Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №145/435/26 — Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 145/435/26

Провадження № 2/145/622/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.26 с-ще Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іванця В. Д. ,

за участю секретаря Урсуляк Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК ЄВРОКРЕДИТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ФК ЄВРОКРЕДИТ" звернулося до суду з позовом, в якому вказує, що 29.03.2019 між АТ "МЕГАБАНК" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №81-008-850-2-19-Г (з ануїтетними платежами), який складається з публічної частини договору, якою є Правила обслуговування клієнтів в АТ "МЕГАБАНК", розміщені на сайті АТ "МЕГАБАНК": www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний кредитний договір.

Сторони погодили та своїм підписом позичальник підтвердив, що цей кредитний договір з усіма додатками та договором, являють у сукупності для сторін один єдиний договір, у зв`язку з чим істотні умови, які є обов`язковими для договору відповідно до чинного законодавства України, можуть міститися як у тексті цього кредитного договору, чи додатках до нього, так i у договорі (додатках до нього) (п. 5.4 Кредитного договору).

Також позичальник своїм підписом підтвердив, що: з Правилами, які розміщені на офіційному сайті кредитодавця www.megabank.ua та/або у відділеннях кредитодавця, а також з умовами цього кредитного договору, ознайомлений і згодний; один оригінал договору із додатками, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту ним отримані (п. 5.5 Кредитного договору).

За умовами п. 7.1 кредитного договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 28.03.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним.

Відповідно до п. 7.2 кредитного договору, закінчення строку договору не звільняє позичальника від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії кредитного договору.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, кредитодавець надав позичальнику кредитні кошти, в сумі та на умовах визначених договором, які позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками до цього договору. Кредит надавався на споживчі цілі шляхом видачі грошових коштів з каси банку готівкою (п.1.2. кредитного договору). Для обліку кредиту та нарахованих процентів за кредитом кредитодавець відкрив відповідні рахунки (п. п. 3.1.1., 3.1.2. кредитного договору). Позичальник зобов`язувався: повернути одержаний кредит у повному обсязі до 28.03.2022. Графік платежів наведений в додатку №1 до кредитного договору; своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за договором на передбачених договором умовах (п. 3.2.3 кредитного договору).

Крім того, у індивідуальній та публічній частинах кредитного договору сторони погодили всі істотні умови, що є необхідними для цього виду договорів. У тому числі, у розділі 2 "Умови та порядок надання кредиту", сторони погодили конкретні умови, на яких позичальнику надавався кредит, зокрема: п. 2.2 – строк надання кредиту; п. 2.3 – загальний розмір кредиту; п. 2.4 – процентна ставка за користування кредитом; п. 2.5 – орієнтована реальна річна процентна ставка; п. 2.6 – орієнтована загальна вартість кредиту; п. п. 2.7, 2.8 – розмір комісійної винагороди; п. 2.9 – розмір щомісячного платежу; п. 2.10 – інформація щодо забезпечення; п. 2.11 – процентна ставка за користування кредитом понад строк, вказаний в п. 2.2 кредитного договору.

Банк свої зобов`язання перед позичальником за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши йому кредит у розмірі та на умовах, погоджених у кредитному договорі. Позичальник кредит одержав, що відображено у виписках з його рахунку.

Однак, свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків та комісії за користування кредитом відповідач виконав не в повному обсязі, допустивши прострочення здійснення строкових платежів, та не повернув кредит після закінчення строку кредитування, внаслідок чого у останнього сформувалась заборгованість перед позивачем, що складається з: 16440,75 грн - заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена); 859,75 грн - заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена); 10464,20 грн - заборгованість по сплаті комісії (в тому числі прострочена), загальна сума заборгованості - 27764,70 грн.

03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.202, між АТ "МЕГАБАНК" (банк)та ТОВ "ФК "МУСТАНГ ФІНАНС" (новий кредитор) був укладений договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

Таким чином, новий кредитор ТОВ "ФК "МУСТАНГ ФІНАНС" набув право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача за кредитним договором № 81-008-850-2-19-Г від 29.03.2019.

ТОВ "ФК "МУСТАНГ ФІНАНС" (первісний кредитор) 27.12.2024 уклало з ТОВ "ФК ЄВРОКРЕДИТ" (новий кредитор) Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги.

Відповідно до Додатку №1 "Друкований Реєстр Боржників" до вказаного договору про відступлення прав вимоги серед інших, до ТОВ "ФК ЄВРОКРЕДИТ" перейшло і право вимоги до відповідача за кредитним договором № 81-008-850-2-19-Г від 29.03.2019.

Згідно з розрахунком заборгованості відповідача - боржника за кредитним договором № 81-008-850-2-19-Г від 29.03.2019, сформованої АТ "МЕГАБАНК" станом на 03.09.2024 (дата укладання Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги) заборгованість боржника/відповідача становить: 16440,75 грн - заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена); 859,75 грн - заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена); 10464,20 грн - заборгованість по сплаті комісії (в тому числі прострочена). Загальна сума заборгованості - 27764,70 грн.

