Вирок від 11 травня 2026 р. у справі №331/5946/25 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 331/5946/25

Провадження № 1-кп/331/382/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження №12025082020000696, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.08.2025,

за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у м. Запоріжжі, єврейки, громадянки України, яка має середню освіту, незаміжньої, офіційно не працевлаштованої, яка на утриманні має двох малолітніх дітей, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої:

- 22.03.2019 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн.;

- 25.01.2024 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 309, ст. 69 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн. Дане покарання замінено на громадські роботи строком на 100 годин,

- 12.11.2025 Олександрівським районним судом міста Запоріжжя за ч.1 ст.190 КК України до громадських робіт на строк 200 годин,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , 31.07.2025 приблизно о 08 годині 00 хвилин, діючи в умовах воєнного стану (згідно Закону України від 03.03.2022, який набув чинності 07.03.2022, «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство»), маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, знаходячись у приміщенні квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом вільного доступу з поверхні ліжка, розташованого у приміщенні вказаної квартири, викрала мобільний телефон «Хіаоmі» Redmi Note 12 Pro 8/128 з 1МЕІ НОМЕР_1 в корпусі блакитного кольору, який належав потерпілому ОСОБА_6 , вартість якого станом на 31.07.2025 відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи №2038 від 18.08.2025, становить 7602 гривні 40 копійок.

Після цього ОСОБА_4 зникла з місця скоєння кримінального правопорушення з викраденим майном та в подальшому розпорядилася ним на власний розсуд, спричинивши своїми умисними діями потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 7602 гривні 40 копійок.

Прокурор у судовому засіданні обвинувачення підтримала у повному обсязі, просила суд визнати пом`якшуючою покарання обставиною щире каяття, а також зазначила про відсутність обтяжуючих покарання обставин. Крім того, вона просила призначити ОСОБА_4 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на 5 років зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки. Покарання, призначене вироком Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 12.11.2025 за ч.1 ст.190 КК України у вигляді громадських робіт на строк 200 годин, просила визначити виконувати самостійно. Також вона просила вирішити питання про речові докази.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала у повному обсязі, щиро розкаялась у скоєному та пояснила суду, що напередодні ввечері вона святкувала разом зі знайомими день народження своєї подруги у квартирі по АДРЕСА_2 . Наступного дня вранці вона повернулася до цієї квартири, але іменинниці та більшої частини гостей там вже не було. Перебуваючи у цій квартирі, вона побачила телефон, який напередодні вона бачила у одного із гостей. Скориставшись відсутністю власника цього телефону, вона взяла його, вийшла із квартири і у подальшому здала у ломбард. Отримані гроші вона витратила на власні потреби. Також вона зазначила, що усвідомила протиправність своїх дій, пообіцяла, що такого більше не повториться, і просила призначити їй покарання, яке запропонувала прокурор.

Потерпілий ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань не подавав.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_5 просила суд врахувати пом`якшуючі покарання обставини і відсутність обтяжуючих покарання обставин, відомості, які характеризують обвинувачену, зокрема, наявність двох малолітніх дітей. Тому вона просила призначити обвинуваченій покарання, не пов`язане з позбавленням волі, і мінімальний іспитовий строк – 1 рік.

Вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, підтверджується дослідженими судом доказами – показаннями обвинуваченої, яка свою вину визнала повністю і підтвердила факт вчинення кримінального правопорушення за обставин, встановлених під час досудового розслідування і під час судового провадження. Її дії щодо таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого в умовах воєнного стану, правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України.

За згодою учасників судового провадження суд відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також враховує ступінь тяжкості і характер суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, відомості особу обвинуваченого.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій покарання, суд виходить із встановленої у ст. 50 КК України його мети – кари, виправлення і запобігання вчиненню винними та іншими особами нових кримінальних правопорушень, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави у приватне життя особи повинно спрямовуватися на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Так, судом враховано, що відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, відноситься до тяжких злочинів.

