Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №140/382/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року ЛуцькСправа № 140/382/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Волинської митниці протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.12.2025 №UA2050002025440 та №UA2050002025441.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ФОП ОСОБА_1 є платником ПДВ; основний вид діяльності є КВЕД 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт».

03.09.2024 позивачем на території Європейського Союзу були придбані, ввезені в Україну та розмитнені із застосуванням преференційного режиму на підставі сертифікатів перевезення EUR.1 (наданих європейськими контрагентами-експортерами) транспортні засоби для використання у господарській діяльності:

- тягач сідельний DAF XF 480 FT, VIN № НОМЕР_1 , 2020 р. в., виробник Нідерланди згідно митної декларації (далі – МД) №24UA204080008990U0 від 27.09.2024 та сертифікату перевезення EUR.1 №PL/MF/AТ 0188156 від 23.09.2024;

- причіп тентований KRONE SD, 2021 р. в., VIN № НОМЕР_2 , виробник Німеччина згідно МД №24UA204080009060U4 від 27.09.2024 та сертифікату перевезення EUR.1 №PL/MF/AТ 0307361від 26.09.2024.

14.11.2025 Волинською митницею було проведено документальну невиїздну перевірку дотримання позивачем вимог законодавства України з законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування згідно зазначених вище МД, за результатами якої складений акт №142/25/7.3-19/2820510269, яким встановлено порушення:

- статті 15, 16 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини першої статті 257, частини п`ятої статті 280, частини першої статті 281 Митного кодексу України (далі – МК України) в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на суму 310550,37 грн;

- пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (далі – ПК України), в результаті чого занижене податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 62110,07 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Волинська митниця винесла податкові повідомлення-рішення:

- від 09.12.2025 №UA2050002025440 (форми «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання (ГЗ) з мита на т/з (автомобілі) на 310550,37 грн. та застосовано штрафну санкцію на 31055,04 грн;

- від 09.12.2025 №UA2050002025441 (форми «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання (ГЗ) з ПДВ на 62110,07 грн. та застосовано штрафну санкцію на 6211,10 грн.

Позивач вважає висновки, що викладені в акті перевірки помилковими та необґрунтованими, а прийняті на підставі даного акту перевірки податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню з огляду на наступне.

Так, відповідач обґрунтовує донарахування тим, що за результатами пост-митного контролю митний орган Польщі підтвердив автентичність сертифікатів EUR.1, але не зміг підтвердити преференційне походження товарів через відсутність належних пояснень від експортерів та на цій підставі зроблено висновок про неправомірне застосування пільг та покладено відповідальність на позивачку, однак такі висновки є безпідставними, оскільки відповідно до статі 16 Доповнення 1 до Регіональної конвенції відповідальність за достовірність сертифікатів несе виключно експортер, а контроль - митні органи країни експорту, позивач як імпортер не має повноважень і можливостей перевіряти походження товару чи впливати на оформлення сертифікатів.

При цьому відповідач не довів, що подані позивачем відомості є недостовірними або неповними, навпаки, митні органи Польщі лише не підтвердили інформацію, але й не спростували її.

Відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні податкового правопорушення, якщо буде становлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Проте у позивача не було жодної можливості вжити якихось додаткових заходів впливу на процес оформлення сертифікатів перевезення, так само як і на спілкування свого польського контрагента з митним органом РП, про який вона навіть не підозрювала, оскільки її ніхто не повідомляв про заходи пост-митного контролю (запити до митних органів РП), який здійснювала ДМСУ. Відтак, її вини у скоєнні правопорушень, які ставляться їй у вину, немає і така вина нічим відповідачем не доведена.

Крім того, позиція відповідача є суперечливою, оскільки одночасно стверджується про порушення та відсутність доказів умисних дій позивачки.

З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а. с. 41).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а. с. 44-53) відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні.

