Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №473/2267/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2267/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

"12" травня 2026 р. місто Вознесенськ

Суддя Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області Зубар Н.Б., за участю секретаря судових засідань Нікітченко М.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли від Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою АДРЕСА_1 , обліковий номер платника податків НОМЕР_1

В С Т А Н О В И В:

У протоколі про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №650753 від 26.04.2026 року поліцейським, який його склав, зазначено, що: «26.04.2026 року близько 21:20 год. в м.Вознесенську по вул.Соборності біля буд. 38 ОСОБА_1 керував ТЗ АЗЛК 2141 д.н.з. НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування строком на 3 роки Веселинівським районним судом Миколаївської області від 03.11.2025 року (за ч.4 ст.126 КУпАП ЕНА 5737290)».

Дії ОСОБА_1 посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, кваліфіковані як порушення п.2.1 а) ПДР та за ч.5 ст.126 КУпАП.

ОСОБА_1 до суду не з`явився, спочатку викликався у справі №473/2169/26 про притягнення ОСОБА_1 за ч.3 ст.130 КУпАП, яка надійшла до суду 01.05.2026року, за допомогою смс-повідомлення за номером телефону, який зазначений у заяві про отримання смс-повідомлення, однак згідно довідки від 04.05.2026 р. зазначено, що некоректно вказаний номер телефону. Цей же номер телефону вказано поліцією і у справі за ч.5 ст.126 КУпАП.

Після цього 04.05.2026 р. на адресу, що вказана в протоколі, ОСОБА_1 було надіслано судовий виклик, згідно із даними сайту Укрпошти від 12.05.2026 р. лист не вручено з причин «прибуло до відділення 09.05.2026р.».

ОСОБА_1 заяв чи клопотань про відкладення слухання справи чи поважні причини неприбуття не надав, тому розгляд справи відбувся у його відсутності згідно із положеннями ст.268 КУпАП.

Судом були вичерпані всі засоби повідомлення ОСОБА_1 про час та місце слухання справи.

При цьому суд враховує, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02 листопада 2006 року, «Літоселітіс Проти Греції» від 05 лютого 2004 року та інші).

Окрім того, що ОСОБА_1 був повідомлений про час та місце слухання справи рекомендованим листом, також на офіційному сайті Судової влади України дата та місце розгляду справи були вказані одразу після призначення справи до розгляду в судовому засіданні. У рішеннях Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України», «Олександр Шевченко проти України» (Заява N 8371/02) від 26.04.2007 (п.27) «Трух проти України» (заява N 50966/99) від 14 жовтня 2003 року наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.

Щодо не вручення особі рекомендованого листа, то суд враховує, що надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду. Такий висновок Касаційний господарський суд Верховного Суду виклав у постанові від 18 березня 2021 року за справою № 911/3142/19, переглядаючи відмову поновити пропущений строк апеляційного оскарження. КГС ВС зазначив, що близьку за змістом правову позицію про належне повідомлення викладено в постановах: Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17; КГС ВС від 27.11.2019 у справі № 913/879/17; КГС ВС від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19; КГС ВС від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

З огляду на те, що при повідомленні судом про місце і час розгляду справи та вжиття всіх заходів щодо унеможливлення порушення процесуальних прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, з моменту складання протоколу (26.04.2026 року) по день винесення постанови суду, не дивлячись на достатність часу для того, щоб з`явитися до суду та дізнатися про рух справи, не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу, тому розгляд справи відбувся у відсутності ОСОБА_1 згідно із вимогами ст.268 КУпАП.

Вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, суд враховує, що ч.5 ст.126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність серед іншого саме за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

З огляду на досліджені докази суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ч.5 ст.126 КУпАП, а саме повторне протягом року вчинення порушень, передбачених саме частинами другою - четвертою цієї статті, оскільки поліцейський в протоколі про адміністративне правопорушення в розділі «суть адміністративного правопорушення» зазначає, що « ОСОБА_1 був позбавленим права керування строком на 3 роки Веселинівським районним судом Миколаївської області від 03.11.2025 року (за ч.4 ст.126 КУпАП ЕНА 5737290)».

На підтвердження повторності до матеріалів справи долучено копію постанови Веселинівського районного суду Миколаївської області від 03.11.2025 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до відповільності не за ч.4 ст.126 КУпАП, а за ч.2 ст.130 КУпАП з позбавлення права керування тз строком на 3 роки.

Також до справи долучено копію постанови серії ЕНА №7092915 від 26.04.2025 року про притягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст.121-3, ч.1 ст.126, ч.5 ст.121, ч.1 ст.122 КУпАП та копію протоколу серії ЕПР1 №650758 відносно ОСОБА_1 . Проте ці документи не утворюють повторності правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.

Згідно ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до положень ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Коли суд виконує роль сторони обвинувачення – ЄСПЛ постановляє порушення вимоги безсторонності суду – рішення ЄСПЛ "Гайдашевський проти України", від 6.02.2025. ЄСПЛ визнав порушення ст.6, оскільки здійснюючи пошук доказів за власною ініціативою та засуджуючи заявника на їх підставі, апеляційний суд створив враження плутанини між ролями прокурора та судді. Суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Ч.5 ст.126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність саме за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Тобто елементами об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, є вчинення саме повторно протягом року одного з діянь, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті. Ці обставини мають бути підтверджені матеріалами провадження, зокрема постановами поліції чи суду.