Просить стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за кредитним договором № 81-008-850-2-19-Г в розмірі 27764,70 грн, яка складається з: 16440,75 грн - заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена); 859,75 грн - заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена); 10464,20 грн - заборгованість по сплаті комісії (в тому числі прострочена), та понесені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11200,00 грн.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 17.03.2026 справу прийнято до свого провадження суддею Іванцем В.Д. та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім цього, відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_1 про розгляд справи був належно повідомлений в силу приписів п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відзиву до суду не подав. Так, згідно з відповіддю з ЄДДР № 2463454 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . На зазначену адресу рекомендованим листом скеровано копію ухвали Тиврівського районного суду Вінницької області про відкриття провадження у справі. 31.03.2026 до суду повернулось рекомендоване повідомлення разом із відміткою - адресат відсутній. Іншої адреси відповідач суду не повідомляв.

Оскільки Тиврівським районним судом Вінницької області не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України.

У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом установлено, що 29.03.2019 ОСОБА_1 заповнив заяву № 167948 на отримання кредиту на споживчі цілі у АТ "МЕГАБАНК" та підписав її власноруч (а.с.59).

Цього ж дня, ОСОБА_1 ознайомився та власноруч підписав паспорт споживчого кредиту "Споживчий кредит готівкою" (а.с.12) та додаток №1 до паспорту споживчого кредиту - графік платежів (а.с.12зворот).

29.03.2019 ОСОБА_1 уклав у простій письмовій формі з АТ "МЕГАБАНК" кредитний договір № 81-008-850-219-Г (з ануїтетними платежами)(а.с.10).

Відповідно до умов договору: п. 2.1. - тип кредиту: кредит; п. 2.2 – строк надання кредиту: з 29.03.2019 до 28.03.2022 включно; п. 2.3 – загальний розмір кредиту: 16816,14 грн; п. 2.4 – процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована): 15% річних; п. 2.5 – реальна річна процентна ставка: 124,217%; п. 2.6 – загальна вартість кредиту на дату укладання договору: 40675,96 грн; п.2.8 – розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, в % від суми кредиту сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця: 3,15 %; п. 2.9 – розмір щомісячного платежу, який включає суму ануїтетного платежу (крім першого та останнього) та суми щомісячної комісійної винагороди, сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця: 1115,30 грн; п. 2.11 – процентна ставка за користування кредитом понад строк, вказаний в п. 2.2 кредитного договору:0,1% річних.

Кредитний договір № 81-008-850-2-19-Г від 29.03.2019 (а.с.10), додаток № 1 до кредитного договору № 81-008-850-2-19-Г від 29.03.2019 - графік платежів та обчислення загальної вартості кредиту та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с.11) - підписано відповідачем власноруч.

АТ "МЕГАБАНК" свої зобов`язання за договором виконало, а саме надало відповідачу ОСОБА_1 кредит у сумі 16816,14 грн, що стверджується заявкою на видачу готівки № TR.1966176.15122.46 від 29.03.2019 (а.с.29), випискою з особового рахунку відповідача з 29.03.2019 по 02.12.2022 (а.с.15-18).

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором №81-008-850-2-19-Г від 29.23.2019 станом на 03.09.2024 складеного АТ "МЕГАБАНК" (а.с.13,14), загальна сума заборгованості 27764,70 грн, яка складається із: 16440,75 грн - заборгованість за основним боргом, 859,75 грн - заборгованість по нарахованим та несплаченим відсоткам, 10464,20 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями.

Відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 (а.с.30), між АТ "МЕГАБАНК" (банк) та ТОВ "ФК "МУСТАНГ ФІНАНС" (новий кредитор) був укладений договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03.09.2024 (а.с.31-33).

Таким чином, ТОВ "ФК "МУСТАНГ ФІНАНС" набув право вимоги до боржників за основними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 81-008-850-2-19-Г від 29.23.2019, у розмірі 27764,70 грн, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 , що стверджується додатком №1 до договору № GL1N426240 про відступлення праві вимоги від 03.09.2024 - реєстром договорів, права вимоги за якими відступаються (а.с.35).

27.12.2024 ТОВ "ФК "МУСТАНГ ФІНАНС" та ТОВ "ФК ЄВРОКРЕДИТ" уклали Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги (а.с.38-39).

Відповідно до реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, що є додатком №1 договору № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27.12.2024, до ТОВ "ФК ЄВРОКРЕДИТ" перейшло і право вимоги в тому числі і за кредитним договором № 81-008-850-2-19-Г від 29.23.2019, у розмірі 27764,70 грн, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 (а.с.41).

До цього часу зобов`язання не виконано.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи положення вказаних статей, ТОВ "ФК ЄВРОКРЕДИТ" є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем ОСОБА_1 .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.

Водночас суд зазначає, що ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження (пункт 1 частини першої статті 274 ЦПК України), не подав, як і жодних доказів на спростування факту укладення договору, використання кредитних коштів чи розміру заборгованості.

