Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №576/3112/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №576/3112/25

Номер провадження 22-ц/816/1935/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Замченко А.О. (суддя-доповідач), суддів: Криворотенка В.І., Черних О.М.,

з участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В.,

у присутності представника позивача – адвоката Синиченко Д.В., представника відповідачки – адвоката Шабатіна Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Шабатіна Дмитра Євгеновича, подану в інтересах відповідачки ОСОБА_1 ,

на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 19 лютого 2026 року в складі судді Сапона О.В., ухваленого в м. Глухів, Сумської області (повний текст виготовлено 19 лютого 2026 року)

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

01.12.2025 ТОВ «Коллект Центр» звернулося до ОСОБА_1 з позовом, який мотивувало тим, що 21.09.2021 між ТОВ «Мілоан» і відповідачкою було укладено кредитний договір №3959672 (індивідуальна частина), на підставі якого остання отримала в кредит 10000 грн, за що зобов`язалася сплачувати проценти. 28.12.2021 між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №28-12/2021-72, згідно з яким ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» належні йому права вимоги за кредитними договорами, у тому числі й до відповідачки за кредитним договором від 21.09.2021 №3959672. 10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» укладено договір факторингу №10-03/2023/01, згідно з яким позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржників ТОВ «Вердикт Капітал», у тому числі й до ОСОБА_1 на загальну суму 72340 грн, з яких: 10000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 62340 грн – заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги.

Крім того, 01.08.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і відповідачкою було укладено кредитний договір №75963917, на підставі якого остання отримала в кредит 9612 грн. 27.01.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №27/01/2022, згідно з яким ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» належні йому права вимоги за договорами, у тому числі й до відповідачки за договором від 01.08.2021 №75963917. 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» укладено договір факторингу №10-01/2023, згідно з яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до боржників ТОВ «Вердикт Капітал», у тому числі й до ОСОБА_1 на загальну суму 28907 грн 42 коп., з яких: 9612 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 19119 грн 51 коп. – заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги, 153 грн 79 коп. – інфляційних збитків, 22 грн 12 коп. – 3% річних.

У результаті неналежного виконання своїх зобов`язань у відповідачки утворилася заборгованість перед позивачем за договором позики від 01.08.2021 №75963917 та кредитним договором від 21.09.2021 №3959672 на загальну суму 101247 грн 42 коп., з яких: 19612 грн – заборгованість за тілом кредиту, 81459 грн 51 коп. – заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги, 153 грн 79 коп. – інфляційні збитки, 22 грн 12 коп. – 3% річних.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства вказану суму та судові витрати.

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 19.02.2026 позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» 101247 грн 42 коп. заборгованість за договором позики від 01.08.2021 №75963917 та кредитним договором від 21.09.2021 №3959672, 2422 грн 40 коп. судового збору, 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Шабатін Д.Є. в інтересах відповідачки ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не обґрунтованість позовних вимог, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач пред`явив вимоги за договором від 21.09.2021 №3959672 на загальну суму 72340 грн та за договором позики від 01.08.2021 №75963917 на загальну суму 28907 грн 42 коп. Обидва кредитні договори були укладені на строк 30 діб з процентною ставкою на цей період у розмірі 3,232% та 2,7% річних, а після спливу цього терміну була встановлена відповідальність у вигляді пролонгації процентів на 90 днів по першому договору та збільшення до 906,08% відсотків річних по іншому, то за умови припинення дії самого договору і його не виконання з боку позичальника це є нічим іншим як приховування дії самого договору і його невиконання з боку позичальника це є нічим іншим, як приховування неустойки та відповідальності за прострочку виконання відсотками по кредиту, а відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Наголошує, що позивач, маючи право і обов`язок контролювати погашення кредиту і пропустивши встановлену законом позовну давність, позбавив себе на безумовне право стягнення кредиту, відсотків за користуванням кредитом, винагороди, неустойки-пені, штрафів за даним договором.

