

в) у разі визнання звернення необґрунтованим - на повернення його заявнику з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

Суд зауважує, що обсяг і ступінь обґрунтованості рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку має надати оцінку та проаналізувати усі подані заявником документи і давати змістовні висновки чому і чим саме керувалася комісія при прийнятті такого рішення.

Загальними вимогами, які висунуто до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. (постанова Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №822/1878/18)

З приводу зазначеного є сталою позиція Верховного Суду, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб`єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 826/6528/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, від 10.01.2020 у справі № 2040/6763/18).

Суд також зазначає, що під час розгляду звернення, комісія уповноважена витребовувати та досліджувати необхідні документи і матеріали, у тому числі медичного, службового та архівного характеру, з метою повного й об`єктивного з`ясування обставин. У межах своєї компетенції вона має право проводити або ініціювати додаткові, контрольні чи повторні медичні огляди, залучати відповідних фахівців та взаємодіяти з іншими органами для отримання інформації. За результатами розгляду комісія вправі приймати, переглядати, скасовувати або направляти на доопрацювання постанови, якщо встановлено їх необґрунтованість чи порушення визначеної процедури.

Суд наголошує, що результат розгляду звернення має відповідати вимогам обґрунтованості та вмотивованості, що передбачає наведення конкретних фактичних обставин і правових норм, які стали підставою для його прийняття. Таке рішення повинно свідчити про всебічний і повний аналіз поданих заявником документів та чітко відображати мотиви, з яких комісія дійшла відповідних висновків та відповідати формі, регламентованій законодавством.

У листі від 07.01.2026, ЦВЛК фактично розглянула звернення позивача, тому що навела критерії, з яких вона виходила про дотримання Госпітальною ВЛК процедури проходження медичного огляду, як-то, у листі надано оцінку лабораторним та інструментальним методам обстеження, їх відповідність клінічній картині наявних захворювань, консультативним висновкам лікарів спеціалістів тощо. До того ж, перекладаючи на позивача тягар помилки комісії при попередньому огляді вказала, що встановлені у Свідоцтві початок та розвиток яких, за даними анамнезу життя та захворювання, етіопатогенетично не пов`язані з термінами проходження військової служби та являються наслідками неповного медичного огляду при проходженні ВЛК при призові на військову службу.

При цьому, у листі від 07.01.2026 відсутні висновки щодо або обгрунтованості/необгрунтованості звернення позивача, або про скасування/залишення без змін постанови ГВЛК від 13.10.2025.

Наведені вище обставини свідчать про недотримання відповідачем процедури розгляду звернення позивача про перегляд постанови Госпітальної ВЛК, оформленої свідоцтвом про хворобу від 13.10.2025, оскільки в листі від 07.01.2026 відсутні чіткі та зрозумілі для сприйняття доводи щодо «необгрунтованості» звернення позивача.

До того ж, з урахуванням того, що відповідач у листі надав відповідну оцінку процедурі проходження позивачем медичного огляду 13.10.2025, ЦВЛК при розгляді звернення позивача від 10.12.2025 на рішення ВЛК свій висновок повинна була оформити не листом, а вмотивованою постановою з викладенням всіх обставин та аргументів.

Тому, суд зазначає про наявність підстав стверджувати про порушення відповідачем прав позивача при розгляді його звернення від 10.12.2025.

Позивач у позові просить визнати протиправним рішення Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України, яке оформлене листом від №13.1/1660-25-Вх/14 від 07.01.2026, натомість, суд у цій справі встановив протиправність дій ЦВЛК під час розгляду звернення позивача від 10.12.2025, які виразились у порушенні процедури розгляду звернення, що передбачена Положенням №441.

В свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення ЦВЛК чи повернення заявнику звернення з відповідними роз`ясненнями, у разі визнання його необґрунтованим, відсутність належного обґрунтування та мотивування викладених відповідачем висновків, на переконання суду, свідчить про те, що відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити у спосіб, встановлений Положенням №441.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що відповідач за результатами розгляду скарги позивача про перегляд постанови ВЛК року надав останньому відповідь листом, зміст якого не містить посилань на те, що звернення позивача визнано необґрунтованим та повернуто заявнику з відповідними роз`ясненнями.

Отже, у спірному випадку має місце саме протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що полягає у не прийнятті жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити у спосіб, встановлений Положенням №441, що має наслідком наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності ЦВЛК щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви позивача на постанову Госпітальної ВЛК від 13.10.2024 №1986/974 у спосіб, встановлений Положенням №441.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, з огляду на встановлені під час судового розгляду обставини справи, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення, з у рахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду, що не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача з огляду на таке.

Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

При цьому суд зазначає, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та встановлення причинного зв`язку захворювання позивача із проходженням військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Таким чином, надання оцінки захворювань позивача на предмет встановлення причинного зв`язку із проходженням військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 по справі № 810/5009/18.

Також, згідно постанови Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №802/468/17-а встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв з військовою службою є компетенцією військово-лікарської комісії, втручання у ці повноваження судом недопустимо.

Виходячи з наведених правових норм в їх сукупності, а також положень Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді по суті спору в адміністративних справах, у яких оспорюються рішення лікарських комісій, суд не може здійснювати власну оцінку підстав прийняття певного рішення, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому така оцінка виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі №160/7153/20 зазначив, що дискреційні повноваження це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином, позовні вимоги у цій справі підлягають задоволенню у такій спосіб: визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України щодо неприйняття рішення за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 10.12.2025 про перегляд постанови госпітальної військово-лікарської комісії Головного військово-медичного клінічного центру № 1986/974 від 13.10.2025 в частині причинного зв`язку захворювання та формулювання причинного зв`язку; зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Державної прикордонної служби України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 10.12.2025 на постанову госпітальної військово-лікарської комісії Головного військово-медичного клінічного центру № 1986/974 від 13.10.2025 в частині причинного зв`язку захворювання ОСОБА_1 із проходженням військової служби та прийняти рішення щодо заяви, з урахуванням висновків суду.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Згідно частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає що наявні підстави для часткового задоволення позову.

Суд не здійснює розподіл судових витрат, у вигляді судового збору, у зв`язку із тим. що позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. 2, 5, 9, 241-246, 255, 257, 295 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України щодо неприйняття рішення за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 10.12.2025 про перегляд постанови госпітальної військово-лікарської комісії Головного військово-медичного клінічного центру № 1986/974 від 13.10.2025 в частині причинного зв`язку захворювання та формулювання причинного зв`язку.

Зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Державної прикордонної служби України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 10.12.2025 на постанову госпітальної військово-лікарської комісії Головного військово-медичного клінічного центру № 1986/974 від 13.10.2025 в частині причинного зв`язку захворювання ОСОБА_1 із проходженням військової служби та прийняти рішення щодо заяви, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 11.05.2026 року.

Суддя Н.Є. Калугіна