Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №607/5328/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.05.2026 Справа №607/5328/26 Провадження №2/607/3845/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О.Я.,

за участю секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

позивачки ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

(в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2026 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду через систему «Електронний суд» із позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини та із завою про забезпечення позову.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини залишено без руху.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто заявнику.

18 березня 2026 року через систему «Електронний суд» позивачка ОСОБА_1 подала позовну заяву в новій редакції на виконання ухвали суду від 16 березня 2026 року.

В обґрунтування позовних вимог в новій редакції позивачка зазначила, що 21 квітня 2023 року між сторонами Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, було зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис №484 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

У сторін є спільна неповнолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що подружжя втратило почуття взаємної поваги та любові, перестали вести спільне господарство та підтримувати шлюбні стосунки. Причиною погіршення відносин стало використання психологічного тиску, що свідчить про відсутність поваги до інтересів позивачки. Подальше збереження шлюбу суперечить інтересам ОСОБА_1 , проти примирення вона заперечує.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 березня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини; розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду, постановленою без оформлення окремого документа у судовому засіданні 20 квітня 2026 року, залучено до участі у справі у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради.

31 березня 2026 року через систему «Електронний суд» позивачка ОСОБА_1 подала клопотання про долучення доказів та стягнення судових витрат.

21 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» позивачка ОСОБА_1 подала заяву про зміну предмету позову, просила розірвати шлюб, визначити місця проживання дитини, відновити дошлюбне прізвище, стягнути судові витрати.

07 травня 2026 року позивачка ОСОБА_1 подала суду заяву про залишення позовних вимог в частині визначення місця проживання дитини без розгляду.

Ухвалою суду від 07 травня 2026 року залишено без розгляду позовну вимогу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання дитини.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити з підстав, у ньому наведених, розірвати шлюб, строк на примирення заперечувала.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засідання позовні вимоги визнав та не заперечував проти розірвання шлюбу, примирення не бажає. Проти стягнення витрат на правничу допомогу заперечував, оскільки вони є необґрунтованими.

Частини 1, 4 ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) визначають, що відповідач може визнати позов на будь–якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.

Як вбачається з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 21 квітня 2023 року Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, сторони 21 квітня 2023 року зареєстрували шлюб у Тернопільському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що зроблено актовий запис № 484.

У сторін є спільна дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , яке видане 01 жовтня 2022 року Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Судом встановлено, що між подружжям погіршилися відносини, вони не ведуть спільного господарства та не підтримують шлюбних стосунків. Сумісне життя сторін є неможливим, шлюб існує лише формально, і тому його доцільно розірвати, оскільки збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя, що має істотне значення.

За змістом ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до вимог ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що має істотне значення.

Враховуючи викладенні обставини в їх сукупності, зважаючи на те, що позивачка наполягає на розірванні шлюбу, відповідач не заперечив щодо розірвання шлюбу, з огляду на засади добровільності шлюбу, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

При реєстрації шлюбу можна вибрати прізвище: дружина – чоловіка, або чоловік – дружини, тобто вони вільні у виборі прізвища, в тому числі і подвійного (ст. 35 Сімейного кодексу України).

Право подружжя після розірвання шлюбу взяти своє дошлюбне прізвище або залишити шлюбне належить йому при розірванні шлюбу як в судовому засіданні, так і в органі реєстрації актів цивільного стану, що також передбачено ст. 113 Сімейного кодексу України.

Відтак, суд вважає за можливе взяти позивачці дошлюбне прізвище ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

У разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (ч. 1 ст. 142 ЦПК України).

Так, як відповідач визнав позов, про що особисто повідомив у судовому засіданні, слід повернути позивачці з державного бюджету 50 відсотків судового збору – 532,48 грн.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів ч. 4 ст. 137, ч. 7 ст. 139 та ч. 3 ст. 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування, ч. 5 ст. 135 ЦПК України.

Так, судом встановлено, що за змістом акту прийому – здачі наданих робіт від 25 березня 2026 року, ФОП ОСОБА_5 надав ОСОБА_1 юридичні послуги на загальну суму 20 000 грн без ПДВ.

Також долучено рахунок фактуру від 25 березня 2026 року на загальну суму 20 000 грн без ПДВ.

Водночас суд звертає увагу, що правничу допомогу надано позивачці саме ФОП ОСОБА_5 .

Будь-якого документу, який підтверджує статус ФОП ОСОБА_5 , як особи, яка набула право надавати правничу допомогу згідно ст.ст. 60, 62 ЦПК України, до суду не надано.

З наведеного слідує, що ФОП ОСОБА_5 не є адвокатом (адвокатами), адвокатським бюро чи об`єднанням, яке здійснює професійну правничу допомогу.

Верховний Суд у постанові від 31 травня 2023 року у справі № 757/13974/21-ц вказав, що до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надається саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об`єднанням.

Витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України (пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 провадження № 14-44цс21).

Особа, яка бажає отримати відшкодування витрат на правову допомогу, перед укладенням договору повинна впевнитись у тому, що її інтереси в суді буде представляти саме адвокат. Витрати на ті ж послуги, надані юристами, які не є адвокатами, відшкодуванню не підлягають (постанова Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 810/4749/15).

З вище наведеного вбачається, що суду не надано доказів та документально не підтверджено витрати на правничу допомогу надану ФОП Рябченко М. О., як адвокатом (адвокатами), адвокатським бюро чи об`єднанням, у зв`язку з розглядом цивільної справи в суді, тому у задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу на користь ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76–78, 142, 206, 247, 258–268, 273, 352–355 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , зареєстрований 21 квітня 2023 року Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 484.

Після розірвання шлюбу повернути ОСОБА_1 дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві),48 грн.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві),48 грн.

У задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь витрат на правничу допомогу з ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду складено 12 травня 2026 року.

Головуючий суддя О. Герчаківська