Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №585/237/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №585/237/26

Номер провадження 22-ц/816/1955/26

Категорія - 41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Замченко А.О. (суддя-доповідач), суддів: Криворотенка В.І., Черних О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Єрньєй Алли Анатоліївни, подану в інтересах ОСОБА_1 ,

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 лютого 2026 року в складі судді Цвєлодуб Г.О., ухваленого в м. Ромни, Сумської області (повний текст виготовлено 20 лютого 2026 року)

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

12.01.2026 ТОВ «ФК «Кредин-Капітал» звернулося до ОСОБА_1 з позовом, який мотивувало тим, що 28.08.2020 між ТОВ «Авентус Україна» і відповідачкою було укладено кредитний договір №2846103, відповідно до умов якого остання отримала в кредит 4850 грн, за що зобов`язалася сплачувати проценти. 21.04.2021 між ТОВ «Авентус Україна» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №ККАУ-21042021, згідно з яким позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржників ТОВ «Авентус Україна», у тому числі й до ОСОБА_1 . Вказувало, що відповідачка не виконала належним чином взяті на себе зобов`язання за договором, у зв`язку з чим станом на 12.01.2026 у неї утворилася заборгованість у розмірі 15908 грн, з яких: 4850 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11058 грн - заборгованість за відсотками.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства вказану суму та судові витрати.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20.02.2026 позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором від 28.08.2020 №2846103 у розмірі 7614 грн 50 коп., 1274 грн 22 коп. судового збору, 3828 грн 80 коп. витрати на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Єрньєй А.А. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідачка категорично заперечує отримання нею коштів у сумі 4850 грн, на підтвердження чого відсутні докази.

Зазначає, що позивач продовжив 30 денний строк укладеного кредитного договору, мотивуючи тим, що 27.09.2020 відповідачкою була здійснена оплата в розмірі 1382 грн 25 коп., тоді як остання категоричного заперечує, що нею взагалі здійснювалася така оплата.

Крім того, адвокат зауважує, що ОСОБА_1 жодного договору про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів з ТОВ «Авентус Україна» не укладала і не підписувала.

Звертає увагу суду, що з наданих суду позивачем доказів не вбачається, що відповідачка вчинила певну сукупність і послідовність дій, спрямовану на отримання кредиту від ТОВ «Авентус Україна», а саме: зареєструвалась в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію, отримала повідомлення від суб`єкта електронної комерції з одноразовим ідентифікатором, прийняла пропозицію (оферту) ТОВ «Авентус Україна» шляхом використання (підписання) надісланого їй одноразового ідентифікатора. Якщо проаналізувати і звернути увагу, то 28.08.2020 о 12:17:36 ніби ОСОБА_1 було вчинено в один момент усі дії, що виключає логічний взаємозв`язок послідовності вчинення відповідних дій: відправка одноразового ідентифікатору клієнта (з цього зрозумілим є те, що в цей час о 12:17:36 йде відправка, але з урахуванням секунд, то отримання цього ідентифікатора мала бути в часі із затримкою, тобто це могло бути 12:17:37 або 12:17:38 і т. д., а отже підписання самого договору №2846103 про надання споживчого кредиту від 28.08.2020, графіку платежів, паспорта споживчого кредиту повинно відбутися пізніше, а не о 12:17:36.

Адвокат зазначає, що в якості доказів того, що ТОВ «Авентус Україна» було дійсно перерахування коштів на відповідний рахунок відповідачки, позивач надає лист ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 16.12.2025, але такий лист не може бути прийнятий до уваги в якості доказів отримання кредитних коштів відповідачкою, оскільки в цьому листі не вказано ПІБ отримувача. Цей лист не є документом первинного бухгалтерського обліку, в розумінні чинного законодавства, який би підтверджував факт переказу коштів на рахунок відповідачки.

