Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №607/12997/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

04.05.2026Справа №607/12997/25

04 травня 2026 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

-головуючої судді Черніцької І.М.

-за участю секретаря судового засідання Кокітко І.В.

- сторони в судове засідання не з`явились

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» (далі – ТОВ «Факторинг партнерс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами в розмірі 96 262,96 грн.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що 11 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та відповідачем було укладено кредитний договір №91909.

Згідно з умовами кредитного договору ТОВ «ФК «Кредіплюс» надало відповідачу кредит у сумі 33 334 грн, зі сплатою процентів за ставкою 160% річних та строком на 730 днів.

Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконала свого зобов`язання.

28 січня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Факторинг партнерс» укладено договір факторингу за №28012025, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №91909 від 11 грудня 2021 року, заборгованість за яким складає 91 142,96 грн, з яких: 31 387,56 – заборгованість за тілом кредиту, 567555,40 грн – заборгованість за відсотками та 3000 грн – заборгованість за комісіями.

19 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено кредитний договір за №4444774.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та перерахувало відповідачу кошти в розмірі 8000 грн на її банківську карту.

Відповідач належним чином не виконала зобов`язання та у встановлений строк коштів не повернула, у зв`язку з чим заборгованість за кредитним договором №4444774 від 19 грудня 2021 року становить 5120 грн.

25 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг партнерс» укладено договір факторингу за №25-07/2024, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №4444774 від 19 грудня 2021 року

Посилаючись на наведене, позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 червня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 вересня 2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

У судове засідання представник позивача не з`явився. У позові просив здійснювати розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце була повідомлена належним чином, зокрема шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання та розміщення оголошення про виклик до суду на сайті Судова влада України. Попередньо не повідомила суд про причини своєї неявки, заяви про відкладення та відзив на позов не подавала.

На підставі вимог ст. ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін та проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 10 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «ФК «Кредіплюс» із заявою №100338888 на видачу кредиту, в якій просила ТОВ «ФК «Кредіплюс» на підставі договору встановити ліміт кредитної лінії в сумі 88 890 грн та видати їй перший транш кредиту в розмірі 33 334 грн під час її підписання на умовах, вказаних в п.5 цієї Заяви та Кредитного договору. В заяві вказала персональні дані та підписала власноручним підписом.

11 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №91909. Вказаний договір підписаний відповідачем власноруч.

Відповідно до п.2.1. Договору, типом кредиту є кредитна лінія. Ліміт кредитної лінії 88 890 гривень.

Перший транш в сумі 33 334 грн надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 30 000,60 грн на рахунок/картку позичальника № НОМЕР_1 , у розмірі 3333,40 грн - шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини (п. 2.2.2.).

Проценти за користування першим траншем кредиту нараховуються за ставкою 160 % річних. Проценти за користування другим траншем кредиту нараховуються за ставкою що не може перевищувати 550% річних (п. 2.3.).

Знижений тариф комісії за управління та обслуговування першого траншу складає 1 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування першого траншу складає 200 гривень. Знижений тариф комісії за управління та обслуговування другого траншу не може перевищувати 1 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування другого траншу не може перевищувати 200 грн (п. 2.4.).

Комісія за надання першого траншу складає 3 333,40 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 10 % від загальної суми першого траншу за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.2 цієї індивідуальної частини. Комісія за надання другого траншу не може перевищувати 7500 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день отримання другого траншу за ставкою, що не може перевищувати 25% від загальної суми другого траншу за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено умовами заяви/звернення Позичальника, згідно п.2.2.3 цієї індивідуальної частини (п.2.5).

Загальний строк кредитування за цим Договором складає 1462 днів (п. 2.6. Договору).

Строк, на який надається перший транш, складає 730 днів (строк кредитування за першим траншем). Строк, на який надається окрема частина кредиту за першим траншем встановлюється графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за першим траншем 1 раз на місяць (п. 2.6.1. Договору).

Загальні витрати за першим траншем складають: 78 924,08 грн (п. 2.7.1. Договору).

Орієнтовна реальна річна процентна ставка за першим траншем складає 438,70% річних (п. 2.8.1. Договору).

Орієнтовна загальна вартість першого траншу для позичальника складає 112 258,80 грн (п. 2.9.1. Договору).

