Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №620/2548/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/2548/26

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також відповідач-1), військової частини НОМЕР_1 (далі також відповідач-2), у якому просить (з урахуванням уточненого позову):

визнати протиправними та скасувати накази начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 : №157 від 15.01.2026 у частині призову та направлення позивача для проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період до військової частини НОМЕР_1 , №161 від 15.01.2026 у частині зняття із військового обліку позивача, таким чином скасувати призов позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період і зобов`язати відповідача-1 поновити позивача на військовому обліку;

визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №15 від 15.01.2026 у частині призначення та зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 і зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач зазначає, що 09.01.2026 отримав від ІНФОРМАЦІЯ_1 повітку про виклик для уточнення даних. 14.01.2026 позивач отримав із місця роботи (Державна установа «Центр пробації», вул. Юрія Іллєнка, 81, м. Київ, 04050) посвідчення № ЦП-696 від 14.01.2026 про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час на період 12 місяців із дня оформлення відстрочки від призову. Прибувши 15.01.2026 за повісткою, позивач надав свої військово-облікові документи, паспорт громадянина України та інші документи, зокрема посвідчення№ НОМЕР_2 від 14.01.2026. Однак надані позивачем документи відповідачем не були прийняті до уваги. Так, 15.01.2026 позивач був призваний на військову службу за мобілізацією, яку проходить у військовій частині НОМЕР_1 .

Вважаючи протиправними накази начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №157 від 15.01.2026 у частині призову та направлення позивача для проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період до військової частини НОМЕР_1 та наказ №161 від 15.01.2026 у частині зняття із військового обліку позивача, наказ командира військової частини НОМЕР_1 №15 від 15.01.2026 у частині призначення та зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 інформацію з її документальним підтвердженням та письмові пояснення щодо наявності/відсутності у ОСОБА_1 відстрочки від призову/бронювання під час видання наказів від 15.01.2026 № 157 та № 161; витяг з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо статусу ОСОБА_1 станом на дату мобілізації. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_3 та у Державної установи "Центр пробації" інформацію щодо наявності/відсутності у ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) відстрочки від призову/бронювання станом на 14.01.2026.

ІНФОРМАЦІЯ_5 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки згідно даних ЄДРПВР ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1 , перебував на військовому обліку офіцерів запасу у ІНФОРМАЦІЯ_6 . Зазначений громадянин прийняв військову присягу 26.07.2025. На підставі наказу Міністерства (міністра) оборони України від 29.08.2025 № 1150 отримав військове звання «молодший лейтенант». З 15.10.2025 до 31.12.2025 мав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації як здобувач рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти. Інших відстрочок позивач не оформляв. Бронювання на дату призову (15.01.2026) на військову службу під час мобілізації було відсутнє. Відношення до військової служби за станом здоров`я – придатний. Позивач отримав повістку № 6350002 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення даних на 10:00 год. 15.01.2026. 15 січня 2026 року до адміністративної будівлі ІНФОРМАЦІЯ_1 прибув позивач. Під час спілкування ОСОБА_1 зазначив, що має документ, що на його думку підтверджує відстрочку та надав для ознайомлення повідомлення ЦП-696 від 14.01.2026 про зарахування військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік, яке при ознайомленні виявилося звичайною копією, навіть не завіреною установою, якою видано. У повідомленні містилася інформація, що ОСОБА_1 , начебто, працює на посаді «фахівець» Державної установи «Центр пробації» (вул. Юрія Іллєнка, 81, м. Київ, 04050) та має право на відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час на дванадцять місяців. 24.03.2026 при зверненні до ЄДРПВР для перевірки інформації було встановлено відсутність інформації про таку відстрочку, а також підтвердження про місце роботи в Державній установі «Центр пробації». У паперовому вигляді від установи, в якій на момент призову працював позивач, відповідні документи на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 не находили. Позивач на дату відвідування ІНФОРМАЦІЯ_2 15.01.2026 згідно даних ЄДРПВР рахувався по підкартотеці обліку як такий, що «підлягає призову на військову службу під час мобілізації».

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якому не погоджувався з доводами відповідача, викладеними у відзиві, та просив задовольнити позов. Позивач зазначив, що додані відповідачем-1 витяги з баз даних та Реєстру сформовані та датовані 22.03.2026 (або пізніше) – тобто створені після оскаржуваних дій (15.01.2026), після подання позовної заяви (17.03.2026) та після відкриття провадження у справі. Право на відстрочку виникає в силу факту бронювання, підтвердженого Посвідченням №ЦП-696 від 14.01.2026, а не з моменту, коли посадова особа ТЦК внесе цей запис у комп`ютер. Посвідчення було видане уповноваженим органом ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ). Відсутність запису у ЄДРПВР на конкретну хвилину 15.01.2026 є виключно наслідком технічної затримки або неналежної взаємодії між державними органами, а не відсутністю самого права на відстрочку у позивача, а також наслідком протиправної бездіяльності самого відповідача-1. Також позивач зауважив, що у якщо у державного органу виникли сумніви щодо наданих документів, він зобов`язаний був вчинити дії для перевірки цих даних (наприклад, зробити запит до ІНФОРМАЦІЯ_7 чи до ДУ «Центр пробації»).

