Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №493/1534/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1082/26

Справа № 493/1534/24

Головуючий у першій інстанції Мясківська І. М.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , на рішення Балтського районного суду Одеської області від 03 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Військової частини НОМЕР_1 , про усунення від права на отримання грошового забезпечення військовослужбовця та одноразової грошової допомоги, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Військової частини НОМЕР_1 , про усунення від права на отримання частини грошового забезпечення загиблого військовослужбовця відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей», Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що є матір`ю ОСОБА_4 , який був стрілцем-помічником гранатометника 2 відділення морської піхоти 1 зводу морської піхоти 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 та загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кринки, Херсонської області під час захисту Батьківщини від збройного нападу рф.

Таким чином у неї виникли право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей», Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», відповідно до яких сім`ям загиблих, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000,00 грн. яка розподіляється різними частинами на всіх утримувачів, передбачених ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво країні-агресору».

В той же час вважає, що ОСОБА_3 , батько ОСОБА_4 , відповідач по справі, має бути позбавлений права на частину одноразової грошової допомоги оскільки шлюб між ними було розірвано коли дитині не виповнилося року, з 1998 року відповідач мав сплачувати аліменти на утримання дитини, однак ухилявся від виконання цього обов`яжу, у зв`язку з чим відносно нього було порушено кримінальне провадження, жодним чином відповідач не приймав участі у вихованні, матеріальному утримуванні дитини, він не спілкувався з ним, не знав, що син змінив прізвище і не приймав участі у церемонії поховання ОСОБА_4 .

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 03 вересня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Військової частини НОМЕР_1 про усунення від права на отримання грошового забезпечення військовослужбовця та одноразової грошової допомоги - відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким рішенням суду,ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Балтського районного суду Одеської області від 03 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно тлумачено Закон України «Про соціальний і правовий військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови КМУ № 168. Метою нормативно-правових актів є соціальний захист членів сім`ї, які дійсно були пов`язані із загиблим військовослужбовцем. Виплата допомоги особі, яка ухилялася від батьків обов`язків, суперечить духу закону.

Ухилення від виконання батьківських обов`язків. Суд першої інстанцій проігнорував тривале ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків.

Шлюб між сторонами був розірваний 24.12.1991 року, і з цього часу ОСОБА_3 (відповідач за первісним позовом) не брав участі у вихованні та матеріальному забезпеченні загиблого сина - ОСОБА_4 , який був стрільцем - помічником гранатометника 2 відділення морської піхоти 1 зводу морської піхоти 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 та загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кринки, Херсонської області під час захисту Батьківщини від збройного нападу рф.

Варто зазначити, що ОСОБА_4 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Отже, жодного дня, ОСОБА_3 не проживав з ОСОБА_1 , та сином, ОСОБА_4 , однією сім`єю.

Принцип моральних засад суспільства. Згідно зі ст. 3 Сімейного кодексу України, сім`я ґрунтується на моральних засадах суспільства. Поведінка ОСОБА_3 (відповідача за первісним позовом), який десятиліттями нехтував своїми обов`язками, не відповідає цим засадам. Виплата частини допомоги особі, яка не брала участі в житті дитини, є несправедливою та суперечить духу закону, спрямованого на підтримку справжніх членів сім`ї.

Аналогія закону. Хоча ОСОБА_3 (відповідач за первісним позовом) не був позбавлений батьківських прав, відповідно до ст. 204 Сімейного кодексу України, повнолітні діти можуть бути звільнені судом від обов`язку утримувати батьків, якщо ті ухилялися від виконання своїх обов`язків. Це свідчить про загальний принципи, згідно з яким права та обов`язки є взаємними.

Будучи в розумінні ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, на 14.04.2026 року на 16:00 год. ОСОБА_3 , Військова частина НОМЕР_1 не з`явилися, причини неявки не повідомили, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не клопотали, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.

Присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 не заперечували проти розгляду справи за фактичної явки.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду першої інстанції відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Військової частини НОМЕР_1 про усунення від права на отримання грошового забезпечення військовослужбовця та одноразової грошової допомоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та батьківських прав судом не позбавлявся, а отже на нього не може бути покладена відповідальність, встановлена ч. 1 ст. 166 СК України щодо втрати прав, заснованих на спорідненості з дитиною.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено.

18.08.1990 року позивачка та відповідач уклали шлюб ( копія свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 18.08.1990 року), який був розірваний 28.10.1992 року (свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 від 28.10.1992 року). (т.1. а. с. 59-60).

В шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_6 , який 19 липня 2007 року змінив своє прізвище та ім`я з ОСОБА_7 на ОСОБА_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 від 19.07.2007 року та свідоцтво про зміну імені серії НОМЕР_6 ). (т.1. а. с. 10-11).

