Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №732/490/26 — Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 732/490/26

Провадження 2/732/410/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого - судді Карпинської Н.М., секретар –Воропаєва К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Ейс” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Директор ТОВ «ФК «Ейс» Олексій Поляков звернувся до Городнянського районного суду Чернігівської області з позовом до відповідача та просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 189094375 від 28.11.2019 у розмірі 21 986,08 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 28.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Манівео швидка фінансова допомога” та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 189094375 на суму 6500,00 грн у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MV282S2А. Згідно з умовами кредитного договору відповідач отримав кредит у розмірі 6 500,00 грн на банківську картку, яку вказав у заявці при укладенні кредитного договору. В подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума кредиту становить 8300,00 грн. Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі. Відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання. Внаслідок чого утворилася заборгованість, яка становить 21986,08 грн та складається з: 8 298,88 грн – заборгованість по тілу кредиту та 13 687,20 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. 28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ „Таліон Плюс” було укладено договір факторингу №28/1118-01, внаслідок чого право грошової вимоги до відповідача перейшло до ТОВ „Таліон Плюс”. 05.08.2020 між ТОВ „Таліон Плюс” та ТОВ „Фінансова компанія „Онлайн Фінанс” було укладено договір факторингу № 05/0820-01. Право грошової вимоги до відповідача перейшло до ТОВ „Фінансова компанія „Онлайн фінанс”. 11.07.2025 між ТОВ „Онлайн Фінанс” та ТОВ „Фінансова компанія „Ейс”” укладено договір факторингу № 11/07/25-Е. Відповідно до умов договору до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 .

02 квітня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, при подачі позову до суду клопотав про розгляд справи без його участі, не заперечує щодо заочного рішення (а.с.14).

Згідно положень ч.3 ст.211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час та місце засідання повідомлявся належним чином (а.с.199), подав відзив (а.с.200-201), де просив у позові відмовити через сплив строку позовної давності згідно ст. 267 ЦК України.

Представник позивача у відповіді на відзив (а.с.206-212) зазначив, що позивач необґрунтовано посилається на положення статті 267 ЦК України без врахування положень Закону від 14.05.2025 № 443-1Х «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо поновлення перебігу позовної давності».

Сторони та їх представники у судовому засіданні відсутні.

Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено у статті 43 ЦПК України.

Суд дослідивши усі наявні матеріали справи та докази, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов`язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Судом встановлено і цей факт підтверджується матеріалами справи, що 28 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Манівео швидка фінансова допомога” та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 189094375. На підставі укладеного договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 6500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі. Строк користування кредитом - 30 днів. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 1,20 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту. Позичальник сплачує товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 438,00 відсотків річних. У разі порушення позичальником своїх зобов`язань щодо погашення суми кредиту та/або процентів за користування ним, товариство має право нараховувати позичальнику пеню у розмірі 1,3 % від залишку суми кредиту за кожний день прострочення повернення заборгованості, починаючи з першого дня порушення до дня повного погашення заборгованості за кредитом. Договором передбачено, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, яке мало місце під час дії договору. У випадку користування позичальником кредитом понад строк договору, зобов`язання за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом, при цьому відсоткова ставка складає 1,70 від суми кредиту за кожен день користування кредитом і розповсюджується на весь період фактичного користування кредитом з моменту укладення договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником (а.с.130-132).

У подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю „Манівео швидка фінансова допомога” та ОСОБА_1 було укладено ряд додаткових угод від 28.11.2019, від 28.01.2020, від 29.02.2020 та від 28.01.2020. На підставі укладених додаткових угод до договору № 189094375 від 28.11.2019 було продовжено дію договору. Також, починаючи із 26.02.2020 позичальник за користування кредитом сплачує 1,27 відсотків в день від суми кредиту. Сторони також домовилися збільшити суму кредиту на суму 1800 грн 00 коп (а.с.134-137).

Відповідно до інформації ТОВ „Манівео швидка фінансова допомога” встановлено, що 28.11.2019 о 10:31:35 платником ТОВ „Манівео швидка фінансова допомога” на рахунок відповідача було сплачено 6500,00 грн; 28.01.2020 о 21:45:44 платником ТОВ „Манівео швидка фінансова допомога” на рахунок відповідача було сплачено 1800,00 грн (а.с.141-142).

Відповідно до п.5 ч.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За положеннями ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

На підставі укладеного між ТОВ „Таліон Плюс” та ТОВ „Манівео швидка фінансова допомога” договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (додаткова угода № 31 від 31.12.2022 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2019), ТОВ „Таліон Плюс” набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 189094375 від 28.11.2019 (а.с.31-49).

05 серпня 2020 року між ТОВ „Фінансова компанія „Онлайн Фінанс” та ТОВ „Таліон Плюс” було укладено договір факторингу № 05/0820-01. Внаслідок укладення договору право грошової вимоги до відповідача перейшло до ТОВ „Фінансова компанія „Онлайн Фінаанс” (а.с.61-66).

