Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №766/6308/21 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/6308/21 Головуючий в І інстанції: Шестакової Я.В.

Номер провадження: 22-ц/819/17/26 Доповідач: Базіль Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді (судді-доповідача) - Базіль Л.В.,

суддів: Воронцової Л.П., Майданіка В.В.

секретар Сорокіна В.Г.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Борщенко Владлена Валеріївна на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 08 січня 2025 року ухвалене у складі судді Шестакової Я.В. у справі № 766/6308/21 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року представник Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі АК КБ «Приватбанк»), адвокат Єрмолов Є.М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову, вказав, що 31.03.2006 року між АТ КБ «Приватбанк»

та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №HECFGK00001652, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 100 000,00 доларів США на термін до 31.03.2021 року зі сплатою визначених договором процентів за користування кредитом.

Заочним рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 20.05.2015 року позов АТ КБ «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість в розмірі 348 133,42 долари США, що еквівалентно 4 85 6461,21 грн, нараховану станом на 06.11.2014 року.

Представник позивача зазначав, що оскільки з відповідача було стягнуто заборгованість за кредитним договором за період з дати укладення кредитного договору до поточної заборгованості, яка була вказана в рішенні Комсомольського районного суду

м. Херсона від 20.05.2015 року, тобто за період з 31.03.2006 року по 06.11.2014 рік, то за період після подання позовної заяви від 23.01.2015 року, а саме з 24.01.2015 року по 10.02.2021 року відповідач має заборгованість у розмірі 13 794,22 долари США, яка складається з 3% річних від простроченої суми заборгованості 76 009,81 долари США.

З урахуванням викладеного позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 13 794,22 долари США, що за курсом 27.64 відповідно до службового розпорядження НБУ від 10.02.2021 року складає 381 272,24 грн за кредитним договором від 31.03.2006 року №HECFGK00001652

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 08.01.2025 року позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволені.

Суд вирішив:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанку» заборгованість за кредитним договором від 31.03.2006 року №HECFGK00001652 у виді 3% річних за період з 24.01.2015 року по 10.02.2021 року у розмірі 13794,22 долари США, що станом на 10.02.2021 року еквівалентно 381 272,24 грн. Вирішено питання судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості та зазначив, що передбачене ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

Суд також вказав, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 10.07.2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 08.01.2025 року у справі 766/6308/21 залишено без задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи скарги

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , адвокат Борщенко Владлена Валеріївна просить скасувати заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 08.01.2025 року та відмовити у позовних вимогах АК КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Скаржник вважає, що при ухваленні заочного рішення судом порушені норми матеріального і процесуального права, оскільки суд не звернув уваги, що нарахування 3% річних здійснено позивачем на задавнену вимогу, що втратила судовий захист у зв`язку із закінченням встановленого законом строку для її пред`явлення до примусового виконання, що свідчить про відсутність у позивача правових підстав для стягнення відповідних сум. При цьому зазначає, що дані автоматизованої системи виконавчого провадження свідчать про існування виконавчого провадження, яке перебувало на стадії завершення ще у 2016 році, вважає, що це вказує на те, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання пропущено, а отже зобов`язання набуло статусу натурального, а суд першої інстанції не дослідив дані обставини та виніс не правильне рішення.

Крім того, вказує, що розрахунок позивача у цій справі є неправильним і порушує положення про строки нарахування, оскільки позивач здійснив нарахування за період

з 24 січня 2015 року по 10 лютого 2021 року, тобто за шість років, тоді як положення статей 257 та 625 ЦК України у системному зв`язку з правовими висновками Верховного Суду, однозначно вказують, що максимальний період, за який можуть бути стягнуті 3% річних, обмежується трьома роками, що безпосередньо передують дню подання позову.

Узагальнені доводи інших учасників

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» Пучкова Людмила Анатоліївна вказала на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не може бути задоволена.