На виконання вимог ухвали суду від 19.03.2026 від Державної установи «Центр пробації» надійшла заява, у якій повідомлено, що відповідно до повідомлення від 14.01.2026 № ЦП-696 про зарахування військовозобов`язаного на спеціальний облік ОСОБА_1 , що працює в Державній установі «Центр пробації» на посаді фахівця, має право на відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час на дванадцять місяців з дня оформлення відстрочку від призову. Вказане повідомлення 14.01.2026 було затверджено ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 . В той же день ОСОБА_1 було вручення посвідчення про зарахування його на спеціальний військовий облік, після чого 15.01.2026 вищевказане повідомлення від 14.01.2026 № ЦП-696 через проблеми, пов`язані з відключенням електроенергії, було направлено з особистої електронної пошти працівником Державної установи «Центр пробації» на офіційну електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується скриншотом відправки документа.

На виконання вимог ухвали суду від 19.03.2026 від ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшов лист від 03.04.2026 № 02/2596, у якому повідомлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на обліку із 12.10.2025 в ІНФОРМАЦІЯ_6 . 15.01.2026 останнього було знято із військового обліку у зв`язку із призовом під час мобілізації, на особливий період. У зв`язку із зазначеним, ІНФОРМАЦІЯ_8 не має доступу через СДРВПР «Оберіг» до інформації про наявність чи відсутність відстрочки/бронювання.

Від військової частини НОМЕР_1 відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 .

09.01.2026 позивач отримав від ІНФОРМАЦІЯ_2 повістку №6350002 від 08.01.2026 про виклик для уточнення даних на 15.01.2026.

Відповідно до посвідчення № ЦП-696 від 14.01.2026, виданого Міністерством оборони України та посвідченого ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивачу надана відстрочка від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час на дванадцять місяців з дня оформлення відстрочки від призову.

Підставою надання відстрочки є та обставина, що позивач працює в Державній установі «Центр пробації» (вул. Юрія Іллєнка, 81, м. Київ, 04050).

Зі змісту позову вбачається, що 15.01.2026 позивач прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , надав свої військово облікові документи, паспорт громадянина України та інші документи, зокрема вищевказане посвідчення, однак посадовою особою відповідача, дане посвідчення не було взяте до уваги.

Додатково позивачем було надано повідомлення ЦП-696 від 14.01.2026 про зарахування військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік, однак не взяте до уваги уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 .

15.01.2026 було прийнято наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 15.01.2026 № 157 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», молодшого лейтенанта ОСОБА_1 .

15.01.2026 було прийнято наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 15.01.2026 № 161 «Про зняття з військового обліку військовозобов`язаних та резервістів, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період», відносно ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.01.2026 № 15 ОСОБА_1 з 15.01.2026 зараховано до списків частини та вважати таким, що прийняли справи та посаду.

Вважаючи протиправними накази від 15.01.2026 № 157, від 15.01.2026 № 161, від 15.01.2026 № 15, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

У силу вимог частини 6 статті 2 цього Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14статті 2 Закону №2232-XII).

Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року №389-VІІІ (далі - Закон № 389-VІІІ) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Аналогічне визначення воєнного стану міститься і у статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII (далі - Закон №1932-XII, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).

Також, статтею 1 Закону №1932-XII передбачено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває по теперішній час.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1,17,20 частини першої статті106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.

Відповідно до вимог статей 20, 22 Закону №2232-XII на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (для вищого офіцерського складу до 65 років).

Так, правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон №3543-XII, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин), який визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Абзацом 4 статті 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону №3543-XII зміст мобілізаційної підготовки становить, зокрема, військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; підготовка та накопичення військово-навчених людських ресурсів призовників, військовозобов`язаних та резервістів для комплектування посад, передбачених штатами воєнного часу.

Органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, відповідно до пункту 1 Положення «Про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з абз. 2, 3 п.1 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

За змістом п.8 Положення №154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Відповідно до абз.9 п.11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

За приписами п.15 Положення №154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний, серед іншого, організовувати проведення перевірок готовності підприємств до оповіщення та забезпечення явки громадян, що підлягають призову на військову службу під час мобілізації та у воєнний час, на пункти збору або у військові частини, перевірок стану бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час і виконання військово-транспортного обов`язку.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені статтею 22 Закону № 3543-XII.