Крім того, зазначає, що до матеріалів справи додано витяг з акту №16 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025, у розділі 1.3 якого вказано вивчення документації клієнта з посиланням на нормативно-правові акти та підготовкою аналогічної довідки щодо судової практики, але сама аналітична довідка, як доказ її складення та існування не надана. Щодо складання позовної заяви, то відповідач може погодитися з кількістю годин на її складання, але вартість однієї години в 3000 грн взагалі ніяк не обґрунтована. Справа для фахівця в галузі права явно не була ані над складною, ані неординарною, оскільки в резолютивній частині вона просила суд розглянути її за правилами спрощеного провадження та без її участі, що на думку відповідача свідчить про її не складність і як наслідок необґрунтованість заявленого розміру витрат на правову допомогу в розмірі 25000 грн насамперед порівнюючи з ціною позову в 101247 грн 43 коп.

04.05.2026 ТОВ «Коллект Центр» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому рішення суду просить залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

У судове засідання відповідачка ОСОБА_1 не з`явилася, хоча про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином (а. с. 199).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідачки – адвоката Шабатіна Д.Є., який підтримав апеляційну скаргу, представника позивача – адвоката Синиченко Д.В., яка проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 01.08.2021 між ОСОБА_1 і ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладений договір позики №75963917, відповідно до умов якого відповідачці надано позику в сумі 9612 грн на 30 днів з датою повернення позики 31.08.2021 (а. с. 111).

Відповідно до п. 2.3 базова процентна ставка/день – 1,99%, знижена процентна ставка/день – 0,7% (застосовується відповідно до умов Програми лояльності. Процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день – 2,7% (не застосовується в період карантину). Орієнтовна реальна річна процентна ставка – 906,08%. Орієнтовна загальна вартість позики – 11620 грн 43 коп.

Згідно з п. 4 договору проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.

Вказаний договір був підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором 5Nddv7pr0x (а. с. 111 зв.).

01.08.2021 ТОВ «ФК «Фінекспрес», яке діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, перерахувало ОСОБА_1 9612 грн на картку НОМЕР_1 (а. с. 112).

27.01.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №27/01/2022, згідно з яким ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» належні йому права вимоги за договорами, у тому числі до відповідачки за договором позики №75963917 від 01.08.2021 (а. с. 114, 143 - 147).

Згідно з витягом з реєстру боржників №1 до договору факторингу №27/01/2022 від 27.01.2022 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги заборгованості за кредитним договором №75963917 до ОСОБА_1 у сумі 28731 грн 51 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту – 9612 грн, заборгованість по процентах – 19119 грн 51 коп. (а. с. 15).

Відповідно до розрахунку загальна заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за договором №75963917 станом на 27.01.2022 становить 28731 грн 51 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту – 9612 грн.; заборгованість по процентах – 19119 грн 51 коп. (а. с. 116-117).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «Вердикт Капітал» у розмірі 28907 грн 42 коп., з яких: 9612 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 19119 грн 51 коп. – заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги, 153 грн 79 коп. – інфляційні збитки, 22 грн 12 коп. – 3% річних (а. с. 120).

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір факторингу №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» передало, а ТОВ «Коллект Центр» прийняло всі права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі й до ОСОБА_1 у сумі 28907 грн 42 коп. (а. с. 16 - 26).

Згідно з реєстром боржників до договору №10-01/2023 про відступлення прав вимоги від 10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги за кредитним договором №75963917, укладеним з ОСОБА_1 , у сумі 28907 грн 42 коп., з яких: 9612 грн - заборгованість по тілу кредиту; 19119 грн 51 коп. - заборгованість по процентах, 175 грн 91 коп. – відповідальність за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України (а. с. 35).

Крім того, 21.09.2021 ОСОБА_1 підписала анкету заяву на кредит №3959672, відповідно до якої сума кредиту становить 10000 грн, строк кредиту 30 днів, дата повернення 21.10.2021. Сума до повернення складає 13340 грн, з яких: 700 грн - комісія за надання кредиту, нараховується одноразово за ставкою 7% від суми кредиту за договором, 2640 грн - проценти за користування кредитом, нараховуються за ставкою 0,88% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а. с. 50).

Анкета заява підписана відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором 21.09.2021 о 07:22 (а. с. 50).

21.09.2021 між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3959672, відповідно до умов якого останній надано грошові кошти в розмірі 10000 грн на 30 днів з датою повернення кредиту 21.10.2021 (а. с. 122-126).

Згідно з п. 1.5.1, 1.5.2, 1.6, 1.7 комісія за надання кредиту: 700 грн, яка нараховується за ставкою 7% від суми кредиту одноразово.

