Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №734/772/26 — Козелецький районний суд Чернігівської області

Справа № 734/772/26

Провадження № 2/734/687/26

ЗАОЧНЕ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 травня 2026 року селище Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді – Домашенка Ю.М.,

секретар судового засідання – Легкобит І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Козелецького районного суду Чернігівської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Позовні вимоги мотивує тим, що 20.07.2024 між нею та ОСОБА_2 укладено договір позики. Відповідач отримав від Позивача грошові кошти в розмірі 100000 грн. Погодили наступний порядок повернення коштів: щомісячно по 1000 грн у рахунок тіла позики та 150 грн процентів за користування коштами. У разі прострочення сплати чергової частини позики позикодавець має право вимагати дострокового повернення неповерненої частини позики.

Відповідач зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим Позивач звернулася з вимогою дострокового повернення позики. Відповідач таку вимогу виконав частково та повернув 70000 грн.

03.01.2026 Позивач засобами поштового зв`язку направила Відповідачу претензію щодо повернення залишку позики протягом 7 днів, останній отримав її того ж дня, однак з 11.01.2026 Відповідач перебуває у простроченні виконання грошового зобов`язання.

Станом на 24.02.2026 Відповідач залишок позики в розмірі 30000 грн не повернув, тож Позивач вимушена звернутися до суду з вимогою про стягнення суми боргу, інфляційних втрат за січень 2026 року розмірі 210 грн і 3 % річних, нарахованих із 11.01.2026 по 24.02.2026 у розмірі 110.96 грн..

Представник Позивача подала заяву про розгляд справи без її та Позивача участі, позовні вимоги підтримала, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час, дату і місце розгляду справи, в судове засідання не з?явився, про причини нез`явлення не повідомив.

З письмової згоди представника Позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судовим розглядом цивільної справи встановлено, що 20.07.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до умов якого Відповідач отримав від Позивача позику в розмірі 100000 грн. Графік повернення – 1000 грн щомісячно, 150 грн процентів за користування коштами.

Фактичне отримання вказаних грошових коштів підтверджується розпискою Відповідача від 20.07.2024.

03.01.2026 Позивач направила Відповідачу засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» вимогу про повернення грошових коштів, згідно з якою просить у строк 10 календарних днів із дня отримання вимоги добровільно повернути залишок позики в розмірі 30000 грн. У разі невиконання вимоги Позивач буде змушена звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості, інфляційних втрат і 3 % річних.

Як убачається з трекінгу відправлення від 24.02.2026, поштове відправлення вручено Відповідачу 03.01.2026.

Позивачем зазначено, що Відповідач свої зобов?язання за договором позики у повному обсязі не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 30000 грн.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України).

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від відповідача виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (п. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

Дослідивши надані докази, суд доходить висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки Позивачем доведено факт укладення договору позики, передання грошових коштів позичальнику, а Відповідачем не спростовано заявлені позовні вимоги.

Отже, з Відповідача підлягають стягненню 30320.96 грн, з яких: 30000 грн – основний борг, 110.96 грн – 3 % річних, 210 грн – інфляційні втрати.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

З пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 виданого на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що Позивач є інвалідом II групи. У зв`язку з наведеним, вона звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з Відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1064.96 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 273, 354, 368 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 30320 гривень 96 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1064 гривні 96 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Суддя Юрій ДОМАШЕНКО