Згідно з графіком платежів за першим траншем кредитного договору №91909 від 11 грудня 2021 року, дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів – 11 грудня 2023 року, сума кредиту складає 33 334 грн, сума нарахованих процентів – 78 900,80 грн, разом до сплати 112 258,80 грн, реальна річна процента ставка – 438,70% річних.

Крім того, відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту, де зазначені такі ж умови як в кредитному договорі.

Як слідує з платіжного доручення АТ КБ «ПриватБанк» №CRD_363896 від 11 грудня 2021 року, 11 грудня 2022 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» перерахувало кошти в розмірі 30 000,60 грн на банківську карту № НОМЕР_2 , призначення платежу: надання фінансового кредиту, згідно кредитного договору №91909 від 11 грудня 2021 року.

Як вбачається з картки обліку виконання договору №91909, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 11 грудня 2023 року становить 91 142,96 грн, з яких: 31 387,56 грн – сума заборгованості за тілом кредиту, 56 755,40 грн – заборгованість за процентами та 3000 грн – заборгованість за комісією.

Крім того, з вказаної картки обліку виконання договору №91909 встановлено що ОСОБА_1 сплатила 14 255,50 грн на погашення заборгованості.

28 січня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс»(Клієнт) та ТОВ «Факторинг партнерс» (Фактор) укладено договір факторингу за №28012025.

Відповідно до умов п. 1.1., 1.2. вказаного договору Клієнт передає Фактору за плату, а Фактор приймає належні Клієнту грошові вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між Клієнтом і боржниками (портфель заборгованості).

Внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, Фактор заміняє Клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказаних у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог Клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами.

Права Вимоги переходять до Фактору у день здійснення фінансування (оплати) на користь Клієнта у повному обсязі в сумі, вказаній в п. 7.1. цього Договору, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості. Оформлення відступлення Права Вимоги здійснюється шляхом підписання Акту приймання-передачі Реєстру Боржників відповідно до п. 8.4.2. Договору (п.6.2.3).

Як вбачається з платіжної інструкції №0491640000 від 28 січня 2025 року, ТОВ «Факторинг партнерс» перерахувало ТОВ «ФК «Креділюс» 2 047 654,81 грн згідно договору факторингу за №28012025 від 28 січня 2025 року (а.с. 145).

28 січня 2025 року ТОВ «ФК «Креділюс» та ТОВ «Факторинг партнерс» підписали акт приймання-передачі Реєстру боржників за договором факторингу №28012025 від 28 січня 2025 року.

Згідно Реєстру боржників до договору факторингу №28012025 від 28 січня 2025 року, від ТОВ «ФК «Креділюс» до ТОВ «Факторинг партнерс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №941909 в розмірі 91 142,96 грн (а.с. 148-151).

Згідно з наданим ТОВ «Факторинг Партнерс» розрахунком, заборгованість відповідача станом на 09 червня 2025 року становить 91142,96 грн, з яких: 31 387,56 грн заборгованість по тілу кредиту, 56 755,40 грн - заборгованість за відсотками, 3000 грн - комісія.

19 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит за №4444774 (далі - Договір). Вказаний кредитний договір підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов п. п. 1.2, 1.3, 1.4 Договору, ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кредит на суму 8000 грн, строком на 15 днів з 19 грудня 2021 року, термін повернення кредиту – 03 січня 2022 року.

Проценти за користування кредитом – 1800 грн, які нараховуються за ставкою 1,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2).

Стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом ( п.1.6) .

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п. 2.1).

Згідно графіку платежів за договором про споживчий кредит за №4444774 від 19 грудня 2021 року (Додаток №1 до договору), сума кредиту становить 8 000 грн, проценти за користування кредитом – 1800 грн, комісія за надання кредиту – 1600 грн, загальна вартість кредиту – 11400 грн, реальна річна процентна ставка – 553,031%, дата повернення кредиту 03 січня 2022 року.

Крім того, відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту №4444774 та анкету – заяву на кредит №4444774, де зазначені такі ж умови як в кредитному договорі.

Як слідує з квитанції «LiqPay», 19 грудня 2021 року через платіжну систему було перераховано кошти в розмірі 8000 грн за договором № 4444774 на картку № 414747*74.

Як вбачається з наданої позивачем відомості про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит за №4444774, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 22 квітня 2022 року становить 5120 грн – заборгованість за тілом кредиту. Проценти нараховані поза межами строку договору до 22 квітня 2022 року.