На доводи скаржника щодо спливу строків позовної давності зазначила, що у цій справі позовна давність щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат не спливла, оскільки перебіг цього строку є зупиненим внаслідок продовження на строк дії карантину, а строки пред`явлення виконавчого листа до виконання переривалися відкриттям виконавчих проваджень, а потім подовжились з карантином, а тому доводи апеляційної скарги про задавнену вимогу не відповідають дійсності.

До відзиву долучила копію постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.04.2017 року та копію виконавчого листа з проханням прийняти ці докази на стадії апеляційного провадження, оскільки на думку позивача вони мають значення для правильного вирішення справи.

Явка учасників справи

ОСОБА_1 та її представник, адвокат Борщенко В.В. про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та у відповідності до вимог цивільно-процесуального закону, в судове засідання не з`явилися, заяви про відкладення розгляду справи суду не направили.

З урахуванням ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала можливим провести розгляд справи за відсутності відповідача та її представника.

Представник позивача АТ КБ "ПриватБанк", Пучкова Л.А. приймаючи участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечила проти задоволення апеляційної скарги. Пояснила, що позивач може поновити строки пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання, проте на день подання позову, та на день розгляду справи судом апеляційної інстанції зазначене питання не вирішено.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, Пучкової Л.А., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду встановила наступне.

Заочним рішенням Комсомольського районного суду м. Херсон від 20 травня 2015 року у справі № 667/499/15-ц позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 348133,42 доларів США, що еквівалентно 4 856 461,21 грн, яка складається з наступного: 76009,81 доларів США заборгованість за кредитом; 99976,61 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; 14910 доларів США – заборгованість з комісії за користування кредитом; 157237 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором (а.с.5).

На підставі вказаного рішення, 07.08.2015 року Комсомольським районним судом міста Херсона було видано виконавчий лист № 667/499/15-ц.

Відповідно до виконавчого листа від 07.08.2015 року у справі №667/499/15-ц, виданого Комсомольським районним судом міста Херсона, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 348133,42 доларів США, що еквівалентно 4856461,21 грн, яка складається з наступного: 76009, 81 долари США – заборгованість за кредитом; 99976,61 грн доларів США- заборгованість по процентам за користування кредитом; 14910 доларів США – заборгованість з комісії за користування кредитом; 157237 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 3654,00 грн судовий збір (а.с.168).

На зазначеному виконавчому листі мають місце відмітки судового виконавця: 23.12.2015 р. закінчено п.10 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження», 28.04.2017 р.; повернуто стягувачу згідно п.5 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до копії постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Колпакова В.О. від 28.04.2017 року, слідує, що виконавчий документ № 667/499/15-ц від 07.08.2015 року було повернуто стягувачу на підставі п.5 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». В постанові зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 28.04.2020 року.

Відомостей про те, що виконавчий лист пред`являвся до виконання в строк до 28.04.2020 року в матеріалах справи відсутні.

Відсутні відомості і про те, що стягувачем поновлено строк пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання.

13.04.2021 року позивач через засоби поштового зв`язку звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості у вигляді 3% річних за час прострочення виконання грошових зобов`язань в розмірі 13794 долари США 22 центи, виходячи з розрахунку 76009,81 долар США *3%:365* 2210 за період з 24.01.2015 року по 10.02.2021 рік (а.с.7)

Мотиви з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним положенням процесуального закону.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є

правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої

сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника

виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Згідно із ч. 4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.02.2026 року в справі

№ 754/511/23 дійшла до наступних висновків: «передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Водночас Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19, від 03 жовтня 2023 року у справі № 366/203/21, від 09 листопада 2023 року у справі № 420/2411/19 виснувала, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання, тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги. Факт не перебування виконавчого листа за основним борговим зобов`язанням на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби в сукупності з відмовою суду в задоволенні заяви позивача про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 625 ЦК України, оскільки вказана норма підлягає застосуванню судом лише за грошовим зобов`язанням, яке підлягає виконанню. Велика Палата Верховного Суду з урахуванням власних висновків у цій справі вважає, що суди попередніх інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних за невиконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, правильно виходили з того, що у зв`язку зі спливом строку, наданого законом для пред`явлення виконавчого листа до виконання, відмовою суду в поновленні цього строку і у видачі дубліката виконавчого листа, немає і обов`язку відповідача у грошовому зобов`язанні, який би міг бути виконаний примусово, а отже, немає правової підстави для стягнення можливого похідного зобов`язання, передбаченого статтею 625 ЦК України».

