Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №589/1114/26 — Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/1114/26

Провадження № 2/589/1900/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Курбанової А.Р.,

за участю секретаря судового засідання Поронько Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

04.03.2026 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» звернулось до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №833288548 від 23.05.2025 року в розмірі 23983,60 грн, з яких 7893,22 грн заборгованість по тілу кредиту, 16090,38 грн заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом. В обгрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів за вказаним договором.

Ухвалою суду від 18 березня 2026 року відкрито провадження у даній справі та постановлено здійснити її розгляд в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін, також в цій ухвалі роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

09.04.2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання зазначила, що позовні вимоги не визнає. Посилається на те, що укладення договору відбулося в умовах воєнного стану, що вплинуло на її здатність зосереджено аналізувати великий обсяг інформації, отримати незалежну правову допомогу, діяти без психологічного тиску та стресу, пов`язаними з безпековою ситуацією. Вказує, що вона при укладенні договору не змогла ефективно здійснити свої права бути проінформованою про дійсні умови кредитування, які викладені в декількох значних за об`ємом документах. Зазначає, що з розрахунком, наданим ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» при відступленні права вимоги, категорично не згодна. Нею було перераховано кошти в сумі 21 грн 11.06.2025 року та в сумі 25,50 грн 04.07.2025 року на виконання зобов`язання та пролонгаціїї дисконтного періоду. Вважає, що всього заборгованість за договором станом на 12.08.2025 складає 10257,82 грн. Враховуючи положення п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, штрафні санкції не мали бути в розрахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». 08.09.2025 року на її електронну адресу надійшла досудова вимога від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» про повернення суми заборгованості за договором. Оскільки право нараховувати проценти припиняються після пред`явлення вимоги, то нараховані проценти після 08.09.2025 року є неправомірними. Тому сума заборгованості складає 12262,42 грн. Також вважає, що витрати на професійну правничу допомогу є безпідставно завищеними, оскільки у справах даної категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обгрунтовує свої заперечення, справа розглядається у спрощеному провадженні.

26.03.2026 року представником відповідача надіслано відповідь на відзив, в якому заперечення відповідача щодо позовних вимог вважає безпідставним та необґрунтованим. Відповідач, укладаючи кредитний договір, пройшла процедуру верифікації, тим самим підтвердила актуальність та належність її персональних даних, в тому числі і фінансового мобільного номеру НОМЕР_1 , який був вказаний останньою при заповненні заяви на отримання кредиту та співпадає і з зазначеним у відзиві на позовну заяву. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін, погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідач підтвердила, що ознайомлена і приймає умови кредитного договору (оферти), також підтвердила, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід`ємною частиною якої є заявка до договору, з якими остання ознайомилася. Отже, укладаючи та підписуючи договір одноразовим ідентифікатором, відповідач розуміла, погоджувалась та визнавала умови та основні зобов`язання, зазначені у ньому. Відповідач мала необмежений час щодо ознайомлення з умовами кредитного договору. Доводи відповідача про вплив воєнного стану на можливість усвідомлювати зміст договору є необґрунтованими, не підтверджені доказами та не можуть бути підставою для звільнення від виконання зобов`язань або визнання правочину недійсним. До того ж позивач не заявляє позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій. Вказує на правомірне нарахування процентів за договором, порядок нарахування яких передбачено розділом 8 договору. Відповідач не виконала належним чином взяті на себе зобов`язання щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та повернення їх, тому позивачем було надіслано повідомлення про дострокове розірвання договору №ТП/833288548 від 07.01.2026 року відповідачу та в подальшому зупинено з вказаної дати нарахування процентів, що відображено у доданих до позову розрахунках заборгованості. Як вбачається з рахунку заборгованості первісного кредитора, відповідач 11.06.2025 року вчинила конклюдентні дії щодо продовження строку дисконтного періоду ще на 30 днів, сплативши при цьому всі фактично нараховані проценти, а тому подальше нарахування процентів (30 днів) відбувалось за індивідуальною відсотковою ставкою у розмірі 0,98 відсотків в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Відповідач після закінчення строку дисконтного періоду свої зобов`язання відповідно до умов кредитного договору не виконала, не вчиняла конклюдентних дій щодо продовження строку дисконтного періоду, строк кредитування продовжувався, а тому нарахування відсотків відбувалося в межах строку користування кредитом (до дати дострокового розірвання договору - 06.01.2026 року включно). Відповідно до розрахунку заборгованості неустойка нараховувалась, однак позивач у позовній заяві не заявляє її до стягнення. Сторони, підписавши кредитний договір, дійшли згоди щодо всіх його умов, а сам відповідач підтвердила, що вона ознайомлена, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. Щодо витрат на правничу допомогу зазначає, що позивач надав суду достатні, належні та допустимі докази для підтвердження витрат на правову допомогу.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у поданій заяві просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про час та місце проведення судового засідання повідомлялась належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, просила врахувати її пояснення, викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.05.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір кредитної лінії № 833288548 (далі - Договір). Згідно з умовами п. 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 7.1, 7.3, 8.3 Договору Кредитодавець зобов`язався надати відповідачу кредит в розмірі 7900 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - Правила). Кредитодавець надає Позичальнику перший транш за Договором в розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту строком на 20 днів (дисконтний період), а саме до 12.06.2025 року, з базовою процентною ставкою в розмірі 0,98 % в день від суми залишку кредиту. Сторони також погодили строк дисконтного періоду та передбачили дії щодо продовження дисконтного періоду (пролонгацію). Кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 22.06.2030 /а.с. 26-37/. Факт укладення договору відповідачем визнається.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