Проценти за користування кредитом: 2640 грн, які нараховуються за ставкою 0,8% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2, 2.3 цього договору.

Як вбачається з п. 2.2.1, 2.2.3 кредитного договору позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених у п. 1.5.1 - 1.5.2 договору, у термін (дату) вказаний у п. 1.4. У випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний у п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною п. 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 договору, у сумі та на умовах, визначених п. 2.3 договору.

Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування, визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно з п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно з п. 1.6 договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою, встановленою п. 1.6, та процентною ставкою, визначеною п. 1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.

Пунктом 2.3 договору передбачена пролонгація строку кредитування.

Відповідно до п. 2.3.1, 2.3.1.1, 2.3.1.2 продовження вказаного в п. 1.3 договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, наступним чином:

Пролонгація на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством (далі – Правила), що розміщені на веб-сайті товариства miloan.ua (далі - сайт товариства) за посиланням https://miloan.ua/s/documents і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 правил, у т. ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту: строк продовження, днів 3 - максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту 3%; строк продовження, 7 днів - максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту 5%; строк продовження, 15 днів - максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту 10%. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою визначеною п. 1.5.2 договору.

Пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо в позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6 договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

28.12.2021 між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №28-12/2021-72, згідно з яким ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» належні йому права вимоги за кредитними договорами, у тому числі й до відповідачки за кредитним договором від 21.09.2021 №3959672 (а. с. 129 - 140).

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу від 28.12.2021 №28-12/2021-72 ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги заборгованості за кредитним договором №3959672 до ОСОБА_1 у сумі 43340 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту – 10000 грн, заборгованість по відсотках – 33340 грн (а. с. 141).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «Вердикт Капітал» у розмірі 72340 грн, з яких: 10000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 33340 грн – заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги, 29000 грн – відсотки нараховані згідно з кредитним договором (а. с. 119).

10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір факторингу №10-03/2023/01, згідно з яким позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по боржників ТОВ «Вердикт Капітал», у тому числі й до ОСОБА_1 на загальну суму 72340 грн (а. с. 36 - 49).

Відповідно до реєстру боржників до договору №10-03/2023/01 про відступлення прав вимоги від 10.03.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги за кредитним договором №3959672 до ОСОБА_1 у сумі 72340 грн, з яких: 10000 грн - заборгованість по тілу кредиту, 62340 грн - заборгованість по відсотках (а. с. 54).

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Коллект Центр» загальна заборгованість ОСОБА_1 за договором №3959672 станом на 10.11.2025 складає 72340 грн, з яких: 10000 грн - заборгованість по тілу кредиту, 62340 грн - заборгованість по відсотках (а. с. 121, 127).

Постановляючи рішення про задоволення позову, місцевий суд виходив з того, що відповідачка, скориставшись кредитними коштами, умови договорів не виконала, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість за кредитними договорами на загальну суму 101247 грн 42 коп.

Колегія суддів не повністю погоджується з висновками місцевого суду, оскільки вони не відповідають матеріалами справи та вимогам закону.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №910/3105/21 зроблено висновок, що використання електронного підпису, який відповідає вимогам до кваліфікованого електронного підпису, дозволяє забезпечити електронну ідентифікацію підписувача і гарантує цілісність підписаних даних, а також має презумпцію відповідності особистому підпису (ст. 14, 18, 23 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).

Висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора зроблено також і в постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №623/2936/19.

У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

У даній справі відповідачка не оспорює факт укладення кредитних договорів та отримання коштів, але її представник вважає, що відсотки за користування кредитом були нараховані після закінчення строку договорів.

Колегія суддів вважає такі доводи представника відповідачки частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача, що, на підставі ст. 599 та ч. 1 ст. 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості. При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти.

Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №202/4494/16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 з приводу застосування приписів статті 1048 ЦК України в разі неправомірного, незаконного користування боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов`язання, суд вказав на таке.

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

У постановах Великої Палати Верховного Суду неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання за ч. 1 ст. 1050 ЦК України, застосуванню в таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Щодо договору споживчого кредиту від 21.09.2021 №3959672.

З матеріалів справи вбачається, що в пунктах 2.3.1.1, 2.3.1.2 договору про споживчий кредит №3959672 були передбачені умови пролонгації строку кредитування на пільгових і стандартних умовах.