В заяві про перегляд заочного рішення суду від 08 січня 2025 року представник ОСОБА_1 , адвокат Борщенко В.В. акцентувала увагу суду на тому, що за матеріалами цієї справи строк пред`явлення виконавчого листа до виконання закінчився, а тому кредитор позбавлений права на компенсаційні виплати, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України.

27.10.2025 року представником Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Пучковою Л.А. до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 долучено документи, а саме постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.04.2017 року та ксерокопія виконавчого листа, які прийняті судом апеляційної інстанції, виходячи із завдань цивільного судочинства, яке превалює на будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі та виходячи з того, що з`ясування обставин щодо строку пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання входить до предмета доказування в цій справі.

Досліджуючи надані документи, апеляційним судом встановлено, що 28.04.2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Колпаковим В.О. було винесено постанову про повернення виконавчого документа

№ 667/499/15-ц від 07.08.2015 року стягувачу на підставі п.5 ч.1 ст.37 Закону України

«Про виконавче провадження». В постанові зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 28.04.2020 року.

Відомості про те, що виконавчий лист пред`являвся до виконання в строк до 28.04.2020 року в матеріалах справи відсутні.

Відсутні відомості і про те, що стягувачем поновлено строк пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання.

Посилання представника позивача на те, що строки пред`явлення виконавчого листа переривалися відкриттям виконавчих проваджень, а потім подовжилися з карантином не ґрунтуються на вимогах закону, з огляду на таке.

02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року

№ 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-ІХ), яким розділ ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID19), строки визначені статтями 49, 83, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253,275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину».

Автоматичне продовження строку, визначеного частиною першою статті 12 Закону

України «Про виконавче провадження», відповідно до Закону № 540-ІХ не передбачено, тому він не поширюється на спірні правовідносини.

Також не поширюється на спірні правовідносини положення Закону України

від 15 березня 2022 року № 2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII доповнено пунктом 10-2, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану, оскільки на час набрання вказаним законом чинності (26 березня 2022 року) строк для пред`явлення виконавчого листа №667/499/15-ц від 07.08.2015 року, який становив до 28.04.2020 року, сплив.

На підставі наданих учасниками справи та досліджених письмових доказів колегією суддів апеляційного суду встановлено відсутність у позивача, Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» правових підстав для нарахування 3% річних на суму боргу, визначену заочним рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона у справі № 667/499/15-ц від 20 травня 2015 року, оскільки строк примусового виконання вказаного рішення сплинув 28.04.2020 року, доказів протилежного суду не надано.

Отже, у зв`язку зі спливом строку, наданого законом для пред`явлення виконавчого листа до виконання, немає і обов`язку відповідача у грошовому зобов`язанні, який би міг бути виконаний примусово, а отже, немає правової підстави для стягнення можливого похідного зобов`язання, передбаченого статтею 625 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог Банку.

Згідно ч.1ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Щодо судових витрат

Відповідно до ст. 382 ЦПК України у випадку скасування або зміни судового рішення постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно

розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат

(ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено, колегія суддів стягує з позивача на користь відповідача витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 8578,63 грн (а.с.152).

Повний текст постанови складено 12.05.2026р.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник, адвокат Борщенко Владлена Валеріївна задовольнити.

Заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 08 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення

заборгованості відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь

ОСОБА_1 8578,63 грн витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового

рішення.

Головуюча Л.В. Базіль

Судді Л.П. Воронцова

В.В. Майданік