Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №947/17402/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3796/26

Справа № 947/17402/25

Головуючий у першій інстанції Огренич І. В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Сєвєрової Є.С. (суддя – доповідач),

Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

третя особа – ОСОБА_3 ,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 18 грудня 2025 року у складі судді Огренич І.В.,

встановив:

2. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2025 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , в якому з посиланням на ст.180, ч. 1,2 ст.181 , ч.1 ст.185 ,ч.1, 2, 3 ст.190 СК України, ч. 1 ст. 638 ; ч. 1, 2 ст.640, ст. 631, ст.526 ЦК України просив зобов`язати ОСОБА_2 виконати умови договору, укладеного ним добровільно з ОСОБА_3 в порядку ч 1,2 ст.190 СК України, зобов`язати відповідача зареєструвати в Державному реєстрі право своє право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 65 кв. м., а також зобов`язати ОСОБА_2 , виконати в обсязі повному взяті на себе зобов`язання по виплаті аліментів в порядку ч. 1,2 ст.190 СК України шляхом укладення укласти договір про припинення права позивача на аліменти, у зв`язку з передачею, ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно : квартиру загальною площею 65 кв м , за адресою: АДРЕСА_1 та квартиру загальною площею 35 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 .

30.05.2025 ухвалою Київського районного суду м.Одеси відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити певні дії.

03.11.2025 представником ОСОБА_1 – адвокатом Карпан М.О. подано до суду заяву про зміну предмета позову в якій позивач з посиланням на ст.190 СК України, ч. 1 ст. 638, ч. 1, 2 ст.640, ч.2 ст.642, ч.2 ст.220, ч.1-3 ст.334 ЦК України просить визнати договір між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про припинення права на аліменти на дитину ОСОБА_1 , у зв`язку з набуттям ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно, а саме : трьохкімнатну квартиру загальною площею 65,0 кв.м за адресою : АДРЕСА_1 ; однокімнатна квартира загальною площею 34,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 від 28 листопада 2013 року укладеним, визнати правочин: договір між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про припинення права на аліменти на дитину ОСОБА_1 у зв`язку з набуттям ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно , а саме : трьохкімнатну квартиру загальною площею 65,0 кв.м за адресою : АДРЕСА_1 ; однокімнатна квартира загальною площею 34,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 від 28 листопада 2013 року, дійсним та визнати право власності ОСОБА_1 на трьохкімнатну квартиру загальною площею 65,0 кв.м за адресою : АДРЕСА_1 ; однокімнатну квартиру загальною площею 34,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 18 грудня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Карпан М.О. про зміну предмета позову - повернуто позивачу.

Ухвала суду мотивована тим, що зі змісту заяви ОСОБА_1 про зміну предмету позову вбачається, що позивачем змінено не тільки предмет позову, а і обставини на яких ґрунтуються вимоги, тобто одночасно змінено і підстави позову і предмет позову, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про повернення заява заявникові.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись з вищевказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить суд скасувати Київського районного суду м.Одеси від 18 грудня 2025 року, долучити до матеріалів справи заяву позивача про зміну предмета позову від 01.11.2025, справу направити до Київського районного суду м.Одеси для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в своєму первісному позові, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати відповідача ОСОБА_2 укласти договір в порядку ч.1,2 ст. 190 СК України, з дотриманням норм зазначеної статті, так як відповідно до ч.1 ст. 638, ч.1,2 ст. 640, ст. 631, ст. 526 ЦК України, усний договір, який виконаний однією стороною в повному обсязі, а другою стороною частково, є укладеним. І саме тому позивач просив суд зобов`язати відповідача ОСОБА_2 виконати свій обов?язок щодо укладення цього договору та укласти відповідно до норм чинного законодавства: укласти та посвідчити договір нотаріально, для того, щоб позивач отримав право власності на нерухоме майно: квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 / Однак, в подальшому, позивач прийшов до висновку, що зазначений спосіб захисту його порушених батьком (відповідачем) ОСОБА_2 прав є неефективним і тому змінив предмет позову, а саме, просив суд не зобов?язувати відповідача укласти зазначений договір належним чином (посвідчити нотаріально) з метою отримання ним права власності на нерухоме майно, а визнати договір про припинення права позивача на аліменти в рахунок передачі йому, після досягнення ним 20-ти років нерухомого майна - квартир за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , укладеним в зв`язку з тим, що основні умови зазначеного усного договору сторонами (зокрема його матір`ю ОСОБА_3 ) виконані, так як відповідач ОСОБА_2 фактично ухилився від його нотаріального посвідчення, а також, визнати його право власності на зазначене нерухоме майно. Тобто, як і в первісному позові, так і в заяві про зміну предмету позову є договірні правовідносини, тобто підстави, на які позивач посилався в прохальній частині позовної заяви та в заяві про зміну предмета позову.

Позиція відповідача та третьої особи в суді апеляційної інстанції

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Предметом оскарження є ухвала суду про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п.6 ст.353 ЦПК України).

Згідно зі ст.369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників.

3. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Встановлені обставини по справі, визначені відповідно до них правовідносини

Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , в якому з посиланням на ст.180, ч. 1,2 ст.181 , ч.1 ст.185 ,ч.1, 2, 3 ст.190 СК України, ч. 1 ст. 638 ; ч. 1, 2 ст.640, ст. 631, ст.526 ЦК України просив суд зобов`язати ОСОБА_2 виконати умови договору, укладеного ним добровільно з ОСОБА_3 в порядку ч 1,2 ст.190 СК України, зобов`язати відповідача зареєструвати в Державному реєстрі право своє право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 65 кв. м., а також зобов`язати ОСОБА_2 , виконати в обсязі повному взяті на себе зобов`язання по виплаті аліментів в порядку ч. 1,2 ст.190 СК України шляхом укладення укласти договір про припинення права позивача на аліменти, у зв`язку з передачею, ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно: квартиру загальною площею 65 кв м , за адресою: АДРЕСА_1 та квартиру загальною площею 35 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 .

В подальшому, представником ОСОБА_1 – адвокатом Карпан М.О. подано до суду заяву про зміну предмета позову в якій позивач з посиланням на ст.190 СК України, ч. 1 ст. 638, ч. 1, 2 ст.640, ч.2 ст.642, ч.2 ст.220, ч.1-3 ст.334 ЦК України просить визнати договір між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про припинення права на аліменти на дитину ОСОБА_1 , у зв`язку з набуттям ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно, а саме : трьохкімнатну квартиру загальною площею 65,0 кв.м за адресою : АДРЕСА_1 ; однокімнатна квартира загальною площею 34,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 від 28 листопада 2013 року укладеним; визнати правочин: договір між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про припинення права на аліменти на дитину ОСОБА_1 у зв`язку з набуттям ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно , а саме : трьохкімнатну квартиру загальною площею 65,0 кв.м за адресою : АДРЕСА_1 ; однокімнатна квартира загальною площею 34,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 від 28 листопада 2013 року, дійсним та визнати право власності ОСОБА_1 на трьохкімнатну квартиру загальною площею 65,0 кв.м за адресою : АДРЕСА_1 ; однокімнатну квартиру загальною площею 34,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 .

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції, відповідає вищевказаним вимогам законодавства, з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі засобами захисту права, які визначені, наприклад, у ст. 16 ЦК України. Під засобами захисту прав слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб`єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Таким чином, виходячи з ч. 3 ст. 49 ЦПК України одночасна зміна і предмета і підстав позову не допускається. Зміна позивачем підстав і предмета позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива.

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 ЦК України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного ним, способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмета позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.

Встанолено, що звертаючись до суду з заявою про зміну підстав позову, позивач ОСОБА_1

первісно звернувся до суду з позовом щодо зобов`язання ОСОБА_2 вчинити певні дії, а в заяві про зміну предмета позову позивач з посиланням на ст.220 ЦК України, просить визнати договір від 28 листопада 2013 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 укладеним та дійсним.

Разом з тим, як вірно встановлено судом, одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета і підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

З урахуванням наведенного, колегія суддів погоджується із висновком суду про наявність підстав для повернення ОСОБА_1 заяви про зміну предмет позову від 03.11.2025.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що ним було змінено виключно предмет позову, оскільки як у первісному позові, так і в заяві про зміну предмета позову спір виник із договірних правовідносин, є безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, звертаючись до суду з первісним позовом, позивач ОСОБА_1 просив зобов`язати відповідача ОСОБА_2 виконати умови договору, укладеного ним добровільно із третьою особою в порядку ст. 190 СК України, а також вчинити дії щодо належного оформлення прав на нерухоме майно та виконання взятих на себе зобов`язань.

Тобто вбачається, що первісні позовні вимоги були спрямовані на спонукання відповідача ОСОБА_2 до виконання умов договору та вчинення певних дій, необхідних для реалізації домовленостей сторін.

Водночас у заяві про зміну предмета позову позивач ОСОБА_1 вже просив визнати договір між відповідачем та третьою особою про припинення права на аліменти на дитину у зв`язку з набуттям дитиною права власності на нерухоме майно, а саме трьохкімнатної та однокімнатної квартири, укладеним, визнати зазначений правочин дійсним та визнати за позивачем право власності на вказані об`єкти нерухомого майна.

Отже, судом встановлнго, що у поданій заяві про зміну предмета позову позивач фактично вже посилався на існування між сторонами укладеного договору, досягнення згоди щодо його істотних умов та виникнення у нього права власності на спірне майно, тоді як первісний позов був спрямований саме на виконання відповідачем умов договору та вчинення дій щодо належного оформлення відповідних правовідносин.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем було змінено не лише предмет позову, а й фактичні обставини, якими обґрунтовувалися заявлені вимоги, тобто підстави позову.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність повернення заяви ОСОБА_1 , а доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваної ухвали.

Жодних інших доводів на спростування висновків суду, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Підстави для скасування, зміни ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 у суду апеляційної інстанції відсутні.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Таким чином, частиною першою статті 389 ЦПК України не передбачено оскарження у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п. 6 частини першої статті 353 ЦПК України) після її перегляду в апеляційному порядку.

4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст.ст.374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 18 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

О.М. Таварткіладзе