Згідно договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025, укладеного між ТОВ „Фінансова компанія „Ейс” та ТОВ „Фінансова компанія „Онлайн Фінанс”, право грошової вимоги до відповідача перейшло до ТОВ „Ейс” (а.с.77-84).

Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором № 189094375 від 28.11.2019 ОСОБА_1 має заборгованість, яка станом на 26.12.2025 складає 21 986,08 грн та складається з: 8 298,88 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту, 13 687,20 грн – прострочена заборгованість за процентами (а.с.110).

Підстав для застосування строку позовної давності суд не вбачає.

Разом з тим, суд враховує особливості укладених договорів факторингу.

Так, 28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» (Фактором) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнтом) укладено договір факторингу №28/1118-01 (а.с. 31-37).

Згідно з п.2.1. цього Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, зазначених вказаним договором.

Розмір оплати послуг фактора за надання фінансування клієнту за цим договором за кожен реєстр прав вимоги становить 100 грн (ціна продажу), що сплачуються клієнтом протягом 5 банківських днів з дати складання кожного реєстру прав вимоги на банківський рахунок фактора, зазначений у відповідному пункті цього договору (п. 2.3. Договору факторингу).

Фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів встановлюється в кожному Реєстрі прав вимог окремо. Розмір фінансування сторони погоджують шляхом укладання Додаткової угоди. Фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимог, сплачується фактором одним платежем протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання сторонами такого Реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання Додаткової угоди. Фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у 13 розділі цього Договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта (п. 3.1 Договору факторингу).

Відповідно до п. 1.3, 4.1 указаного договору, під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.

Пунктом 8.2. договору визначено, що він закінчується 28.11.2019, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

28.11.2019 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 (а.с. 42).

31.12.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, згідно з якою текст договору факторингу №28/1118-01 викладено у новій редакції. Зокрема, пункти 1.3, 4.1 викладено у такій редакції: право вимоги – право грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитним договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникають у майбутньому. Наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує» (а.с.43-52).

31.12.2021 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, згідно з якою строк дії Договору продовжено до 31.12.2022 (а.с. 53).

31.12.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, згідно з якою строк дії Договору продовжено до 31.12.2023 (а.с. 54).

31.12.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, згідно з якою строк дії Договору продовжено до 31.12.2024 (а.с. 55).

11.06.2020 підписано реєстр прав вимоги (а.с.56), із витягу якого встановлено, що передаються право вимоги до ОСОБА_1 в сумі заборгованості 21 421,76 грн, яка станом на 28.11.2019 складається з: 8 298,88 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту, 13 122,88 грн – прострочена заборгованість за процентами, окремо зазначена сума фінансування 1244,83 грн

05.08.2020 між ТОВ «ФІНАСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «Таліон Плюс» підписано договір факторингу № 05/0820-01 (а.с. 61-66), за умовами якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.3. договору факторингу № 05/0820-01 передбачено, що право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.

В загальному порядку розмір фінансування, що підлягає сплаті фактором клієнту (п. 1.6 договору), встановлюється сторонами у кожному окремому Реєстрі прав вимоги - у відсотковому значенні від суми заборгованостей по основному боргу (тіло кредиту), що є складовою частиною загальної суми грошових вимог, відступлених згідно відповідного Реєстру прав вимоги. Фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимог, сплачується фактором одним платежем протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами такого Реєстру прав вимог, якщо іншого строку не передбачено відповідним Реєстром прав вимоги. Фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений в пункті 12 цього Договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта (п. 3.1 договору факторингу).

Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 договору факторингу).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 договору та закінчується 04.08.2021, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 8.2 договору факторингу).

Додатковою угодою № 2 від 03.08.2021 сторони домовилися продовжити строк дії договору до 31.12.2022 (а.с.70), а додатковою угодою № 3 від 30.12.2022 продовжено строк дії договору до 30.12.2024.

31.08.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» підписано реєстр прав вимоги № 11, з витягу з якого вбачається, що боржником є ОСОБА_1 із загальною сумою заборгованості 21 966,08 грн, яка станом на 28.11.2019 складається з: 8 298,88 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту, 13 667,20 грн – прострочена заборгованість за процентами (а.с.73)

31.08.2023 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» сплатило отримувачу ТОВ «Таліон Плюс» 2470667,26 за відступлення права вимоги згідно Реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 та договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020.

11.07. 2025 між ТОВ «ФК «ЕЙС» (Фактор) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Клієнт) укладено договір факторингу № 11/07/25-Е (а.с.77-84)

Відповідно до п. 1.1 Договору Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 є невід`ємною частиною Договору.

Ціна продажу за договором визначається розділом 3 вказаного Договору.

До договору додаються наступні додатки, що складають невід`ємну його частину: реєстр боржників (а.с.87-91, акт прийому-передачі Реєстру боржників (а.с.92) платіжні інструкції (а.с.97-103).

