Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №507/21/26 — Любашівський районний суд Одеської області

Справа № 507/21/26

Провадження № 2/507/174/2026

Номер рядка звіту 40

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2026 р. Любашівський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді - Дармакуки Т.П.

при секретарі судового засідання Копищик М.С.,

із участю представника відповідача – Гунько А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Любашівка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства із обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив :

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач товариство із обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 01 січня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна" та ОСОБА_1 укладено договір № 5218070 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Лінеура Україна" надало ОСОБА_1 кредит в сумі 35000 грн. строком кредитування 360 днів, зокрема з 01.01.2025 року по 27.12.2025 року, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у термін встановлений договором, стандартна процентна ставка становить 0,95 % у день.

У період з 01.01.2025 року по 31.07.2025 року відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 8487.47 грн., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0,02 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 4987,45 грн.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 31.03.2025 року ТОВ "Лінеура Україна" на підставі договору факторингу №31/03/2025 за плату відступило, а ТОВ "ФК "Фінтраст капітал" набуло право грошової вимоги до відповідача.

Оскільки ОСОБА_1 не виконала своїх зобов`язань, ТОВ «ФК«Фінтраст Капітал» просило стягнути з неї заборгованість, яка складає 165880,51 грн., з яких 34999,98 грн. - заборгованість за кредитом, 65500 грн.53 коп. - заборгованість за процентами, 47880 грн. – нараховані позивачем проценти за 144 календарні дні , 17500 грн. штрафні санкції .

Представник відповідача - адвокат Гунько А.П. надала відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позову, зокрема вказуючи на те, що кредитний договір відповідач не укладала, його оригінал відсутній, кошти відповідачу не були перераховані, розрахунки суперечать вимогам спеціального законодавства, має місце недоведеність позовних вимог з точки зору процесуального права (а.с.221-240 том 2).

Представник позивача – адвокат Столітній М.М. надав відповідь на відзив, у якому просив позов задовольнити повністю, вказуючи на те, що відповідач та ТОВ "Лінеура Україна" за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи уклали кредитний договір у електронній формі, а відповідно ст..12 Закону України «Про електронну комерцію» кожен примірник електронного документа з накладеним на нього підписом є оригіналом такого документа. Первісний кредитор кредитні кошти перерахував на карту відповідача, проте ОСОБА_1 умови договору не виконані (а.с.2027 том 2).

Представник відповідача - адвокат Гунько А.П. надала заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначила , що позивачем заявлено вимогу про стягнення непропорційно великої суми відсотків, вимога про стягнення із відповідача штрафних санкцій є неправомірною, а перерахування відповідачу кредитних коштів є недоведеним, а тому просила відмовити у задоволенні позову (а.с.109-119

Позиції сторін у судовому засіданні.

Представник позивача надав суду заяву про підтримання позовних вимог, про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача – адвокат Гунько А.П. у задоволенні позову просила відмовити, із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема у зв`язку із недоведеністю позову.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 06 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження (а.с.212).

Ухвалою від 27 лютого 2026 року витребувано докази (а.с.151).

Ухвалою від 27 лютого 2026 року відмовлено у витребуванні доказів (а.с.152-155).

Ухвалою від 21 квітня 2026 закрито підготовче провадження (а.с.197).

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 01 січня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна" та ОСОБА_1 укладено договір № 5218070 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до умов договору ТОВ «Лінеура Україна" надало ОСОБА_1 кредит в сумі 35 000 грн. строком кредитування 360 днів, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у термін встановлений договором, стандартна процентна ставка 0,95 % в день. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів. Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту вказана в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього договору.

Вказаний договір був підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора 65403.

У період з 01.01.2025 року по 31.07.2025 року відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 8487.47 грн., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0,02 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 4987,45 грн.

31.03.2025 року ТОВ "Лінеура Україна" на підставі договору факторингу №31/03/2025 за плату відступило, а ТОВ "ФК "Фінтраст капітал" набуло право грошової вимоги до відповідача.

За розрахунком ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість ОСОБА_1 у зв`язку із невиконанням умов договору про надання споживчого кредиту складає 165880,51 грн., з яких 34999,98 грн. - заборгованість за кредитом та 65500 грн.53 коп. - заборгованість за процентами, 47880 грн. – нараховані позивачем проценти за 144 календарні дні , 17500 грн. штрафні санкції .

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Відповідно до положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. ст.628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч. 1ст. 638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України).

Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст.205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно із ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомуст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, судом встановлено, що 01 січня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна" та ОСОБА_1 укладено договір № 5218070 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у електронній формі.

Крім того, в матеріалах справи наявні додаток № 1 «Таблиця обчислення загальної вартості кредиту», додаток № 2 «Інформаційне повідомлення», а також паспорт споживчого кредиту від 01.01.2025 року, який також зазначає умови кредитування (а.с.202-203, 204, 206, 207-209 том 1).

Договір № 5218070 від 01.01.2025 року та паспорт споживчого кредиту від 01.01.2025 рок відповідно до ч.6, 8 ст.11, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» підписані відповідачем електронним підписом із застосуванням одноразового ідентифікатора «65403» та «14497» відповідно, внаслідок чого у сторін виникли права та обов`язки.

Додатково слід врахувати, що персональні дані позичальника, необхідні для укладення договору, були отримані кредитором після самостійного повідомлення відповідачем.

Іншого способу отримати персональні дані позичальника кредитор не мав.

Тож суд зауважує, що договір містить особисті дані відповідача, зокрема її ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, адресу, номер телефону, що відповідає тій інформації, яка зазначена у договорі про надання правничої допомоги (а.с.243 том 1) та у відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с.211 том1), номер банківської карти НОМЕР_1 , яка емітована в банку на ім`я відповідача (а.с.184 том 2).

Доказів звернення до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій з використанням персональних даних відповідача матеріали справи не містять.

Відтак відповідач не спростував факт самостійного волевиявлення позичальника щодо оформлення кредитних правовідносин, за якими виникла заборгованість.

За наявності усіх достовірних персональних даних позичальника у договорі, повідомлених кредитору, та фіксування досягнення згоди сторонами щодо всіх істотних умов договору у спосіб введення одноразового ідентифікатора, суд вважає, що посилання представника відповідача про те, що позивач не надав доказів того, що договір дійсно був підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора не може свідчити про наявність обґрунтованих сумнівів у тому, що саме відповідач є стороною позичальника за вказаним договором.

Згідно п.1.2 договору № 5218070 від 01.01.2025 року сума кредиту складає 35 000 грн. та відповідно до п.2.1 зазначеного договору товариство надає кредит у безготівковій форму шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Позивачем виконано зобов`язання щодо надання кредитних коштів, виданих в рамках Кредитного договору, шляхом перерахування на банківську картку НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (а.с139). Згідно інформації, яка надана АТ «Приватбанк» на ухвалу про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано карту НОМЕР_1 , на яку були зараховані кошти у розмірі 35 000 грн. 01 січня 2025 року, призначення кредитна видача, Київ (а.см.177).

ОСОБА_1 у рахунок виконання умов договору здійснено оплату у період з 01.01.2025 року по 31.07.2025 року на рахунок первісного кредитора в розмірі 8487.47 грн., що свідчить про визнання відповідачем боргу за договором.

З огляду на зазначене, суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів.

За правовим висновком ВС у постанові від 04.02.2026 у справі №758/14925/23 паперова копія електронного доказу приймається судом, якщо не виникає сумнівів щодо її відповідності оригіналу.

З урахуванням викладеного вище, відповідачем не доведено існування обставин, які б у суду викликали обґрунтовані сумніви щодо відповідності паперової копії кредитного договору, укладеного між сторонами справи, оригіналу.

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру - правові висновки ВС у постанові від 10.12.2025 у справі № 701/171/25.

За обставин даної справи позивачем було надано паперові копії доказів, що підтверджують позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості.

Відтак позивачем, переконливо доведено наданими доказами існування стверджуваних обставин щодо укладення кредитного договору з відповідачем, його змісту, а також факту перерахунку кредитних коштів позичальнику та такі висновки є більш вірогідними ніж твердження представника відповідача про те, що відповідний договір фактично укладено не було попри підтвердження матеріалами справи перерахунку обраного відповідачем розміру кредиту на вказану ним же банківську картку саме у день укладення кредитного договору від 25.01.2025 року.

Підстави заміни кредитора у зобов`язанні визначеніст.512 ЦК України, відповідно до якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч.3ст.512 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ст.ст.1077-1078 ЦК України).

Матеріалами справи встановлено, що на підставі Договору факторингу до позивача перейшло право наявної грошової вимоги до Відповідача за Договором № 5218070 від 01.01.2025 року загальною сумою 118000 грн. 51 коп., із них: 34999,98 грн. - заборгованість за кредитом, 65500 грн.53 коп. - заборгованість за процентами, 17500 грн. штрафні санкції . Крім того, позивачем було здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за 144 календарні дні у розмірі 47880 грн. – нараховані позивачем проценти.