ОСОБА_4 раніше неодноразово судима, незаміжня, має на утриманні двох малолітніх дітей, офіційно не працевлаштована, під наглядом лікарів нарколога та психіатра не перебуває, з 2021 року неодноразово і востаннє 22.04.2025 оглядалася лікарем наркологом.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає повне визнання обвинуваченою своєї вини, щире каяття, які знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи тяжкість вчиненого обвинуваченою ОСОБА_7 кримінального правопорушення, вказані вище відомості про її особу, пом`якшуючі та відсутність обтяжуючих покарання обставини, а також той факт, що обвинувачена усвідомила суспільну небезпеку скоєного, суд вважає необхідним призначити обвинуваченій покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на 5 років.

Також суд вважає можливим звільнити обвинувачену від призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки та покладенням на неї обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України. При цьому суд враховує позицію щодо даного питання прокурора, обвинуваченої та її захисника, наявність на утриманні обвинуваченої двох малолітніх дітей віком 1 рік і 3 роки, а також той факт, що обвинувачена під час судового розгляду даного кримінального провадження жодним чином не намагалася уникнути відповідальності за скоєне.

Проте, суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченій іспитового строку тривалістю 1 рік, як про те просить захисник, зважаючи на відомості про попередню злочинну діяльність обвинуваченої.

Вирішуючи питання про можливість при призначенні обвинуваченій ОСОБА_4 покарання застосувати положення ч. 4 ст. 70 КК України, суд враховує, що у постанові ОП ККС від 01 квітня 2024 року у справі № 183/6854/20 (провадження № 51-4885кмо23) викладено такий висновок про застосування ч. 4 ст. 70 КК України: «Якщо особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, за вироком суду було призначено покарання, яке ухвалено відбувати реально, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших кримінальних правопорушеннях, за які за новим вироком особі призначається покарання із застосуванням на підставі ст. 75 КК звільнення від відбування покарання з випробуванням, положення ч. 4 ст. 70 КК щодо призначення остаточного покарання не застосовуються і кожний вирок - попередній, за яким особа має відбувати покарання реально, та новий, за яким її звільнено від відбування покарання з випробуванням, виконуються самостійно.».

У даному випадку, як вбачається з вироку Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 12.11.2025 у справі № 331/3965/25, розміщеного у Єдиному державному реєстрі судових рішень, ОСОБА_4 було призначено покарання у вигляді громадських робіт на строк 200 годин, яке ухвалено відбувати реально, за вчинення 25 липня 2025 року кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України. Призначене даним вироком покарання обвинувачена ще не відбула, як вбачається з листа Олександрівського РВ ФДУ «Центр пробації» в Запорізькій області від 12.05.2026. Однак, вказаний лист не містить відомостей про причини невідбуття обвинуваченою призначеного їй покарання.

У той же час, вчинення даного кримінального правопорушення відбулося 31 липня 2025 року, тобто до постановлення вироку Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 12.11.2025 у справі № 331/3965/25.

Тому, оскільки суд визнав за можливе за вчинення даного кримінального правопорушення призначити ОСОБА_4 покарання із застосуванням на підставі ст. 75 КК звільнення від відбування покарання з випробуванням, то положення ч. 4 ст. 70 КК щодо призначення остаточного покарання у даному випадку судом не застосовуються і кожний вирок має виконуватися самостійно.

Цивільний позов у справі потерпілим не заявлено.

Питання з речовими доказами суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 392 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі строком на п`ять років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом іспитового строку два роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї судом обов`язки.

Відповідно до вимог п. 1 і п. 2 ч.1 та п. 2 ч. 3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Нагляд за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем її проживання.

Вирок Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 12.11.2025 у справі №331/3965/25, яким ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за ч. 1 ст. 190 КК України та призначено їй покарання у вигляді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин, виконувати самостійно.

Речовий доказ – DVD-R диск із відеозаписами, наданими ПТ «Ломбард Перший», долучений до матеріалів кримінального провадження – зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Олександрівський районний суд міста Запоріжжя протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Суддя ОСОБА_8