Згідно приписів частини 1 статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані, серед іншого, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (частина 5 статті 22 Закону №3543-XII).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

За приписами пункту 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (надалі по тексту також - Збройні Сили та інші військові формування).

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов`язок і військову службу» та цим Порядком.

При цьому, статтею 23 Закону №3543-ХІІ встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 23 Закону № 3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.

Відповідно до статті 24 Закону №3543-ХІІ бронювання військовозобов`язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону № 3543-ХІІ бронюванню підлягають військовозобов`язані, які працюють або проходять службу, зокрема, на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень).

За змістом частини 2 цієї статті порядок та організація бронювання, критерії, перелік посад і професій, а також обсяги бронювання військовозобов`язаних визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на його виконання.

Відповідно до частини3 статті 25 Закону № 3543-ХІІ органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що здійснюють бронювання військовозобов`язаних, зобов`язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаних, які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються.

Відповідно до п.58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560), органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов`язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються. До відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки подаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Механізм бронювання під час дії воєнного стану військовозобов`язаних за списками військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють: в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, у разі, коли це необхідно для забезпечення функціонування зазначених органів; на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі, коли це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень); на підприємствах, в установах і організаціях, які здійснюють виробництво товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань; на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період визначається Порядком бронювання військовозобов`язаних за сприсками військовозобов`язаних під час дії воєнного стану затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 за №76 (далі - Порядок №76).

Судом встановлено, що 15.01.2026 було прийнято наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 15.01.2026 № 157 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», молодшого лейтенанта ОСОБА_1 .

15.01.2026 було прийнято наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 15.01.2026 № 161 «Про зняття з військового обліку військовозобов`язаних та резервістів, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період», відносно ОСОБА_1 .

Відповідно до посвідчення № ЦП-696 від 14.01.2026, виданого Міністерством оборони України та посвідченого ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивачу надана відстрочка від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час на 12 (дванадцять) місяців з дня оформлення відстрочки від призову. Підставою надання відстрочки є та обставина, що позивач працює в Державній установі «Центр пробації» (вул. Юрія Іллєнка, 81, м. Київ, 04050).

Слід зазначити, що згідно з пунктом 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

За приписами пункту 15 Положення №154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль за веденням персонального військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бронюванням військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час в місцевих держадміністраціях, інших державних органах, органах місцевого самоврядування та на підприємствах (крім СБУ та розвідувальних органів).

З наведеного слід дійти висновку, що територіальний центр комплектації та соціальної підтримки повинен був перевірити наявність чи відсутність у позивача відстрочки від призову на військову службу.

У силу вимог пункту 12 Порядку бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650), територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов`язаний перебуває на військовому обліку, на підставі рішення про бронювання військовозобов`язаних зараховує у строк не більш як п`ять робочих днів з дня його отримання такого військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік із внесенням відомостей про надану відстрочку в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 15.01.2026 № 157 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», молодшого лейтенанта ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Також підлягає скасуванню наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 15.01.2026 № 161 «Про зняття з військового обліку військовозобов`язаних та резервістів, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період», відносно ОСОБА_1 , оскільки є похідним від скасованого судом наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 15.01.2026 № 157 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», молодшого лейтенанта ОСОБА_1 .

Щодо позовної вимоги про зобов`язання командира військової частини НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби, суд зазначає таке.

Приписами пункту 4 частини 1 статті 24 Закону № 2232-ХІІ визначено, що початком проходження військової служби вважається: день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Як встановлено судом раніше, 15.01.2026 було прийнято наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 15.01.2026 № 157 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», молодшого лейтенанта ОСОБА_1 .

Отже з 15.01.2026 статус позивача з військовозобов`язаного змінився на статус військовослужбовця.

Організацію обліку військовослужбовців у військових частинах, визначено в Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженій наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року №280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 листопада 2022 року за №1407/38743 (далі Інструкція № 280).

Відповідно до п. 2 розділу XII Інструкції № 280 військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції. Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині незалежно від номенклатури посад для призначення. Накази по стройовій частині видаються всіма військовими частинами, що формуються та утримуються на окремому штаті.

Пунктом 32 Розділу ІІ Інструкції № 280 визначено, що зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини. Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця. Зараховування до списків особового складу військової частини або виключення із них здійснюється із поіменним зазначенням кожного військовослужбовця в наказі по стройовій частині.

З зазначених приписів чинного законодавства та встановлених обставин справи, вбачається, що при прийнятті 15.01.2026 року наказу № 15 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , командир військової частина НОМЕР_1 не мав підстав піддавати сумніву, що направляючи позивача до військової частини НОМЕР_1 здійснив всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав для мобілізації позивача на військову службу.

