Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №456/6586/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 456/6586/25 Головуючий у 1 інстанції: Сас С. С.

Провадження № 33/811/626/26 Доповідач: Партика І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Москалюк Наталії Миколаївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу адвоката Мазура Василя Васильовича на постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 лютого 2026 року, щодо ОСОБА_1 ,

встановив:

цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 18 листопада 2025 року о 20:10 год. в м. Стрий по вул. Болехівська, Львівської області, керуючи транспортним засобом «DAF» н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом «REMORKA» н.з. НОМЕР_2 , після скоєння ДТП за його участю, до проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, вжив 120 грам алкоголю «Настоянка хлібна сльоза особлива», чим порушив вимоги п. 2.10 є ПДР України, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, за що передбачена відповідальність за ч.4 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою адвокат Мазур В.В., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, матеріали справи не містять доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Наголошує, що працівниками поліції не надано жодних доказів факту вчинення ДТП ОСОБА_1 , його автомобіль перебував на митному посту «Стрий» де очікував розмитнення вантажу, даний транспортний засіб не перебував в русі та був припаркований.

Зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінки доказам, у постанові суду відсутній аналіз факту вчинення ДТП та залишення місця пригоди, дотримання процедури огляду та безперервності відеофіксації.

Окрім того, 30 квітня 2026 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_2 , у яких вона зазначає, що працівниками поліції належним чином не встановлено часу вчинення адміністративного правопорушення .

Зазначає, що працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, які були в нього виявлені, не ознайомили його з правами та обов`язками та адміністративними матеріалами.

Повідомляє, що відеозапис, долучений до матеріалів справи, є фрагментарний.

4 травня 2026 року ОСОБА_1 будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання апеляційного суду не прибув, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки не повідомив, адвокат Москалюк Н.М. просила проводити розгляд справи у його відсутності.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.

Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання та думки адвоката Москалюк Н.М.., яка просила проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 .

Заслухавши виступ захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Частиною 4 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність, за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

Відповідно до п. 2.10 Є ПРДР України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:

-даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №517102 від 18 листопада 2025 року (а.с. 2), з якого встановлено, що ОСОБА_1 , 18 листопада 2025 року о 20:10 год. в м. Стрий по вул. Болехівська, Львівської області, керуючи транспортним засобом «DAF» н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом «REMORKA» н.з. НОМЕР_2 , після скоєння ДТП за його участю, до проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, вжив 120 грам алкоголю «Настоянка хлібна сльоза особлива»;

-актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 3), з якого вбачається, що у водія ОСОБА_1 виявлено різкий запах алкоголю з порожнини рота, від огляду на стан алкогольного сп`яніння він відмовився;

-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 4), згідно із яким у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, від огляду в медичному закладі водій відмовився:

-письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 18 листопада 2025 ркоу (а.с. 6), з яких вбачається, що він рухався транспортним засобом «DAF» н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом «REMORKA» н.з. НОМЕР_2 , дорогою Стрий-Іванофранківськ, проїжджаючи Моршинський міст не помітив автомобіль «Ford Focus», який рухався в попутному напрямку, причепом зачепив його ліву сторону, у зв`язку з чим автомобіль отримав механічні пошкодження, після чого він залишив місце ДТП, оскільки не відчув зіткнення, поїхав в м. Стрий на митницю, де приборкував транспортний засіб та вжив 100 горілки до вечері;

-поясненнями ОСОБА_3 від 18 листопада 2025 року (а.с. 7), що він рухався автомобілем «Ford Focus» д.н.з НОМЕР_3 , в м. Стрию, по вул. Болехівській, під час руху його обганяла вантажівка, яка зачепила його автомобіль та залишила місце події;

-копією схеми місця ДТП від 18 листопада 2025 року (а.с. 8), на якій зображена дорожня обстановка та завдані пошкодження транспортному засобу;

-копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№517074 від 18 листопада 2025 року (а.с. 9) відповідно до якого ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «DAF» н.з. НОМЕР_1 , здійснив ДТП, залишив місце події;

-копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№517061 від 18 листопада 2025 року (а.с. 10) відповідно до якого ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «DAF» н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом «REMORKA» н.з. НОМЕР_2 , не стежив за дорожньою обстановкою, здійснив ДТП з автомобілем «Ford Focus» д.н.з НОМЕР_3 ;

-рапортом старшого лейтенанта поліції Н.Єреги (а.с. 11), з якого вбачається, що ОСОБА_1 визнав вину у вчиненому ДТП, під час опитування в нього виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим йому запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, водій визнав, що вжив алкоголь 120 грам настоянки;

-відеозаписом, долученим до матеріалів справи, який було досліджено судом, на якому зафіксовано опитування водія ОСОБА_4 під час якого водій зазначав, що не побачив, що вчинив ДТП, у зв`язку із чим залишив місце події. Також під час опитування в нього виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, окрім того він повідомив, що вживав алкоголь після ДТП, відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, у зв`язку із чим патрульні ознайомили водія з протоколами.

Твердження апелянта, що матеріали справи не містять доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі спростовуються матеріалами справи описаними вище за текстом.

Аргументи апе6лянта, що працівниками поліції не надано жодних доказів факту вчинення ДТП ОСОБА_1 , а його автомобіль перебував в нерухомому стані, не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 грудня 2025 року (справа №456/6587/25) (а.с. 27), ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП.

Доводи апелянта, що суд першої інстанції не надав оцінки доказам та, у постанові відсутній аналіз обставин вчинення ДТП і залишення місця пригоди, апеляційний суд відхиляє, оскільки вина ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди вже встановлена поставною Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 грудня 2025 року (справа №456/6587/25) (а.с. 27), яка набрала законної сили, а тому ці обставини не підлягали повторному доказуванню та додатковій оцінці.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта про те, що відеозапис є недопустимим доказом, оскільки такі спростовуються вимогами ст. 251 КУпАП.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 2 Розділу І «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі Інструкція № 1026), застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення

За таких обставин, суд вважає, що доводи апелянта є неспроможними та такими, що не впливають на кваліфікацію дій водія ОСОБА_1 , оскільки на відео в повному обсязі зафіксовано послідовно процес спілкування поліцейських при виконанні ними службових обов`язків із водієм з фіксацією обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення від 18 листопада 2025 року, а саме опитування водія ОСОБА_1 та його відмова від проходження огляду на стан сп`яніння.

Аргументи апелянта, що працівниками поліції належним чином не встановлено часу вчинення адміністративного правопорушення, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі мають формальний характер та не впливають на кваліфікацію дій водія ОСОБА_1 , оскільки він не заперечував, що вчинив ДТП 18 листопада 2025 року близько 20 год. 10 хв. та залишив місце події, після чого вжив алкоголь.

Твердження апелянта, що працівники поліції не повідомляли водію ознак сп`яніння, які виявлені в нього не ознайомили його з правами та обов`язками та адміністративними матеріалами, спростовуються даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №517102 від 18 листопада 2025 року (а.с. 2), в якому він власноручно поставив свій підпис про те, що йому роз`яснено права та обов`язки, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 3), направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 4), де заначено, що у водія виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота), з якими його ознайомили, що підтверджується його підписом, відеозаписом, долученим до матеріалів справи, на якому він зазначав, що вживав алкоголь після ДТП, після чого його було ознайомлено з адміністративними матеріалами та його письмовими поясненнями від 18 листопада 2025 року (а.с. 6).

В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положення ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 4 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.

Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Мазура В.В., є необґрунтованими, у зв`язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

постанову Стийського міськрайонного суду Львівської області від 26 лютого 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Мазура Василя Васильовича - без задоволення.

Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.

Суддя Партика І.В.