Вирок від 11 травня 2026 р. у справі №477/2751/24 — Вітовський районний суд Миколаївської області

Справа № 477/2751/24

Провадження № 1-кп/477/348/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м.Миколаїв

Вітовський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого у справі - судді ОСОБА_1 , з секретарем – ОСОБА_2 ,

під час розгляду у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12024152230000478, по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Харитонове Котласького району Архангельської області, з неповною середньою освітою, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця за мобілізацією, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 297 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

На початку січня місяця 2024 року, більш точну дату та час в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, у другій половині дня, у обвинуваченого ОСОБА_3 , який перебував на Центральному кладовищі с. Грейгове Миколаївського (Вітовського) району Миколаївської області, виник корисливий умисел направлений на таємне викрадення металевих виробів з могил, які знаходились на кладовищі, за вказаною адресою.

Порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, нехтуючи громадською моральністю у сфері шанобливого ставлення до померлих та місць їх поховання, а також честі і гідності померлих, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння предметами, що знаходяться у місцях поховання, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та його дії невідомі оточуючим, з корисних мотивів, ОСОБА_3 з території могили, в якій поховані ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,. застосовуючи фізичну силу, витягнув дерев`яну лавку з землі, яка складалася з двох металевих труб довжиною по 1,5 м., та діаметром 50 мм, кожна, в верхній частині яких перебувала дошка довжиною 150 см вартістю 2500 грн., та пошкодив її, спричинив шкоду моральним засадам суспільства в частині поваги до померлих та місць їх поховання та спричинив матеріальну шкоду онуці померлих ОСОБА_8 на суму 2500 гривень.

Крім того, в середині січня місяця 2024 року, більш точну дату та час в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, у другій половині дня, у ОСОБА_3 , який перебував на Центральному кладовищі с. Грейгове Миколаївського (Вітовського) району, Миколаївської області, виник корисливий умисел направлений на таємне викрадення металевих виробів з могил, які знаходились на кладовищі, за вказаною адресою. Порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, нехтуючи громадською моральністю у сфері шанобливого ставлення до померлих та місць їх поховання, атакож честі і гідності померлих, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння предметами, що знаходяться у місцях поховання, з корисних мотивів, ОСОБА_3 з метою незаконного вилучення металевої лавки, яка знаходилась біля могил ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , порушуючи загальноприйняті етичні засади суспільства щодо поваги до померлих і місця їх поховання, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та його дії невідомі оточуючим, застосовуючи фізичну силу витягнув металеву лавку яка складалася з двох металевих труб довжиною1,5 м та діаметром 50 мм, в верхній частині яких перебувала дошка довжиною 180 см вартістю 1500 грн., спричинив шкоду моральним засадам суспільства в частині поваги до померлих та місць їх поховання та спричинив матеріальну шкоду онучці померлих ОСОБА_11 на суму 1500 гривень.

Крім того, 22 лютого 2024 року, більш точну дату та час в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, у другій половині дня, у ОСОБА_3 , який перебував на Центральному кладовищі с. Грейгове Миколаївського (Вітовського) району Миколаївської області, виник корисливий умисел направлений на таємне викрадення металевих виробів з могил, які знаходились на кладовищі, за вказаною адресою. Порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, нехтуючи громадською моральністю у сфері шанобливого ставлення до померлих та місць їх поховання, а також честі і гідності померлих, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння предметами, що знаходяться у місцях поховання, з корисних мотивів, ОСОБА_3 з метою незаконного вилучення металевої лавки, яка знаходилась біля могил ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , порушуючи загальноприйняті етичні засади суспільства щодо поваги до померлих і місця їх поховання, переконавшись, що за його діями ніхто спостерігає та його дії невідомі оточуючим, застосовуючи фізичну силу витягнув металеву лавку яка складалася з двох металевих труб довжиною по и та діаметром 50 мм, кожна, в верхній частині яких перебувала дошка довжиною 150 см вартістю 1500 грн., спричинив шкоду моральним засадам суспільства в частині поваги до померлих та місць їх поховання та спричинив матеріальну шкоду дочці померлих ОСОБА_15 на суму 500 гривень.

