Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №304/995/20 — Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/995/20 Провадження № 3/304/14/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026 року м. Перечин

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Ганько І.І., з участю секретаря судового засідання Галас Т.Ю., прокурора – Маханця В.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Закарпатській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , колишнього депутата Перечинської ОТГ, громадянина України,

за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

У С Т А Н О В И В:

згідно з протоколом № 159 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 04 серпня 2020 року, ОСОБА_1 ставиться за вину те, що він, будучи депутатом Перечинської об`єднаної територіальної громади та суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією відповідно до пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», в порушення ч. 1 ст. 45 вказаного Закону, несвоєчасно, без поважних причин, після встановленого періоду декларування (до 01.04.2019), а саме 13 квітня 2019 року опублікував на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію за 2018 рік.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 серпня 2020 року визначено головуючого суддю Гевці В.М.

Постановою судді від 28 січня 2021 року було зупинено строк розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, після чого ОСОБА_1 у жодне судове засідання не з`явився, всі поштові відправлення повернуті на адресу суду та містяться у матеріалах справи, постанови судді про його привід від 18 жовтня, 03 та 22 листопада, 06 та 23 грудня 2021 року, 10 січня, 18 лютого, 29 березня, 27 квітня, 10, 20 та 31 травня, 18 липня, 23 серпня, 05 та 15 вересня, 07 листопада, 23 грудня 2022 року, 12 січня, 01 та 30 березня 2023 року не виконані, при цьому на виконання останніх за часом постанов повідомлено суд, що привід ОСОБА_1 до зали суду здійснити не вдалося, оскільки згідно з даними інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, що перетинають державний кордон «Аркан» органом Національної поліції встановлено, що ОСОБА_1 12 серпня 2020 року перетнув Державний кордон України на пункті пропуску міста Львів у напрямку Польщі та на території України (остання інформація – станом на 27 квітня 2023 року) не повертався.

Двадцять шостого вересня 2023 року у порядку проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи дана справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 надійшла у провадження судді Ганька І.І.

Після цього ОСОБА_1 у жодне судове засідання, що було призначене судом не з`явився, хоча про день і час слухання справи повідомляється у встановленому законом порядку шляхом надіслання судової повістки на електронну адресу, зазначену ним у заяві про відкладення розгляду справи; поштові відправлення повернуті на адресу суду з підстави відсутності адресата за адресою, зазначеною у протоколі про адміністративне правопорушення.

У судовому засіданні прокурор Маханець В.В. проти розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, заперечив, та подав висновок у порядку ст. 250 КУпАП, п. п. 4.1 наказу Офісу Генерального прокурора від 18 листопада 2021 року № 365, в якому зокрема вказав на наявність у діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а з урахуванням ст. 38 цього Кодексу вважав за можливе закрити провадження у справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Наразі ОСОБА_1 у судове засідання також не з`явився, при цьому суд вживав всіх можливих заходів для його повідомлення про день та час судових засідань шляхом направлення судових повісток, sms-повідомлень та повідомлень з текстом судової повістки на електронну адресу, однак ОСОБА_1 в судові засідання жодного разу не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день та час судового розгляду справи, що свідчить про свідоме ігнорування вказаним учасником справи судових викликів та затягування розгляду даної справи з метою спливу строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Оскільки належних документів на підтвердження неможливості прибуття до зали суду з об`єктивних причин ОСОБА_1 на адресу суду не подавав, прокурор у свою чергу будь-яких заходів щодо встановлення його місцезнаходження для забезпечення участі у розгляді справи (в тому числі, дистанційно) не вжив, тому суддя вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя прийшов до такого висновку.

Відповідно до положень ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 51, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Відповідно до роз`яснень викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов`язані з корупцією» № 13 для своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи судам необхідно звертати увагу на роз`яснення в кожній справі таких питань, зокрема чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені ст. 38 КУпАП.

При цьому особливістю правопорушень, пов`язаних з корупцією, є те, що початок перебігу строку для накладення адміністративного стягнення розпочинається з дня його виявлення незалежно від того, чи є зазначене порушення триваючим.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд вважає за необхідне застосувати практику Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства і джерелом права.

Так, у справі «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року (заяви № 23759/03 та №37943/06) ЄСПЛ встановив порушення ст. 6 Конвенції і зазначив, що національними органами не було дотримано вимогу законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування. У згаданому рішенні ЄСПЛ зазначив, що відповідні правові акти явно суперечили один одному. У результаті цього національні органи на свій власний розсуд застосували протилежні підходи щодо співвідношення цих правових актів. На думку ЄСПЛ, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (п. 56).

Отже у разі, коли національне законодавство припускає неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язанні застосовувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Відтак принципове значення для правильного вирішення даної справи має визначення точної дати (дня) виявлення та вчинення зазначених правопорушень, так як саме від цього часу відраховується відповідний строк.

У законодавстві чітко не визначено, що є моментом виявлення правопорушення, тоді як судова практика послідовно пов`язує цей момент з днем виявлення правопорушення саме органом, який уповноважений на складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, як початкового етапу процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Днем виявлення правопорушення слід вважати день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення (постанова Верховного Суду від 28.02.2019 в справі №149/2498/17).

Фактичним моментом виявлення вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП України є час отримання органом, уповноваженим складати протокол про адміністративне правопорушення, всіх матеріалів, на підставі яких і було складено протокол. У даній справі такою датою є 27 липня 2020 року, коли управління стратегічних розслідувань в Закарпатській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України отримало повідомлення заступника прокурора області від 24 липня 2020 року № 05/09/2-256вих-20, до якого було надано всю інформацію за фактами можливих порушень вимог антикорупційного законодавства, зокрема ОСОБА_1 (а. с. 6).

Таким чином, зважаючи на вимоги ст. 38 КУпАП, шестимісячний строк (з дня виявлення), а також двохрічний строк (з дня вчинення) для притягнення особи до адміністративної відповідальності за протоколом № 189 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 04 серпня 2020 року на час ухвалення даної постанови закінчилися.

Не впливає на даний висновок і та обставина, що попереднім складом суду в порядку ч. 4 ст. 277 КУпАП зупинялися строки розгляду в даній справі, оскільки строк розгляду справи не є тотожним зі строком притягнення до адміністративної відповідальності, зупинення якого КУпАП не передбачено.

Положення норм передбачених ст. 277 КУпАП регулює саме і лише строк розгляду справ, що гарантує всебічне, об`єктивне та повне з`ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, однак зупинення такого строку не зупиняє перебіг строку накладення адміністративного стягнення, передбачений ст. 38 КУпАП, оскільки ці строки є різними за своєю суттю.

Так, у п. 100 Постанови від 12 грудня 2024 року у справі № 990SCGC/20/24 Верховний Суд констатував, що «закінчення строку, визначеного статтею 38 КУпАП, унеможливлює накладення адміністративного стягнення на особу, стосовно якої складений протокол про адміністративне правопорушення, оскільки цей Кодекс не передбачає продовження строків накладення адміністративного стягнення та згідно з пунктом 7 частини першої статті 247 КУпАП є самостійною підставою для закриття судом розпочатого провадження у справі про адміністративне правопорушення».

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення припиняється в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Підсумовуючи вищевикладене, суддя прийшов до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП за протоколом № 189 про адміністративні правопорушення, пов`язане з корупцією від 04 серпня 2020 року слід закрити у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, оскільки на час розгляду справи судом сплили строки притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Керуючись ст. 7, 9, 277, 278-280, 283, 285 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП – закрити.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя:Ганько І. І.