Як вбачається із змісту протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №650753 від 26.04.2026 року, складеного відносно ОСОБА_1 , в ньому працівник поліції зазначає, що ОСОБА_1 керував ТЗ АЗЛК 2141 д.н.з. НОМЕР_2 будучи позбавленим права керування строком на 3 роки Веселинівським районним судом Миколаївської області від 03.11.2025 року (за ч.4 ст.126 КУпАП ЕНА 5737290). Навіть не зазначаючи про те, що дане правопорушення вчинено повторно протягом року, як передбачено ч.5 ст.126 КУпАП.

На підтвердження повторності до матеріалів справи долучено копію постанови Веселинівського районного суду Миколаївської області від 03.11.2025 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто за ч.2 ст.130 КУпАП без об`єднання з якимись частинами ст.126 КУпАП.

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП, не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оскільки є не конкретним, не має доказів на підтвердження обставин, що в ньому наведені, не містить даних, які характеризують об`єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, зокрема даних про повторність правопорушення.

За змістом статей 7, 251, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється тільки щодо правопорушника і підставою для її розгляду є протокол про адміністративне правопорушення, тобто справа розглядається в межах протоколу про адміністративне правопорушення та на підставі доказів, зібраних особами, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.

Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення обмежений лише тими обставинами правопорушення, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Слід зазначити, що порядок збору і процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених цим законодавством.

При цьому необхідно враховувати, що у справі протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №650753 від 26.03.2026 року є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ, акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху (ст.254 і 255 КУпАП), тому є не тільки обов`язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів).

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, виходячи з положень ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Те, що правопорушення вчинено повторно – має бути перевірено та доведено особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, оскільки ч.2 ст.251 КУпАП передбачає, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу, в даному випадку органами Національної поліції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 р. та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р. передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в ст.62 Конституції України.

Відповідно до ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Оскільки в протоколі серія ЕПР1 №650753 від 26.04.2026 року поліцейський, який його склав, посилається на повторність правопорушення (але за надано постановою суду це правопорушення за ч.2 ст.130 КУпАП), яке не утворює такої повторності за ч.5 ст.126 КУпАП, а суд не може вийти за межі протоколу, який фактично є обвинуваченням у справі, внести до нього виправлення чи доповнення, суд також не має права збирати докази - тому на підставі положень п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі слід закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Разом із тим суд звертає увагу поліції на те, що за наявності рішення суду, а саме постанови Веселинівського районного суду Миколаївської області від 03.11.2025 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності не за ч.4 ст.126 КУпАП, а за ч.2 ст.130 КУпАП з позбавлення права керування тз строком на 3 роки.,його дії могли бути кваліфіковані поліцією за ч.4 ст.126 КУпАП, а саме як керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, та згідно ст.222 КУпАП такі справи за ч.4 ст.126 КУпАП розглядають органи Національної поліції.

Щодо питання про повернення протоколу, то суд вважає, що це право, а не обов`язок суду приймати рішення про повернення протоколу. Тим більше, що згідно із Постановою від 02 вересня 2021 року справа №11-97 сап20 Велика Палата Верховного Суду зазначила таке:

«74. Норми КУпАП, які встановлюють процедуру адміністративного розслідування і стадію розгляду справи уповноваженим органом (судом), не містять законодавчих положень, які б за окресленої правової ситуації передбачали можливість повертати справу про адміністративне правопорушення для дооформлення протоколу й належного виконання вимог статті 256 цього Кодексу у частині забезпечення присутності порушника в суді. Водночас немає й процесуальних норм, які б забороняли, зокрема, судді, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, вимагати від уповноваженого органу виконати належним чином вимоги процесуального закону щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення і його реалізації таким чином, щоб можна було вирішити питання про винність особи у вчиненні адміністративного проступку з дотриманням строків розгляду і без порушення прав особи порушника чи осіб, які потерпіли від дій останнього. Принаймні чітких й однозначних положень, які б дозволяли чи забороняли повертати протоколи для забезпечення присутності порушника під час розгляду справи, процесуальне адміністративно-деліктне законодавство не містить.

89. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що відсутність чітко встановленого законом порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення або неузгодженість його складових унеможливлює настання відповідальності судді за свободу суддівського розсуду, тобто можливість судді обирати (визначати) найбільш оптимальний варіант рішення (дії) з кількох юридично допустимих його (її) варіантів».

Крім того, після повернення протоколу посадовій особі, що його склала, жодні виправлення до протоколу вже внесені не можуть бути, оскільки згідно п.6 та п.7 Розділу ІІ Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376 «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції»: «Усі реквізити протоколу про адміністративне правопорушення заповнюються чорнилом чорного або синього кольору, розбірливим почерком, державною мовою. Не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено».

Керуючись ч.5 ст.126, п.1 ч.1 ст.247, 283-285 КпАП України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Копію постанови направити ОСОБА_1 , оскільки розгляд справи відбувся у його відсутності з дотриманням вимог ст.268 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області до Миколаївського апеляційного суду протягом десяти днів з дня вручення постанови особі, що притягується до відповідальності.

Суддя Н.Б.Зубар