Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №127/11218/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/11218/26

Провадження № 33/801/495/2026

Категорія: 146

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бернада Є. В.

Доповідач: Ковальчук О. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі судді Ковальчука О.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 21 квітня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 122-4, 124 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

21 квітня 2026 року постановою Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП, та, як зазначив суд першої інстанції, у відповідності до ст. 36 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки, а також стягнено з нього в дохід держави судовий збір в розмірі 605, 60 грн.

Не погодившись з цією постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій фактично просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити, у зв`язку із малозначністю, та на підставі ст. 22 КУпАП обмежитись усним зауваженням або змінити постанову суду в частині накладеного на нього адміністративного стягнення, зокрема застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи. Жодної судової повістки рекомендованого листа або іншого офіційного повідомлення від суду він не отримував. Єдиним способом повідомлення, який використав суд, було повідомлення у месенджері «Viber», що, на думку скаржника, не є законним способом вручення судової повістки. За таких умов, скаржник вважає, що його було позбавлено права на захист.

Також апелянт зазначає, що у його діях був відсутній умисел. ОСОБА_1 вважає, що настання відповідальності за вищевказані адміністративні правопорушення настає виключно у випадку, коли особа усвідомлювала факт скоєння дорожньо-транспортної пригоди та умисно покинула місце пригоди з метою уникнути відповідальності. Разом з тим, під час виїзду з паркувального майданчика гіпермаркету «Грош», він здійснював маневр заднім ходом і не усвідомив факт зіткнення із датчиком та продовжив рух, вважаючи, що жодних пошкоджень не спричинив.

Крім того, потерпіла сторона ніяких претензій немає та ОСОБА_1 добровільно відшкодував завдані збитки.

При цьому апелянт зауважує, що застосоване до нього судом стягнення є надмірно суворим. Наголошує, що, призначаючи стягнення у виді 2 років позбавлення права керування транспортними засобами, суд першої інстанції не врахував положення ст. 33 КУпАП.

Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 294 КУпАП, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити з огляду на таке.

Згідно із ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

У першу чергу, перевіряючи доводи апеляційної скарги про позбавлення судом першої інстанції ОСОБА_1 права на захист, оскільки, розглядаючи справу, суд першої інстанції належним чином не повідомив його про дату, час та місце розгляду справи, апеляційний суд звертає увагу на те, що право на участь в судовому засіданні суду першої інстанції особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлено ст. 268 КУпАП, відповідно до якої справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Пономарьов проти України», та «Трух проти України»).

У рішенні в справі «Каракуця проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Практикою Європейського суду з прав людини також встановлено, що якщо заявники у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду їх справи, їх права на доступ до правосуддя не є порушеними.

Статтею 277 КУпАП визначені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, відповідно до яких справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Умисне затягування розгляду справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, зміцнення законності та виховання громадян.

Недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист і негативно впливає на ефективність та авторитет судової влади, а непонесення відповідальності за скоєне правопорушення дискредитує державу та руйнує моральні цінності суспільства.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що під час розгляду справи судом першої інстанції вжито заходів задля належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце її розгляду шляхом направлення SMS-повідомлення на номер мобільного телефону, наданим самим ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях. Також апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 був обізнаний про наявність відповідного судового провадження щодо нього і повинен був також сам цікавитися його перебігом. Крім того, як пояснив ОСОБА_1 у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, йому було відомо про час і місце судового засідання, однак він вважав, що обов`язок з`явитися до суду у нього виникає лише, коли він отримує письмову повістку.

Таким чином, судом забезпечено можливість реалізувати ОСОБА_1 свої процесуальні права, передбачені статтею 268 КУпАП.

Поведінка ОСОБА_1 розцінюється апеляційним судом як намагання штучно створити докази порушення судом першої інстанції принципу доступу до правосуддя, зокрема розгляду справи без учасників справи, як підстави для послідуючого оскарження ухваленої судом постанови, тобто про недобросовісну його поведінку.