Разом з тим подані позивачем докази підтверджують, що ОСОБА_1 уклав кредитний договір № 81-008-850-2-19-Г від 29.23.2019, отримав кредит, користувався кредитними коштами й допустив прострочення виконання грошового зобов`язання.

Крім того, з виписки з особового рахунку клієнта банку вбачається, що ОСОБА_1 здійснював погашення кредитної заборгованості (а.с.15-18), що свідчить про визнання ним боргу за кредитним договором і обов`язків, які виникли з цього договору.

Оскільки ОСОБА_1 в добровільному порядку не виконував свої зобов`язання перед товариством, що є істотним порушенням договору, внаслідок якого позивач позбавлений можливості отримати суму кредиту, відсотків за користування кредитними коштами, на що розраховував при укладенні договору, а тому суд вважає, що даний позов є обґрунтований та доведений належними доказами.

Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного погашення кредитної заборгованості та процентів за кредитом в строки, передбачені умовами кредитного договору, та з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, суд погоджується із розрахунком заборгованості за кредитним договором № 81-008-850-2-19-Г від 29.03.2019 в частині заборгованість за основним боргом - 16440,75 грн, та заборгованості по нарахованим та несплаченим відсоткам - 859,75 грн, який долучено позивачем до позову, оскільки даний розрахунок здійснений в межах строку кредитування та є правильним.

Водночас щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 10464,20 грн суд зазначає таке.

За загальним правилом, передбаченим ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами 2, 3 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Так, 10.06.2017 набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв`язку з чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Положення ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними, проте, враховуючи ультра активну форму дії Закону України "Про захист прав споживачів", визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України "Про споживче кредитування" передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Однак, Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України "Про споживче кредитування", щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Аналогічні за змістом спірних правовідносин правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 та у постанові ОП КЦС ВС від 06.11.2023 у справі № 204/224/21.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом установлено, що в п. 2.8 кредитного договору № 81-008-850-2-19-Г від 29.03.2019 передбачено, що розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості складає 3,15% від суми кредиту та сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

Тобто банком фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування".

Однак, розмір комісії за обслуговування кредитом, який визначено в кредитному договорі № 81-008-850-2-19-Г від 29.03.2019, встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.

Тобто, в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Поряд з цим, у позовній заяві та розрахунку суми несплачених комісій за користування кредитними коштами, нарахованих відповідно до умов кредитного договору № 81-008-850-2-19-Г від 29.03.2019, загальна сума несплачених комісій становить 10464,20 грн.

Отже, указані умови кредитного договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а значить передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Враховуючи те, що позивачу встановлено плату за послуги товариства, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку, що п. 2.8 кредитного договору № 81-008-850-2-19-Г від 29.03.2019, укладеного між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 щодо обов`язку позичальника сплачувати комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними, тобто недійсними в силу закону.

Отже, в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по комісії (в тому числі простроченої) в сумі 10464,20 грн слід відмовити.

Враховуючи зазначене, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 81-008-850-2-19-Г від 29.03.2019 в загальній сумі 17300,5 грн, з яких заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) - 16440,75 гривень; заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) - 859,75 гривень.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на оплату витрат на правничу допомогу в сумі 11200,00 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1-5 ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обґрунтованою. (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "ФК ЄВРОКРЕДИТ" та адвокатським об`єднанням "Альянс ДЛС" 01.07.2025 укладений договір про надання правничої допомоги №1/07 (а.с.45-48). До позову додано реєстр боржників від 01.12.2025 (а.с.51), акт приймання-передачі послуг правничої допомоги № 12093571 від 05.01.2026 (а.с.52).

Вищенаведені документи судом можуть бути оцінені як належні та достатні у розумінні положень статей 77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем ТОВ "ФК ЄВРОКРЕДИТ" витрат на професійну правничу допомогу.

Одночасно з цим, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним зі складністю справи (справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, має невеликий обсяг досліджуваних доказів та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 4000,00 грн.

За таких обставин суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 4000,00 грн, тим самим частково задовольнивши дану вимогу.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються в разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 1658,97 грн (17300,50*2662,40/27764,70) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2492,49 грн (17300,50*4000/27764,20), всього з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 4151,46 грн (1658,97+2492,49).

Керуючись ст. 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 615, 625, 638, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 7, 10, 12, 13, 75-79, 81, 137, 141, 263, 265, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Єврокредит" заборгованість у розмірі: 16440,75 грн - заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена), 859,75 грн - заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена), всього 17300 (сімнадцять тисяч триста) гривень 50 копійок.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Єврокредит" судові витрати в сумі 4151 (чотири тисячі сто п`ятдесят одну) гривню 46 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі, тобто з 12 травня 2026 року.

Учасник справи, якому повне судове рішення не буде вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подано протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Єврокредит", код ЄДРПОУ 40932411, адреса: пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105, м. Дніпро.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Іванець В. Д.