Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №441/333/26 — Городоцький районний суд Львівської області

441/333/26 2/441/534/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

/заочне/

29.04.2026 Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Яворської Н.І.

за участю секретаря судових засідань Цап І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городок Львівської області, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

представник Літовченко О.О. в інтересах ТОВ «Укр Кредит Фінанс», 17.02.2026 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 16 789 грн. 44 коп. боргу за договором про відкриття кредитної лінії № 1510-4817 від 10.02.2025 (далі – кредитний договір).

Позов обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем 10.02.2025 укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1510-4817, згідно умов якого позивач надав ОСОБА_1 3 000 грн. 00 коп. кредиту, шляхом безготівкового переказу грошової суми на її банківський рахунок, строком на 365 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом. У порушення умов договору відповідачка свої зобов`язання за таким належним чином не виконувала, через що у неї перед позивачем виникла заборгованість станом на 19.01.2026 склала 16 789 грн. 44 коп., з яких: 3 600 грн. 00 коп. – заборгованість за кредитом; 10 849 грн. 44 коп. – заборгованість за процентами; 1 800 грн. 00 коп. – заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК та 540 грн. 00 коп. – заборгованість по комісії. З урахуванням наведеного, просила стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в сумі 16 789 грн. 44 коп. та судові витрати.

Ухвалою судді від 19.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

Представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в судове засідання не з`явилась, до матеріалів справи долучено клопотання про розгляд справи за відсутності представника Товариства.

Відповідачка ОСОБА_1 , яка належним чином повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилась, причини неявки не повідомила, відзиву не подала, тому суд вважає за можливе розглядати справу за її відсутності в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів, про що не заперечує у клопотанні представник позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 означеного Кодексу, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Судом встановлено, що між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 10.02.2025 укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1510-4817. За умовами договору ОСОБА_1 отримала від позивача кредит у сумі 3 000 грн. 00 коп., строком на 365 днів та зобов`язалась повернути такий не пізніше останнього дня строку кредитування, а також сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим Договором. ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконало умови договору та надало відповідачці кредит в сумі 3 000 грн. шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку, вказану ОСОБА_1 у договорі.

Відповідачка ОСОБА_1 належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання за означеним кредитним договором, внаслідок чого у неї перед позивачем виникла заборгованість, яка згідно розрахунку позивача станом на 19.01.2026 склала 16 789 грн. 44 коп., з яких: 3 600 грн. 00 коп. – заборгованість за кредитом; 10 849 грн. 44 коп. – заборгованість за процентами; 1 800 грн. 00 коп. – заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК та 540 грн. 00 коп. – заборгованість по комісії.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Ураховуючи вищенаведене, а саме те, що ОСОБА_1 внаслідок неналежного виконання умов укладеного 10.02.2025 між сторонами кредитного договору допустила заборгованість перед позивачем, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідачки на користь позивача 14 449 грн. 44 коп. заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1510-4817 від 10.02.2025, з яких 3 600 грн. 00 коп. – заборгованість за кредитом та 10 849 грн. 44 коп. – прострочена заборгованість за процентами.

Підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача 1 800 грн. 00 коп. – заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України, суд не убачає, з огляду на наступне.

У зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб, який надалі неодноразово було продовжено і який триває дотепер.

Згідно з ч.4 ст.14 ЦК України, особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Законом України від 15.03.2022 року №2120-ІХ Розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено п.18, за змістом якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналізуючи положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а також ст.ст. 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 року у справі №706/68/23 дійшов висновку, що дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Отже, тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) у договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) зобов`язання. Такі наслідки полягають у тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі, якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час виникнення спірних правовідносин, як і на час розгляду цієї справи, положення п.18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними.

З урахуванням наведеного, вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 1800 грн. 00 коп., нарахованої у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань, є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Підстав для стягнення з відповідачки комісії в розмірі 540 грн., суд не убачає, з огляду на наступне.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.09.2019 справа № 186/1333/16-ц, провадження № 61-27618св18 зазначено, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 у справі № 15-рп/2011, держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.

Умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

У постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-1746цс16 вказується, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Пунктом 4.11 кредитного договору № 1510-4817 від 10.02.2025 передбачено комісію за видачу кредиту - 15.00 % від суми виданого Кредиту. Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим Договором Кредиту у день видачі Кредиту.

Однак, встановивши в кредитному договорі сплату разової комісії, що нараховується в день видачі кредиту, позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позичальнику, що є незаконним, та фактично нарахував комісію за ту саму послугу, за яку відповідач має сплатити згідно з договором проценти.

Зазначена правова позиція узгоджується з усталеною судовою практикою Верховного Суду та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.08.2019 справа № 595/290/17, провадження № 61-29972св18; Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.10.2019 справа № 311/682/16-ц, провадження № 61-24756св18; від 02.10.2019 справа № 760/20414/14-ц, провадження № 61-31205св18.

Умова, зазначена у договорі, порушує принцип добросовісності та призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, отже суперечить положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що нарахування позичальнику комісії за видачу кредиту без зазначення конкретних послуг, за які її сплачено, є незаконним, відтак вимога позивача в частині стягнення з відповідачки заборгованості за комісією у розмірі 540 грн. 00 коп. задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень ст. 133, 141 ЦПК України, суд стягує з ОСОБА_1 на користь позивача 2 291 грн. 33 коп. судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 4, 5, 81, 89, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 280-283, 354 ЦПК України, ст. 526, 536, 549, 610, 1049, 1054 ЦК України, суд, -

у х в а л и в :

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1510-4817 від 10.02.2025 в сумі 14 449 (чотирнадцять тисяч чотириста сорок дев`ять) грн. 44 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 2 291 (дві тисячі двісті дев`яносто одна) грн. 33 коп. судового збору.

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», юридична адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, ЄДРПОУ 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована на АДРЕСА_1 .

Суддя Яворська Н.І.