14 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» складено акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників в кількості 55036, після чого, з урахуванням пункту 1.2 Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Загальна сума заборгованості складає 996505058,33 грн. Реєстр боржників передано в повному об`ємі відповідно до умов договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025, будь-яких зауважень до вказаного реєстру немає (а.с.92)

Згідно з платіжними інструкціями від 24.09.2025 № 360 перераховано 1177850,80 грн платником ТОВ «ФК «ЕЙС» отримувачу ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», від 19 вересня 2025 № 357 перераховано 500000 грн платником ТОВ «ФК «ЕЙС» отримувачу ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», від 19 вересня 2025 № 358 перераховано 500000 грн платником ТОВ «ФК «ЕЙС» отримувачу ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», від 18 вересня 2025 № 355 перераховано 500000 грн платником ТОВ «ФК «ЕЙС» отримувачу ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», від 19 вересня 2025 № 356 перераховано 500000 грн платником ТОВ «ФК «ЕЙС» отримувачу ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», від 12 серпня 2025 року № 317 перераховано 2000000 грн платником ТОВ «ФК «ЕЙС» отримувачу ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», від 04 вересня 2025 року № 344 перераховано 500000 грн платником ТОВ «ФК «ЕЙС» отримувачу ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС»

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Договір № 189094375 від 28.11.2019 містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.

Його підписано ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MV282S2A 28.11.2019 10:30:55 (а.с.165), факт укладення кредитного договору відповідачем не оспорено, він не оспорюючи укладення такого договору, тільки просив застосувати строк позовної давності.

За вказаних обставин, уважається встановленим факт укладення між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договору № 189094375 від 28.11.2019 із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за договором виконало, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.171, 172) про перерахування сум кредиту ОСОБА_1 .

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.

Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №761/33403/17).

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (п.132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21).

З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) зазначено, що право вимоги, яка відступається (продається), може мати так звану номінальну вартість та реальну вартість. Номінальною вартістю права вимоги в такому разі є розмір самої вимоги, що відступається (продається) за відповідним договором відступлення. Реальна вартість права вимоги, як і будь-якого майна, формується з урахуванням ринкових умов, а саме попиту на такий вид вимоги, ліквідності такої вимоги, що залежить від імовірності її задоволення, зокрема, через наявність спору щодо вимоги або складний фінансовий стан боржника, а в процедурах банкрутства - через запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів, черговість задоволення таких вимог, недостатній обсяг ліквідної маси боржника для їх повного задоволення. Реальна вартість права вимоги має динамічний характер (може змінюватися в будь-який момент залежно від низки обставин), на відміну від номінальної вартості, яка визначається лише розміром самої вимоги кредитора до боржника.

Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18).

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що сторони договору відступлення права вимоги, зокрема договору купівлі-продажу права вимоги, мають право на власний розсуд визначити ціну, за якою право вимоги продається, з огляду на реальну вартість права вимоги, що відступається (продається), яка може бути як більшою, так і меншою за номінальну вартість такої вимоги.

Звертаючись з цим позовом, та, обґрунтовуючи заявлені вимоги, ТОВ «ФК «ЕЙС» указувало на те, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС», на підставі договорів факторингу.

Однак, підставою зміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

Оскільки у справі відсутні всі первинні бухгалтерські документи як докази на підтвердження повної оплати за договором факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025, суд вважає, що право позову позивача про стягнення сум із ОСОБА_1 не доведене.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Отже, належні докази щодо підтвердження оплати договорів факторингу на кожному етапі відступлення права вимоги входять до предмета доказування (наявність у ТОВ «ФК «Ейс» права вимоги) у цій справі, а обов`язок надати докази на підтвердження заявлених вимог покладено на позивача.

Таким чином, ураховуючи, що перерахування повної ціни продажу за договором факторингу № 11/07/25-Е лишається недоведеним, а часткове перерахування не може визнаватися набуттям учасником відповідних прав, крім того недоведеним повністю є факт перерахування повної ціни продажу за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», тому у даному випадку ПРАВО вимоги НОВОГО кредитора- позивача недоведені і у позові ТОВ «ФК «ЕЙС» слід відмовити. До акту звірки від 31.12.2020 (а.с.59/) та протоколу узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог від 11.06.2020 (а.с.61) суд ставиться критично, оскільки може прийняти на підтвердження факту оплати вартості тільки первинні фінансові документи.

Керуючись ст.ст.11, 16, 516-519, 536, 549, 625, 1048-1050, 1052, 1054, 1077 ЦК України та на підставі ст.ст. 12-13, 43, 82, 89, 128, 130, 131, 141, 211, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 353-354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позоу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „ЕЙС”, місцезнаходження: вул. Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13 м. Київ, 02094, код ЄДРПОУ: 42986956, до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , про стягнення заборгованості

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Датою складення повного тексту судового рішення є 11.05.2026.

Суддя Карпинська Н.М.