Зауважує, що якщо кредитні кошти і перераховувалися ОСОБА_1 , то відповідно мали бути надані Роменському міськрайонному суду Сумської області повні реквізити рахунку, на який перераховувалися кошти.

Крім того, розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Також суду не надані виписки з рахунків відповідачки для встановлення розміру наданого кредиту, факту користування останньою наданими їй коштами, обставин погашення ОСОБА_1 кредиту та сплати відсотків.

Звертає увагу на те, що позивач надав Роменському міськрайонному суду Сумської області графік платежів (Додаток 1 до договору про надання споживчого кредиту), в якому вказано банківський рахунок (IBAN) ТОВ «Авентус Україна» для сплати кредитної заборгованості, але виписки за даними рахунками не надає. Сама виписка за даним рахунком для погашення кредитної заборгованості має бути належним, достовірним та достатнім доказом у даній справі.

Крім того, адвокат зазначає, що договір про відступлення права вимоги від 21.04.2021 №ККАУ-21042021 не підписаний представником ТОВ «Авентус Україна», а отже в силу п. 13.1 такий договір не набув чинності, а тому до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не перейшло право вимоги.

Також адвокат зазначила, що стягнуті витрати на правничу допомогу не відповідають принципам співмірності, ціні позову, оскільки справа є малозначною і простою.

07.05.2026 ТОВ «ФК «Кредин-Капітал» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому рішення суду першої інстанції просить залишити без змін, а апеляційну скаргу представника відповідачки - без задоволення.

11.05.2026 адвоката Єрньєй А.А. в інтересах відповідачки ОСОБА_1 подала заперечення на відзив.

Відповідно до ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 28.08.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №2846103, відповідно до умов якого останній надано грошові кошти в розмірі 4850 грн на 30 днів з датою повернення позики 27.09.2020, з можливістю продовження строку кредиту в порядку та на умовах, визначених у розділі 4 цього договору. Тип процентної ставки - фіксована.

Стандартна процентна ставка становить 1,9% у день. Знижена процентна ставка 0,95% у день. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою 7614 грн 50 коп., за зниженою ставкою - 6232 грн 25 коп.

Відповідно до п. 1.6 договору мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

Згідно з п. 2.1 договору кредитні кошти надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.

Даний договорі підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором С513990 (а. с. 12 - 15).

Крім того, відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту, графік платежів до договору про надання споживчого кредиту (а. с. 15 зв. - 17).

Згідно з довідкою про ідентифікацію договір зі сторони клієнта ОСОБА_1 було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором С513990, створеним шляхом використання клієнтом одноразового ідентифікатора, який сформовано автоматично на Веб-сайті товариства та направлено клієнту 28.08.2020 о 12:17:36 на її номер мобільного телефону НОМЕР_2 , який повідомлений клієнтом в ІК товариства та вказаний у договорі (а. с. 18).

З довідки ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 16.12.2025 вбачається, що відповідно до договору ВП-200417-1 від 20.04.2017 було здійснено за дорученням ТОВ «Авентус Україна» наступні успішні перекази коштів на карти клієнтів: 28.08.2020 на суму 4850 грн, маска картки НОМЕР_1 , код авторизації 874182, номер транзакції в системі WayForPay - creditplus-10212144 (а. с. 18 зв.).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором кредиту від 28.08.2020 №2846103 ОСОБА_1 має заборгованість за вказаним договором, яка складається з основного боргу - 4850 грн, знижена процентна ставка - 1382 грн 25 коп., стандартна процентна ставка - 11058 грн, загальна заборгованість 15908 грн (а. с.19 зв. - 24).

21.04.2021 ТОВ «Авентус Україна» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги №ККАУ - 21092021, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» передало, а ТОВ «ФК «Кредин-Капітал» прийняло всі права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі й до ОСОБА_1 у сумі 15908 грн (а. с. 24 зв. - 28).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №2846103 у розмірі 15908 грн (а. с. 29).