Таким чином, наданими позивачем доказами, які наявні в матеріалах справи, доведено укладення між сторонами кредитного договору в електронній формі, отримання відповідачем кредитних коштів, а також перехід прав вимоги до нового кредитора, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача суми отриманого кредиту підлягають повному задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення процентів, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі- Закон) цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування". Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. При цьому, частина 4 статті 18 Закону не містить застереження щодо незастосування зазначених положень пункту 5 частини 3 цієї статті до умови договорів про надання споживчого кредиту.

Відповідно до ч. 5 та 7 ст.18 Закону передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм, дає підстави для висновку про те, що нарахований позивачем розмір відсотків є несправедливим.

Так, судом встановлено, що відповідачем отримано кредит у розмірі 35000 грн. При цьому, заборгованість за відсотками позивач просить стягнути у загальному розмірі 113380 грн. 53 коп., із яких: 65500 грн.53 коп. - заборгованість за процентами, 47880 грн. – нараховані позивачем проценти за 144 календарні дні, що становить більше 300 % від розміру кредиту.

Суд вважає, що нарахована позивачем сума по відсоткам за користування кредитом 113380 грн. 53 коп. не відповідає вимогам законодавства про захист прав споживачів. Крім того, передбачення в договорі такого високого розміру відсотків порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого є відповідач як споживач, тим самим порушує його права споживача, тому вимога позивача про стягнення цієї суми заборгованості за відсотками, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим ст. 3 п. 6, ст. 509 ч. 3 та ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, а наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013).

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

При цьому, суд вважає релевантним посилання на вказане рішення Конституційного суду при вирішенні питання про розмір відсотків за порушення відповідачем грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, суд, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків невиконаному зобов`язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає, що належить зменшити розмір відсотків до розміру 35000 грн., що складає 100% від суми отриманого кредиту. При цьому, суд також врахував, що ОСОБА_1 у рахунок виконання умов договору здійснено оплату у період з 01.01.2025 року по 31.07.2025 року на рахунок первісного кредитора в розмірі 8487.47 грн.

На переконання суду, саме такий розмір відсотків буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій за невиконання/ неналежне виконання зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

Водночас, відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України - у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася, та такий триває по теперішній час.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Позивачем, поміж іншого, заявлено до стягнення штрафної санкції у розмірі 17500 грн., яка як вбачається із наданого розрахунку нарахована у період із 27 січня 2025 року по 31 липня 2025 року (а.с.121-128 том 1).

Зважаючи на вказане, підстави для стягнення з відповідача вказаної суми штрафу, враховуючи положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відсутні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 69 999 грн.98 коп., із них: 34999,98 грн. - заборгованість за сумою отриманого кредиту та 35000 грн., у задоволенні решти позову щодо стягнення процентів та штрафу слід відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжним дорученням позивач сплатив 3328 грн. судового збору. Вимоги позивача задоволені частково, тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 1022,22 грн.

Згідно з вимогами статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач в позові зазначає, що витрати на професійну правову допомогу складають 10000 грн. та на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. надав: договір № про надання правничої допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 року; заявку № 14364 на виконання доручення до договору №10/12-2024 від 10.12.2024 року; ордер; акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг); свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Представник відповідача надала до суду клопотання про зменшення судових витрат на правову допомогу, у якому зазначила, що витрати позивача у розмірі 10 000 грн. є необґрунтованими та неспівмірними пред`явленим вимогам (а.с.1-4 том 2). У судовому засіданні представник відповідача вважала, що витрати на професійну правову допомогу позивача, які можуть бути стягненні із відповідача не можуть перевищувати 1000 грн.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Із урахуванням критеріїв співмірності складності справи, ціни позову та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, беручи до уваги, що дана справа не є унікальною та не потребувала значних зусиль та витрат часу, участі у судових засіданнях представник ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» не брав, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. є завищеними та не достатньо обґрунтованими. Отже, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн. 00 коп.

Керуючись ст.133, 141, 258-259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов товариства із обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства із обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 69 999 грн.98 коп., у задоволені решти позову - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства із обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» судовий збір 1022,22 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал», адреса місцезнаходження: 03045, м.Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Повний текст судового рішення складено 12.05.2026 року.

Суддя: Т.П. Дармакука