Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №477/2260/25 — Вітовський районний суд Миколаївської області

Справа № 477/2260/25

Провадження № 2/477/696/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Миколаїв

Вітовський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого у справі - судді Полішко В.В., з секретарем – Хлибовою Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вітовського районного суду Миколаївської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

20 жовтня 2025 року представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за позивачем та ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 0,25 гектарів, для обслуговування житлового будинку і господарських споруд за адресою АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії ІV-МК, №045161, від 10 серпня 1996 року.

В обґрунтування заявлених вимог, представник позивача посилається на те, що на підставі договору міни нерухомого майна від 07 квітня 2000 року № 799 позивач та його син ОСОБА_3 отримали у власність від відповідача ОСОБА_2 житловий будинок з усіма господарськими та побутовими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний договір міни був укладений на Універсальній Біржі «Південь» 07 квітня 2000 року, зареєстрований в ММБТІ 25 квітня 2000 року.

В подальшому вказану угоду рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва 14 квітня 2008 року (справа №2-1114/2008) визнано дійсною.

Крім цього, на момент укладення договору міни відповідачу на праві власності належала ціла земельна ділянка площею 0,25 гектарів, для обслуговування житлового будинку і господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказана земельна ділянка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії IV-МК, №045161. Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на права приватної власності на землю за № 772.

Після укладення договору придбаний житловий будинок разом з земельною ділянкою були передані продавцем позивачу та його сину у повне володіння, користування, розпорядження.

Посилаючись на положення статті 120 ЗК України вважає, що разом з будинком до них перейшло право власності на земельну ділянку, на якій він розташований.

Нині захист прав позивача можливий лише шляхом визнання за ними права власності на вказану земельну ділянку.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися. Від представника позивача до суду надійшла заяву з проханням розглядати справу за його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач – ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, відповідно до частини 7 статті 128 ЦПК України вважається такою, що повідомлена судом належним чином про час і місце розгляду справи.

Справа розглядається в порядку загального позовного провадження про що постановлена відповідна ухвала14 листопада 2025 року.

03 березня 2026 року ухвалою суду закритопідготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, то, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, розглядаючи справу в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів, суд встановив наступне.

Як вбачається з договору міни нерухомого майна від 07 квітня 2000 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 отримали у власність від ОСОБА_2 домоволодіння АДРЕСА_1 .

Вказаний договір укладений 07 квітня 2000 рокуна Універсальній товарній біржі «Південь» та зареєстрований в Журналі реєстрації біржових угод нерухомості №799.

В подальшому зазначений договір міни 25 квітня 2000 року був зареєстрований в КП ММБТІ за № 1751.

Сторони умови договору виконали у повному обсязі.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2008 року вказаний договір міни визнаний дійсним.

Належність позивачеві та його сину ОСОБА_3 вказаного житлового будинку також підтверджується технічним паспортом на житловий будинок індивідуального житлового фонду, де вони зазначені його власником.

Як на підставу звернення до суду позивач посилається на те, що земельна ділянка на якій розташований належний йому та сину житловий будинок належить ОСОБА_2 .

Земельна ділянка площею 0,25 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, серії IV-МК, №045161, належить ОСОБА_2 .

Вказане також підтверджується інформацією Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 29 серпня 2025 року №945/8/22-25 (а.с. 5).

Позивач користується спірною земельною ділянкою.

Відповідно до статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною 1 статті 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до частини 2 статті 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З огляду на судову практику, а саме справу ВС/КЦС № 364/515/19 від 26 грудня 2019 року, при відчуженні будинку право на земельну ділянку, на якій він розташований, припиняється та переходить до нового власника. А відсутність документації не є перепоною для набуття права власності на землю, на якій будинок розташовано.

За змістом статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Згідно з цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року в справі № 6-2цс15, 13 квітня 2016 року в справі № 6-253цс16 та 12 жовтня 2016 року в справі № 6-2225цс16, постановах Верховного Суду від 07 серпня 2019 року справа № 303/1734/15-ц, 25 лютого 2019 року, справа № 199/2099/17.

На час розгляду справи будь-яких заяв чи заперечень щодо задоволення заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надходило.

До матеріалів справи також долучено сповіщення Міністерства оборони України про зникнення безвісти ОСОБА_3 під час виконання військового обов`язку (в бою зник безвісти).

Водночас, матеріали справи не містять доказів визнання ОСОБА_3 померлим, що не позбавляє його можливості набувати цивільних прав.

Враховуючи викладене, з набуттям ОСОБА_1 та ОСОБА_3 права власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , до них, як до осіб, які не мали права власності на земельну ділянку, на якій знаходиться будинок, переходить це право у розмірі частки права власності на ці об`єкти, а саме за позивачем та його сином підлягає визнанню право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, цільове призначення для обслуговування житлового будинку і господарських споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Керуючись статями 258, 259, 263, 265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карки платника податків НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової карки платника податків НОМЕР_2 , право власності на земельну ділянку, площею 0,25 га, для обслуговування житлового будинку і господарських споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії IV-МК, №045161, від 10 серпня 1996 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Водночас, відповідно до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. Тобто, через Вітовський суд Миколаївської області.

Повне найменування сторін:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової карки платника податків НОМЕР_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 ,

Суддя В.В.Полішко