Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №591/6611/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/6611/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Янголь Є. В.

Номер провадження 33/816/632/26 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,розглянувши у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Шаврова І.І. з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Зарічного районного суду м. Суми від 01 липня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, місце проживання: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2 та ч. 2 ст. 130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.

В С Т А Н О В И В:

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 01 липня 2025 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, за те, що 10 червня 2025 року о 23.15 год., водій ОСОБА_1 в м.Суми по вул. Сергія Табали в районі буд. 30-7, керував транспортним засобом Chrysler Voyager, н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу працівників поліції про зупинку транспортного засобу, яка була йому надана проблисковими маячками синього та червоного кольору, спеціальним звуковим сигналом, був зупинений шляхом переслідування та блокування службовими автомобілями. ОСОБА_1 своїми діями порушив п.2.4 ПДР України та вчинив правопорушення передбачене ст.122-2 ч.1 КУпАП.

Крім того, 10 червня 2025 року о 23.15 год., водій ОСОБА_1 в м.Суми по вул. Сергія Табали в районі буд. 30-7, керував транспортним засобом Chrysler Voyager, н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду відповідно до встановленого законом порядку на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в найближчому закладі охорони здоров`я категорично відмовився. ОСОБА_1 своїми діями порушив п.2.5 ПДР України та вчинив правопорушення передбачене ч.2 ст.130 КУпАП, тобто повторно протягом року, оскільки притягнутий за ч.1 ст. 130 КУпАП згідно постанови від 24 квітня 2025 року Рівненського районного суду Рівненської області.

Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Шавров І.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Зарічного районного суду м. Суми від 01 липня 2025 року та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що постанова суду першої інстанції постановлена з порушенням матеріального та процесуального права, та необґрунтовано, так як в ній не повно відображені обставини, що мають значення для вирішення справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки відсутні, оскільки:

1) відсутні в повному обсязі докази, що підтверджують вину ОСОБА_1 , судом першої інстанції не було досліджено те, чи копії протоколів вручені ОСОБА_1 , не досліджено чи були наявні свідки самої події, та не перевірено, чи мав місце факт керування транспортним засобом;

2) також судом першої інстанції не було досліджено, чи було видане працівниками поліції ОСОБА_1 направлення для огляду на стан алкогольного наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

3) не встановлено протягом якого часу після подачі поліцейським сигналів про зупинку рухався автомобіль, яку відстань подолав, чи мав можливість продовжувати рух і де зупинився;

4) ОСОБА_1 є військовослужбовцем, 10 червня 2025 року виконував бойове розпорядження, а тому діяв в умовах крайньої необхідності і не міг іншим чином його своєчасно та повно виконати без використання автомобіля, його дії були скеровані на усунення небезпеки, яка загрожує державному порядку.

В обґрунтування пропущеного строку на апеляційне оскарження, апелянт зазначає, що ОСОБА_1 не отримував постанову суду ні за допомогою мессенджерів, ні за допомогою засобів поштового зв`язку, про винесення рішення дізнався через застосунок «Дія» коли йому надійшло повідомлення про відкриття виконавчого провадження. Тому враховуючи викладені обставини, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження з поважності причин пропуску.

В судове засідання до апеляційного суду особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , не з`явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлявся як шляхом надсилання повісток, так і з повідомленням на офіційному сайті апеляційного суду, клопотань про відкладення розгляду справи не подано, а тому, апеляційний суд вважає за можливе, відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, здійснити апеляційний розгляд вказаної справи як за відсутності ОСОБА_1 , так і за відсутності його захисника – адвоката Шаврова І.І., який враховуючи безпекову ситуацію в м.Суми станом на 07 травня 2026 року, не заперечував про розгляд справи і без його участі.

Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що дане клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до штампу вхідної кореспонденції Зарічного районного суду м. Суми, 17 жовтня 2025 року, адвокатом Шавровим І. І. було подано апеляційну скаргу на постанову судді суду першої інстанції від 01 червня 2025 року, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження. Причиною пропуску строку апелянт зазначає те, що ОСОБА_1 не отримував постанову суду ні за допомогою мессенджерів, ні за допомогою засобів поштового зв`язку, про винесення рішення дізнався через застосунок «Дія» коли йому надійшло повідомлення про відкриття виконавчого провадження.

