Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №589/1837/25 — Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/1837/25

Провадження № 2/589/743/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 рокум. Шостка

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі: головуючого судді Курбанової А.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

21.04.2025р. товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЙС» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №128494 від 18.01.2024 року в розмірі 12807,55 грн, з яких: 6945,00 грн. - заборгованість по кредиту; 5461,55 грн. - заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом, 401,00 грн. – комісія за кредитним договором. В обгрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів, комісії за вказаним договором.

Ухвалою суду від 23 квітня 2025 року відкрито провадження у даній справі та постановлено здійснити її розгляд в спрощеному позовному провадженні без повідомлення осіб.

Вказана ухвала двічі надсилалася відповідачу рекомендованим поштовим відправленням за адресою, за якою останній зареєстрований, поштові відправлення повернуті востаннє з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», яка проставлена 31.05.2025 року, що відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України слід вважати днем вручення цього судового рішення.

Станом на 01.05.2026 року відзив на позов від відповідача до суду не надійшов.

Клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходили.

За відсутності таких клопотань, суд, у відповідності до ч. 13 ст. 7, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.01.2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» (далі - ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) було укладено договір про споживчий кредит № 128494 (далі - договір). У відповідності до п.2.1, 2.2, 2.2.1, 2.3, 2.4, 2.5, 2.6, 2.6.1 цього договору Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором з метою задоволення потреб Позичальника надати Позичальнику грошові кошти у сумі 6945,00 грн: у розмірі 5000,40 грн. на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 ; у розмірі 1944,60 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, строком на 70 днів з 18.01.2024 р. по 28.03.2024 р. Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 600,00 % річних, також договором встановлена комісія за управління та обслуговування кредиту за зниженим тарифом 1 грн, стандартним (базовим) тарифом 100 грн. Періодичність виплат кредиту, процентів, комісії за кредитом: 1 раз на два тижні /а.с. 55-58/.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Даний договір був укладений в електронному вигляді в особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Кредитодавця та доступний через веб-сайт Кредитодавця https://finx.com.ua та підписання ним угоди електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника визначений розділом V Договору.

Так, відповідач за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «6b9f8135» підписав електронний договір, який містив усі істотні умови, і з якими відповідач ознайомився до моменту укладання.

Наведене у сукупності свідчить, що відповідач ознайомився і погодився з умовами вищевказаного договору, укладеного в електронній формі, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Досліджуючи обставини виконання сторонами цього договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2.2.1 договору про споживчий кредит № 128494 від 18.01.2024 року кредит надається на рахунок позичальника № НОМЕР_1 у національній валюті.

На виконання умов цього договору ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» відповідачу було надано кредит у сумі 5000,40 грн., що підтверджується довідкою №4 ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» (ЄДРПОУ 40474269) про успішність операцій, згідно договору № 1412/22-1 від 14.12.2022 року, укладеного з ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім», відповідно до якої ОСОБА_1 отримав на номер картки НОМЕР_1 кредитні кошти в сумі 5000,40 грн 18.01.2024 року 13:06 /а.с. 27/. Факт перерахування коштів за договором також підтверджується інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк» (лист від 05.05.2025 вих. № 20.1.0.0.0/7-250505/75566-БТ) на запит суду, з якої, крім того, вбачається, що банківську платіжну картку № НОМЕР_2 , яка відповідає цій масці, відкрито саме на ім`я ОСОБА_1 /а.с. 75-76/.

Інші 1944,60 грн. з коштів кредиту, як зазначено вище, зараховані у погашення комісії.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Але всупереч наведеним умовам Договору та вимогам закону, відповідач належним чином свої зобов`язання за цим договором не виконував, у визначені цим договором строки кредитні кошти та проценти не сплатив.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» по договору про споживчий кредит № 128494 від 18.01.2024 року відповідач на виконання умов цього договору не здійснив жодної оплати, заборгованість за вказаним договором складає 12807,55 грн, з яких: 6945,00 грн. - заборгованість по кредиту; 5461,55 грн. - заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом, 401,00 грн. – комісія за кредитним договором /а.с. 33/.

