Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №522/111/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/1262/26

Справа № 522/111/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання – Костинюк В.В.

розглянувши у судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі представника ОСОБА_3 06.01.2026 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у розмірі доходу відповідачки та додаткових витрат у розмірі 37 747,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що син сторін ОСОБА_4 з 03.07.2024 проживає з батьком та перебуває на його повному утриманні. Відповідачка інших осіб на утриманні не має, вона працездатна, її стан здоров`я дозволяє працювати, тому позивач просить стягнути з неї аліменти. Також позивач просить стягнути додаткові витрати, що виникли у зв`язку з придбанням ноутбуку на навчання дитини. Комп`ютер необхідній, адже навчання проводиться в змішаній формі, зокрема, дистанційно. Половина вартості ноутбуку становить 15 997,50 грн. Інші додаткові витрати пов`язані зі стоматологічним лікуванням сина у розмірі 21 750 грн (повна вартість 43 500 грн). Відповідачка будучи працездатною має можливість оплатити половину додаткових витрат на дитини.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 07.01.2026 провадження у справі було відкрите, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 10.02.2026.

У судовому засіданні 10.02.2026 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_2 , розгляд справи відкладено на 23.04.2026 у зв`язку з наданням відповідачу часу для подання відзиву.

До суду 15.04.2026 надійшов відзив ОСОБА_5 , згідно якого просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення додаткових витрат (ноутбук та брекети).

На обґрунтування відзиву зазначено, що позовні вимоги визнає частково, не заперечує проти стягнення з неї аліментів у розмірі 2 000 грн. Відповідачка вказує, що спілкується з сином, підтримує відносини, всі необхідні потреби забезпечує, але не має можливості сплачувати ще додаткові витрати. Позивач з 2013 року добровільно та повністю самоусунувся від виховання та утримання дітей. Протягом 11 років він не виплатив жодної копійки на утримання сина. Більше того, залишення сім`ї супроводжувалося фізичним та економічним насильством щодо відповідачки та дітей. Усі ці роки ОСОБА_2 самотужки забезпечувала дітей. Позивач є власником та директором підприємства, він штучно встановив собі «мінімальну заробітну плату» з метою ухилення від сплати аліментів. Позивач купує техніку преміум-сигменту, тому стягнення половини вартості ігрового ноутбука відповідачка вважає цинічним зловживанням правом з боку заможньої особи. У сина був ноутбук Леново, який купувала відповідачка, тому купівля нового ноутбуку спричинена власним бажанням позивача. Установка брекетів є естетичною процедурою, яка не узгоджувалася з відповідачкою та проведена в приватній клініці виключно за бажанням позивача. На утриманні відповідачки перебуває дочка сторін, яка є студенткою Одеської консерваторії.

До суду 23.04.2026 надійшли додаткові пояснення представника позивача ОСОБА_6 , які по суті є відповіддю на відзив та у яких вказано, що у відповідачки відсутнє право змінювати спосіб стягнення аліментів з частки від доходу на тверду суму. Окрім того, рекомендований розмір аліментів для дитини 14 років є 3 512 грн, а ніяк не 2 000 грн, на які погоджується відповідачка. Доньці сторін 30.05.2026 виповниться 20 років, а довідка про навчання додана відповідачкою датована 2024 роком, що не може підтверджувати навчання дитини у 2026 році. Ноутбук леново знаходиться у відповідачки, про що вона сама вказує, а не у дитини, тому син не може на ньому навчатися. Окрім того, ноутбук леново є морально застарілим, гальмує при роботі, швидка робота ноутбука Асер економить час і нерви дитини. Встанволення брекет-системи сину мотивовано наявністю відповідного діагнозу. Відповідачка не надала доказів для звільнення її від додаткових витрат на дитину. У справі №522/8055/22 суд встановив, що ОСОБА_1 брав участь у вихованні дітей, а тому твердження про те, що позивач не утримував дітей з 2013 року є «оманою суду». Додані відповідачкою чеки не підтверджують, що кошти витрачені саме на дитину.