Перевіривши представлені матеріали та доводи захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Шаврова І.І. в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для поновлення апелянту строк на апеляційне оскарження постанови судді Зарічного районного суду м. Суми від 01 липня 2025 року, у зв`язку з чим клопотання підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що висновок судді першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2, ч.2 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, оскільки підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 358054 від 11 червня 2025 року;

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 358050 від 11 червня 2025 року;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд на місці не проводився;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлено наступні ознаки алкогольного сп`яніння: поведінка, що не відповідає обстановці, запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна шкірного покриву обличчя, огляд не проводився;

- розпискою від 10 червня 2025 року, яка складена ОСОБА_2 про доставлення транспортного засобу за місцем зберігання, ОСОБА_1 до керування не допустити;

- постановою Рівненського районного суду Сумською області, справа № 570/1367/25, провадження № 3/570/734/25 від 24 квітня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- довідкою про надання інформації щодо вчинення адміністративного правопорушення повторно, з якої вбачається, що відповідно до відомостей інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції» ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 від 04 листопада 2016 року;

- відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції.

Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122-2, ч.2 ст. 130 КУпАП. Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Щодо тверджень апелянта про те, що відсутні в повному обсязі докази, що підтверджують вину ОСОБА_1 , судом першої інстанції не було досліджено те, чи копії протоколів вручені ОСОБА_1 , не досліджено чи були наявні свідки самої події, та не перевірено, чи мав місце факт керування транспортним засобом, зазначені твердження не знайшли свого підтвердження та є безпідставними. Апеляційним судом перевірено матеріали справи та встановлено, що судом досліджено всі наявні докази. Сукупність цих доказів є достатньою для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122-2, ч.2 ст.130 КУпАП. Істотних порушень порядку оформлення матеріалів справи, які б ставили під сумнів допустимість доказів або впливали на правильність вирішення справи, апеляційним судом не встановлено. Дії, вчинені ОСОБА_1 є умисними, становлять підвищену суспільну небезпеку, створюють реальну загрозу безпеці дорожнього руху та учасникам цього руху, що обґрунтовує необхідність застосування передбаченого законом комплексного стягнення, зокрема позбавлення права керування транспортними засобами.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не було досліджено, чи було видане працівниками поліції ОСОБА_1 направлення для огляду на стан алкогольного наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції також є безпідставними, оскільки матеріали справи про адміністративне правопорушення містять відповідне направлення водія на огляд для встановлення стану алкогольного сп`яніння, крім того, відповідно до відеозапису ОСОБА_1 пропонувалося пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора, в той час як направлення на огляд з метою виявлення стану сп`яніння передбачає відвідування медичної установи, але від цієї процедури ОСОБА_1 відмовився. Направлення на огляд має правове значення для лікаря медичної установи, який у випадку наявності такого направлення повинен провести огляд.

Що стоється доводів апелянта про те, що не встановлено протягом якого часу після подачі поліцейським сигналів про зупинку рухався автомобіль, яку відстань подолав, чи мав можливість продовжувати рух і де зупинився, апеляційний суд вважає необґрунтованим та розцінюється як намагання уникнути відповідальності, оскільки відеозапис, який досліджений апеляційним судом, підтверджує факт керування ОСОБА_1 автомобілем Chrysler Voyager, н.з. НОМЕР_1 та зафіксовано факт невиконання ним вимоги поліцейської залишатися на місці зупинки, а саме після спілкування з поліцейською, під час перевірки документів у останнього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, після чого ОСОБА_1 висловився нецензурною лексикою в бік поліцейської, та не дивлячись на вимогу залишатися на місці, поїхав, після чого був зупинений шляхом переслідування та блокування службовими автомобілями, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Щодо тверджень апелянта про те, що ОСОБА_1 виконував бойове розпорядження, а тому діяв в умовах крайньої необхідності і не міг іншим чином його своєчасно та повно виконати без використання автомобіля, його дії були скеровані на усунення небезпеки, яка загрожує державному порядку. Апеляційний суд зазначає наступне, за вимогами статей 17,18 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності. Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів на підтвердження того, що на момент зупинки ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності. За наведеного доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним судом не встановлено.

Переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, які є безумовною підставою для його скасування, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2, ч. 2 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає, а тому постанову Зарічного районного суду м. Суми від 01 липня 2025 року, відносно ОСОБА_1 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Шаврова І.І. на цю постанову - без задоволення.

Керуючись ст. 294, 295 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Поновити захиснику особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокату Шаврову І.І., строк на апеляційне оскарження постанови Зарічного районного суду м. Суми від 01 липня 2025 року.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 01 липня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 та ч. 2 ст. 130 КУпАП КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Шаврова І.І. на цю постанову - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.