Слід зазначити, що 12.07.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» (Фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» (Клієнт) було укладено договір факторингу № 12072024, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» відступило ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» право грошової вимоги за договором про споживчий кредит № 128494 від 18.01.2024 року щодо відповідача /а.с. 36-39/.

На виконання умов договору ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» сплатило ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» фінансування за договором факторингу № 12072024 від 12.07.2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією /а.с. 44а/ та 12.07.2024р. між Клієнтом і Фактором відбулося підписання Акту приймання-передачі реєстру боржників /а.с. 44/. Таким чином, як вбачається з витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 12072024 від 12.07.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» передані вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 128494 від 18.01.2024 року /а.с. 43/.

Відповідно до ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

Однак, всупереч умовам договору, відповідач не виконав своїх зобов`язань. Після відступлення права грошової вимоги, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості, строк повернення якої вже настав. /а.с. 35/.

Доказів повернення відповідачем ОСОБА_1 позивачу отриманої за цим договором суми кредиту та нарахованих процентів у повному обсязі матеріали справи не містять, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 128494 від 18.01.2024 року в розмірі 6945 грн – сума заборгованості за основою сумою боргу, 5461,55 грн – сума заборгованості за несплаченими процентами, є обґрунтованими.

Разом з тим, надаючи правову оцінку заявленому розміру заборгованості, щодо стягнення комісії за управління та обслуговування кредиту за договором про споживчий кредит № 128494 від 18.01.2024 року, яка встановлена п. 2.4. цього договору, в розмірі 401 грн, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Як зазначено вище, умовами Договору було передбачено комісію за надання кредиту в сумі 1944,60 грн. і комісію за управління і обслуговування кредиту в розмірі 100 грн кожні два тижня.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Водночас, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

У силу вимог ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 виснувала, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 401 грн. за відсутності доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням і поверненням кредиту, є неправомірним, а вимога про її стягнення не підлягає задоволенню, оскільки таке не відповідає нормам Закону України «Про споживче кредитування» та сталій практиці Верховного Суду.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача комісії у сумі 401 грн 00 коп. за договором про споживчий кредит № 128494 від 18.01.2024 року.

Частина 1 ст. 12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 2 даної статті учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Частина 2 ст. 13 ЦПК України визначає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ст. 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідач в даній справі не скористався своїми правами щодо подання заперечень на позовну заяву, доказів на їх підтвердження.

Таким чином, на думку суду, наявність та розмір заборгованості ОСОБА_1 у вказаному вище розмірі витікає з умов укладеної угоди, підтверджується наявними у матеріалах справи документами та не спростовано відповідачем. З огляду на викладене, суд вважає за правомірне позовні вимоги задовольнити частково у сумі 12406,55 грн.

Вирішуючи питання щодо судових витрат в справі, суд вважає правомірним покласти на відповідача понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно обсягу задоволених вимог на суму 2346 грн 58 коп.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, судом виходить з наступного.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги № 04/02/25-01 від 04.02.2025 р., укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» та адвокатським бюро «Тараненко та партнери», копію додаткової угоди №5 від 04.02.2025 року до вказаного договору, копію акту прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги № 04/02/25-01 від 04.02.2025 р.), копію ордеру на надання правничої допомоги, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копії довіреності /а.с. 45-46, 47-48, 49, 31, 11/.

Клопотання та/або заперечення від відповідача щодо зменшення заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу не надходило.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати за надання правничої допомоги пропорційно обсягу задоволених вимог у розмірі 6780 грн 90 коп.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 1048, 1054, 1056-1, 1082 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 76-81, 83, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 / на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» /код ЄДРПОУ 42986956, адреса: Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, м. Київ, 02090/ заборгованість за договором про споживчий кредит № 128494 від 18.01.2024 року в розмірі 12406 грн 55 коп. /дванадцять тисяч чотириста шість грн 55 коп./, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2346 грн 58 коп. /дві тисячі триста сорок шість грн 58 коп./ та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6780 грн 90 коп. /шість тисяч сімсот вісімдесят грн 90 коп./.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області А.Р.Курбанова