Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №127/14003/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/14003/26

Провадження № 2-а/127/147/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2026 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Антонюка В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, в залі суду м. Вінниці, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання постанови протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання постанови протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому просив скасувати постанову R483460 від 17.04.2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення про притягнення до відповідальності у виді штрафу у сумі 17 000 грн., стосовно ОСОБА_1 та адміністративну справу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Також просив витребувати із ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином посвідчену копію повного тексту постанови R483460 від 17.04.2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 разом з матеріалами адміністративної справи, на підставі яких винесена вказана оскаржувана постанова.

Заявлені вимоги мотивував тим, що у застосунку «Резерв +» 16.04.2026 року позивач виявив запис, що він перебуває у розшуку з причин: не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата звернення 14.04.2026 року. З метою зняття з розшуку він перейшов у відповідний розділ та подав заяву про винесення постанови, вважаючи, що посадовою особою буде винесено постанову про закриття провадження, оскільки повісток йому ніхто не направляв. Проте відносно нього складено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Суттю правопорушення є те, що позивач не прибув за викликом до ТЦК та СП. Вказану постанову позивач вважає незаконною, оскільки жодних повісток йому не надходило та вручено не було.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області по справі №127/14003/26 від 28.04.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

06.05.2026 представником відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Як убачається з відзиву відповідача та долучених до нього матеріалів, останній намагався підтвердити факт належного повідомлення позивача про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, однак надані докази не відповідають вимогам Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560, та не містять належного підтвердження вручення повістки або дотримання встановленої процедури оповіщення, у зв`язку з чим не можуть бути визнані судом належними та допустимими доказами у розумінні вимог процесуального закону.

Суд дослідивши надані докази встановив, що ОСОБА_1 , є військовозобов`язаним та перебуває з 12.08.2022 на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не складався.

ОСОБА_1 , у застосунку «Резерв +» подав заяву в якій вказав про те, що факт вчинення адміністративного правопорушення визнає та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності.

Постановою по справі про адміністративне правопорушення визнано винним ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та стягнено штраф у сумі 17 000 грн.

Як вбачається із наданої постанови, суть правопорушення полягає у тому, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 , не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

З матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 наданих відповідачем судом установлено, що відповідачем долучено копії повістки, конверта, трекінгу та опису вкладення.

Разом з тим, судом установлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вручення позивачу повістки або доказів відмови від її отримання у порядку, визначеному Порядком №560 та Правилами надання послуг поштового зв`язку.

Правовий висновок про те, що факт визнання особою вини у адміністративному правопорушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення викладений у постанові Верховного Суду по справі №524/5741/16-а. Зокрема, у вказаній постанові зазначено, що «розглядаючи справу та приймаючи оскаржувану постанову без складання протоколу на місці вчинення такого правопорушення, інспектор патрульної поліції Григоров С. А., діяв відповідно до чинних на час виникнення спірних відносин положень КУпАП. Водночас Суд відхиляє доводи скаржника про правомірність оскаржуваної постанови, у зв`язку з тим, що вчинення адміністративного правопорушення позивачем не заперечується, оскільки уважає, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення. Рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, відповідачем не надано. Таким чином, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП, у зв`язку із відсутністю належних доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові від 26.07.2016 серії ДР №119112». Отже, сам по собі факт подання заяви у застосунку «Резерв +» про визнання правопорушення не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку довести правомірність прийнятого рішення та наявність усіх елементів складу адміністративного правопорушення.

Суд установив, що відповідачем не надано належних доказів отримання ОСОБА_1 повістки або належного повідомлення про дату, час і місце виклику до ТЦК та СП.

Як убачається з наданих відповідачем матеріалів, документи, якими останній намагався підтвердити належне вручення повістки, не містять усіх необхідних відміток та реквізитів, зокрема відповідних позначок щодо результатів вручення поштового відправлення. За відсутності таких відміток неможливо встановити факт належного оповіщення особи у розумінні положень Порядку № 560, а відтак позивач не може вважатися належним чином повідомленим про виклик до ТЦК та СП.