Крім того, з вказаної відомості про щоденні нарахування та погашення встановлено, що ОСОБА_1 сплатила 11 470 грн на погашення заборгованості, з яких: 2880 грн- на погашення тіла кредиту, 2880 грн – на погашення комісії, 5710 грн – на погашення процентів.

25 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» (Клієнт) та ТОВ «Факторинг партнерс» укладено договір відступлення (купівлю-продаж) права вимоги за №25-07/2024.

За цим Договором в порядку та на умовах, за цим Договором Клієнт - Первісний Кредитор відступає за плату своє право грошової вимоги до Боржників строк виконання зобов?язань за якою настав, або яке виникне у майбутньому у сумі 106 716 309,37 грн, а Фактор, здійснивши Фінансування в порядку, передбаченому цим Договором, приймає право грошової вимоги до Боржників, що належить Клієнту, і стає Новим Кредитором за договорами про споживчий кредит, раніше укладеними між Клієнтом і Боржниками (п.2.1).

Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників для друку згідно Додатку №4, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників для друку підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід?ємною частиною цього Договору (п.6.1.3).

Як вбачається з платіжної інструкції №448090004 від 26 липня 2024 року, ТОВ «Факторинг партнерс» перерахувало ТОВ «Мілоан» 2 574 925 грн згідно договору факторингу за №25-07/2024 від 25 липня 2024 року (а.с. 131).

26 липня 2024 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг партнерс» підписали акт приймання-передачі Реєстру боржників за договором факторингу №25-07/2024 від 25 липня 2024 року.

Згідно Реєстру боржників до договору факторингу №25-07/2024 від 25 липня 2024 року, від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Факторинг партнерс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4444774 в розмірі 5120 грн (а.с. 132-134).

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В силу вимог ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

Згідно з вимогами п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до вимог абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно абз. абз. 1, 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).

У силу ч. 3 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

В силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Вищенаведене свідчить про належне укладення кредитних договорів, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №91909 від 11 грудня 2021 року.

11 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 у встановленому законом порядку укладено кредитний договір за №91909.

Сторонами погоджена сума кредиту 33 334 грн, строк кредиту 730 днів, зі сплатою 160% річних .

Встановлено та підтверджено зібраними у справі доказами, що позивач видав відповідачу кредит на суму 30 000,60 грн.

Відтак, у відповідача виник обов`язок повернути позивачу тіло кредиту 30 000,60 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач на погашення тіла кредиту сплатила 1946,16 грн, а тому до стягнення з відповідача підлягає 28 054,44 грн (30000,60 - 1946,16) тіла кредиту.

Відповідач в судове засідання не з`явилася та свого контррозрахунку не надала. А тому суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 30 000,60 грн та відсотків в розмірі 56 755,40 грн є обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією, слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов кредитного договору №91909 від 11 грудня 2021 року свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 3333,40 грн та комісія за управління та обслуговування, встановлена в п.п. 2.4, 2.5 Договору.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що положення кредитного договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 3333,40 грн та за управління та обслуговування кредиту суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 3333,40 грн.

Від ТОВ «ФК «Кредіплюс» до ТОВ «Факторинг партнерс» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 згідно кредитного договору за №91909 від 11 грудня 2021 року, на підставі договору факторингу №28012025 від 28 січня 2025 року та витягу з реєстру боржників до вказаного договору.

Докази про те, що такий договір визнаний недійсним чи його дійсність оспорюється в судовому провадженні суду не надані.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, те, що фактично отримані та використані відповідачем ОСОБА_1 кредитні кошти у добровільному порядку позивачу, як новому кредитору, не повернуті, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Факторинг партнерс» заборгованості за договором позики за №91909 від 11 грудня 2021 року в розмірі 84 809,84 грн, з яких: 28 054,44 грн – заборгованість за тілом кредиту та 56 755,40 грн – заборгованість за відсотками.

Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №4444774 від 19 грудня 2021 року.

19 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 у встановленому законом порядку укладено електронний договір про споживчий кредит за №4444774 шляхом підписання вказаного договору за допомогою електронного підпису.

Встановлено та підтверджено зібраними у справі доказами, що позивач видав відповідачу кредит на суму 8000 грн.

Встановлено, що погоджений сторонами у договорі строк кредитування становить 15 днів, з 19 грудня 2021 року по 03 січня 2022 року (п.1.3,1.4 договору), зі сплатою 1800 грн процентів виходячи із 1,50% в день на залишок заборгованості (1.5.2.).

