Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №459/558/26 — Шептицький міський суд Львівської області

Справа № 459/558/26

Провадження № 2/459/222/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

11 травня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

в складі головуючого – судді Новосада М.Д.

з участю секретаря судових засідань Козак І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Шептицький цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ :

16.02.2026 представник ТОВ «Свеа Фінанс» звернувся в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з останнього на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 2169941 від 18.03.2025, у розмірі 54624 грн, вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18.03.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір №2169941 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», свої зобов`язання за Кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку Позичальник вказав при оформленні кредиту.

19.03.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до Договору №2169941, яку позичальник акцептував у той самий спосіб, що і основний договір.

Таким чином Позичальником було отримано кредит в загальній сумі 15800 грн. Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

30.09.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-39/25, відповідно до умов якого Клієнт (Первісний Кредитор) відступає (передає) Фактору (Новий Кредитор) Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором. Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-39/25 від 30.09.2025, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2169941 складає 54624 грн. Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором №2169941 від 18.03.2025 становить: заборгованість по тілу - 15800 грн; заборгованість по відсотках - 30924 грн; пеня - 7900 грн, загальна заборгованість - 54624 грн.

Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просить позов задовольнити.

Ухвалою від 17.02.2026 було відкрито спрощене провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Представник позивача разом із позовною заявою подав клопотання, яким просив справу розглядати у його відсутності, щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач у судові засідання 25.03.2026, 07.05.2026 не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про розгляд даної справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (судових повісток), які містяться в матеріалах справи та які повернулися на адресу суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності відповідач не подавав, про причини неявки не повідомляв. Також відповідачем не було подано відзиву на позов.

Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

За таких обставин, відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

У відповідності положень ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснено за наявними у справі матеріалами, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до такого висновку.

Судом встановлено, що 18.03.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір №2169941 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (а.с.6-12).

Відповідно до п.п. 1.1-1.3 договору, Товариство надає споживачу кошти у кредит в національній валюті України гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та виконати інші обов`язки, передбачені, цим Договором. Сума кредиту 13 600 рн. Строк кредиту 360 днів.

Згідно із п.1.5.1 договору, стандартна процентна ставка становить 1,00% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного у п.1.3 цього договору.

Відповідно до п.2.1. договору, кредит надається клієнту у безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 .

Даний договір підписаний ОСОБА_1 електронним одноразовим ідентифікатором М904.

19.03.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до Договору №2169941 про надання споживчого кредиту (а.с.16).

Відповідно до п. 1 сторони домовились збільшити суму кредиту на 2200грн, у зв`язку із чим внесено відповідні зміни до договору №2169941.

До позовної заяви позивач також долучає паспорти споживчого кредиту до спірного договору та додаткової угоди до нього, де вказано інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткову інформацію, інші важливі правові аспекти; додатки №1 до договору №2169941 та додаткової угоди до нього – графік платежів, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчи кредит та додатки №2 до даного договору та додаткової угоди – інформаційне повідомлення від споживача фінансових послуг, що підписані позичальником одноразовим ідентифікатором; правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» затверджені наказом №55- ФК від 15.11.2024 року директором ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ».

На виконання умов вищевказаного договору та додаткової угоди до нього ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконано повністю, що підтверджується листами ТОВ «ПЕЙТЕК» №20250930-6757 та № 20250930-6758 від 30.09.2025 відповідно до яких відбулося зарахування на карту ЕПЗ 5457082513627641 18.03.2025 на суму 13600 грн та 19.03.2025 на суму 2200 грн (а.с.33,34).

З розрахунку заборгованості ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» по Кредитному договору №2169941 від 18.03.2025 встановлено, що тіло кредиту становить 15800 грн, відсотки нараховувалися з 18.03.2025 по 30.09.2025 згідно відсоткової ставки визначеної в договорі – 1% і нараховані в сумі 30924 грн, штрафні санкції нараховані з 20.04.2025 по 02.05.2025 в сумі 7900 грн (а.с.30-32).

30.09.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-39/25, відповідно до умов якого Клієнт відступає (передає) Фактору Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором (а.с.35-45).

Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу №01.02-39/25 від 30.09.2025 підтверджується, що ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» передало, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» прийняло Реєстр боржників, після чого з урахуванням п.3.1.3. Договору факторингу №01.02-39/25 від 30.09.2025 ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги за кредитним договором №2169941.

Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-39/25 від 30.09.2025, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2169941 складає: 54624 грн (а.с.50).

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором №2169941 від 18.03.2025 становить: заборгованість по тілу - 15800 грн; заборгованість по відсотках - 30924 грн; пеня - 7900 грн, загальна заборгованість - 54624 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється законом, договором або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Нормами ст.ст. 610-612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язань є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Так, положеннями статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 укладено з ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» кредитний договір №2169941від 18.03.2025 та додаткову угоду до даного договору від 19.03.2025, за умовами яких відповідач отримав грошові кошти шляхом їх перерахування на банківській картковий рахунок, зазначений у вказаному договорі.

Вказаний договір та додаткову угоду до даного договору було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції.

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладених в письмовій формі.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Доказів повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними грошима відповідачем матеріали справи не містять.

Таким чином, позичальник ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування кредитом не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, кредитор має право вимагати його виконання.

Щодо переходу права вимоги до ТОВ «Свеа Фінанс» до боржника ОСОБА_1 слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

30.09.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-39/25.

Підписаний та скріплений печатками акт прийому-передачі Реєстру боржників від 30.09.2025, відповідно підтверджуює факт переходу від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» до ТОВ «Свеа Фінанс» прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

З огляду на наведене, а також, враховуючи, що договір факторингу не є нікчемним за законом та не визнаний судом недійсним, суд вважає, що ТОВ «Свеа Фінанс» на підставі чинного договору набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №2169941 від 18.03.2025.

Відтак, суд, дослідивши наявні у справі докази, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості кредитним договором №2169941 від 18.03.2025 та додаткової угоди до нього від 19.03.2025 у сумі 46724 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 15800 грн; заборгованості по відсотках - 30924 грн.

Звертаючись з позовними вимогами, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» просило також стягнути з відповідача пеню за не виконання зобов`язання, у розмірі 7900 грн.

У пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Так як відповідач звільнений від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за даним договором під час дії воєнного стану, а відтак відсутні підстави для стягнення заявленої в позовних вимогах пені в розмірі 7900 грн.

Беручи до уваги часткове задоволення позову, керуючись положенням ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2277,42 грн судового збору згідно з таким розрахунком: 46724 (сума задоволених позовних вимог)*100/54624 (сума заявлених позовних вимог) = 85,54% (частина задоволених позовних вимог); 2662,4*85,54%/100%= 2277,42 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (ЄДРПОУ 37616221, вул. Іллінська, 8, м. Київ) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за договором №2169941 від 18.03.2025 в розмірі 46724 гривень, яка складається із: заборгованості за основним боргом 15800 грн; заборгованості за відсотками 30924 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» 2277,42 грн судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 11.05.2026.

Суддя: М. Д. Новосад