На офіційному веб-сайті ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» https://www.moneyveo.ua, у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розміщена повна інформація щодо надання грошових коштів та банківських металів у кредит, а також є доступними для ознайомлення і в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця при подачі заявки.

З наданого позивачем Порядку укладання фінансовою компанією договорів у вигляді електронного документа, що підписується сторонами при наданні споживчих послуг (із зазначенням всіх етапів укладання договору з прінт-скрінами екрану з особистого кабінету) вбачається, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у кредит, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим /а.с. 42-50/. Про що також свідчать надані позивачем копії електронних листів, надісланих відповідачу ОСОБА_1 на її електронну адресу (зазначена в заявці на отримання грошових коштів у кредит), з яких вбачається, що остання мала змогу ознайомитись з умовами кредитування та у разі згоди з ними підписати кредитний договір, примірник якого був надісланий їй на електронну адресу та доступний у особистому кабінеті відповідача /а.с. 141-145/. Доводи відповідача щодо неможливості належним чином ознайомитись з умовами договору при його укладенні судом відхиляються, оскільки є необґрунтованими, не підтверджені доказами, а тому не можуть бути підставою для звільнення від виконання зобов`язань. До того ж, у п. 9.2.1.6 договору визначено, що Позичальник має право протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня укладення договору відмовитися (в односторонньому порядку) від договору, розірвати чи припинити договір, без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. У такому випадку Позичальник зобов`язаний повернути суму отриманого кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом відповідно до кількості днів користування. Про намір відмовитися від договору, розірвати чи припинити договір, Позичальник повідомляє кредитодавця у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів у порядку, визначеному законодавством). Наслідком таких дій (після виконання позичальником зобов`язання повернути суму отриманого кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом відповідно до кількості днів користування) є припинення зобов`язань сторін за договором.

Отже, заповненням заявки на отримання грошових коштів у кредит /а.с. 23, зворот/ Позичальник підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20.

Відповідач за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «FJPN» підписала електронний кредитний договір, який містив усі істотні умови, і з якими відповідач ознайомилась до моменту укладання.

Наведене свідчить, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, який уклали в електронній формі, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пункту 5.1 Договору кожен окремий транш за цим договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки НОМЕР_2, які відповідач ОСОБА_1 вказала при заповненні заявки на отримання грошових коштів в кредит від 23.05.2025 року.

Як вбачається з підтверджень щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» /а.с. 51/, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконано свої зобов`язання за договором та перераховано на картку № НОМЕР_2 , номер якої надано йому Позичальником та вказано в заявці, кредитні кошти в сумі 7900 грн 23.05.2025 року. На підтвердження даної інформації позивачем також долучено довідку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», з якої вбачається, що Кредитодавцем було ініційовано платіжну операцію шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції для перерахування коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 /а.с. 51, зворот/, що узгоджується із даними щодо надходження коштів на рахунок відповідача, відображеними у виписці АТ КБ «ПриватБанк» за 23.05.2025 року /а.с. 125/. Слід зазначити, що з наданої на запит суду АТ КБ «ПриватБанк» інформації (лист від 08.04.2026 року за вих. № 20.1.0.0.0/7-260402/69050-БТ) вбачається, що картка НОМЕР_3 , яка відповідає цій масці, емітована саме на ім`я ОСОБА_1 /а.с. 124/. При цьому, відповідачем визнається факт перерахування коштів за договором на вказану картку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідач на виконання умов договору сплатила кошти у сумі 21 грн, які зараховані у часткове погашення процентів на суму 14,22 грн, тіла кредиту на суму 6,78 грн. В подальшому, всупереч наведеним умовам Договору та вимогам закону, відповідач належним чином свої зобов`язання за цим договором не виконувала, у визначені цим Договором строки тіло кредиту та проценти не сплачувала, внаслідок чого у відповідача за розрахунком ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» утворилась заборгованість за процентами в сумі 4719,93 грн за період з 23.05.2025 року по 12.08.2025 року /а.с. 20, зворот-21/.