Більше того, у Анкеті- заяві відповідача на отримання грошових коштів визначено, що остання просить надати кредит в сумі 8000 грн, строк кредиту 15 днів (а.с. 37).

Аналогічний строк кредиту та розмір процентів також зазначено у Графіку платежів, який є Додатком №1 до договору (а.с. 34).

Позивачем не надано доказів, які б свідчили про укладення угоди про продовження строку кредитування.

Тому, суд вважає, що позивач мав нараховувати відсотки протягом строку кредитування, встановленого пунктом 1.3, 1.4 договору - 15 днів на суму 1800 грн.

Суд звертає увагу на те, що невиконання зобов`язань або неналежне виконання договірних зобов`язань не може бути підставою для звільнення від відповідальності боржника, тим більше розглядатися як «відкладальна умова», яка може й не настати, оскільки в розумінні частини першої статті 212 ЦК України, відкладальною є саме та обставина, щодо якої невідомо чи настане вона чи ні.

Як уже зазначалося вище, поведінка не може бути одночасно неправомірною так і правомірною.

Тому, добросовісний кредитор укладаючи договори зі споживачем розраховує на повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом в межах погодженого сторонами договору строку, відповідно й обов`язком споживача у такому договорі визначено своєчасну сплату кредиту.

У зв`язку із цим, несвоєчасне повернення відповідачем кредиту чи її відсутність є саме порушенням споживачем договірних зобов`язань за укладеним договором, а не відкладальною умовою.

У зв`язку з порушенням грошового зобов`язання настає відповідальність, передбачена статтею 625 ЦК України, а не продовження строку кредитування.

Тому, нарахування відсотків поза межами строку кредитування є неправомірним.

Враховуючи те, що строк кредиту закінчився 03 січня 2022 року та на наступний строк не пролонгувався, вимоги про стягнення процентів у розмірі нарахованому після 03 січня 2022 року є неправомірними.

Отже, згідно умов договору у відповідача був обов`язок повернути тіло кредиту в сумі 8000 грн та проценти в сумі 1800 грн.

Встановлено, що відповідач на погашення кредиту сплатила 11 470 грн.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором №4444774 від 19 грудня 2021 року немає.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Положеннями ч. 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В силу вимог п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Положеннями ч. 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Встановлено, що у позові позивач зазначив про те, що попередній (орієнтований) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомог, які він очікує понести у даній справі становить 25 000 грн.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача подав суду:

- договір про надання правової допомоги за №02-07/2024 від 02 липня 2024 року, укладений між адвокатським об`єднанняи «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Факторинг партнерс»;

- прайс – лист АО «Лігал Ассістанс»;

- заявку на надання юридичної допомоги № 301 від 01 травня 2025 року;

- витяг з Акту №11 про надання юридичної допомоги від 30 травня 2025 року.

Відповідно до вимог ч. 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Таким чином, наявність договірних відносин між адвокатським бюро «Лігал Ассістанс» та позивачем підтверджується вищенаведеними документами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною 6 цієї ж статті ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини 5 статті 137 ЦПК України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності7 заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у ст. 137 ЦПК України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 по справі № 200/10535/19-а, від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 09.05.2023 у справі № 340/9009/21, від 08.11.2023 у справі № 160/17970/21, від 16.05.2024 у справі № 320/4539/21, Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 9901/459/21.

Відповідач будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, будь-яких заперечень щодо розумності та співмірності розміру судових витрат суду не надав.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що позивачем доведено понесення ним витрат на надання правової допомоги у розмірі 25000 грн під час розгляду у суді даної справи.

Водночас, враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, та вимоги ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 2134,19 грн (84 809,84 * 2422,40 / 96 262,96) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22 026 грн (84 809,84 * 25000 / 96 262,96), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» заборгованість за кредитним договором за №91909 від 11 грудня 2021 року у розмірі 84 809,84 грн, з яких: 28 054,44 грн – заборгованість за тілом кредиту та 56 755,40 грн – заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» 2134,19 грн в рахунок сплаченого судового збору та 22 026 грн витрат на правову допомогу.

У решті позовних вимог відмовити.

Копію заочного рішення направити відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс», вул. Гедройца Єжи, 6, офіс 521, м. Київ, код ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 11 травня 2026 року.

Головуюча суддя І.М. Черніцька