За період з 22.09.2022 по 21.10.2021 (30 днів) відсотки за користування кредитом нараховувалися на підставі п. 1.5.2 договору (0,88% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування). Оскільки відповідачка умови договору не виконала і 22.10.2021 кредит не повернула, строк дії договору було продовжено на підставі п. 2.3.1.2 договору з 22.10.2021 по 29.12.2021 (60 днів) і відсотки нараховувалися відповідно до п. 1.6 договору (7% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування) (а. с. 80 – 81).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що районний суд дійшов вірного висновку, що відсотки нараховувалися в межах строку дії договору, а доводи апеляційної скарги в зазначеній частині є необґрунтованими.

Щодо договору позики від 01.08.2021 №75963917.

У пункті 2 договору позики №75963917 передбачено, що договір укладено на 30 днів. Умовами вказаного договору не передбачено процедури та порядку продовження строку користування позикою (пролонгація або автопролонгація), а Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», у п. 7 яких передбачено порядок продовження строку користування позикою, не є складовою договору позики від 01.08.2021 №75963917, оскільки відсутній підпис позичальниці про її ознайомлення з Правилами надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17.

Тобто в даній справі відсутні правові підстави для нарахування відсотків за користування позикою після 31.08.2021.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що районний суд дійшов помилкового висновку про стягнення відсотків за період з 01.09.2021 по 29.12.20213834 грн, оскільки вони нараховувалися після закінчення строку кредитування.

З розрахунку заборгованості вбачається, що 10.11.2021 відповідачкою сплачено 3834 грн, за період з 01.08.2021 по 31.08.2021, тобто за 30 днів, нараховано 2008 грн 50 коп. відсотків. Тому, враховуючи сплачену 10.11.2021 суму коштів, з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути 7962 грн 41 коп. (9612 грн (тіло кредиту) + 2008 грн 50 коп. (відсотки) + 153 грн 79 коп. (інфляційні збитки) + 22 грн 12 коп. (3% річних) – 3834 грн, сплачені 10.11.2021).

В апеляційній скарзі адвокат посилається на те, що відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» відсоток за користування кредитом не міг перевищувати 1%. Апеляційний суд вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на наступне.

Законом України №3498-ІХ від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, були внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування».

Зокрема пунктом 5 Закону №3498-ІХ від 22.11.2023 статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» було доповнено частинами 5, 6 відповідно до яких максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Національний банк України має право встановлювати додаткові вимоги до складових розрахунку денної процентної ставки з метою уникнення недобросовісних практик розрахунку денної процентної ставки.

Також Законом України №3498-ІХ від 22.11.2023 Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» було доповнено пунктом 17 такого змісту: тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

протягом перших 120 днів - 2,5%;

протягом наступних 120 днів - 1,5%».

У рішенні від 03.10.1997 № 4-зп Конституційний Суд України роз`яснив порядок набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori «наступний закон скасовує попередній».

Таким чином, єдиний орган конституційної юрисдикції фактично передбачив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення.

Отже, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правового акта, може бути застосовано декілька способів його дії у часі. Зокрема, як зазначено в пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Перша форма застосовується в разі, якщо нормативно-правовий акт прийнято на момент виникнення правовідносин та він залишається чинним на час, коли правовідношення припинило своє існування. У випадку, якщо в новоприйнятому нормативно-правовому акті визначено особливий порядок набрання ним чинності, у тому числі визначено перехідний період, під час якого залишаються чинними окремі норми скасованого ним нормативно-правового акта, застосовується ультраактивна форма.

Згідно з п. 2 - 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3498-ІХ від 22.11.2023 дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Банкам протягом:

30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону щодо забезпечення можливості проведення Національним банком України інспекційних перевірок та надання йому інформації шляхом віддаленого доступу з використанням інформаційно-комунікаційних технологій;

90 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи, не зазначені в абзаці другому цього пункту, у відповідність з вимогами цього Закону.

Надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Отже, вказаними пунктами було визначено порядок дії новоприйнятих норм, як до кредитних договорів, укладених до набрання ними чинності, так і до кредитних договорів, укладених після набрання ними чинності.