За приписами статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1911 №1934-XII, Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

Таким чином, саме на Збройні Сили України покладено функцію оборони території України в умовах діючого на даний час воєнного стану, а тому позивач, як особа яка на момент призову мала діючу відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час на 12 (дванадцять) місяців з дня оформлення відстрочки від призову, не може проходити військову службу в складі Збройних Сил України.

Суд звертає увагу, що Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу» не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконна мобілізація, проте проходження військової служби в Збройних Силах України, як особа яка на момент призову мала діючу відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час на 12 (дванадцять) місяців з дня оформлення відстрочки від призову, суперечить нормам Закону № 2232-ХІІ та Порядку №560.

У справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року) ЄСПЛ наголошено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Приписами частини 2 статті 9 КАС України визначено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Здійснення такого повноваження є імперативним обов`язком суду, виконуючи який, насамперед, адміністративний суд: - має обґрунтувати наявність підстав для цього, у тому числі недостатність обраного позивачем способу захисту та можливість більш ефективного захисту за допомогою іншого способу, який при цьому не може призводити до погіршення становища позивача; - є зв`язаним правами, свободами та законними інтересами, за судовим захистом яких звернувся позивач та які є предметом спору; - не має допускати покладення в основу судового рішення обставин, щодо яких відповідач не мав можливості висловити заперечення

Вихід суду за межі позовних вимог можливий у тому разі, якщо позивач, вказавши у заяві одну конкретну вимогу, не зазначив іншу, яка має послідовний зв`язок із попередньою та випливає із фактичної спірної ситуації, викладеної у позовній заяві. Наприклад, позивач просить визнати протиправними дії, бездіяльність суб`єкта владних повноважень, однак не просить суд зобов`язати його вчинити певні дії чи прийняти рішення; просить визнати протиправним акт індивідуальної дії, однак не просить суд про його скасування тощо.

Отже, суд вправі за своєю ініціативою з метою необхідності захисту прав і охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб вийти за межі заявлених позивачем вимог, однак відповідно до імперативних вимог процесуального законодавства.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 804/1457/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 802/295/17-а, від 19 лютого 2019 року у справі № 824/399/17-а тощо.

Таким чином, принцип диспозитивності передбачає розгляд судом справи в межах позовних вимог і підстав позову, визначених особою, яка звернулася за захистом до суду. Вихід суду за межі позовних вимог процесуальний закон допускає як виняток у разі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, і таких відхід обґрунтований судом у судовому рішенні.

Стосовно питання ефективності судового захисту прав та інтересів особи, то колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.

За правовою позицією ВС, що міститься у постанові від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Тобто, адміністративний суд, використовуючи всі надані йому процесуальним законом повноваження, з урахуванням фактичних обставин справи та положень законодавства, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав позивача, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень; ефективний спосіб захисту повинен забезпечити негайне поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам, призводити до потрібних (бажаних) позивачу результатів (наслідків); ухвалення судами рішень, які безпосередньо не призводять до необхідних змін в обсязі прав позивача або не гарантують забезпечення примусового виконання судового рішення, не відповідає змісту цього поняття.

Із питанням щодо забезпечення ефективності судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві безпосередньо пов`язане питання щодо меж розгляду судами позовних вимог, апеляційної чи касаційної скарг, зокрема, право суду самостійно, з виходом за межі позовних вимог або вимог апеляційної чи касаційної скарг, застосовувати найбільш ефективний за даних обставин спосіб захисту прав позивача.

З цього приводу слушним видається правовий висновок, сформульований Верховним Судом у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 820/1961/18, відповідно до якого вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: 1) лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; 2) повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач; повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; 3) вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Підсумовуючи викладене, враховуючи приписи чинного законодавства та встановлені обставини справи, з метою ефективного захисту прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 15.01.2026 № 157 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», молодшого лейтенанта ОСОБА_1 ;

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 15.01.2026 № 161 «Про зняття з військового обліку військовозобов`язаних та резервістів, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період», відносно ОСОБА_1 ;

визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.01.2026 № 15 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 відновити статус ОСОБА_1 як військовозобов`язаного та взяти його на військовий облік, із внесенням до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальних відомостей щодо наявності у ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час на дванадцять місяців з дня оформлення відстрочки від призову відповідно до посвідчення № ЦП-696 від 14.01.2026.

Відповідно до вимог частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити повністю.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача з відповідачів підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн з кожного.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 15.01.2026 № 157 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» відносно молодшого лейтенанта ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 15.01.2026 № 161 «Про зняття з військового обліку військовозобов`язаних та резервістів, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період», відносно ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.01.2026 № 15 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 відновити статус ОСОБА_1 як військовозобов`язаного та взяти його на військовий облік, із внесенням до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальних відомостей щодо наявності у ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час на дванадцять місяців з дня оформлення відстрочки від призову відповідно до посвідчення № НОМЕР_2 від 14.01.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 . АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .

Повний текст рішення виготовлено 11 травня 2026 року.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА