Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №509/5396/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/567/26

Справа № 509/5396/24

Головуючий у першій інстанції Кириченко П. Л.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Таварткіладзе О.М.,

суддів: Вадовської Л.М., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 червня 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року ОСОБА_2 звернулась з вищевказаною позовною заявою, до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини.

В обґрунтуванні своїх позовних вимог позивачка зазначила, що відповідач є батьком доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебуває на утриманні позивачки, від участі у вихованні та утриманні дитини самоухиляється, не турбується про здоров`я і розвиток дитини, має заборгованість по сплаті аліментів, а тому позивачка просить стягнути з відповідача неустойку за прострочення сплати аліментів на утримання дитини в розмірі 263 842.92 грн. за період 01.12.2015 року по 05.09.2024 року.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 червня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (код НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 код НОМЕР_2 , неустойку (пеня) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини за період з 01.12.2015 року по 05.09.2024 року в розмірі 228 733.62 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1211.20 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов висновку що суд не може взяти до уваги заперечення відповідача з приводу підстав для звільнення від сплати неустойки (пені) по сплаті аліментів, таких як стан здоров?я та наявність на утриманні інших дітей від іншого шлюбу. Апелянт категорично не погоджується з таким висновком суду, тому що виникнення заборгованості по сплаті аліментів обумовлено поважними причинами, які не залежали від мене, тобто він не допустив свідомого ухилення від сплати аліментів, а саме, після розлучення з позивачкою він справно сплачував аліменти, допоки позивачка не почала зловживати дитиною, не даючи бачитися з донькою та не допускати до доньки, а також із втратою офіційної роботи з постійним щомісячним доходом, та моїм захворюванням на важкий діагноз, який потребує серйозного медикаментозного лікування та профілактики, а також наявністю онкохворого батька який залишився один без дружини, яка померла та який знаходиться на повному моєму догляді.

Крім того у нього нова сім`я, дружина і двоє синів, дружина знаходиться у декретній відпустці, тому весь тягар заробітку на проживання сім`ї покладено на мої плечі. Тому сплатити пеню у такому розмірі як просить позивачка у нього об`єктивно немає можливості.

Крім того, посилається на неналежне повідомлення його про розгляд справи.

Будучи в розумінні ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, на 21.04.2026 року о 15:00 годину ОСОБА_2 не з`явилася, причини неявки не повідомила, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не клопотала, заяв про відкладення розгляду справи не подавала.

Присутній в судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував проти розгляду справи за відсутності позивача, який обізнаний про розгляд справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до висновків Верховного Суду по справі №361/8331/18 - якщо учасники процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи розумні строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, усвідомленість учасників справи, які не з`явились до суду, обізнаність про розгляд справи, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, стягуючи з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (код НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 код НОМЕР_2 , неустойку (пеня) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини за період з 01.12.2015 року по 05.09.2024 року в розмірі 228 733.62 грн., розподіляючи судові витрати, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до ст.13 ЦПК України де зазначено, що справа розглядається не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог …, та згідно ст.196 ч.1 СК України розмір неустойки (пені) від суми несплачених аліментів не може перевищувати 100 % відсотків заборгованості, суд прийшов до висновку, що з вини відповідача виникла заборгованість по сплаті аліментів, а тому з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути неустойку (пеню) від суми несплачених аліментів у розмірі 100 відсотків суми заборгованості, що складає 228 773.62 грн., яка підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з остаточним висновком суду першої інстанції, проте вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (код НОМЕР_1 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 є батьком доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає разом з позивачкою ОСОБА_2 .

В провадженні ДВС є виконавче провадження № 43759733, яке було відкрито на підставі заяви стягувача та виконавчого листа №2/2274/14 виданого 17.06.2014 року Овідіопольським райсудом Одеської області згідно якого з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 підлягають стягненню аліменти на утримання дитини в розмірі частини від усіх видів доходів відповідача до повноліття дитини. Рішення суду першої інстанції є чинним.

Заборгованість на 05 вересня 2024 року у відповідача (боржника в рамках виконавчого провадження) по сплаті аліментів складає 228 733.62 грн., (з урахуванням накладення штрафу на боржника 263 842.92-35 109,30 =228 733.62), яка була відповідно до ст.195 СК України встановлена державним виконавцем в рамках вищевказаного виконавчого провадження та відповідачем не оскаржуєтся.

Позивачка надала свій розрахунок заборгованості на час подання позову, в період з вересня 2014 року по 05 вересня 2024 року, який складає 3 646 803.45 грн.

Позивачка просить стягнути з відповідача неустойку (пеню) по сплаті аліментам на 05.09.2024 року в розмірі 228 733.62 грн.

Колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Неустойка (пеня) це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) зазначено, що положення Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

Ухиленням від сплати аліментів необхідно вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

У справі, що переглядається встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (код НОМЕР_1 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 є батьком доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає разом з позивачкою ОСОБА_2 .