Крім того, 23 лютого 2024 року, більш точну дату та час в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, в другій половині дня, у ОСОБА_3 , який перебував на Центральному кладовищі с. Грейгове Миколаївського (Вітовського) району Миколаївської області, виник корисливий умисел, направлений на таємне викрадення металевих виробів з могил, які знаходились на кладовищі, за вказаною адресою. Порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, нехтуючи громадською дальністю у сфері шанобливого ставлення до померлих та місць їх поховання, а також честі і гідності померлих, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння предметами, що знаходяться у місцях поховання, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та його дії невідомі оточуючим, з корисних мотивів, ОСОБА_3 з могили, в якій поховані ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , застосовуючи фізичну силу , витягнув дерев`яну лавку з землі, яка складалася з двох металевих труб довжиною по 1,5 та діаметром 50 мм, кожна, в верхній частині яких перебувала дошка довжиною 150 см вартістю 1000 грн., та пошкодив алюмінієвий куток на ній, спричинив шкоду моральним засадам суспільства в частині поваги до померлих та. місць їх поховання та спричинив матеріальну шкоду дочці померлих ОСОБА_18 на суму 1000 гривень.

Відповідальність за вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 діяння передбачена ч. 3 ст. 297 КК України.

28 жовтня 2025 року між прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , з участю захисника – адвоката ОСОБА_5 , укладена угода про визнання винуватості, згідно з якою обвинувачений ОСОБА_3 повністю та беззастережно визнає вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України, а саме у нарузі над могилою, вчиненою повторно, з корисливих мотивів.

Підписуючи зазначену угоду, сторони повністю погодилися з формулюванням фактичних обставин вказаного кримінального правопорушення та його правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 297 КК України.

Сторони угоди погодили покарання ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України, у виді п`яти років позбавлення волі. А також, з урахуванням визнання провини у вчиненні кримінального правопорушення, щирого каяття, активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутності обтяжуючих обставин, сторони узгодили звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, тривалість якого, а також обов`язки, які покладаються на обвинуваченого, залишили на розсуд суду.

Потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 надали згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, що підтверджується поданими ними заявами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про визнання винуватості.

Частиною 2 ст. 469 КПК України встановлено, що угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Відповідно до частини 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 474 КПК України, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Прокурор має право відкласти направлення до суду обвинувального акта з підписаною сторонами угодою до отримання висновку експерта або завершення проведення інших слідчих дій, необхідних для збирання та фіксації доказів, які можуть бути втрачені зі спливом часу, або які неможливо буде провести пізніше без істотної шкоди для їх результату у разі відмови суду в затвердженні угоди. Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов`язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 297 КК України та яке, згідно зі ст. 12 КК України, є тяжким злочином.

Потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 надали згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, що підтверджується поданими ними заявами.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав та зазначив, що розуміє надані йому законом права, положення ч. 4 ст. 474 КПК України та наслідки укладення і затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наслідки її невиконання, наполягав на затвердженні угоди про визнання винуватості.

Захисник також просила затвердити укладену угоду.

Прокурор висловив думку щодо затвердження цієї угоди про визнання винуватості, як такої, що відповідає вимогам закону.

Вивчивши надані матеріали та вислухавши думку прокурора, пояснення обвинуваченого, суд дійшов висновку, що укладення сторонами угоди про визнання винуватості є добровільним, обвинувачений розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, умови даної угоди не суперечать вимогам КПК України та КК України, не суперечать інтересам суспільства, не порушують прав, свобод та інтересів інших осіб, угоду укладено на добровільних засадах, обвинувачений в змозі виконати взяті на себе зобов`язання, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 297 КК України, узгоджена міра покарання не суперечить нормам КК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної 28 жовтня 2024 року, між прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , з участю захисника – адвоката ОСОБА_5 .

З огляду на беззаперечне визнання винуватості обвинуваченим у кримінальному правопорушенні, щирого каяття, активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення,перебування на військовій службі та виконання обов`язку, спрямованого на відсіч та стримування збройної агресії російської федерації, відсутності обтяжуючих обставин, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без ізолювання від суспільства і вважає за можливе звільнити його від відбування покарання, на підставі статті 75 КК України, з покладенням на нього обов`язків, передбачених статтею 76 КК України.

Запобіжний захід у кримінальному провадженні не обирався, клопотань щодо обрання такого сторони кримінального провадження не заявляли.

Речовими доказами розпорядитись відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 474, 475 КПК України,

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 28 жовтня 2024 року, між прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , з участю захисника – адвоката ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024152230000478, по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 28 жовтня 2024 року покарання за ч. 3 ст. 297 КК України– у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку – двох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Зобов`язати засудженого ОСОБА_3 на підставі ч. 1 ст. 76 КК України періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався.

Речові докази у справі: дві металеві труби, пофарбовані фарбою зеленого кольору, довжиною по 1 метру кожна, передані на зберігання потерпілій ОСОБА_15 , - залишити як власнику.

Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, прокурором виключно з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1