Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №946/10295/25 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/10295/25

Провадження № 2/946/243/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді Пащенко Т.П.,

за участю секретаря судового засіданні Топтигіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Одеська товарна біржа, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа – Одеська товарна біржа, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся ОСОБА_3 , після її смерті відкрилася спадщина у вигляді нерухомого майна – 1/8 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 . Мати позивача ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . 31.07.2025 року державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право власності за законом у зв`язку з недодержанням нотаріальної форми договору, укладеного на Одеській товарній біржі. Вiдповідно до договору №1760 купівлі-продажу нерухомого майна від 21.03.1997 року, укладеного на Одеській товарній біржі, ОСОБА_5 придбала 1/8 частку житлового будинку у АДРЕСА_2 . Сторони досягли всіх істотних умов та виконали договір у повному обсязі. Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна №50б-95 від 21.03.1997 року – 1/8 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений Одеською товарною біржею, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , дійсним.

В судове засідання позивач не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду сповіщений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає, проти заочного розгляду справу не заперечує.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, сповіщена про дату, час та місце судового розгляду належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заяв про розгляд справи у її відсутність не надала, відзив на позовні вимоги не надала, тому суд відповідно до ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у зв`язку з відсутністю заперечень проти такого вирішення справи позивача.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, сповіщена про дату, час та місце судового розгляду належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заяв чи клопотань по справі суду не надала.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна №1760 від 21.03.1997 року, а саме, 1/8 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , власником вказаної частини будинку стала ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою КП «Ізмаїльське МБТІ» від 13.08.2025 року №1425 (а.с.17, 22-23).

Всі зобов`язання за договором купівлі-продажу нерухомого майна №50б-95 від 21.03.1997 року сторонами виконані в повному обсязі, а саме, відповідно до п. 5 договору будинок проданий за 4139,00 грн., які отримані продавцями до підписання договору.

На теперішній час вказаний договір не оскаржений та не скасований.

Договір купівлі продажу нерухомого майна №50б-95 від 21.03.1997 року, посвідчений Одеською товарною біржею, право власності зареєстровано КП «Ізмаїльське МБТІ», про що свідчить реєстраційний напис (а.с.23 зворот).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.04.2026 року №475152221 ОСОБА_3 зареєстрована власницею 1/8 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі продажу нерухомого майна №50б-95 від 21.03.1997 року, посвідченого Одеською товарною біржею.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)18.04.2023 року (а.с.15) ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15).

Позивач ОСОБА_1 є онуком померлої ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про одруження ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , виданим 11.10.1961 року (а.с.9), свідоцтвом про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виданим 06.05.1966 року (а.с.10), свідоцтвом про укладення шлюбу ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , виданим 22.08.1987 року Саф`янською сільською радою Ізмаїльського району Одеської області, свідоцтвом про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виданим 12.09.1986 року (а.с.12), свідоцтвом про розірвання шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , виданим 26.05.1999 року (а.с.13),

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану по м.Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області 30.05.2024 року (а.с.14) ОСОБА_4 , мати позивача ОСОБА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Муравлівською сільською радою Ізмаїльського району Одеської області 10.02.2006 року (а.с.8) ОСОБА_6 , дідусь позивача ОСОБА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.8).

Згідно рішення Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області №2252-VII від 29.12.2022 року (Додаток 1) вулицю Леніна перейменовано на вулицю Комерційну, вулицю Свердлова на вулицю Дмитрівську.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК 2003 року передбачено, що положення зазначеного Кодексу застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК 2003 року положення цього Кодексу застосовується до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини виникли до набрання новим Кодексом чинності, так як договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений до вступу в законну силу Цивільного Кодексу України в редакції 2003 року, і не мають подовжувального характеру, тому суд при розгляді справи керується положеннями ЦК 1963 року.

Згідно ст.ст. 128, 224, 227 ЦК УРСР (1963 рік), діючого на час розгляду справи, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності визнається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону або договору. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до роз`яснень, даних в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.78 р., із змінами від 25.05.98 р. «Про судову практику у справах про визнання угод недійсними» угоди купівлі-продажу (зокрема при придбанні на біржових торгах) житлового будинку (квартири) або його (її) частини підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню.

При цьому, якщо така угода виконана повністю або частково однією із сторін, а інша сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд на підставі ч.2 ст.47 ЦК на вимогу сторони, що виконала угоду має право визнати її дійсною.

На час укладення зазначеного договору діяла ст.15 Закону України «Про товарну біржу», згідно якої не вимагалось подальше нотаріальне посвідчення угоди, укладеної на біржі.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.4., 1.7., 1.9 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, які знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету України з житлово-комунального господарства від 09.06.98 року №121, Інструкція визначала порядок здійснення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна в Україні. Державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об`єкти нерухомості, розташовані на всій території України. Реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюється на підставі правовстановлюючих документів за рахунок коштів власників нерухомого майна. Пунктом 2 Інструкції визначений порядок здійснення державної реєстрації, підпунктом 2.1. д) якого зазначено, що на оригіналі правовстановлюючого документу робиться реєстраційний напис.

Додатком 1 до вказаної Інструкції визначений перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна. Відповідно до пункту 9 Переліку зазначено: «Договори купівлі-продажу, обміну, зареєстровані біржею».

Відповідно до п.49 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994 року і чинної на момент укладення договору між сторонами (21.03.1997 року), - договір купівлі - продажу, зареєстрований на біржі є документом, що підтверджує право власності на частину житлового будинок, що відчужується.

Згідно з ч.2 ст.220 ЦК України якщо сторони домовились відносно всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне чи часткове виконання договору, проте одна зі сторін ухиляється від нотаріального його посвідчення, суд може визнати цей договір дійсним. В цьому разі подальше нотаріальне посвідчення договору не потрібне.

При укладенні договору всі вимоги, передбачені ст.15 Закону України «Про товарні біржі», між сторонами виконано належним чином, про що свідчить сам договір.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що реєстрація 21.03.1997 року за ОСОБА_3 права власності на 1/8 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , здійснена відповідно до діючого на той час законодавства.

З огляду на вищевказане та враховуючи, що сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне виконання договору, суд визнає вищевказаний договір дійсним.

У відповідності зі ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.ст.12,13,77,78,79,80,81,82 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Одеська товарна біржа, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним.

Керуючись ст.ст.12,13,76,81,83,223,258,259,263,265,268,272,273,280-289,354,355 ЦПК України, ст.47, 224, 227 ЦК України в редакції 1963 року, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , до ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , третя особа – Одеська товарна біржа, адреса реєстрації: м.Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140-а, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним – задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна №1760, а саме, 1/8 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований на Одеській товарній біржі 21 березня 1997 року, реєстраційний №50б-95, дійсним.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Т.П.Пащенко