12.01.2026 ОСОБА_1 була направлена досудова вимога за вих. №20654801, в якій позивач повідомив про набуття ним права вимоги за кредитним договором від 28.08.2020 №2846103 та надав реквізити для оплати заборгованості в сумі 15908 грн (а. с. 30 зв.).

Постановляючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий суд виходив з того, що відповідачка, скориставшись кредитними коштами, умови договору не виконала, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість за тілом кредиту та відсотками, які підлягають стягненню на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» як нового кредитора в кредитних відносинах.

Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого суду, оскільки вони не відповідають матеріалами справи та вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України к редитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється в площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності в такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що потрібно особливо підкреслити, - з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до п. 13.1 договору відступлення прав вимоги від 21.04.2021 №ККАУ-21042021 договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 21.04.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання відповідних зобов`язань сторонами.

З розділу 15 зазначеного договору вбачається, що представник ТОВ «Авентус України» договір не підписав (а. с. 28 зв.).

Під час розгляду справи судом першої інстанції 11.02.2026 представник відповідачки - адвокат Єрньєй А.А. подавала відзив на позовну заяву, в якому звертала увагу суду на те, що договір відступлення прав вимоги від 21.04.2021 №ККАУ-21042021 не підписаний ТОВ «Авентус України», а тому відповідно до п. 13.1 він не набув чинності, у зв`язку з чим до позивача не перейшло право вимоги (а. с. 53).

Зазначений відзив представник позивача отримав 11.02.2026, але доказів на спростування цих заперечень адвоката відповідачки не надав. Незважаючи на те, що на не підписання договору факторингу адвокат відповідачки звертала увагу і в апеляційній скарзі, представник позивача зазначеного доводу не спростував, у поданому відзиві на апеляційну скаргу жодного доводу з цього приводу не навів.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про факторинг» договір факторингу укладається виключно в письмовій формі з дотриманням вимог Цивільного кодексу України щодо форми правочину, на підставі якого здійснюється заміна кредитора в зобов`язанні, та частини першої статті 9 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії».

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

З огляду на викладене, враховуючи, що договір відступлення прав вимоги від 21.04.2021 №ККАУ-21042021 не був підписаний представником ТОВ «Авентус Україна», тому відповідно до п. 13.1 цього ж договору він не набрав чинності, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 28.08.2020 №2846103.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 1 - 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин рішення районного суду необхідно скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Верховний Суд у постанові від 29.08.2024 у справі №905/830/21 зазначив, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати. Таким чином, скасування первісного судового рішення за результатом розгляду касаційної скарги є самостійною підставою для скасування додаткового судового рішення до нього (подібні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 31.05.2021 у справі №911/132/14, від 06.12.2023 у справі №910/10294/22, від 21.01.2026 у справі №684/491/21).

Розглядаючи дану справу, колегія суддів, зважаючи на похідний характер додаткового рішення суду першої інстанції від 27.03.2026, яким з позивача на користь відповідачки стягнуто 1042 грн 80 коп. витрат на професійну правничу допомогу, дійшла висновку про його скасування у зв`язку зі скасуванням первісного судового рішення районного суду.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За надану професійну правничу допомогу в суді першої інстанції відповідачка сплатила 2000 грн (а. с. 79).

Представник позивача вказував, що ці витрати є непропорційними та неспівмірними зі складністю справи, а тому просив відмовити у їх стягненні в повному обсязі.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статі 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц.

З огляду на викладене, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, колегія суддів бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України, характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що витрати в сумі 2000 грн, понесені в суді першої інстанції, відповідатимуть вимогам розумності, справедливості та співмірності.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з позивача на користь відповідачки 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та 3993 грн 60 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а всього 5993 грн 60 коп. (а. с. 56, 141).

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу адвоката Єрньєй Алли Анатоліївни, подану в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 лютого 2026 року та додаткове рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 27 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 5993 грн 60 коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - А.О. Замченко

Судді: В.І. Криворотенко

О.М. Черних