Постанова від 07 травня 2026 р. у справі №454/1512/26 — Сокальський районний суд Львівської області

454/1512/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2026 р. м. Сокаль

Суддя Сокальського районного суду Львівської області Веремчук О. А. розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

30.03.2026 року о 19.40год. на трасі Т-14-10 сполученням Броди-Радехів-Шептицький в с.Бендюга Шептицького району Львівської області в порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій ОСОБА_1 керував електровелосипедом «Corso», з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`янінні відмовився.

Порушник в судовому засіданні у вчиненому розкаявся та просив врахувати, те, що він керував електровелосипедом.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи водій 30.03.2026 року о 19.40год. в на трасі Т-14-10 сполученням Броди-Радехів-Шептицький в с.Бендюга Шептицького району Львівської області, керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння.

Однак від проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився.

Також, з направлення водія транспортного засобу на огляд в НКП «ЦМЛ Шептицької міської ради» встановлено, що правопорушник відмовився від проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Разом з цим, з дослідженого відеоматеріалу до протоколу про адмінправопорушення, вставновлено, що правопорушник відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння.

Так, враховуючи, що відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП, несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції або за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

У той же час, відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП та положень Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, даний огляд проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником поліції, а у разі незгоди водія на проведення такого огляду працівником поліції або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп`яніння під лягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з п. 3розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно розділу ІІ Інструкції, слідує, що інспектор поліції повинен запропонувати водієві пройти огляд на стан сп`яніння із застосуванням спеціального технічного засобу за місцем зупинки транспортного засобу в разі наявності у нього ознак такого сп`яніння, і лише в разі відмови від такого огляду або незгоди з його результатами повинен запропонувати пройти такий огляд в медичній установі.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, в даній ситуації вимагається доведення того, що водій відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку, на підтвердження чого було складено протокол серії ААД №917627.

Факт відмови водія від проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння підтверджено рапортом поліцейського, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння в НКП «ЦМЛ Шептицької міської ради», матеріалами справи та відео матеріалом до протоколу.

Наявний в матеріалах справи відеозапис події містить достовірні дані про дії порушника та поліцейських на момент зупинки транспортного засобу, має істотне значення для правильного вирішення даної справи та є допустимим доказом згідно положень ст. 251 КУпАП.

Електровелосипед відноситься до засобів, які можуть приводитись в рух як мускульною силою особи, яка ним керує, так і наявним у нього електродвигуном. При цьому пункти 1.10 та 2.13 ПДР встановлюють виключно верхню межу потужності цього двигуна, яка відрізняє категорію А1 від категорії А (і, відповідно, право на отримання прав на керування траспортними засобами відповідної категорії).

В той же час нижньої межі потужності двигуна чинними Правилами не передбачено та, відповідно, будь-який засіб за умови наявності у нього електродвигуна потужністю менше 4 кВТ відноситься до транспортних засобів згідно цих Правил.

Верховний Суд в постанові від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22 дійшов висновку, що одним із визначальних критеріїв для визначення, чи відноситься електросамокат до джерел підвищеної небезпеки в тлумаченні статті 1187 Цивільного кодексу України є приведення електросамоката в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна.

Суд вважає, що тлумачення «джерело підвищеної небезпеки» та «транспортний засіб» не є тотожніми, в той же час саме критерій наявності у електровелосипеда можливості приведення в рух за допомогою двигуна відрізняє його від звичайного велосипеда та є визначальним при вирішенні питань, чи відноситься він як до «транспортних засобів» так і до «джерел підвищеної небезпеки».

Наявність можливості приведення електровелосипеду в рух мускульною силою велосипедиста не позбавляє його наявності електродвигуна та можливості руху на транспортному засобі із застосуванням виключно електродвигуна без застосування мускульної сили.

Суд додатково звертає увагу на той факт, що електровелосипед може приводитись у рух не тільки мускульною силою, але й за допомогою двигуна, що є ключовою різницею електровелосипеда від зичайного велосипеда, який приводиться у рух виключно мускульною силою.

При цьому, згідно пункту 2.13 ПДР право на керування транспортними засобами мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії А1, А) може бути надано особам з 16-річного віку. При цьому мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт належать до категорії А1.

Знову ж таки, законодавець не обмежує нижньою межею потужність електродвигуна для вирішення питання щодо отримання прав на керування двоколісним транспортним засобом, а відрізняє виключно верхню межу, яка впливає на різні категорії прав ( А1 або А).

В пункті 1.10 Правил законодавець окремо виокремлює механічні транспортні засоби тобто транспортні засоби, що приводяться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

В той же час, пунктом 2.9 Правил водієві забороняється керування в стані алкогольного сп`яніння будь-яким транспортним засобом, а не тільки механічним, а статтею 130 кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за керування в стані алкогольного сп`яніння будь-яким транспортним засобом, а не тільки механічним.

Тому суд вважає, що тлумачення «механічний транспортний засіб» не є тотожним тлумаченню «транспортний засіб», а заборона керування в стані алкогольного сп`яніння і відповідальність за керування в стані алкогольного сп`яніння поширюється на всі транспортні засоби, а не тільки механічні.

Враховуючи, що і мопед (як вказано в протоколі) і електровелосипед, мають двигун та, як наслідок, відносяться до транспортних засобів, суд вважає, що помилка працівників поліції при ідентифікації транспортного засобу в цій справі саме як мопеду, не має істотного значення для фактичних обставин справи.

Відомості, які містяться в матеріалах справи є достатнім для того, щоб зробити висновок про те, що в діях правопорушника є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Таким чином, наявними у справі доказами, які є логічними та послідовними, стверджується вина правопорушника у вчиненні даного адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Вирішуючи питання про призначення адміністративного стягнення відносно правопорушника суд враховує: його вік та особу; майновий стан; до адміністративної відповідальності протягом поточного року за ст. 130 КУпАП не притягувався; обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення не встановлено.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Таким чином, враховуючи характер даного правопорушення, особу порушника, та санкцію статті вважаю за доцільне застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Керуючись ст. ст.283-285 КУпАП

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнути ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60коп.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня винесення постанови у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

У разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Сокальського районного суду.

Суддя: О. А. Веремчук