Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №473/2166/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2166/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

"12" травня 2026 р. місто Вознесенськ

Суддя Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області Зубар Н.Б., за участю секретаря судових засідань Нікітченко М.Р., особи, яка притягується до відповідальності, - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу, що надійшла від Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області, про притягнення до відповідальності за ч.3 ст.173-2 КУпАП

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, згідно з протоколом військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , обліковий номер картки платника податків НОМЕР_2

В С Т А Н О В И В:

У протоколі серія ВАД №875612 від 16.04.2026 року в розділі склад адміністративного правопорушення поліцейським, який склав цей протокол, зазначено, що: «16.04.2026 р. о 17-30 год. в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинив відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного характеру, а саме лаявся нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою без вчинення реальних дій, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої. Дане правопорушення вчинив повторно протягом року ВАД №723406 від 22.09.2025 р.».

Дії ОСОБА_1 працівником поліції, який склав протокол про адміністративне правопорушення, кваліфіковані за ч.3 ст.173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 вказав, що вину за протоколом він не визнає. Пояснив, що служив в частині м.Первомайськ 5187, перевівся до частини 2734, приїхав додому, навіть на ліхтарях в гаражі кабалі пообрізали. Все продали. Хотів робити вихід через кухню. Просив винести речі. Внук скоріш за все виніс речі з міддю. Півбудинку вона зареєструвала на себе через суд і хоче продати будинок. Зазначив, що погроз в бік колишньої дружини не було, а нецензурно лаялися обоє. Вказав, що як сім`я вони не проживають, але гроші він колишній дружині дає для оплати комунальних послуг на будинок.

ОСОБА_2 пояснила, що 16 квітня 2026 року коли вона прийшла з роботи, та ОСОБА_1 вирішив робити окремий вхід. Він її обзивав, коли вона в кімнату йшла, на вулицю виходила, то він її ображав. Вона виділила свою частину з будинку за рішення суду, проте окремі виходи зробити не можна. При складанні одного з протоколів ОСОБА_1 мобілізували та він повернувся назад. Коли повернувся, знов те саме, він виносить, викидає речі, не дає користуватися спільним майном. Погрожує, що не буде продавати будинок. Погрожує в бік її життя, тому винесли терміновий припис. Він її зачіпає, вона ж намагається з ним не спілкуватися. Продати чи сплатити за будинок він не бажає. При поліції він згоден, а без них ні. Він давав готівку для сплати комунальних послуг. Гроші вона з нього не вимагала. З 2022 року вони як сім`я не проживають.

На пропозицію підтвердити повторність правопорушення ОСОБА_2 вказала, що рішення суду про це в неї немає і чому воно не надано поліцією вона не знає.

Вирішуючи питання про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, суд враховує, що ч.3 ст.173-2 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

В протоколі поліцейський вказує, що правопорушення вчинене повторно протягом року згідно протоколу серії ВАД №723406 від 22.09.2025 р.

Копії вказаного протоколу матеріали справи не містять, проте й сам протокол не свідчить про те, що дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частинами першою або другою цієї статті.

На підтвердження факту повторності правопорушення та застосування відносно особи адміністративного стягнення має бути надано копії судових рішень (постанов), постанов поліції, які набрали законної сили.

Однак в матеріалах справи відсутні та співробітниками поліції не надані докази та відомості про судове рішення чи постанову поліції, які набрали законної сили та якими ОСОБА_1 протягом року було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 чи ч.2 ст.173-2 КУпАП, саме за протоколом серії ВАД №723406 від 22.09.2025 р. (як зазначено в протоколі серія ВАД №875612 від 16.04.2026 року) та накладено відповідне стягнення.

Оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що на момент вчинення ОСОБА_1 правопорушення, зазначеного у протоколі, він був притягнений до відповідальності за протоколом та за дату, яка вказана в протоколі серія ВАД №875612 від 16.04.2026 року, підстави для кваліфікації його дій за ч.3 ст.173-2 КУпАП – матеріалами справи не доведені.