У судовому засіданні 23.04.2026 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_3 та представника відповідача ОСОБА_7 , прийнято відзив, задоволено клопотання представника відповідача про долучення доказів, прийнято додаткові пояснення як відповідь на відзив, з метою надання представнику відповідача часу для підготовки заперечень розгляд справи відкладено на 05.05.2026.

У судовому засіданні 05.05.2026 залишено без розгляду клопотання представника відповідача про виклик свідка. Представник позивача ОСОБА_3 просив задовольнити позов. Представник відповідача ОСОБА_7 просила стягувати аліменти у розмірі, який би могла виконати відповідачка та просила відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення додаткових витрат на дитину.

Згідно ч.1 ст.244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Суд у судовому засіданні 05.05.2026 оголосив про перехід до стадії проголошення рішення та оголосив, що проголошення рішення відбудеться 12.05.2026 о 14:30 год.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку часткову обґрунтованість позовних вимоги, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилася донька ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 видане повторно 24.12.2013 (а.с.83).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 видане повторно 23.04.2025 (а.с.26).

ОСОБА_4 навчається у 8-А класі Одеського ліцею «Освітні ресурси та технологічний тренінг» №94 імені Володимира (Зеєва) Жаботинського Одеської міської ради, де навчання організовано у змішаній формі, що поєднує очну та дистанційну форми (а.с.29).

Заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 18 липня 2019 у справі №522/3215/19 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.30-32).

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 15 липня 2025 року у справі №522/12537/24 залишено без задоволення позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, адже донька сторін є повнолітньою, а син з початку липня 2024 року проживає з батьком (а.с.33-37).

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 15 липня 2025 року у справі №522/12537/24 залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року.

Що стосується позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дітини, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею ст. 51 Конституції України гарантовано, а ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають значення.

Згідно ч.ч.1,5 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Наведені норми імперативно закріплюють обов`язок обох батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Частинами першою та другою статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Як правильно вказує представник позивача, позивач як особа з яким проживає дитина має право обирати стягнення аліментів проводиметься в частці від доходів чи в твердій грошовій сумі, тому визнання позову відповідачкою у розмірі 2 000 грн не приймається судом до уваги, адже позивач виявив бажання стягувати аліменти у частці від доходу відповідача.

Відповідачка вказує, що продовжує спілкуватися з сином та дає йому гроші, купує певні речі, однак позивач і не заперечує факт спілкування сина з матір`ю, а доказів на здійснення утримання сина відповідачкою надано не було.

Квитанції додані до відзиву про купівлю певних продуктів, текстилю тощо не свідчать про здійснення таких витрат безпосередньо на сина ОСОБА_8 .

Розмір аліментів визначений позивачем як частка доходу відповідачки, на переконання суду, є обґрунтованим, враховуючи те, що такий розмір є мінімальнім на утримання однієї дитини, при тому, що відповідачка не доказала перебування на її утримання повнолітньої доньки сторін ОСОБА_9 .

Водночас, суд зазначає, що ОСОБА_2 не позбавлена права звернутися в суду з вимогами щодо стягнення аліментів з батька на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, за наявності для цього підстав.

Тож, виходячи з письмових доказів, наявних в матеріалах справи, враховуючи безумовний обов`язок батьків дітей утримувати їх до досягнення повноліття, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення аліментів.

Частиною 1 статті 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Щодо позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дитину у розмірі 37 747,50 грн, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 купив 19.06.2025 ноутбук Acer Nitro 5, який вартував 31 995 грн (а.с.38).

ОСОБА_10 постановлено діагноз: дефіцит місця верхньої щелепи, мезіальний прикус та рекомендовано лікування корекцією брекет-системою 1 раз на 2 місяці, профілактична гігієна 1 раз на 4-5 місяців (а.с.50-51)

На стоматологічне лікування ФОП « ОСОБА_11 » ОСОБА_1 сплатив 43 500 грн (а.с.53-56).

