Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №521/552/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/552/26

Номер провадження № 2/521/2854/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді: Шевчук Н.О.,

секретаря судового засідання: Жекової А.О.

за участю учасників, представників учасників справи:

від Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» - не з`явився;

від ОСОБА_1 – не з`явилася.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У січні 2026 року через підсистему «Електронний суд» Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк» звернулося до Хаджибейського районного суду міста Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 10.05.2024 року у загальному розмірі 149383 грн. 97 коп., та витрат по сплаті судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем кредитних зобов`язань в частині повернення кредитних коштів позичальником, що стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Рух справи; вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Після надходження позовної заяви, головуючого суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 19.02.2026 року у справі №521/552/26 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено дату судового засідання.

Як встановлено судом, одночасно із поданням позову до суду представником позивача було заявлене клопотання про дослідження доказів, у якому останній просив суд в процесі дослідження доказів по цивільній справі за позовною заявою АТ КБ “ПРИВАТБАНК” про стягнення заборгованості дослідити: копію Заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 05.01.2026 року, що містить розмір відсоткової ставки 42,0 % та підписана клієнтом, як докази позовних вимог та обставин погодження відсоткової ставки між банком і клієнтом.

13.02.2026 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси від відповідача через підсистему «Електронний Суд» надійшов відзив на позовну заяву (вх. №9820), у якому відповідач просить суд у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовити повністю. Відзив судом долучено до матеріалів цивільної справи.

Зокрема, за доводами відзиву на позов, відповідачка зауважила, що позовна заява Банку побудована переважно на припущеннях та формальному посиланні на внутрішні документи банку, без належного доведення ключових юридичних фактів, які утворюють підставу для стягнення грошових коштів у судовому порядку.

Як вважає відповідачка, позиція позивача не підтверджена належними та допустимими доказами з огляду на недоведеність факту укладення кредитного договору у письмовій формі, відсутність доказів погодження істотних умов та ненадання суду первинних документів, які підтверджували б рух грошових коштів і правову підставу формування заявленої суми заборгованості.

На переконання відповідача, у матеріалах справи відсутній єдиний документ, який містив би узгоджені сторонами істотні умови кредитування – конкретний розмір кредитного ліміту, процентну ставку, порядок її зміни, строки повернення, порядок нарахування штрафних санкцій, а надані банком анкета-заява та паспорт споживчого кредиту не є договором у розумінні ст. 638 ЦК України, оскільки не містять зафіксованої взаємної волі сторін щодо конкретних умов зобов`язання.

Окрім наведеного, відповідачка зауважила, що суттєвою слабкістю позову є також відсутність належного розрахунку заборгованості, при цьому, надана банком довідка або виписка є внутрішнім документом позивача та не підтверджує правову підставу виникнення кожного елемента заборгованості.

Також, на думку відповідача у справі відсутній детальний розрахунок із зазначенням періодів нарахування, формули обчислення, конкретних ставок, підстав для застосування штрафних санкцій.

Як вважає відповідач, позивач також не довів факту реального надання кредитних коштів у конкретному обсязі, при цьому, виписка по рахунку без підтвердження правової природи кожної операції не є доказом виникнення саме кредитного зобов`язання у заявленому розмірі.

Відповідач підсумувала, що у даному разі позов позивача ґрунтується не на доведених фактах, а на припущенні про існування зобов`язання. Водночас, за відсутності належного доказу укладення договору, погодження істотних умов, підтвердження передачі примірника договору, належного розрахунку та доказів руху коштів вимоги банку є недоведеними.

23.02.2026 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси через підсистему «Електронний Суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №11864), у якій позивач просить суд задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі. Відповідь на відзив судом долучено до матеріалів цивільної справи.

Зокрема, за доводами відповіді на відзив, позивач, посилаючись на обставини, викладені ним у позові щодо наявності між сторонами у даній справі спірних кредитних правовідносин, вказав, що відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, у якій зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua; https://client-bank.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування.

Окрім цього, як вказано позивачем, відповідачу було надано для ознайомлення Умови та Правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання.

Так, за доводами позивача, підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку – Договорі банківського обслуговування в цілому, а тому, заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають договір про надання банківських послуг. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить.

