Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №464/687/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 464/687/26 Головуючий у 1 інстанції: Тімченко О.В.

Провадження № 33/811/732/26 Доповідач: Партика І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Галайського Ореста Вікторовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 10 квітня 2026 року, щодо ОСОБА_1 ,

встановив:

цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124 КУпАП, і накладено на нього стягнення, у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 3400 грн..

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 18 січня 2026 року о 18.48 год по вул. Стрийська, 202, у м. Львові, керуючи автомобілем марки «Ніссан» номерний знак НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом не переконався в безпеці маневру, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль марки «Мерседес» номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , завдавши транспортним засобам механічних пошкоджень.

Окрім цього, ОСОБА_1 , будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, залишив місце такої та не повідомив орган поліції.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п.2.10а, 10.9 ПДР України та вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.124, 122-4 КУАП.

Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині визнання його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, в решті постанову залишити без змін.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає зміні в частині накладеного адміністративного стягнення.

Наголошує, що він погоджується з висновком суду в частині визнання його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124КУпАП.

Зазначає, що суд прийшов до передчасного прийшов до висновку, що він умисно залишив місце ДТП.

Повідомляє, що він не відчув жодного контакту між транспортним засобами, був зосереджений на дорожньому русі, у іншому транспортному засобі не спрацювала сигналізація.

Звертає увагу, що він прибув на місце події за першим викликом, від працівників поліції не ухилявся, проте був позбавлений можливості надати письмові пояснення, вини у залишенні місця ДТП він не визнавав, жодного умислу на вчинення даного правопорушення він не мав.

У судове засідання апеляційного суду потерпілий ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не прибув, про причини неявки не повідомив.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання та думки учасників процесу, які не заперечували проти розгляду справи у відсутності потерпілого, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності потерпілого ОСОБА_2 .

Заслухавши виступ особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.

Частиною 7 ст. 294 КУпАП встановлено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 124 КУпАП України, передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, та тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ст. 124 КУпАП підтверджена дослідженими судом першої інстанції доказами, та у апеляційній скарзі не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

Статтею 122-4 КпАП України передбачено відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Пунктом 2.10 А ПДР України передбачено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:

-даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №576717 від 27 січня 2026 року (а.с. 35), з якого встановлено, що 18 січня 2026 року ОСОБА_1 будучи причетним до ДТП, залишив місце події, не повідомив орган поліції;

-інформацією з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №576709 від 27 січня 2026 року (а.с. 1), відповідно до якого ОСОБА_1 , 18 січня 2026 року о 18.48 год по вул. Стрийська, 202 у м. Львові, керуючи автомобілем марки «Ніссан» номерний знак НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом не переконався в безпеці маневру, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль марки «Мерседес» номерний знак НОМЕР_2 , завдавши транспортним засобам механічних пошкоджень;

-схемою місця ДТП від 18 січня 2026 року (а.с.2), на які зафіксовано розташування транспортного засобу, завдані ушкодження та дорожня обстановка;

-поясненнями ОСОБА_1 від 26 січня 2026 року (а.с.5), в яких він зазначав, що вчинив ДТП 18 січня 2026 року та поїхав з місця події, оскільки не відчув удару;

-поясненнями ОСОБА_2 від 18 січня 2026 року (а.с. 6), з яких вбачається, що він припарковав свій автомобіль по вул. Стрийська, 202 у м. Львові, після повернення виявив, що відбулося ДТП, оскільки його автомобіль пошкоджено;

-відеозаписом, долученим до матеріалів справи, на якому зафіксовано момент ДТП;

яке відбулося 18 січня 2026 року.

Твердження апелянта, що він не відчув жодного контакту між транспортним засобами, був зосереджений на дорожньому русі, у іншому транспортному засобі не спрацювала сигналізація, апеляційний суд розцінює критично, оскільки такі доводи спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності та спростовуються сукупністю досліджених у справі доказів.

Апеляційний суд зазначає, що водій має бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою та відповідно реагувати на її зміну, а тому посилання апелянта на не усвідомлення факту зіткнення не спростовує встановлених судом обставин вчинення правопорушення.

Доводи апелянта, що він не ухилявся від відповідальності, не мав умислу на залишення місця ДТП, апеляційний суд розцінює критично, оскільки об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, об`єктивна сторона правопорушення виражається у залишенні місця дорожньо - транспортної пригоди особами, до якої вони причетні,суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.

Апеляційний суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 , будучи учасником ДТП, залишив місце її вчинення, чим порушив вимоги ПДР України, а тому його доводи про відсутність умислу є безпідставними.

В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ст. 122-4, 124 КУпАП.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.

Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими, у зв`язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

постанову Сихівського районного суду м. Львова від 10 квітня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 доадміністративної відповідальності за ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а його апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Партика І.В.