Отже, вищезгадані доводи скаржника не впливають на правильний висновок суду першої інстанції про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Як вбачається із матеріалів справи, 31.03.2026 року о 14:30 год. по вул. Келецькій, 47д, у місті Вінниці, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Citroen», д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною, під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого здійснив наїзд на перешкоду, а саме на ворота, внаслідок чого пошкодив перешкоду, Чим порушив п. 2.3.б та 10.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Після цього, ОСОБА_1 , будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), одразу самовільно залишив місце події, чим порушив п. 2.10 (а) Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 122-4 КУпАП.

21.04.2026 року постановою суду першої інстанції справи про вчинення ОСОБА_1 вказаних адміністративних правопорушень об`єднані в одне провадження, яким присвоєно єдиний унікальний номер № 127/11218/26.

Факт порушення ОСОБА_1 вищенаведених положень ПДР України, підтверджується сукупністю наявних у матеріалах справи доказів, які відповідають критеріям належності, допустимості та достатності, крім того не заперечується та визнається самим ОСОБА_1 , зокрема у його письмових поясненнях від 31.03.2026 року, в яких зазначено, що він керуючи транспортним засобом «Citroen», д.н.з. НОМЕР_1 , заднім ходом здійснив зіткнення з воротами ТЦ «Грош» (а.с. 5).

При цьому, як вбачається із вимог апеляційної скарги, ОСОБА_1 фактично не погоджується із застосованим до нього судом видом адміністративного стягнення.

При прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив із доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні вищеперерахованих адміністративних правопорушень, та відповідно до приписів ч. 2 ст. 36 КУпАП дійшов висновку про доцільність застосування до останнього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

Відповідно до ст. 252, 280 КУпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки, не в повному обсязі дотримався зазначених вимог закону.

За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення: 1) попередження; 2) штраф; 3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення; 4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; 5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; 5-1) громадські роботи; 6) виправні роботи; 6-1) суспільно корисні роботи; 7) адміністративний арешт; 8) арешт з утриманням на гауптвахті (ч. 1 ст. 24 КУпАП).

Відповідальність за статтею 124 КУпАП, передбачена за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Диспозицією ст. 122-4 КУпАП визначена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Санкцією статті визначено відповідальність у виді накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1) щире розкаяння винного; 2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; 3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; 4) вчинення правопорушення неповнолітнім; 5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року (ст. 34 КУпАП).

Як передбачено ст. 35 КУпАП, обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її; 2) повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення; 3) втягнення неповнолітнього в правопорушення; 4) вчинення правопорушення групою осіб; 5) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин; 6) вчинення правопорушення в стані сп`яніння.

Відповідно до ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Таким чином, суд першої інстанції, з урахуванням положень ст. 36 КУпАП, правильно застосував стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме за ст. 122-4 КУпАП.

Натомість з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень.

До того ж, до апеляційної скарги було додано довідку Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргон», до торгової мережі якого належить гіпермаркет «Грош» в м. Вінниця по вул. Келецькійй, 47Д, відповідно до якої у товариства відсутні будь-які претензції як майнового так і немайнового характеру до ОСОБА_1 , за наслідками ДТП, яка відбулась 31.03.2026 року.

При цьому будь-яких обставин, що обтяжують відповідальність за вчинення адміністративних правопорушень, встановлено не було.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо надмірно суворого застосування судом першої інстанції до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк двох років, в порушення вимог ст. 33 КУпАП України, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Разом з тим, як передбачено ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.

З огляду на застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення в порушення вимог ст. 33 КУпАП України, в апеляційного суду є підстави для зміни оскаржуваної постанови в частині накладеного стягнення.

Згідно із ч. 9 ст. 294 КУпАП у разі зміни постанови в частині накладення стягнення, в межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, воно не може бути посилено.

Отже, враховуючи наведене, апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а застосоване до ОСОБА_1 адміністративне стягнення змінити із позбавлення права керування транспортними засобами строком у 2 роки на позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, що відповідатиме вимогам ст.ст. 33-34 КУпАП України, із врахуванням особи ОСОБА_1 , ступеня та характеру вчинених правопорушень.

Між тим, апеляційний суд звертає увагу, що правових підстав для застосування ст. 22 КУпАП та звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням, немає, оскільки положення цієї статті не застосовуються до правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 24, 38, 247, 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 21 квітня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 122-4, 124 КУпАП, змінити в частині накладення остаточного адміністративного стягнення, застосувавши до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

У іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ковальчук