Потерпіла ОСОБА_2 доказів на підтвердження повторності правопорушення на пропозицію суду – не надала.

Поліція при направленні протоколу до суду теж цих доказів не надала. А суд немає права самостійно збирати докази вини особи.

Коли суд виконує роль сторони обвинувачення – ЄСПЛ постановляє порушення вимоги безсторонності суду – рішення ЄСПЛ "Гайдашевський проти України", від 6.02.2025. ЄСПЛ визнав порушення ст.6, оскільки здійснюючи пошук доказів за власною ініціативою та засуджуючи заявника на їх підставі, апеляційний суд створив враження плутанини між ролями прокурора та судді. Суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Те, що правопорушення вчинено повторно – має бути перевірено та доведено особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, оскільки ч.2 ст.251 КУпАП передбачає, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, в даному випадку органами Національної поліції.

Згідно із п.3 Розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 року №1395: «повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили».

Також надані пояснення учасників конфлікту, а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_1 свідчать про те, що конфлікт між ОСОБА_2 . ОСОБА_1 стався через користування будинком, яким вони спільно володіють як колишнє подружжя.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа, повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Враховуючи обставини справи, суд вважає, що поліція в протоколі прийшла до помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, оскільки в його діях відсутні ознаки, притаманні домашньому насильству, а наявні ознаки неприязних відносин із колишньою дружиною, що носять цивільно-правовий характер, оскільки між ними наявний спір щодо володіння, користування та розпорядження спільним майном подружжя.

Сам лише факт наявності між колишнім подружжям конфліктних ситуацій не може свідчити про вчинення одним із них психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Протокол про адміністративні правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , не може бути визнано належними доказам у даній справі у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою протокол не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, котрі б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо відсутні подія і склад адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наданими поліцією матеріалами поза розумним сумнівом не доведено складу адміністративного правопорушення в частині повторності правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП крім того між колишнім подружжям має місце конфлікт з приводу спільного майна, що може бути вирішений в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з чим провадження у справі відносно ОСОБА_1 слід закрити.

Суд вважає, що це право, а не обов`язок суду приймати рішення про повернення протоколу.

Тим більше, що згідно із Постановою від 02 вересня 2021 року справа №11-97 сап20 Велика Палата Верховного Суду зазначила таке:

«74. Норми КУпАП, які встановлюють процедуру адміністративного розслідування і стадію розгляду справи уповноваженим органом (судом), не містять законодавчих положень, які б за окресленої правової ситуації передбачали можливість повертати справу про адміністративне правопорушення для дооформлення протоколу й належного виконання вимог статті 256 цього Кодексу у частині забезпечення присутності порушника в суді. Водночас немає й процесуальних норм, які б забороняли, зокрема, судді, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, вимагати від уповноваженого органу виконати належним чином вимоги процесуального закону щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення і його реалізації таким чином, щоб можна було вирішити питання про винність особи у вчиненні адміністративного проступку з дотриманням строків розгляду і без порушення прав особи порушника чи осіб, які потерпіли від дій останнього. Принаймні чітких й однозначних положень, які б дозволяли чи забороняли повертати протоколи для забезпечення присутності порушника під час розгляду справи, процесуальне адміністративно-деліктне законодавство не містить.

89. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що відсутність чітко встановленого законом порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення або неузгодженість його складових унеможливлює настання відповідальності судді за свободу суддівського розсуду, тобто можливість судді обирати (визначати) найбільш оптимальний варіант рішення (дії) з кількох юридично допустимих його (її) варіантів».

Крім того, після повернення протоколу посадовій особі, що його склала, жодні виправлення до протоколу вже внесені не можуть бути, оскільки згідно п.6 та п.7 Розділу ІІ Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376 «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції»: «Усі реквізити протоколу про адміністративне правопорушення заповнюються чорнилом чорного або синього кольору, розбірливим почерком, державною мовою. Не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено».

Керуючись ч.3 ст.173-2, п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.251-252, 283-284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.173-2 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту винесення постанови до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області.

Суддя Н.Б.Зубар