Вказує, що 30.10.2025 Волинською митницею на підставі пункту 9 частини першої статті 336, абзацу 3 частини другої статті 344, абзацу 2, 5 частини першої, другої, пункту 2 частини третьої статті 345, пункту 2 частини другої статті 351 МК України у зв`язку з надходженням документально підтвердженої інформації від уповноваженого органу (організації) Республіки Польща: від 01.07.2025 №1401-IGC.4331.64.2025, від 10.10.2025 №1401- IGC.4331.64.2025 про не підтвердження преференційного походження товарів, митне оформлення яких завершено, за МД від 27.09.2024 №24UA204080009060U4, від 27.09.2024 №24UA204080008990U0 доведених листами Рівненської митниці: від 27.10.2025 №7.13-2/15-04/7-40/822 та від 09.07.2025 №7.13-2/15-04/7-40/4640 винесено наказ №499 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) вимог законодавства України з питань митної справи». 30.10.2025 разом із листом від 30.10.2025 №7.3-2/19/10/ НОМЕР_4 ФОП ОСОБА_1 направлено копію наказу від 30.10.2025 №449 про призначення документальної невиїзної перевірки, дотримання законодавства України з питань митної справи, з 10.11.2025 тривалістю 2 робочих дні, за адресою АДРЕСА_1 . Вищенаведені документи у відповідності до частини четвертої статті 351 МК України направлено на адресу ФОП ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, отримано 10.11.2025.

Державною митною службою України листом від 07.07.2025 №15/15-03/7/3902 надіслано відповідь уповноваженого органу Республіки Польща від 01.07.2025 №1401-IGC.4331.64.2025 (доведено листом Рівненської митниці від 09.07.2025 №7.13-2/15-04/7-40/4640), щодо не підтвердження преференційного походження товарів в рамках Доповнення І «Визначення поняття походження товарів і методів адміністративного співробітництва» Регіональної конвенції про пан-євро середземноморські преференційні правила походження, зазначених в сертифікаті з перевезення товару форми EUR.1 від 26.09.2024 №PL/MF/AT0307361, який подавався до митного оформлення за МД від 27.09.2024 №24UA2040800009060U4. При цьому, безпосередньо у листі уповноваженого митного органу Республіки Польща від 01.07.2025 №1401-IGC.4331.64.2025 вказано, що польські митні органи підтверджують справжність вищезазначеного доказу походження; не можливо підтвердити походження товарів, зазначених у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AT 0307361, оскільки експортер не надав відповідних документів, що підтверджують статус походження, товари не відповідають вимогам для отримання преференційного режиму.

Крім того, Державною митною службою України листом від 17.10.2025 №15/15-03- 01/7/6006 надіслано відповідь уповноваженого органу Республіки Польща від 10.10.2025 №1401-IGC.4331.64.2025 (доведено листом Рівненської митниці від 27.10.2025 №7.13-2/15-04/7-40/8221), щодо не підтвердження преференційного походження товарів в рамках Доповнення І «Визначення поняття походження товарів і методів адміністративного співробітництва» Регіональної конвенції про пан-євросередземноморські преференційні правила походження, зазначених в сертифікаті з перевезення товару форми EUR.1: №PL/MF/AT0188156, який подавався до митного оформлення за МД від 27.09.2024 №24UA204080008990U0. При цьому, безпосередньо у листі уповноваженого митного органу Республіки Польща від 10.10.2025 №1401-IGC.4331.64.2025 вказано, що польські митні органи підтверджують справжність вищезазначеного доказу походження; не можливо підтвердити походження товарів, зазначених у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AT0188156, оскільки експортер не надав відповідних документів, що підтверджують статус походження, товари не відповідають вимогам для отримання преференційного режиму.

Таким чином, товари, зазначені в сертифікатах з перевезення (походження) товару форми EUR.1: №PL/MF/AT0307361 та №PL/MF/AT0188156 не мають преференційного походження відповідно до вимог положень Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони. Товари, які зазначені у цих сертифікатах з перевезення товару EUR.1, не мають преференційного походження, про що внесена уповноваженим органом Республіки Польща відповідна відмітка в графу 14 даних сертифікатів «Не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності інформації, що міститься в ньому». Отже, у відповіді уповноваженого органу Республіки Польща чітко вказано про не підтвердження преференційного походження товарів, зазначених у сертифікатах з перевезення товару форми EUR.1 від 26.09.2024 №PL/MF/AT0307361 та від 23.09.2024 №PL/MF/AT0188156 за результатами перевірки. Враховуючи, що для зазначених в Додатку 1 товарів преференційне походження є визначальним для оподаткування, а інформація зазначена у сертифікатах походження товару EUR.1 про преференційне походження виявилась непідтвердженою, тому преференційна ставка ввізного мита до товарів застосована неправомірно.