ОСОБА_4 був призваний на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_4 26.09.2022 року та проходив службу га посаді стрілець-помічник гранатометника 2 відділення морської піхоти 1 взводу морської піхоти 1 роти морської піхоти 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 та безвісті зник 28.11.2023 року під час захисту Батьківщини в зоні виконання бойових завдань поблизу н. п. Кринки Херсонської області. (т. 2 а. с. 63)

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 429/1 від 10.04.2024 року ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в н. п. Кринки Херсонської області. (т.2 а. с. 65).

16 квітня 2024 року Біляївським відділом держаної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) складений відповідний актовий запис № 304 про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . (т.1. а. с. 18).

Таким чином у сторін виникло право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги відповідно до п. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як матері та батькові загиблого військовослужбовця, при цьому мати військовослужбовця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 що загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 , позивачка по справі подаючи позов до суду має на меті позбавити батька, відповідача по справі, права на отримання одноразової грошової допомоги яка виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, оскільки останній неналежно виконував свої батьківські обов`язки.

Колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила суд: усунути ОСОБА_3 від права на отримання частини грошового забезпечення загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , який був стрілцем-помічником гранатометника 2 відділення морської піхоти 1 зводу морської піхоти 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей», Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказала, що ОСОБА_3 , батько ОСОБА_4 , відповідач по справі, має бути позбавлений права на частину одноразової грошової допомоги оскільки шлюб між ними було розірвано коли дитині не виповнилося року, з 1998 року відповідач мав сплачувати аліменти на утримання дитини, однак ухилявся від виконання цього обов`язку, у зв`язку з чим відносно нього було порушено кримінальне провадження, жодним чином відповідач не приймав участі у вихованні, матеріальному утримуванні дитини, він не спілкувався з ним, не знав, що син змінив прізвище і не приймав участі у церемонії поховання ОСОБА_4 .

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України, який триває і на даний час.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до статті 41 цього Закону виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та відносин у цій галузі регулює Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Пунктом 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час звернення позивача суду) визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції чинній на час загибелі військовослужбовця) зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Згідно частини 1 статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Статтею 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (частина 1).

Пунктом 9 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в тій же редакції) визначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», статті 9-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28 червня 2023 року № 3161-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (постанова № 168).

Абзацами першим та другим пункту 2 постанови № 168 (в редакції, що діяла на день загибелі військовослужбовця) установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 грн., яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, крім громадян рф або рб та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Судом встановлено, що відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 429/1 від 10.04.2024 року ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в н. п. Кринки Херсонської області.

16 квітня 2024 року Біляївським відділом держаної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) складений відповідний актовий запис № 304 про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до пункту 1 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

Отже, смерть військовослужбовця ОСОБА_4 під час виконання військового обов`язку з оборони територіальної цілісності та незалежності України є підставою для виплати державою у зв`язку з загибеллю військовослужбовця під час виконання військового обов`язку одноразової допомоги особам, визначеним у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме членам його сім`ї, батькам та утриманцям загиблого.

Одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, особам, які мають право на її отримання у разі, якщо загибель (смерть) настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби.

Частиною першою статті 2 СК України визначено, що Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

За правилами статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім`ї має одинока особа. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши, що:

- ОСОБА_3 є батьком, а ОСОБА_1 є матір`ю, загиблого ІНФОРМАЦІЯ_5 під час виконання обов`язку по захисту України військовослужбовця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України судом батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 не позбавлявся;

тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а отже на нього не може бути покладена відповідальність, встановлена ч. 1 ст. 166 СК України щодо втрати прав, заснованих на спорідненості з дитиною.

Таким чином, на виконання вимог ст.ст. 76, 78-80 ЦПК України, суд першої інстанції дослідивши всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо наявні у справі докази, згідно вимог статті 89 ЦПК України надав їм оцінку, відобразивши її у своєму рішенні.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанцій проігнорував тривале ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, колегією суддів відхиляються, оскільки докази ухилення батька від утримання своєї дитини враховуються під час судового провадження стосовно позбавлення батьківських прав. За відсутності відповідного судового рішення про позбавлення батьківських прав, суд позбавлений можливості досліджувати докази та факти на які посилається позивач щодо позбавлення батьківських прав.

Доводи апеляційної скарги про те, що хоча ОСОБА_3 (відповідач за первісним позовом) не був позбавлений батьківських прав, відповідно до ст. 204 Сімейного кодексу України повнолітні діти можуть бути звільнені судом від обов`язку утримувати батьків, якщо ті ухилялися від виконання своїх обов`язків, також судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки ст. 204 СК України стосуються питання щодо призначення аліментів на утримання батьків, що не є релевантним до спірних правовідносин.

Інші доводи апеляційної скарги зведені лише до незгоди з остаточним висновком районного суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення суду - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Балтського районного суду Одеської області від 03 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 11.05.2026 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.М. Вадовська

Є.С. Сєвєрова