Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №130/3078/25 — Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/283/2026

130/3078/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2026 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Порощука П.П.,

за участі секретаря Корнійчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 . Позовні вимоги обґрунтовано тим, що сторони по справі проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2011 року по 2016 рік. Під час спільного проживання з відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_3 , в свідоцтві про народження якої записаний та являється батьком ОСОБА_2 3 2016 року сторони разом не проживають та не підтримують ніяких відносин. З тих пір відповідач не спілкується з дитиною та не цікавиться нею як батько. В 2016 року відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, припинив будь-яке спілкування та відносини зі своєю дочкою. Дитина ОСОБА_3 проживає разом із матір`ю та перебуває на її утриманні. Відповідач не підтримує стосунків з дитиною, не займається її вихованням, не надає матеріальної допомоги на її утримання, тобто ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Ухвалою від 03.11.2025 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

23.01.2026 року до суду надійшов висновок щодо недоцільності позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

26.01.2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

30.04.2026 року в судове засідання представник позивача адвокат Височанська А.В. в наданій до суду заяві просила розгляд справи проводити в її відсутність, позовні вимоги підтримала.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, шляхом направлення на адресу реєстрації копії ухвали про відкриття провадження. До суду повернулося повідомлення про причини повернення "Адресат відсутній за вказаною адресою", причини неявки суду невідомі.

Згідно з положеннями ч.ч.7 та 8 ст.128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Таким чином, відповідач ОСОБА_2 вважається належним чином повідомленим про розгляд справи судом.

Представник третьої особи - служба у справах дітей Жмеринської міської ради в судове засідання не з`явився, попередньо надав заяву про розгляд справи в їх відсутність, при вирішенні справи поклався на розсуд суду.

24.03.2026 року в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повідомили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не проживають разом з 2016 року. ОСОБА_2 не виконує батьківських обов`язків, не виховує дочку, не допомагає матеріально, не спілкується з нею протягом останніх кількох років, не проявляє інтересу до її життя.

09.04.2026 року в судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомила, що не проживає з батьком, не спілкується з ним, він не цікавиться її життям, не займається вихованням.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов належить задовольнити враховуючи таке.

Судом встановлено, що сторони з 2011 року по 2016 рік проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Під час спільного проживання у сторін народилась дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7). Матір`ю дитини записана ОСОБА_6 , батьком ОСОБА_2 , що підтверджується із витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00053581998 від 12.09.2025 року (а.с.8). 01.07.2016 року ОСОБА_6 одружилась із ОСОБА_7 та змінила прізвище на « ОСОБА_8 » (а.с.21). 12.12.2017 року шлюб було розірвано за рішенням Жмеринського міськрайонного суду (а.с.21). 26.10.2020 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_9 та змінила прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_10 » (а.с.6). Відповідно до виписки з погосподарської книги №01-7-2025/179 від 26.09.2025 року за адресою АДРЕСА_1 дитина ОСОБА_3 проживає з позивачем ОСОБА_1 . Батько ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_11 не проживає з 2016 року (а.с.10). Дочка ОСОБА_3 навчається в 6 класі КЗ «Почапинецький ліцей» Жмеринської міської ТГ (а.с.11). Батько ОСОБА_2 контакту з ліцеєм не підтримує, успішністю доньки не цікавиться, батьківські збори не відвідує. Між матір`ю та дитиною добрі та довірливі стосунки (а.с.12). Дитина ОСОБА_3 відвідувала Куриловецький заклад дошкільної освіти «Сонечко» з 01.09.2016 по 31.05.2020 рік, за цей період лише матір ОСОБА_1 займалась її вихованням. Батько ОСОБА_2 ніколи не був в садочку, не цікавився дитиною, не відвідував батьківські збори та дитячі свята (а.с.13). ОСОБА_3 перебуває на обліку в сімейного лікаря амбулаторної загальної практики с.Браїлів з 2014 року. Батько дитини ОСОБА_2 жодного разу не звертався до сімейного лікаря для надання дитині медичної допомоги, зверталась тільки мати ОСОБА_1 (а.с.14). За висновком органу опіки та піклування Служби у справах дітей Жмеринської міської ради №01-26-2026/91, позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої ОСОБА_3 є недоцільним та таким, що не відповідає інтересам дитини (а.с.44-49).

Дослідивши вищезазначені докази, встановлено, що між сторонами виник спір із сімейних правовідносин щодо ухилення батьком від виконання своїх батьківських обов`язків відносно його дитини.

У відповідності до ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Згідно ст.164 СК України, в разі ухилення батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав.

Відповідно до положень діючого Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не вливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За роз`ясненнями п.п.15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007р. №3 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками і є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків.

Згідно ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

При вирішенні судом питання позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення батька (матері) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь в її вихованні (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2019 року в справі №331/5427/17).

Згідно ч.6 ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №686/16892/20, від 07.12.2022 року в справі №562/2695/20, від 03.08.2022 в справі №306/7/20, від 11.01.2023 в справі №461/7447/17. Судова практика щодо застосування положень ст. 164 СК України є усталеною.

Судом під час розгляду справи встановлено, що батько дитини не займається вихованням дочки, не цікавиться її життям та духовним розвитком, дитина проживає з матірю, яка бере участь у її вихованні та матеріальному забезпеченні.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачу не чинилися перешкоди брати участь у вихованні доньки, він самостійно ухиляється від виконання батьківських обов`язків, і не зважаючи на висновок органу опіки та піклування, який носить рекомендаційний характер і по суті є неповним, суд вважає, що позивач довів та надав суду докази, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батька по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які безспірно свідчать про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків відносно доньки, свідомого нехтування ним своїми обов`язками. Відтак існують всі законні підстави для задоволення позову.

Батько, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду із позовом про поновлення батьківських прав у спосіб, визначений ст. 169 СК України.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позов обґрунтований, стверджений доказами, які не суперечать один одному, є належним та допустимими та підлягає задоволенню, виходячи із таких норм права, що регулюють зазначені спірні правовідносини.

З урахуванням задоволення позову на користь позивача з відповідача слід стягнути понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн. (а.с.4).

Керуючись статтями ст.263 -265 ЦПК України, п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав" від 30 березня 2007 року, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 1211,20 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Порощук П.П.