Таким чином, документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 (РКНОПП НОМЕР_3 ) вимог:

- статті 15, 16 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини першої статті 257, частини п`ятої статті 280, частини першої статті 281 МК України в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за МД згідно Додатку на суму 310550,37 грн;

- пункту 190.1 статті 190 ПК України, в результаті чого занижене податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за МД згідно Додатку на суму 62110,07 грн.

Відповідач зазначає, що у відповідності до статті 354 МК України, митницею складено акт документальної невиїзної перевірки від 14.11.2025 №142/25/7.3-19/17/2820510269, який 18.11.2025 направлено ФОП ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та отримано позивачем 24.11.2025, однак, жодних заперечень на акт документальної невиїзної перевірки від ФОП ОСОБА_1 на адресу Волинської митниці не надходило.

Враховуючи вищевикладене, 09.12.2025 Волинською митницею було прийнято податкові повідомлення-рішення №UA2050002025440 та №UA2050002025441, які направлені ФОП ОСОБА_1 листом 10.12.2025, що підтверджується бланком рекомендованого повідомлення із позначкою «вручено особисто» (31.12.2025) та квитанцією із тренінговим номером №4430100130202.

Ухвалою суду від 02.02.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу від 30.10.2025 №499 (а. с. 105 зворот - 106) на підставі пункту 9 частини першої статті 336, абзацу 3 частини другої статті 344, абзацу 2, 5 частини першої, другої, пункту 2 частини третьої статті 345, пункту 2 частини другої статті 351 МК України у зв`язку з надходженням документально підтвердженої інформації від уповноваженого органу (організації) Республіки Польща: від 01.07.2025 №1401-IGC.4331.64.2025, від 10.10.2025 №1401- IGC.4331.64.2025 про не підтвердження преференційного походження товарів, митне оформлення яких завершено, за МД від 27.09.2024 №24UA204080009060U4, від 27.09.2024 №24UA204080008990U0, Волинською митницею проведено документальну невиїзну перевірку з 10.11.2025 тривалістю 2 робочих днів за адресою: АДРЕСА_2 ФОП ОСОБА_1 щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, в тому числі залежно від країни походження товарів, застосування знижених ставок ввізного мита, а саме правомірності застосування тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом митної преференції «410» в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VII при митному оформленні товарів за митними деклараціями від 27.09.2024 №24UA204080009060U4, від 27.09.2024 №24UA204080008990U0.

Відповідачем 30.10.2025 оформлено та направлено повідомлення про призначення документальної невиїзної перевірки №7.3-2/19/10/12646 (а. с. 104 зворот - 105), яке вручено представнику позивача за довіреністю 10.11.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу (а. с. 106 зворот – 107 зворот).

За результатами перевірки Волинською митницею складено акт від 14.11.2025 №142/7.3-19/17/2820510269 (а.с. 12-18), яким встановлено порушення позивачем:

- статті 15, 16 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини першої статті 257, частини п`ятої статті 280, частини першої статті 281 МК України в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за МД згідно Додатку на суму 310550,37 грн;

- пункту 190.1 статті 190 ПК України, в результаті чого занижене податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за МД згідно Додатку на суму 62110,07 грн.

Вказаний акт був надісланий на юридичну адресу ФОП ОСОБА_1 листом від 17.11.2025 №7.3-1/19/10/13292 (а. с. 108) та вручений особисто 24.11.2025 (а.с. 109 зворот).

На підставі висновків акту перевірки від 14.11.2025 №142/7.3-19/17/2820510269 митницею прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- від 09.12.2025 №UA2050002025440 (форми «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Мито на товари, що ввозиться на територію України суб`єктами господарювання» в розмірі 310550,37 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 31055,04 грн (а. с. 6-7);

- від 09.12.2025 №UA2050002025441 (форми «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів» в розмірі 62110,07 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 6211,01 грн (а. с. 7 зворот - 8).

Вказані податкові повідомлення-рішення були надіслані позивачу листом Волинської митниці від 10.12.2025 №7.3-2/19/13/14205 (а. с. 9 зворот - 10) та отримані особисто 31.12.2025 (а. с. 117 зворот).