Позивач також зауважив, що обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а позовні вимоги Банку підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано у системі самообслуговування Приват24 за допомогою OTP пароля, про що зазначено в полі підпис клієнта із позначкою дати та часу. При цьому, використання OTP пароля в якості простого електронного підпису погоджено із відповідачем у Анкеті належної перевірки клієнта від 30.01.2024 року, яка підписана відповідачем власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 “Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України”.

Окрім наведеного, позивач вказав, що на підставі укладеного договору відповідач отримав платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_2 , строк дії – 06/28, тип - Універсальна, що підтверджується випискою по рахунку та в подальшому відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримані наступні картки: кредитна картка номер - НОМЕР_3 , строк дії – 09/28, тип - Картка "Універсальна"; кредитна картка номер - НОМЕР_4 , строк дії – 08/28, тип - Картка "Універсальна"; кредитна картка номер - НОМЕР_5 , строк дії – 09/28, тип – Картка "Універсальна".

Також, за твердженнями позивача, в процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки – 40,8 % річних, тобто, сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору.

Разом з тим, на переконання позивача, виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі, а відповідачем, в свою чергу, розрахунок заборгованості наданий позивачем не спростований, контррозрахунок не наданий, призначення судово-економічних експертиз у справі не ініціювалося.

Судовий розгляд даної справи судом було неодноразово відкладено у зв`язку із низкою клопотань відповідачки.

12.05.2026 року в судове засідання представник позивача не з`явився, повідомлений належним чином, в матеріалах справи міститься його заява про підтримання позовних вимог, розгляд справи за його відсутності, що судом розглянуто та задоволено.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явилася, про час, дату та місце судового розгляду була повідомлена належним чином, шляхом направлення відповідного повідомлення до її Електронного кабінету, оскільки остання є належним користувачем підсистеми ЄСІТС «Електронний Суд».

12.05.2026 року відповідачкою на адресу Хаджибейського районного суду міста Одеси через підсистему «Електронний Суд» було скероване чергове клопотання про відкладення розгляду даної справи, мотивоване неможливістю з`явитися в судове засідання з причини хвороби малолітньої дитини відповідачки.

Водночас, до вказаної заяви заявницею суду на підтвердження обґрунтованості клопотання про відкладення розгляду даної справи не надано жодного належного та допустимого доказу, з огляду на що суд вважає, що таке клопотання є необґрунтованим та не слугує правовою підставою для відкладення розгляду даної справи в судовому засіданні.

Суд завуважує, що відповідно до п. 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, у зв`язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, відповідачка скористалася правом на подання до суду відзиву на позовну заяву, у якому висловила свою правову позицію стосовно спору, зважаючи на необґрунтованість клопотання відповідача про чергове відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Згідно приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи у змішаній формі (паперовій та електронній), надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд вважає, що позовна заява Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості потребує задоволення у повному обсязі, враховуючи таке.

Хаджибейським районним судом міста Одеси було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Судом встановлено, що 30.01.2024 року ОСОБА_2 звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, в зв`язку із чим підписала Анкету – заяву №б/н від 30.01.2024 року та приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг, саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку.

Також, як встановлено судом, позичальниця була особисто ознайомлена із Тарифами Банка.

10.05.2024 року ОСОБА_2 підписала Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та погодила наступні умови: Тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200 000 грн. (п.9.2 Договору); Строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.9.2. Договору); Процентна ставка, відсотків річних: 42,0% (п.9.3 Договору); Кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.9.4. Договору); Розмір мінімального обов`язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.9.4. Договору); Проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00% (п.9.5. та п.2.1.1.2.12. Договору).

Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг Відповідачем підписано у системі самообслуговування Приват24 за допомогою ОТР пароля.

10.05.2024 року ОСОБА_2 за допомогою ОТР пароля підписала Паспорт споживчого кредиту, де також були погодженні всі умови кредитування.

Із доданого позивачем до матеріалів справи розрахунку заборгованості за договором № б/н вiд 10.05.2024 року, укладеного мiж Банком та клієнтом – ОСОБА_3 , станом на 22.12.2025 року вбачається, що відповідач перед Банком має заборгованість у розмірі 149383 грн. 97 коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 149383 грн. 97 коп.

