Постанова від 16 квітня 2026 р. у справі №438/86/26 — Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/86/26

Провадження № 3/438/100/2026

П О С Т А Н О В А

іменем України

17 квітня 2026 року м. Борислав

Суддя Бориславського міського суду Львівської області Слиш А.Т., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №1 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

17 січня 2026 року о 13 год 00 хв в м. Бориславі по вул. Трускавецькій водій гр. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом не пред`явив посвідчення водія не маючи права керувати таким транспортним засобом. Дане правопорушення вчинив повторно протягом року, чим порушив вимоги п.2.1 «а» ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.5 ст.126 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений в установленому законом порядку, будь-яких заяв від нього не надійшло, привід від 02 квітня 2026 року не виконано.

Відповідно до положень ст.268 КУпАП визначний вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, під час розгляду яких участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов`язковою, а справа про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП до таких не відноситься, тому вважаю можливим проводити розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 , оскільки право останнього не порушується, в тому числі і на захист.

Крім цього, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява № 50966/99 від 14.10.2003).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалого судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі. Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст. 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може автоматично вважатись порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тому вважаю можливим розгляд справи проводити у відсутність правопорушника.

Таким чином, вважаю за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведена, враховуючи наступне.

Згідно з п. 2.1а Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою – четвертою цієї статті, зокрема керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Факт скоєння правопорушення підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№568852 від 17 січня 2026 року; довідкою інспектора САП Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області ст. лейтенанта поліції Ганни Кузьмич про притягнення гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене ч. 2 ст.126 КУпАП; витягом з постанови серії ЕНА №5483561 від 14.08.2025, відповідно до якого ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП; DVD-R диском на якому міститься відеофіксацією адміністративного правопорушення та іншими доказами які знаходяться при матеріалах справи.

Наведені обставини дають підстави дійти висновку, що протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №568852 від 17 січня 2025 року складено поліцейським у відповідності до вимог діючого законодавства, зазначені письмові докази, досліджені судом, є переконливими, чіткими та такими, що узгоджуються між собою, одержані законним шляхом.

Наведені докази (протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис подій) не містять розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи.

Вважаю за необхідне визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» Судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність.

Судом не встановлені обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника.

Вирішуючи питання про вид стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого, ч.5 ст.126 КУпАП, яка доведена повністю, а тому вважає за необхідне накласти на нього стягнення в межах санкції статті, за якими кваліфікується правопорушення.

При цьому суд зазначає, що у матеріалах адміністративних справ відсутні відомості щодо зареєстрованих транспортних засобів за гр. ОСОБА_1 , а тому вважає за неможливе застосувати конфіскацію транспортного засобу.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення, як з особи, на яку накладено стягнення.

Керуючись ст.ст. 33, 40-1, 126, 268, 283, 284 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні правопорушення, передбаченого за ч.5 ст. 126 КУпАП, та накласти стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави в розмірі 665 гривень 60 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Роз`яснити, що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У разі несплати штрафу у п`ятнадцятиденний термін, відповідно до вимог ст.ст.307,308 КУпАП, з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу.

На дану постанову протягом 10 днів може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду.

Суддя: Андрій СЛИШ