Крім того, суд звертає увагу, що оскаржувана постанова не містить належного викладення фактичних обставин адміністративного правопорушення. Зі змісту постанови неможливо встановити конкретний час, місце та обставини вчинення правопорушення, а також не наведено відомостей щодо конкретного виклику, за яким позивач нібито не прибув, у постанові не конкретизовано і норму статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який позивач, на думку відповідача, недотримався чи порушив. Фактично у постанові наведено лише загальне формулювання про неприбуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки без належної конкретизації події адміністративного правопорушення.

Таким чином, постанова винесена без належного з`ясування усіх істотних обставин справи та без дотримання вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо змісту постанови, що свідчить про її протиправність та є підставою для її скасування.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон України № 2232-ХІІ).

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Так, особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Відповідно до статті 1 Закону України № 389-VІІІ від 12 травня 2015 року «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, що затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався і продовжує свою дію на час розгляду справи.

За змістом ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Процедура перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу підчас мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок №560).

П. 34 Порядку № 560 визначено, що повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.

Повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Відповідно до п.41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1)направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного, 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою; 3) дотримання передбаченої процедури оповіщення адресата.

Згідно положень п. 82, 85 Правил надання послуг поштового зв`язку, що затверджені постановою Кабінету Міністрів Українивід 5 березня 2009 р. № 270, зі змінами внесеними постановами Кабінет Міністрів України, зокрема №1147 від 08.10.2024 (Далі Правила), рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Поштові відправлення з позначкою «Вручити особисто», адресовані фізичним особам, підлягають врученню особисто адресатам або особам, уповноваженим ними на це в установленому порядку. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Згідно пункту 17 Правил надання послуг поштового зв`язку, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою, згідно з тарифами оператора поштового зв`язку. Послуга опису вкладення до поштового відправлення полягає в підтвердженні у визначеному оператором поштового зв`язку порядку відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції вмісту вкладення до поштового відправлення із зазначенням індивідуальних ознак відповідного вкладення (конкретний вид, кількість тощо), що відрізняє його від інших речей.

Положеннями п. 47 Правил, передбачено, що внутрішні реєстровані поштові відправлення, крім поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладень, подаються для пересилання у відкритому або закритому вигляді. У разі виникнення сумніву у працівника оператора поштового зв`язку щодо наявності у поштовому відправленні, яке подається для пересилання, заборонених для пересилання вкладень, відправник повинен подати відправлення у відкритому вигляді. У разі відмови відправника подати відправлення для пересилання у відкритому вигляді оператор відмовляє в пересиланні такого відправлення. Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відправником відкритими для перевірки їх вкладення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 537/2088/17 сформував висновок наступного змісту, - сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. З`ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке позивачу поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах, про які зазначено вище.

З долученого відповідачем до відзиву копії конверта та повідомлення про вручення поштового відправлення в розділі про причини повернення (не вірна адреса, відмова, адресат відсутній) взагалі не проставленні будь-які відмітки про причину повернення поштового відправлення, отже в розумінні п.41 Порядку №560 відсутні належні та допустимі докази повідомлення позивача про отримання повістки, оскільки відміток про день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання на конверті та повідомлені про вручення поштового відправлення не має.

За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Разом з тим, виходячи із положень ч. 2 ст. 77 КАС України та закріпленого в ч. 4 ст. 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Отже, враховуючи вимоги ч. 6 ст. 258 КУпАП, відповідачем не доведено належне повідомлення позивача про виклик та наявність підстав для винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Тому з урахуванням позиції Верховного Суду та матеріалів справи суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 не могло бути розпочато, а розпочате підлягало закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 139 КАС України, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню судовий збір на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про оборону України», Законом України від 21.03.2024 № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати постанову R483460 від 17.04.2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про притягнення до адміністративної відповідальності у виді штрафу у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень стосовно ОСОБА_1 .

Адміністративну справу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 – закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 532,48 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлено 12.05.2026.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя: