Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №734/914/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 734/914/26 Головуючий у 1 інстанції Соловей В. В.

Провадження № 33/4823/469/26

Категорія - ч.5 ст.126 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд у складі головуючого судді Сиволапа Д.С., за участю захисника – Мохира Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Мохира Д.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 06 квітня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 ,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 40800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору.

Місцевим судом встановлено, що о 08 год. 47 хв. 21 лютого 2026 року на 72 км автодороги М01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі у с. Сираї Чернігівського району Чернігівської області ОСОБА_3 керував транспортним засобом «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи посвідчення водія відповідної категорії на право керування транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.1«а» Правил дорожнього руху. Правопорушення ОСОБА_4 вчинене повторно протягом року (за постановою серії ЕНА № 6533579 від 19 січня 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, на нього за ч. 2 ст. 126 КУпАП накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400.00 гривень)

Не погодившись із рішенням суду, захисник Мохир Д.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову місцевого суду як незаконну, а справу направити на новий розгляд. В обґрунтування скарги посилається на те, що місцевий суд у порушення вимог ст. 268 КУпАП розглянув справу у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності незважаючи на клопотання сторони захисту про відкладення розгляду справи. Вказує, що на момент розгляду справи існувало інше провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, а тому на підставі ст. 36 КУпАП дані матеріали підлягали об`єднанню.

У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_5 не з`явився, про час і місце розгляду справи був поінформований належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов`язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Заслухавши пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку

Пунктом 2.1 «а» Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно ч.9 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.

Частина 5 ст.126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 597273 від 21.02.2026, ОСОБА_3 , 21 лютого 2026 року, о 08 год. 47 хв., на 72 км автодороги М01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі, у с. Сираї Чернігівського району Чернігівської області, керував транспортним засобом «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи посвідчення водія відповідної категорії на право керування транспортним засобом. Правопорушення ОСОБА_4 вчинене повторно протягом року (за постановою Серії ЕНА № 6533579 від 19 січня 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, накладене за ч. 2 ст. 126 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400.00 гривень) в зв`язку з чим він порушив вимоги п. 2.1«а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.5 ст.126 КУпАП (а.с.9).

Отже, вказаний протокол є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.

Також винуватість ОСОБА_1 підтверджується:

- постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 06 грудня 2021 року якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік ( а.с.6,7);

- постановою серії ЕНА № 6533579 від 19 січня 2026 року якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП (а.с.10);

- довідкою ст. інспектора відділу АП УПП в Чернігівській області ДПП, згідно якої ОСОБА_3 на підставі постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 06 грудня 2021 року був позбавлений права керування транспортними засобами строком на 1 рік, але станом на 21.02.2026 своє право не поновив, тобто в територіальному сервісному центрі практичний та теоретичний іспити не складав та фактично на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення не мав права керування транспортними засобами (а.с.5).

Із переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського убачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху. Під час перевірки було з`ясовано, що останній був позбавлений права керування транспортними засобами за ч.1 ст.130 КУпАП. Також було встановлено, що останній протягом року вже притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП. Більш того, ОСОБА_3 намагався домовитись з працівниками поліції не оформляти на нього адміністративні матеріали, що також свідчить про спробу останнім уникнути відповідальності за скоєне.

Наведені докази є належними, достовірними та достатніми, у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_3 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що грубі порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_4 носять систематичний характер.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Керування транспортним засобом особою, яка не має права на керування транспортним засобом, вчинене повторно після накладення адміністративного стягнення, віднесене до грубих порушень правил безпеки руху, які вчинені навмисно і свідчать про підвищену суспільну шкідливість у зв`язку з чим і передбачена сувора відповідальність в порівнянні з іншими правопорушеннями.

Доводи апелянта про об`єднання справ в одне провадження і призначення стягнення із застосуванням положень ст.36 КУпАП не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Згідно ст.36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Накладення адміністративних стягнень при вчиненні кількох адміністративних правопорушень провадиться за наявності таких загальних умов: а) вчинення особою двох або більше адміністративних правопорушень; б) кожне із правопорушень кваліфікується за окремою статтею Особливої частини КУпАП (або іншого нормативного акта, що передбачає адміністративну відповідальність), що має самостійну санкцію; в) з кожного правопорушення не минули строки давності притягнення до адміністративної відповідальності; г) ні за одне з них на особу не накладалося адміністративне стягнення.

З огляду на зазначене, об`єднання справ в одне провадження є правом, а не обов`язком суду. Разом з тим, суд (суддя) позбавлений права вирішувати будь-які питання по справам, які перебувають в провадженні інших посадових осіб, зокрема й інших суддів.

Крім того, згідно даних ЄДРСР справу 734/845/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП призначено до розгляду на 09 год. 05 хв. 23 квітня 2026 року.

Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції вимог ст. 268 КУпАП, оскільки розгляд справи відбувся без участі ОСОБА_1 та захисника, на думку апеляційного суду, є слушними.

Як убачається з матеріалів справи, вона була розглянута місцевим судом у відсутності ОСОБА_1 та його захисника при наявності клопотання адвоката Мохира Д.В. про відкладення розгляду справи у зв`язку з його участю в засіданні по справі № 740/2012/24, розгляд якої призначено на 09-00 год. 06.04.2026 в Ніжинському міськрайонному суді. Розглянувши справу за даних обставин, суддя допустив порушення гарантованих ст. 268 КУпАП прав ОСОБА_1 .

Разом з тим апеляційний суд звертає увагу на те, що строк накладення стягнення у справах про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 126 КУпАП складає три місяці. В судове засідання, призначені на 19 березня та 06 квітня 2026 року, ОСОБА_6 не з`являвся, будучи повідомленим судом про час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомляв. При цьому подання клопотання про відкладення розгляду справи захисником, не є безумовною підставою для неявки в судове засідання самої особи, яка притягується до відповідальності, оскільки вирішення такого клопотання здійснюється в судовому засіданні із врахуванням думки присутніх учасників.

Отже, апеляційний суд вважає, що вказане порушення хоча й мало місце, однак суттєвим чином не впливає на законність оскаржуваної постанови місцевого суду та не повинно мати наслідком її скасування з цієї підстави.

Так, право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності бути присутнім під час розгляду справи в суді було поновлене апеляційним судом.

ОСОБА_3 та його захисник належним чином викликані в судове засідання до апеляційного суду, де захисник надав детальні пояснення по суті справи та докази на підтвердження своїх доводів. Крім того, інтереси ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції представляв кваліфікований юрист - адвокат Мохир Д.В.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б не були предметом дослідження в суді першої інстанції, або порушень судом вимог матеріального або процесуального закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію сторони захисту слід розцінювати, як намагання ОСОБА_4 уникнути установленої законом відповідальності за скоєне.

Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, оскільки він повторно протягом року керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, чим порушив п.2.1 «а» Правил дорожнього руху, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Більш того, вимоги апеляційної скарги не узгоджуються з нормами КУпАП, які не передбачають повернення адміністративних матеріалів на новий судовий розгляд на стадії апеляційного провадження справи.

Стягнення ОСОБА_7 призначено у відповідності з вимогами ст. 33 КУпАП, у повній відповідності до санкції ч.5 ст.126 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Мохира Д.В. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 06 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяД. С. Сиволап