Відповідно до ч.1ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (ч.2 ст. 185 СК України).

Згідно постанови КЦС ВС від 08.05.2023 у справі № 756/9882/19, аналіз відповідних приписів Закону свідчить про те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Ці правила стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні. Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов. Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, потрібно враховувати, якою мірою кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У разі, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Звертаючись до суду із вказаним позовом про стягнення додаткових витрат на дитину, позивач вказував, що вказані витрати пов`язані з проходженням лікування прикуса сина та витрати на ноутбук, що пов`язані з навчанням сина у 8 класі ліцею.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 26 серпня 2020 року у справі №336/1488/19, особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Згідно усталеної судової практики, до додаткових витрат відносять: а) навчання у спеціалізованому закладі освіти, технікумі, коледжі, при умові погодження з батьком/матір`ю навчального закладу та доведеності існування особливих обставин, які зумовлені необхідністю платного навчання дитини у цьому закладі адже дитині гарантовано державою безоплатне навчання у загальноосвітній школі; б) розвиток здібностей дитини, а саме витрати на гуртки, заняття, які розвивають конкретні здібності дитини, придбання спортінвентарю, музичного інструменту, витрати на участь у змаганнях та конкурсах, витрати на вивчення іноземних мов, підтверджені відповідними нагородами, які одержували діти або характеристиками; в) оздоровлення (санаторно-курортне або відпочинок біля моря або на гірському курорті при умові доведеності, що для покращення стану здоров`я дитини вона потребувала відпочинок та оздоровлення саме там); г) лікування (систематичні витрати, понесені у зв`язку з постійною хворобою дитини, фізичними травмами). В постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року в справі № 760/10847/20-ц (провадження № 61-12256св22) вказується, що Пленум Верховного Суду України у постанові від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у пункті 18 звернув увагу судів на те, що до передбаченої статті 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Тлумачення відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

При цьому, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Також, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Дійсно ортодонтичне лікування сина сторін зумовлене постановленим діагнозом, однак приймаючи до уваги проведення лікування в приватній клініці без погодження з відповідачкою, за відсутності доказів можливості відповідачки оплачувати такі додаткові витрати на утримання ОСОБА_8 , суд не вбачає підстав для стягнення таких додаткових витрат на утримання сина, до того вказані медичні послуги не є ургентними.

Згідно довідки Одеського ліцею «Освітні ресурси та технологічний тренінг» №94 імені Володимира (Зеєва) Жаботинського Одеської міської ради від 22.04.2026 навчальна програма ліцею не передбачає наявності у дитини вдома особистої комп`ютерної техніки з підвищеними технічними характеристиками (додаток до заяви від 23.04.2026 містить в системі «Електронний суд»).

Крім того, що позивачем придбано вартісний ноутбук, придбання якого дійсно не зумовлене необхідністю, суд також вважає, що витрати на освітні послуги, зокрема придбання ноутбука, не є додатковими витратами на дитину у розумінні статті 185 СК України, адже позивачем не доказано виникненням особливих обставин, які спричинили необхідність у придбанні ноутбуку, розвитком здібностей дитини, тощо, витрати на придбання техніки для навчання є поточними витратами на утримання дітей (аліментами), зокрема на навчання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від судового збору позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.

Оскільки, позивачі у справах про стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору, покласти на відповідачку оплату судового збору у розмірі 1 331,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 181, 182, 184, 191, 192 СК України, ст.ст. 1, 2, 5, 11, 76-80, 81, 89, 241, 247, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи з 06 січня 2026 року і до досягнення сином повноліття – ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

У частині позовних вимог про стягнення додаткових витрат на утримання дитини – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 (двадцять) копійок.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 12 травня 2026 року.

Суддя: В.Я. Бондар