Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №336/408/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/408/26

Провадження №: 2/336/1571/2026

12.05.26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Худіної О.О., за участі секретаря судового засідання: Дорошенко К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Запоріжжі в порядку загального позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін (учасників справи), цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

За відсутності сторін, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 19.01.2026 за допомогою засобів поштового листування звернувся до суду з зазначеним позовом, просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 200 000,00 гривень та судові витрати.

За змістом позову , 20.08.2020 я, ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 , грошові кошти в сумі 200000,00 (двісті тисяч грн. 00 коп.) на ремонт житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Передача грошей відбувалася у присутності свідка ОСОБА_3 та на підтвердження передачі грошей було оформлено розписку, за якою строком повернення зазначено 10.12.2023 та у разі не повернення грошей мені буде передано житловий будинок та земельну ділянку під ним за адресою:

АДРЕСА_1 .

У січня 2024 року я звернувся до Відповідача із проханням повернути мені борг. Але

вона сказала що грошей у неї не має. Я запропонував на виконання умов розписки

переоформити житловий будинок та земельну ділянку на моє ім`я, але Відповідач сказала що в неї відсутні документи на вказане нерухоме майно.

Тому я вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

У січні 2023 року Відповідач відмовилась повертати позичену суму грошей, чим

порушила свої зобов`язання, передбачені розпискою.

Однак Відповідач відмовляється сплатити Позивачу зазначену суму та відмовляється укладати договір купівлі-продажу вищевказаного нерухомого майна, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно, що змушує Позивача звернутись до суду для відновлення свого порушеного права.

У січні 2024 року Відповідач відмовилась повертати позичену суму грошей, чим

порушила свої зобов`язання, передбачені розпискою.

Враховуючи вказані обставини позивач просить суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано в провадження судді Худіної О.О.

Ухвалою судді від 23.02.2026 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження, розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою судді від 03.04.2026 постановлено закрити підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання призначене на 12 травня 2026 року, сторони до суду не з`явились.

Від представника позивача за довіреністю 12.05.2026 вхідним номером Вх: 15826/26-вх надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовну заяву підтримує в повному обсязі, просить задовольнити, не заперечує щодо винесення судом заочного рішення, крім того до вказаної заяви додала оригінал розписки.

Як врегульовано ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Тому у відповідності до ч.4 ст.223 ЦПК України, враховуючи думку сторони позивача, дотримання вимог ч.1 ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів, а саме ухвалює згідно з ч.1 ст.281 ЦПК України розглядати справу в заочному порядку.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги позицію учасників судового розгляду, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Розписка складена 20 серпня 2020 року, згідно зі змістом: «Я, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), мешкаю за адресою АДРЕСА_1 , у присутності свідка ОСОБА_3 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Приморським РВ УМВС України в запорізькій області 24.06.2003, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , отримала від ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Шевченківським ВР УМВС України в Харьковській області 13.03.2006 року, мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , грошові кошти у розмірі 200 000,00 гривень (двісті тисяч гривень) для ремонту житлового будинку місце розташування якого: АДРЕСА_1 , зобов`язуюсь повернути в строк до 10.12.2023. У випадку неповернення позики згодна на передачу будинку вказаного в розписці місце розташування якого: АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки під ним та біля нього.

Вказана розписка долучена до матеріалів справи у оригіналі та поверненню позивачу не підлягає, задля виключення повторного зверненню до суду із вказаними вимогами до відповідача.

Крім того, вказана розписка була написана власноруч відповідачем ОСОБА_2 , в присутності свідка ОСОБА_3 .

Під час розгляду справи суд виходить з правового змісту норм, які регулюють загальні умови та строки виконання зобов`язань, а також відповідальність за їх порушення учасниками цивільних правовідносин, а саме ст. 509, 524-527, 530, 533, 549-551, 598, 599, 610-612, 625 ЦК України. Разом з цим, загальні положення про договір врегульовані ст. 626-631 ЦК України.

За змістом п.3, 5, 6 ч.1 ст.3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства відносяться свобода договору, судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, серед іншого, договори та інші правочини.

Згідно з ч.2,3,6 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені ч.2-5 цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Як передбачено ч.1,2 ст.14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Крім того, за положеннями ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з ч.1,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.

Згідно з положеннями ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як врегульовано ч.1 ст. 202, ст.207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ч.2 ст.1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За змістом ч.3 ст.545 ЦК України наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.598, ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За нормою ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Як врегульовано ст. 610-612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 524, 533 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Розглядаючи спір, що виник між сторонами, надавши оцінку наявним доказам, суд виходить з того, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21).

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21).

Відповідних обставин під час розгляду даної справи, що свідчать про нікчемність правочину, судом не встановлено, зустрічного позову із вимогою про визнання договору позики недійсним відповідачами не заявлено, тому суд дійшов висновку про правомірність вчиненого правочину.

Суд зауважує, що пред`явлення позикодавцем позичальнику вимоги про повернення позики в часі до звернення до суду з огляду на зміст розписки та норми чинного законодавства не вимагається.

Проте, й докази повного погашення заборгованості з боку сторони відповідача не надано. Дотримання досудового порядку врегулювання спору у справах даної категорії (якщо предметом спору є лише сума заборгованості за договором позики) не є обов`язковим.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам.

Оскільки позовні вимоги задоволені повністю, з відповідача на користь позивача підлягають витрати на сплату судового збору в сумі 2 000,00 гривень.

Керуючись ст. 12-13, 19, 76-82, 90, 95-96, 100-102, 110, 133, 134, 137, 139, 141, 213, 223, 229, 240, 247, 258-259, 263-266, 272-273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 20.08.2020 у сумі 200 000,00 (Двісті тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі – 2 000,00 гривень (Дві тисячі гривень 00 копійок).

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП судом не встановлено, адреса реєстрації АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити рішення в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Худіна