Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №463/3795/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа №463/3795/26

Провадження №3/463/890/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року суддя Личаківського районного суду м. Львова Нор Н..В. розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла відділення поліції №1 у Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживає за адресою: АДРЕСА_1

За ч. 3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

встановив:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №214556 від 02.04.2026 року вбачається, що 28.02.2026 року близько о 14:30 год. за адресою м. Львів, вул. Тракт Глинянський, 157, син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме порушив вимоги п. 2.1 (г), 2.1 (а) ПДР України, якому на момент вчинення виповнилось 15 років, чим вчинила правопорушення передбачене, ч. 3 ст. 184 КУпАП.

У судові засідання ОСОБА_1 не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, незважаючи на неодноразове повідомлення.

Зважаючи на застосовані способи сповіщення ОСОБА_1 про розгляд адміністративних матеріалів, судом вирішено провести розгляд справи у її відсутності, що не суперечить правовим приписам ч.1 ст.268 КУпАП.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім цього, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 суд враховує, що останній був добре обізнана з фактом складення на неї протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 184 КУпАП. Слід звернути увагу на той факт, що остання не заявила жодних клопотань до суду про витребування доказів, виклик свідків і не висловлювала своїх міркувань щодо законності складення на неї протоколу. Під час складення протоколу, була повідомлена про порядок розгляду протоколу.

Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з`ясування обставин справи, підстав для скерування справи для додаткового оформлення суддя не вбачає, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо її прав та обов`язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення, суд вважає, що слід вирішити справу у відсутності ОСОБА_1 та в межах тих доказів, які містяться в матеріалах справи та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.

Оглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до вимог ст.ст. 245, 280КУпАП, суд зобов`язаний повно та всебічно з`ясувати усі обставини справи, зокрема, чи мало місце адміністративне правопорушення, чи вина особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають суттєве значення для правильного її вирішення. При цьому, встановити істину по справі необхідно з аналізу наявних доказів, які, згідно до чинного законодавства, представляють собою будь-які фактичні дані, які підтверджують або спростовують ті чи інші обставини і мають суттєве значення для вирішення справи по суті.

Відповідно до статей 251, 254КУпАП обов`язок надання доказів покладено на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Так, частиною 3 ст. 184 КУпАП передбачена відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.

Тобто, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, що їх замінюють від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, що призвело до вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачена цим Кодексом.

Всебічно, повно і об`єктивно дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, вважаю за необхідне визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, так як остання неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки щодо виховання неповнолітнього сина та вина останньої повністю підтверджується зібраними по справі матеріалами, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА №214556 від 02.04.2026 року, рапоортом працівників поліції, поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , протоколом огляду місця події, схемою місця дтп.

Оцінивши зібрані у справі докази, вважаю, що дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 184 КУпАП кваліфіковані вірно. Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст. 17 КУпАП у справі не встановлено. Терміни притягання до адміністративної відповідальності не закінчилися.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

На підставі статті ст. 33 КУпАП України при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, дані про особу правопорушника, наслідки вчиненого нею правопорушення та ступінь її вини вважаю за необхідне притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, наклавши адміністративне стягнення у виді штрафу та стягнути з неї судовий збір, відповідно до ст. 40-1 КУпАП.

Керуючись ч. 3 ст.184,ст.ст.283-285КУпАП

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , визнати винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП та застосовувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 коп.

На дану постанову протягом 10 днів може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду.

Суддя: Нор Н.В.