Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №584/1440/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №584/1440/25

Номер провадження 22-ц/816/2029/26

Категорія - 23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Замченко А.О. (суддя-доповідач), суддів: Криворотенка В.І., Черних О.М.,розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Луч»

на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 28 січня 2026 року в складі судді Токарєва С.М., ухваленого в м. Путивль, Сумської області (повний текст виготовлено 28 січня 2026 року)

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Луч» про стягнення заборгованості з орендної плати,

в с т а н о в и в :

14.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до ПСП «Агрофірма «Луч» з позовом, який мотивував тим, що він є власником земельної ділянки площею 4,467 га, кадастровий номер 5923887000:05:000:0059, яка на підставі договору оренди землі від 06.07.2020 передана в оренду відповідачу.

Посилаючись на те, що підприємство не сплатило йому орендну плату за 2024 рік, просив стягнути з відповідача на свою користь 16390 грн. 88 коп. заборгованості з орендної плати за 2024 рік, з яких: 15867 грн 26 коп. - заборгованість з орендної плати з урахуванням індексації, 523 грн 62 коп. - пеня.

Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 28.01.2026 позов задоволено: стягнуто з ПСП «Агрофірма «Луч» на користь ОСОБА_1 16390 грн 88 коп. заборгованості зі сплати орендної плати за 2024 рік, 1211 грн 20 коп. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ПСП «Агрофірма «Луч» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з початку повномасштабного вторгнення відповідач не може використовувати земельну ділянку, що є предметом договору, за цільовим призначення і вказана земельна ділянка ним взагалі не обробляється.

Зазначає, що даний факт підтверджується листом Міжрегіонального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 30.01.2024, відповідно до якого всі земельні ділянки розташовані в межах територій Путивльської міської ради та Новослобідської сільської територіальних громад Конотопського району Сумської області (до яких належить земельна ділянка, що є предметом договору) забруднені вибухонебезпечними предметами та їх розмінування до теперішнього часу здійснено не було.

Крім того, з метою підтвердження даної інформації стосовно неможливості використання зазначеної земельної ділянки відповідачем було здійснено огляд офіційного сервісу протимінної діяльності ДСНС України https:/mine.dsns.gov.ua, де на інтерактивній мапі відповідні зони було зображено як зони з можливим забрудненням вибухонебезпечними речовинами.

Звертає увагу суду, що земельна ділянка, яка є предметом договору оренди, може бути забруднена вибухонебезпечними речовинами та знаходиться в червоній зоні, оскільки до червоної зони відносяться всі території Новослобідської та Путивльської громади. Таким чином, неможливість використання предмета оренди за цільовим призначенням унеможливлює оплату за договором оренди земельної ділянки, на який опирається позивач, як на підставу для задоволення заявлених позовних вимог.

Учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися.

Відповідно до ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на підставі розпорядження Путивльської районної державної адміністрації від 14.05.2003 №156 ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 4,467 га, розташована на території Рев`якинської сільської ради Путивльського району, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 11).

06.07.2020 між ПСП «Агрофірма «Луч» і ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, за умовами якого останній передав у строкове платне користування ПСП «Агрофірма «Луч» земельну ділянку площею 4,4669 га, кадастровий номер 5923887000:05:000:0059, яка знаходиться на території Рев`якинського старостинського округу Путивльської міської ради, строком на 7 років (а. с. 12 - 13).

Відповідно до п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.5 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 14167 грн 20 коп. на рік, що становить 10 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної частки (паю).

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахування індексації.

Орендна плата вноситься до 20 числа останнього в звітному році місяці.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня в розмірі 0,01% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Підпунктом 3 п. 9 даного договору передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з п. 13.2 договору сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

02.09.2025 ОСОБА_1 звертався до відповідача з вимогою про сплату належної йому орендної плати за користування земельною ділянкою за 2024 рік згідно з договором оренди землі (а. с. 14). Докази отримання даного листа відповідачем у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до листа Міжрегіонального центру швидкого реагування ДСНС України від 30.01.2024 №7701-205/7710 Міжрегіональний центр швидкого реагування ДСНС України не здійснював заходів з розмінування територій Путивльської міської та Новослобідської сільської територіальних громад Конотопського району Сумської області (а. с. 30, 31).

Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач умови договору оренди землі не виконав та не сплатив орендну плату за 2024 рік.

Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого суду, оскільки вони не відповідають матеріалами справи та вимогам закону.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статті 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначають права та обов`язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 24, абз. 7 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також орендної плати за водний об`єкт.

Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт.

У даній справі відповідач не заперечує факт несплати орендної плати за 2024 рік, але пов`язує це з нездійсненням господарської діяльності на орендованих земельних ділянках через форс-мажорні обставини та внаслідок їх забруднення вибухонебезпечними предметами, що унеможливлює їх використання за цільовим призначенням у господарській діяльності.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч. 1 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України, ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією рф проти України, Президент України видав Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», на підставі якого в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан.

У постанові Верховного Суду від 21.01.2026 у справі №650/3776/24 зазначено наступне: «Зважаючи на такі висновки, сформовані Верховним Судом, колегія суддів зазначає, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання в конкретному зобов`язанні. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором».

Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі №910/7679/22 роз`яснив, що посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне виконання договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 07.06.2023 у справі №906/540/22.

Під час розгляду даної справи відповідач не заперечував факт несплати орендної плати за 2024 рік, але пов`язував це з неможливістю використання земельних ділянок у зв`язку з їх забрудненням вибухонебезпечними предметами.

Наведені обставини підтверджені листом Міжрегіонального центру швидкого реагування ДСНС України від 30.01.2024 №7701-205/7710, відповідно до якого заходи з розмінування території Путивльської міської та Новослобідської сільської територіальної громад Конотопського району Сумської області не здійснювалися (а. с. 30, 31).

Доказів на підтвердження того, що товариство використовувало земельну ділянку позивача в 2024 році, суду надано не було.

Аналізуючи викладене, колегія суддів зазначає, що виплата орендної плати напряму залежить від можливості здійснення орендарем господарської діяльності на орендованих ділянках. Наявність підтверджених обставин непереборної сили, які унеможливили для відповідача проведення сільськогосподарської діяльності, з урахуванням принципу справедливості цивільного судочинства, закріпленого в ст. 2 ЦПК України, дають підстави вважати, що невиплата ТОВ «Агрофірма «Луч» орендної плати на користь позивача за 2024 рік обумовлена настанням обставин непереборної сили, які за приписами ст. 617 ЦК України не лише звільняють відповідача від відповідальності за порушення зобов`язань, а і в порядку частини шостої ст. 762 ЦК України звільняють від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане орендарем через обставини, за які він не відповідає.

Оскільки судом встановлено, що порушення відповідачем умов договору сталося внаслідок унеможливлення ведення ним господарської діяльності на земельних ділянках, зокрема, і позивача, тому колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог внаслідок звільнення відповідача від відповідальності за несплату орендної плати в 2024 році.

Крім того, колегія суддів бере до уваги імперативне правило, закріплене в ч. 6 ст. 762 ЦК України, згідно з якою наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Отже, встановивши дійсність обставин непереборної сили, які не залежали та не могли залежати від волі товариства, натомість унеможливили користування ним об`єктами оренди, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для стягнення орендної плати за 2024 рік.

Зазначене також узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 21.01.2026 у справі №650/3776/24.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 1 - 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Агрофірма «Луч» необхідно стягнути 1453 грн 44 коп. судового збору, сплаченого при звернення до апеляційного суду (а. с. 50, 64).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Луч» задовольнити.

Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 28 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Луч» про стягнення заборгованості з орендної плати відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Луч» 1453 грн 44 коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - А.О. Замченко

Судді: В.І. Криворотенко

О.М. Черних