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 МК України передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною першою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

Частинами першою та другою статті 293 МК України передбачено, що особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, є декларант. Особою, на яку покладається обов`язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

За правилами, наведеними у статті 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи (частина перша).

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України (частина друга).

Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або умовам процедури кінцевого використання, та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території (частина третя).

Згідно із частиною шостою статті 345 МК України результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Частиною другою статті 351 МК України визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: виявлення фактів або отримання документів, інформації (відомостей), що свідчать про порушення законодавства України з питань митної справи, під час здійснення доперевірочного аналізу митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; надходження від уповноважених органів (організацій) іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Відповідно до частини першої статті 352 МК України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Таким чином, митний орган вправі проводити документальні перевірки платників податків після проведення митного оформлення товару та його випуску у вільний обіг з підстав виявлення фактів або отримання документів, інформації (відомостей), що свідчать про порушення законодавства України з питань митної справи.

Як встановлено судом, документальна невиїзна перевірка дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи була проведена відповідачем на підставі наказу Волинської митниці від 30.10.2025 №499 (а.с. 105 зворот - 106) у зв`язку з надходженням документально підтвердженої інформації від уповноваженого органу (організації) Республіки Польща від 01.07.2025 №1401-IGC.4331.64.2025, від 10.10.2025 №1401-IGC.4331.64.2025 про непідтвердження преференційного походження товарів, зазначених у сертифікатах з перевезення EUR.1.

Вирішуючи питання щодо правомірності прийнятого відповідачем за результатами проведеної перевірки податкових повідомлень-рішень від 09.12.2025 №UA2050002025440 та №UA2050002025441, суд враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 271 МК України мито - це загальнодержавний податок, встановлений ПК України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Нормами підпункту «в» пункту 185.1. статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Згідно із пунктом 187.8. статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Згідно з пунктом 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті й включаються до ціни товарів.

Ввізне мито, відповідно до положень статті 272 МК України, встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. У разі якщо імпорт товару є об`єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Верховна Рада Законом України №1678-VII від 16.09.2014 ратифікувала Угоду від 27.06.2014 про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.

Стаття 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди встановлює, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва» (далі - Протокол I, до цієї Угоди).

Стаття 29 частини 1 глави 2 розділу IV Угоди визначає, що кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Пункт 1 статті 2 розділу 2 Протоколу I встановлює, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до пункту 1 статті 16 розділу 5 Протоколу I товари, що походять з Європейського Союзу, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або

(b) у випадках, вказаних у статті 22 (1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

За змістом пунктів 1-6 статті 22 розділу 5 Протоколу 1 декларація інвойс, зазначена в статті 16 (1) (b) цього Протоколу, може бути складена:

(a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу,

Або (b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте затверджений експортер у розумінні статті 23 цього Протоколу не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам країни експорту письмове зобов`язання нести повну відповідальність за всі декларації інвойс, у яких він зазначений, так, ніби вони підписані ним власноручно. Декларація інвойс може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується.

Статтею 33 Протоколу І регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу I).

Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (пункт 3 статті 33 Протоколу І).

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (пункт 5 статті 33 Протоколу I).

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (пункт 6 статті 33 Протоколу I).

Законом України №1100-IX від 16.12.2020 ратифіковано Угоду про політичне співробітництво, вільну торгівлю і стратегічне партнерство між Україною та Сполученим Королівством Великої Британії і Північної Ірландії (далі Угода2).

Статтею 26 Глави 1 Розділу IV Угоди визначено, що Положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами-2, що походять з територій Сторін.

Відповідно до частин 1, 2 статті 29 Глави 1 Розділу IV Угоди сторони скасовують усі ввізні мита на продукцію походженням з іншої Сторони, за винятком передбачених Графіками, зазначених у Додатку I-A до цієї Угоди (далі - Графіки).

Для кожного товару базова ставка ввізного мита, стосовно якої повинно застосовуватися поступове зменшення відповідно до пункту 1 цієї статті, зазначається у Додатку I до цієї Угоди.