З виписки за кредитним договором, наданої Банком за період з 10.05.2024 року по 24.12.2025 року, яка наявна у матеріалах справи, вбачається, що відповідач активно користувалася кредитними коштами, частково сплачувала кошти в рахунок погашення заборгованості.

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_4 , в період з 10.05.2024 року по 01.09.2025 року Банком позичальниці було змінено кредитний ліміт: від 0 грн. до 150000 грн. (24.10.2024 року), знову 01.09.2025 року – до 0 грн.

Відповідно до довідки про кредитні картки, на ім`я позичальниці було оформлено наступні картки: № НОМЕР_2 , дата відкриття: 10.05.2024 року, термін дії: 06/28, тип картки: Віртуальна картка "Універсальна"; № НОМЕР_4 , дата відкриття: 23.08.2024, термін дії: 08/28, тип картки: Картка "Універсальна", № НОМЕР_3 , дата відкриття: 02.07.2024, термін дії: 09/28, тип картки: Картка "Універсальна", № НОМЕР_5 , дата відкриття: 09.12.2024, термін дії: 09/28, тип картки: Картка "Універсальна".

Інших письмових доказів щодо наявних між сторонами кредитних правовідносин, зокрема доказів розрахунку відповідача перед Банком за кредитними зобов`язаннями, матеріали цивільної справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин щодо наявності або відсутності підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» кредитних коштів у розмірі 149383 грн. 97 коп.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви прийняття аргументів, викладених позивачем в позовній заяві, за якими суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В силу ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно із ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як убачається зі змісту ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, з матеріалів цивільної справи судом встановлено, що між позивачем та відповідачем склалися тривалі правовідносини у сфері надання кредитних коштів, що підтверджується наявними у справі Заявами про приєднання до Умов та Правил надання послуг, Паспортом споживчого кредиту.

На виконання своїх зобов`язань, Банком було відкрито картковий рахунок та оформлено кредитну картку позичальниці, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, що підтверджується випискою по рахунку, довідками про встановлення кредитного ліміту, оформлених кредитних карток.

Як встановлено судом, відповідач після отримання нею кредитної картки за умовами укладеного з Банком договору здійснила дії щодо проведення її активації, користувалася карткою, яку в подальшому було перевипущено, а також отримувала кредитні кошти з власної ініціативи. Активація нею картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору, що підтверджуються у даній справі, зокрема, розрахунком заборгованості, банківською випискою по рахунку відповідачки.

Крім того, судом встановлено, що відповідач не лише отримала кредитну картку, а й визнала укладення кредитного договору та погодилася з його умовами, вчинивши дії, спрямовані на виконання укладеного договору та його умов, в тому числі щодо часткового погашення заборгованості у розмірі 600 грн.

У зв`язку із тим, що позичальником неналежним чином виконуються її зобов`язання в частині повного та своєчасного повернення Банку кредитних коштів, останній звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості за кредитом у нарахованому розмірі.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в межах кредитного ліміту в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Банку про стягнення з відповідачки на його користь заборгованості за кредитом б/н від 10.05.2024 року у загальному розмірі 149383 грн. 97 коп. потребують задоволення, оскільки позивачем належними та допустимими доказами у даній справі доведено факт наявності у відповідача такої заборгованості, а відповідачем вказаного не спростовано.

При цьому, суд зауважує, що доводи, вказані відповідачкою у відзиві на позовну заяву не приймаються судом до уваги як належні підстави вважати безпідставним позов Банку до позичальниці, оскільки вони не тільки не підтверджені відповідачкою належними та допустимими доказами у даній справі, а і не знаходять свого підтвердження під час розгляду справи за наявними у ній, поданими позивачем до позовної заяви, матеріалами.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором обґрунтованими та такими, що потребують задоволення у повному обсязі.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.3 ч.4 Закону України « Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи наведене, суд вважає, що із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» належить стягнути сплачений позивачем під час подання позовної заяви судовий збір.

На підставі наведеного, керуючись ст. 1052, 1054 ЦК України, ст. 4, 6, 10, 12, 141, 229, 263, 265, 273, 274-279, 354 ЦПК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 10.05.2024 року у розмірі 149383 грн. 97 коп., а також судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 12.05.2026 року.

Повні відомості про учасників справи згідно із п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Суддя Н.О. Шевчук