Таким чином, надавачі фінансових послуг зобов`язані були протягом 30 днів починаючи з дня набрання Законом №3498-ІХ чинності, тобто з 24.12.2023, привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Договір позики №75963917 між сторонами було укладено 01.08.2021, відсотки нараховувалися до 31.08.2021 включно, договір про споживчий кредит №3959672 було укладено 21.09.2021, відсотки нараховувалися до 29.12.2021, Закон України №3498-ІХ набрав чинності 24.12.2023, а тому його дія не розповсюджується на зазначені договори.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно не застосував позовну давність, є необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», наведених у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого положеннями ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності в здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися в далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту зі спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, №22083/93, №22095/93, §51, ЄСПЛ, від 22.10.1996; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), №66610/09, §43, ЄСПЛ, від 29.01.2013).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 07.11.2018 у справі №372/1036/15-ц, від 18.12.2019 у справі №522/1029/18 та в постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №385/1454/15-ц, від 01.10.2020 у справі №912/1672/18 викладені висновки, відповідно до яких позовна давність застосовується лише за умови встановлення наявності порушеного права сторони спору, тому встановивши доведеність порушення цивільного права, за захистом якого особа звернулася до суду, але якщо позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною в справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення.

Разом з цим, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме: продовження позовної давності.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 №211 з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.

Отже початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання 02.04.2020 чинності Законом №540-ІХ.

Подібний правовий висновок сформулювала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі №910/18489/20.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а скасований був з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.2023 №651.

Отже, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Водночас Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався указами Президента України та триває дотепер.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк його дії.

Закон №2120-ІХ набрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023 №3450-ІХ пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Закон №3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану. Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 №4434-ІХ пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

Закон №4434-ІХ набрав чинності 04.09.2025.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а з 30.01.2024 до 03.09.2025 включно перебіг такого строку зупинявся.

Оскільки в цій справі станом на 02.04.2020 позовна давність щодо позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» не спливла, то цей строк унаслідок його продовження на строк дії карантину та воєнного стану (до 29.01.2024) й подальшого (з 30.01.2024 до 03.09.2025 включно) зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану не є пропущеним.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач неправомірно об`єднав в одній позовній заяві дві вимоги, які не пов`язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, не є підставою для скасування судового рішення та відмови в задоволенні позовних вимог із зазначених підстав. Зазначене питання повинно вирішуватися судом першої інстанції при відкритті провадження в справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що витрати на правничу допомогу в сумі 25000 грн не відповідають вимогам розумності, справедливості та співмірності, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції зменшив розмір цих витрат до 3000 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 1 - 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, оскільки суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі та в резолютивній частині зазначив про стягнення заборгованості за двома договорами однією сумою, тому колегія суддів вважає, що рішення необхідно змінити та стягнути з відповідачки на користь позивача 7962 грн 41 коп. заборгованості за тілом кредиту за договором позики від 01.08.2021 №75963917 та 72340 грн заборгованості за договором про споживчий кредит від 21.09.2021 №3959672, з яких: 10000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 62340 грн – заборгованість за відсотками.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1, 13 ЦПК України пропорційно задоволеним вимогам (79%) необхідно стягнути з відповідачки на користь позивача 1913 грн 70 коп. судового збору, сплаченого в суді першої інстанції, 2370 грн витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції, а всього 4283 грн 70 коп. (а. с. 1, 76, 77).

Також пропорційно відмовленим позовним вимогам (21%) з позивача на користь відповідачки потрібно стягнути 953 грн 82 коп. судового збору, сплаченого в апеляційному суді.

Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З огляду на викладене, оскільки в порядку розподілу судових витрат з кожної зі сторін підлягає стягненню на користь іншої зазначена вище сума судових витрат, колегія суддів дійшла висновку, що за результатами здійснення взаємозаліку сум з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 3329 грн 88 коп. (4283 грн 70 коп. – 953 грн 82 коп.)

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу адвоката Шабатіна Дмитра Євгеновича, подану в інтересах відповідачки ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 19 лютого 2026 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 7962 грн 41 коп. заборгованості за договором позики від 01 серпня 2021 року №75963917, 72340 грн заборгованості за договором про споживчий кредит від 21 вересня 2021 року №3959672, 3329 грн 88 коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 12 травня 2026 року.

Головуючий - А.О. Замченко

Судді: В.І. Криворотенко

О.М. Черних