Пунктом 1 статті 2 Протоколу I «Щодо визначення концепції поняття «походження товарів» та методів адміністративного співробітництва» до Угоди (далі Протокол І) визначено, що з метою впровадження цієї Угоди перелічені далі товари мають вважатися як такі, що походять зі Сполученого Королівства:

(a)товари, цілком вироблені в Сполученому Королівстві, як це визначається в статті 5 цього Протоколу;

(b)товари, отримані в Сполученому Королівстві з матеріалів, які не були вироблені цілком на його території, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку чи переробку в Сполученому Королівстві відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Згідно із пунктом 3 статті 17 Протоколу I експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Сполученого Королівства або України, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Згідно з частинами першою, другою, шостою статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до частини першої статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Частина третя статті 43 МК України встановлює, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до частини восьмої статті 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Частиною дев`ятою цієї статті Кодексу передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Згідно з частинами першою, другою статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов`язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Відповідно до частини першої статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

За змістом частини першої статті 289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання; в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає, що основним спірним питанням наявності у платника податків права на митне оформлення товару, що імпортується за преференційною ставкою ввізного мита є підтвердження походження цих товарів.

Країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених Митним кодексом України. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом.

У разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Угода про асоціацію з ЄС та, зокрема, Протокол I до цієї угоди передбачає чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо країни походження, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України товарів, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Податкове зобов`язання може визначатися контролюючим органом і після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, за результатами документальної перевірки.

Судом встановлено, що за МД від 27.09.2024 №24UA204080009060U4 та від 27.09.2024 №24UA204080008990U0 було ввезено транспортні засоби, митне оформлення яких, здійснено із застосуванням преференції за кодом «410» «товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (абзац перший частини першої ст. 29 додатка І-А «Тарифний графік України» до глави І розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею»(скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони)» відповідно з нарахуванням та сплатою ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм статті 16 Протоколу 1 «Щодо визнання концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до економічної частини Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VII, статті 17 Протоколу І «щодо визначення концепції «походження товарів» та методів адміністративного співробітництва» та в рамках дії норм статті 15 Доповнення І «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження.

Підстава - надані при митному оформленні сертифікати з перевезення товару EUR.1, які зазначені у графі 44 митної декларації під кодом 0954 - «сертифікати з перевезення товару EUR.1». Країна походження товару у графі 34 митної декларації була заявлена декларантом на підставі відомостей наявних у сертифікаті з перевезення товару EUR.1.

В подальшому Державною митною службою України на перевірку до уповноваженого органу Республіки Польща було направлено сертифікати з перевезення товару EUR.1, які надавалися до вищезазначених МД.

Як вбачається із листа Палати податкового адміністрування у Варшаві Республіки Польща від 01.07.2025 №1401-IGC.4331.64.2025, польські митні органи підтверджують справжність вищезазначеного доказу походження; не можливо підтвердити походження товарів, зазначених у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AT 0307361, оскільки експортер не надав відповідних документів, що підтверджують статус походження, товари не відповідають вимогам для отримання преференційного режиму (а.с. 99 зворот, переклад – а.с. 101).

Аналогічна відповідь міститься і у листі Палати податкового адміністрування у Варшаві Республіки Польща від 17.10.2025 №1401-IGC.4331.64.2025 щодо сертифікату з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AT 0188156 (а.с. 102 зворот, переклад – а.с. 101)

З урахуванням зазначених обставин, суд встановив, що після завершення митного оформлення контролюючий орган (відповідач у справі) звернувся до уповноваженого органу Республіки Польщи щодо підтвердження автентичності та правильності декларацій інвойс, складених на інвойсах, та сертифікатів з перевезення товару EUR.1, поданих позивачем до митного оформлення. За результатами проведення перевірки цих документів про походження товару, уповноваженим органом Республіки Польща надано відповідь, зі змісту якої вбачається що товари не відповідають вимогам для отримання преференційного режиму.

Таким чином, спірні правовідносини виникли у зв`язку з наявністю відповіді компетентного органу, що видав документ, або компетентної організації країни, зазначеної як країна походження товару, щодо проведення перевірки документів про походження товару.

