Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №766/1949/26 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/1949/26 Головуючий у першій інстанції Арчаков Д.В.

Провадження № 33/819/96/26 Доповідач в апеляційній інстанції Батрак В.В. Категорія: ст. 122-2 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року Херсонський апеляційний суд під головуванням судді Батрака В.В., за участю секретаря Іванцова Ю.С., захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Руденка М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали провадження за апеляційною скаргою адвоката Руденка Михайла Михайловича на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 04 березня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП та призначено їй адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 (три) місяці.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

ВСТАНОВИВ:

Постановою суду першої інстанції ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП за наступних обставин.

Так, ОСОБА_2 , 11.02.2026 року о 21 годині 01 хвилин, керувала транспортним засобом мотоцикл MotoLeader ML 250 CBR, д.н.з. НОМЕР_1 , належного ОСОБА_2 , на вимогу наряду поліції про зупинку транспортного засобу, подану за допомогою червоного та синього проблискового маячка та спеціального сигналу, не зупинилась.

Вищевказані дії ОСОБА_2 судом першої інстанції були кваліфіковані за ч.1 ст. 122-2 КУпАП, а саме невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу.

Не погодившись із вказаною постановою, адвокат Руденко М.М. подав на неї апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, а провадження закрити.

Апеляційна скарга мотивована доводами про необґрунтованість оскаржуваної постанови.

Зокрема, апелянт вказує на те, що працівники поліції діяли свавільно і фактично шукали привід для складання протоколу, в тому числі щодо перебування ОСОБА_2 в стані наркотичного сп`яніння.

Крім того, апелянт, звертає увагу суду, що суд першої інстанції посилався на тривалість руху водія після отримання сигналу від поліцейських про зупинку, але у відеозаписах з бодікамер поліцейських вбачаєтеся що з моменту вимоги поліцейських про зупинку і до повної зупинки пройшло лише 7 секунд.

Заслухавши суддю-доповідача, захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримання доводів апеляційної скарги, вивчивши та перевіривши матеріали провадження, перевіривши та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

Згідно зі ст. 245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП, встановлено обов`язок суду з`ясовувати при розгляді справи про адміністративне правопорушення: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Адміністративна відповідальність за частиною першою ст. 122-2 КУпАП настає за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.

Відповідно до пункту 8.9.Б Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, (надалі Правила), вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу.

Згідно до пункту 3.2 Правил, у разі наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом водії інших транспортних засобів, які можуть створювати йому перешкоду для руху, зобов`язані дати йому дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу (і супроводжуваних ним транспортних засобів).

Якщо на такому транспортному засобі увімкнено проблискові маячки синього і червоного або лише червоного кольору, водії інших транспортних засобів зобов`язані зупинитися біля правого краю проїзної частини (на правому узбіччі). На дорозі з розділювальною смугою цю вимогу зобов`язані виконати водії транспортних засобів, що рухаються в попутному напрямку.

Відеозапис з оптичного диску, що досліджений у судовому засіданні, свідчить про те, що фактичні обставини правопорушення не оспорюються водієм, зокрема, керування транспортним засобом та факт продовження керування при наявності відповідного сигналу про вимогу зупинки від працівників поліції.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно розглянув справу, враховуючи вимоги вищевказаних законодавчих актів.

Протокол про адміністративне правопорушення, за своїм змістом, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, складений, відповідно до ст. 255 КУпАП, уповноваженою на те особою, в ньому зазначена дата і час його складення, обставини вчинення адміністративного правопорушення (суть правопорушення), з посилання на конкретний пункт ПДР та статтю КУпАП, порушення якого інкримінується ОСОБА_2 і відповідальність за вчинення якого, передбачена КУпАП.

Якість з запису з боді-камери поліцейського є належної якості, такою, яка дає змогу відтворити події, зазначені в протоколі про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та підтверджує їх. Згідно цього відеозапису жодного тиску чи примусу з боку співробітників поліції на ОСОБА_2 для визнання нею вини у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення не вбачається.

Відповідно до п. 2.4 ПДР, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.

Згідно до п. 15.9.В Правил, зупинка забороняється на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, а також у тунелях.

Відеозапис з оптичного диску, що досліджений у судовому засіданні, свідчить про те, що фактичні обставини правопорушення не оспорюються водієм, зокрема, керування транспортним засобом та факт продовження керування при наявності відповідного сигналу про вимогу зупинки від працівників поліції..

В контексті зупинки Суд вважає правильними діями як зупинку одразу після об`єктів інфраструктури перелічених у п. 15.9.В Правил, так і під ними, за наявності вимоги негайної зупинки поданої водію уповноваженими особами, за умови, що така зупинка не створить перешкод іншим водіям.

Проте, з огляду на тривалість продовження керування водієм ОСОБА_2 після оголошення вимоги негайної зупинки від працівників поліції, будучи обізнаною про обов`язковість виконання такої вимоги, маючи можливість зупинитися негайно без створення перешкод іншим транспортним засобам, ОСОБА_2 таку вимогу не виконала.

Відповідно до приписів ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів тощо, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до п. 15.14 Правил, у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9-9.11 цих Правил.

Згідно до п. 15.12 Правил, за відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху).

Відповідно до вище зазначених норм суд зазначає що під час вимушеної зупинки водій повинен негайно зупинити транспортний засіб. У разі не можливості вимушеної зупинки водій повинен вжити всіх заходів водій повинен слідувати вимогами пунктів 9.9-9.11. Під час дослідження відеозапису з бодікамер поліцейських суд апеляційної інстанції зафіксував що для зупинки ОСОБА_2 ні чого не заважало, інших транспортних засобів які рухалися і яким ОСОБА_2 під час зупинки перешкоджала би продовжувати рух, суд не знайшов. Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції. ОСОБА_2 після оголошення вимоги негайної зупинки від працівників поліції, будучи обізнаною про обов`язковість виконання такої вимоги, маючи можливість зупинитися негайно без створення перешкод іншим транспортним засобам, таку вимогу не виконала.

Як вбачається з матеріалів провадження працівниками поліції в повному обсязі були виконані вимоги ст. 266 КУпАП. Під час огляду ОСОБА_2 працівниками поліції, для його фіксації, були застосовані штатні спеціальні технічні засоби фіксації про що, в тому числі, зазначено і в протоколі про адміністративне правопорушення із зазначенням номерів таких засобів. Будь – яких порушень КУпАП з боку працівників поліції не вбачається.

Інші обставини, зазначені в апеляційній скарзі були відомі суду першої інстанції під час розгляду провадження та цілком враховані ним при постановленні відповідного процесуального рішення.

На підставі вищенаведеного, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу в їх сукупності, суд апеляційної інстанції вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції дотримано вимоги діючого законодавства, правильно враховано характер вчиненого правопорушення, ступінь суспільної небезпеки вчиненого і ступінь вини ОСОБА_2 та вірно зроблено висновок про доведеність її вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-2 КУпАП.

Істотних порушень вимог КУпАП під час розгляду даних матеріалів судом першої інстанції, апеляційний суд не вбачає.

Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги захисника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а отже апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а підстави для скасування оскаржуваної постанови суду, відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 04 березня 2026 року стосовно ОСОБА_2 за ч.1 ст.122-2 КУпАП без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДЯ ХЕРСОНСЬКОГО

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В.БАТРАК