Рішенням Овідіопольський районний суд Одеської області від 13 червня 2014 року позов ОСОБА_5 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Прилиманське Овідіопольського району Одеської області, на користь ОСОБА_5 на утримання доньки ОСОБА_6 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів його місячного заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 травня 2014 року і до повноліття дитини.

Вказано рішення набрало законної сили та ніким не оскаржено.

В провадженні ДВС є виконавче провадження № 43759733, яке було відкрито на підставі заяви стягувача та виконавчого листа №2/2274/14 виданого 17.06.2014 року Овідіопольським райсудом Одеської області згідно якого з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 підлягають стягненню аліменти на утримання дитини в розмірі частини від усіх видів доходів відповідача до повноліття дитини.

Заборгованість на 05 вересня 2024 року у відповідача (боржника в рамках виконавчого провадження) по сплаті аліментів складає 228 733.62 грн., (з урахуванням накладення штрафу на боржника 263 842.92-35 109,30 =228 733.62), яка була відповідно до ст.195 СК України встановлена державним виконавцем в рамках вищевказаного виконавчого провадження та відповідачем не оскаржуєтся.

На підставі цього розрахунку, позивачкою здійснено розрахунок пені від суми несплачених відповідачем аліментів що становить 228 733.62 грн.

Вказаний розрахунок пені за несплату аліментів, відповідачем не спростовано.

Належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності вини відповідача у виникненні заборгованості по сплаті аліментів, з розрахунку щомісячної суми необхідної до сплати, про яку відповідач знав, матеріали справи не містять.

Зважаючи на вказане слід констатувати, що відповідачем вини у неналежному виконанні рішення суду та виникненні згаданої заборгованості не спростовано, доказів поважності причин виникнення заборгованості не наведено та доказів цього не представлено. Отже наявні підстави стягнення із нього пені за прострочення сплати аліментів.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наведені в апеляційній скарзі доводи про відсутність вини відповідача щодо несплати аліментів є необґрунтованими, оскільки з дня виникнення обставини про зміну відомостей про доходи, відповідач повинен був повідомити про це державного виконавця. Однак, матеріали справи не містять доказів того, що він у встановленому законом порядку виконав свій обов`язок щодо такого повідомлення.

Крім того, заперечуючи проти наявності вини у несплаті аліментів, відповідач надав до суду першої інстанції різні лікарські довідки за період з 2017 – 2019 роки, проте вони не спростовують наявності обов`язку зі слати аліментів, так і заборгованості з їх сплати яка виникла з 2015 року по 2024 рік.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції, відповідач не зміг пояснити, як він забезпечує необхідним рівнем життєдіяльності свою родину та трьох синів, які перебувають на його утриманні, зважаючи на його захворювання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, яка утворилась станом на 05.09.2024 року в розмірі 228 733.62 грн, яка обмежується розміром заборгованості.

Разом із тим, хоча суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову, проте слушними є доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права.

Забезпечення права кожному на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Повідомлення сторін про дату, час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статті 128 ЦПК України.

Відповідно до частин другої - п`ятої статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 19 вересня 2024 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження, призначено до судового розгляду.

Впродовж перебування справи в провадженні суду першої інстанції, відповідач користувався правами наданими процесуальним законом, а саме подавав відзив, клопотання,брав участь у судових засіданнях.

15 травня 2025 року ОСОБА_1 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, призначене на 15 травня 2025 року о 13:00 год., у зв`язку з перебуванням на суспільно корисних роботах, накладених на нього державним виконавцем.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання від 15 травня 2025 року фіксування судового засідання не здійснювалось оскільки відсутні учасники справи.

24 червня 2025 року Овідіопольським районним судом Одеської області було ухвалено рішення у справі.

Проте, матеріали справи взагалі не містять доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання, призначене на 24 червня 2025 року, за наслідками якого ухвалювалося рішення по справі.

Апеляційним судом було досліджено дану електронну справу в підсистемі (модуль) ЄСІТС «Електронний Суд» у відповідності до якої було встановлено, що судових повіток не було створено, не було направлено їх сторонам по справі, а лише проставлено відповідальним працівником дату судового засідання, що не може вважатися належним чином повідомлення сторін.

Згідно пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

За таких обставин, оскільки, суд розглянув позов без належного повідомлення відповідача, і на такі обставини посилається скаржник, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідно до вимог пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів – задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (код НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , код НОМЕР_2 , неустойку (пеня) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини за період з 01.12.2015 року по 05.09.2024 року в розмірі 228 733.62 грн, стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1211.20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 червня 2025 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_2 (код НОМЕР_2 ), неустойку (пеня) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини за період з 01.12.2015 року по 05.09.2024 року в розмірі 228 733, 62 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1211, 20 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено:11.05.2026 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.М. Вадовська

С.О. Погорєлова