Крім того, судом встановлено, що 12.08.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», Фактор) укладено Договір факторингу №МВ-ТП/48 /а.с. 15-17/, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступає ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги відповідно до Реєстру прав вимоги, а ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату.

Пунктом 2.1. Розділу 2 цього договору факторингу передбачено, що згідно з його умовами Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 4.1. вказаного договору наявне право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту укладення реєстру прав вимоги.

Відповідно до реєстру прав вимоги від 12 серпня 2025 року до Договору факторингу №МВ-ТП/48 від 12.08.2025 року, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» отримало право вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 833288548 від 23.05.2025 року /а.с. 18-19/. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», в свою чергу, сплатило фінансування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за вказаним договором факторингу за відступлення прав вимог, що підтверджується платіжними інструкціями /а.с. 19, зворот-20/.

Про зміну кредитора за договором кредитної лінії № 833288548 від 23.05.2025 року ОСОБА_1 була повідомлена шляхом направлення їй повідомлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про відступлення права вимоги на електронну адресу /а.с. 52/.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Після відступлення права грошової вимоги, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за період з 13.08.2025 року до 06.01.2026 року донарахував відповідачу проценти за кредитом, після чого за розрахунком ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» заборгованість відповідача, зокрема, по несплаченим процентам за користування кредитом становить 16090,38 грн до 06.01.2026р./а.с. 21, зворот-23/.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Проте, після відступлення права вимоги, незважаючи на повідомлення, відповідач належним чином не виконувала своїх договірних зобов`язань щодо сплати процентів.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання (ст. 611 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

За нормою ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Право Кредитодавця змінити умови договору та зажадати від Позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним у разі порушення відповідачем зобов`язань за кредитним договором узгоджено сторонами в п. 9.1.1.7 цього Договору. Так, відповідно до вказаної умови Договору у разі затримання Позичальником сплати процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць Кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення Позичальника про дострокове припинення/розірвання договору.

Таким правом позивач скористався, направивши 08.09.2025 року на електронну адресу відповідачу повідомлення про дострокове повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором № 833288548 від 23.05.2025 року /а.с. 115-117/. Пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за користування ним станом на 08.09.2025 року, позивач відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України та наведених вище умов договору змінив строк виконання відповідних зобов`язань. Тому посилання позивача на дострокове розірвання договору згідно з повідомленням №ТП/833288548 від 07.01.2026 року /а.с. 52 зворот/ судом не приймається, адже строк кредитування настав ще в вересні 2025 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів.

Крім того, п. 7.2 Договору передбачає, що в обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: 7.2.1. закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; 7.2.2. ініціювання кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. Договору.

Доказів повернення відповідачем ОСОБА_1 позивачу отриманих у кредит від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за договором кредитної лінії № 833288548 від 23.05.2025 року грошових коштів у повному обсязі після спливу строку кредитування матеріали справи не містять, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення заборгованості за сумою (тілом) кредиту 7893 грн. 22 коп. є обґрунтованою.

Водночас, враховуючи заперечення відповідача та перевіряючи правильність нарахованої суми заборгованості по процентам за користування кредитом, суд виходить з наступного.

Пунктом 8.3 договору визначено, що базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п`ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних.

Згідно з пунктом 8.7.1 за період від 23.05.2025 р. до 12.06.2025 р. (включно) кредитодавець надає Позичальнику знижку в розмірі 98,98 % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за дисконтною процентною ставкою 0,01 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 3,65 відсотків річних. Тобто нарахування процентів у вказаний період здіснювалось за процентною ставкою - 0,01% в день.

Відповідно до пункту 8.7.2 Договору у разі, якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів або здійснить поновлення дисконтного періоду, на період після 12.06.2025 р. Кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 0,00 (нуль) % від розміру базової процентної ставки (тобто такої знижки не надає), відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за індивідуальною процентною ставкою 0,98 відсотків в день від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних.

Так, відповідно до п.3.2 Договору сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо Позичальником в особистому кабінеті активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду.

Сторони визнають, що відповідачем були вчинені конклюдентні дії щодо продовження (пролонгації) дисконтного періоду на 30 днів (до 12.07.2025 року) шляхом оплати 11.06.2025 року фактично нарахованих процентів на виконання умов договору в розмірі 14,22 грн.

Також відповідач у відзиві на позов вказала, що нею було на виконання зобов`язань за .Договором перераховано кошти в розмірі 25,50 грн 04.07.2025 року, що підтверджується наданою нею квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» /а.с. 118/. Суд приймає до уваги здійснення перерахування коштів відповідачем та зазначає, що 25,50 грн повинні бути спрямовані на погашення процентів, нарахованих за договором, враховуючи умови договору та положення ст. 534 ЦК України.