Суд зазначає, що сертифікати з перевезення товарів EUR.1 видаються експортеру на декларативній основі шляхом повідомлення компетентних органів про заявлене походження товарів з території Європейського Союзу. Водночас сам факт їх видачі не є безумовним підтвердженням походження товарів, оскільки у разі проведення перевірки експортер зобов`язаний документально підтвердити заявлений статус походження.

Саме тому декларативне зазначення експортером у комерційних документах походження товарів з території Європейського Союзу не є достатнім саме по собі, а у разі проведення перевірки експортер зобов`язаний документально підтвердити заявлений статус походження товарів, у тому числі щодо походження матеріалів, використаних у їх виготовленні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.07.2024 у справі №260/6407/21, в якій суд ввиходив із того, що компанія-експортер, зазначивши декларативно в інвойсі про походження товарів з території Європейського Союзу повинна у подальшому в ході перевірки документально підтвердити походження вказаних товарів, в тому числі й обставини, що матеріали, використані при виготовленні товару, також здебільшого походять з Європейського Союзу.

Однак, як встановлено судом, у спірних правовідносинах компанія-експортер не надала під час перевірки належних документів, які б підтверджували походження товарів з території Європейського Союзу, у зв`язку з чим у листі-відповіді уповноваженого органу країни-експортера зазначено, що відповідні інвойси не можуть бути використані для застосування преференційного режиму оподаткування.

За висновками, наведеними Верховним Судом у постановах від 31.07.2024 у справі №260/6407/21, від 01.03.2021 у справі № 240/7093/19 та від 11.04.2022 у справі №260/2805/20 митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.

Верховний Суд в постанові від 11.02.2026 у справі № 380/25552/24 вирішуючи подібні правовідносини, виходив із того, що оскільки у відповідь на запит митного органу листом уповноваженого органу Республіки Польща не підтверджено преференційне походження товару, щодо якого виник спір, відтак у позивача були відсутні підстави для застосування права на преференції при його розмитненні.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача що відповідальність за оформлення та видачу сертифікатів EUR.1 і правдивість інформації, що в них зазначена, покладена виключно на експортера (продавця).

Як вбачається із матеріалів справи, у спірних правовідносинах контролюючим органом встановлено факт несплати митних платежів у належному розмірі внаслідок застосування тарифних преференцій за відсутності підтвердженого походження товарів з Європейського Союзу. За таких обставин контролюючий орган, діючи на підставі статті 54 ПК України, правомірно самостійно визначив суму податкових зобов`язань, що виникли після завершення митного оформлення.

Суд зазначає, що обов`язок зі сплати податків і зборів у встановлених законом розмірах є безумовним обов`язком платника податків та не залежить від встановлення його вини. Водночас посилання скаржника на відсутність вини має правове значення лише у правовідносинах, пов`язаних із притягненням до відповідальності за порушення митних правил, зокрема за статтею 485 МК України, що не є предметом цього спору.

Факт того, що непідтвердження походження товарів зумовлено неналежними діями іноземного експортера, не спростовує встановленої обставини сплати митних платежів у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством, та не звільняє платника податків від обов`язку їх сплати разом із передбаченими ПК України штрафними санкціями.

Крім того, суд звертає увагу, що у разі самостійного визначення контролюючим органом суми податкових зобов`язань, контролюючий орган зобов`язаний був самостійно визначити суму грошових зобов`язань і донараховати штрафні санкції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.12.2025 у справі № 380/21022/24.

У свою чергу, враховуючи інформацію уповноважених органів Республіки Польща, суд приходить висновку, що статус походження товару, зазначеного у спірних сертифікатах про походження товару форми EUR.1 не може бути застосований преференційний режим із застосуванням зменшеної ставки мита та оподаткування такого товару повинно здійснюватися зі сплатою ввізного мита за ставкою на дату здійснення митного оформлення, згідно із Законом України від 19.09.2013 №584-VIII «Про Митний тариф України».

Згідно із розрахунком до податкових зобов`язань (а.с. 95) встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань по сплаті митних платежів ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 372660,44 грн, в тому числі: мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання - на суму 310550,37 грн та податку на додану вартість - на суму 62110,07 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням встановлених обставин та проведеного аналізу чинного законодавства, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 09.12.2025 №UA2050002025440 та №UA2050002025441 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, ідентифікаційний код ВП 43958385)

Суддя О. О. Андрусенко