Відповідно до п.п. 7.4.1, 7.4.2 Договору протягом дисконтного періоду кредитування Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня Дисконтного періоду кредитування. У разі продовження Позичальником Дисконтного періоду кредитування чи поновлення Дисконтного періоду, Позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього Договору; після закінчення Дисконтного періоду кредитування, Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти щоденно. Але відповідачем не вчинено активних дій щодо наступного продовження дисконтного періоду та для його поновлення у відповідності до положень розділу 3 договору, а саме не сплачено в повному обсязі суму фактично нарахованих процентів за Договором до закінчення дисконтного періоду кредитування.

Як зазначено вище, позивачем заявлені до стягнення проценти за користування коштами в розмірі 16090 грн. 38 коп. як у межах строку кредитування, так і після закінчення цього строку, як вбачається з дослідженого розрахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та розрахунку, наданого позивачем /а.с. 20 зворот-21, 21 зворот-23/.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, суд вважає, що проценти повинні бути нараховані у відповідності до погоджених сторонами умов договору та розмірів процентних ставок, наступним чином: з 23.05.2025 р. до 12.06.2025 р. в сумі 15,80 грн за умовами п.8.7.1 договору); з 13.06.2025 р. по 12.07.2025 р. в сумі 2320,50 грн (7893,22х0.98%х30 днів, за умовами п.8.7.2 договору); з 13.07.2025 р. по 08.09.2025 р. в сумі 4486,30 грн (7893,22х0.98%х58).

Враховуючи вищевикладене, загальна сума заборгованості по процентам складає 6782,88 грн (6822,60 грн - 14,22 грн - 25,50 грн).

Частина 1 ст. 12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 2 даної статті учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Частина 2 ст. 13 ЦПК України визначає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ст. 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом враховується, що в даній справі кредитний договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним. Як зазначено вище, відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог, а позивачем при цьому доведено обставини, на які він посилався як на підтвердження своїх вимог в частині наявності підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентами.

З урахуванням наведених висновків щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором зі своєчасного повернення кредиту, сплати процентів, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача загальної заборгованості у розмірі 14676 грн 10 коп.

На думку суду, наявність та розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» у вказаному вище розмірі витікає з умов укладеної угоди, підтверджується наявними у матеріалах справи документами та не спростовано відповідачем. З огляду на викладене, суд вважає за правомірне позов задовольнити частково у вищезазначеній сумі.

Вирішуючи питання щодо судових витрат в справі, суд вважає правомірним покласти на відповідача понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати.

Вирішуючи питання щодо судових витрат в справі, суд вважає правомірним покласти на відповідача понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1629 грн 12 коп.

Також, у позовній заяві позивач просить стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.

В свою чергу, відповідач ОСОБА_1 у поданому відзиві на позов заперечила щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги № 5 від 02 грудня 2024 р., укладеного між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та адвокатським об`єднанням «Ліга юридичних технологій», копію додаткової угоди № 2799 від 10.02.2026 до договору про надання правової допомоги № 5 від 02 грудня 2024 р., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію ордера про надання правничої допомоги, копію акту приймання-передачі наданих послуг відповідно до договору про надання правової допомоги № 5 від 02 грудня 2024 р., копію платіжної інструкції № 165 від 10.02.2026 року щодо оплати за надання правової допомоги у розмірі 5000 грн /а.с. 55, зворот-59, 60, 53, зворот, 54, 61, 61 зворот/.

Між тим, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст.137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Також згідно з ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є складною справою, відповідно до ст.19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, які розглядаються у спрощеному позовному провадженні, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 5000,00 грн не відповідає критеріям реальності (їхньої дійсності і необхідності) та розумності, виходячи з конкретних обставин справи, і безумовно є занадто завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим, на переконання суду, 2000,00 грн. буде достатнім відшкодуванням вказаних витрат.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 2000 грн 00 коп.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 1048, 1054, 1056-1, 1082 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 76-81, 83, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 / на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» /ЄДРПОУ 39700642, адреса: вул. Жабинського, буд. 13, м. Чернігів, Чернігівська область, 14017/ заборгованість за договором кредитної лінії № 833288548 від 23.05.2025 року в розмірі 14676 грн 10 коп. /чотирнадцять тисяч шістсот сімдесят шість грн 10 коп./, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1629 грн 12 коп. /одна тисяча шістсот двадцять дев`ять грн 12 коп./ та витрати на правничу допомогу в сумі 2000 грн 00 коп. /дві тисячі грн 00 коп./.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області А.Р.Курбанова